Ухвала суду № 78202597, 20.11.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

20.11.2018 Суддя Ізмайлов І. К..

Справа № 644/6759/18

Провадження № 4-с/644/35/18

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Ізмайлова І.К.

секретаря – Яковлевої М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу № 644/6759/18 за скаргою ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3, заінтересовані особи: ОСОБА_4, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області про визнання незаконною бездіяльності та скасування постанови,-

в с т а н о в и в :

10 вересня 2018 року представник ОСОБА_1 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова в інтересах ОСОБА_2 зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 та зобов’язання державного виконавця або іншу уповноважену особу органу державної виконавчої служби зняти арешт та скасувати заборону відчуження, накладені на майно боржника ОСОБА_2

Скарга вмотивована тим, що на примусовому виконанні в Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області перебуває виконавче провадження № 47636040 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на його утримання в розмірі 100,00 грн. на місяць, починаючи з 29.01.2011 року до вилікування або зміни обставин.

19 березня 2016 року постановою державного виконавця Іваницької Д.В. накладене арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми боргу та оголошено заборону його відчуження.

Оскільки у ОСОБА_2 була відсутня заборгованість, яка б перевищувала суму платежів за 3 місяці, 27.08.2018 року він звернувся з заявою про зняття арешту з майна боржника.

На час звернення зі скаргою відповіді від державного виконавця за заявою про зняття арешту не надано.

ОСОБА_2 виконує свої зобов’язання зі сплати періодичних платежів. Про те з моменту надходження на рахунок органу державної виконавчої служби коштів необхідних для погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів та вищевказаної заяви боржника про зняття арешту з майна державний виконавець зобов’язаний був зняти арешт накладений на майно однак дій, спрямованих на виконання вказаного припису Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Іваницькою Д.В. не вчинялось. Вважаємо, вказану бездіяльність державного виконавця Іваницької Д.В. незаконною та арешт, накладений на майно боржника таким, що підлягає зняттю, а заборону на відчуження відповідного майна такою, що підлягає скасуванню оскільки порушено принцип співмірності накладеного арешту з розміром суми, яка підлягає стягненню за виконавчим документом.

Ухвалою судді від 17 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та скаргу призначено до судового розгляду.

Представник скаржника в судове засідання не з`явився надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області проти задоволення скарги заперечував подавши відзив у якому зазначив, що на момент винесення оскаржуваної постанови сума заборгованості за своїм сукупним розміром перевищувала суму платежів за три місяці. Боржник згідно відомостей ДФС та ПФУ банківські рахунки на ім’я боржника не обліковуються, він не працює, пенсію не отримує, транспортні засобі за боржником не зареєстровані. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно – нерухомого майна за ним не зареєстровано. Відтак іншого способу

забезпечення виконання рішення, ніж звернення стягнення на майно боржника матеріали провадження не відображають.

Законодавством не врегульовано обсяг наявної заборгованості та її співвідношення до вартості об’єкта обтяження.

Крім того боржником не подано декларації про доходи та майно боржника.

Заінтересована особа ОСОБА_4 про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином та своєчасно, у судове засідання не з’явився причини неявки не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 від 19.03.2016 року у ВП № 47636040 про примусове виконання виконавчого листа № 2-2134/11 виданого 28.11.2011 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на його утримання, у розмірі 100,00 грн. щомісячно, починаючи з 29.07.2011 року до вилікування позивача, або зміни обставин, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 в межах суми боргу.

27 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області в якій просив зняти арешт з майна боржника та скасувати заборону відчуження майна застосованих постановою від 19.03.2016 року в зв’язку з відсутністю заборгованості за періодичними платежами.

Представник Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області відомостей про розгляд зазначеного клопотання не надав, таким чином не спростувавши твердження скаржника про ненадання відповіді на заяву.

Як вбачається з довідки Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області станом на 01.10.2018 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Так, згідно п. 6 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 – 3 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого

провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

У п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням ст. ст. 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний:1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

На даний час борг по аліментам відсутній, що підтвердив державний виконавець.

Відповідно до п.7 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

06 лютого 2018 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів»(Закон № 2234-VIII). Закон передбачає тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України боржника, який не платить аліменти. Також боржника, у якого є заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, який сукупно перевищує суму відповідних платежів за 6 місяців, можуть тимчасово обмежити у праві керувати транспортним засобом. Йому можуть заборонити користуватися вогнепальною мисливською, пневматичною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а також обмежити в праві полювання. Також введено новий вид адміністративного стягнення у вигляді соціальних робіт, які полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, у вільний від роботи чи навчання час платних суспільно корисних робіт, вид яких визначатимуть органи місцевого самоврядування.

У зв’язку з цим, суд приходить до висновку, що виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на його утримання, у розмірі 100,00 грн. щомісячно, починаючи з 29.07.2011 року до вилікування позивача, або зміни обставин може бути забезпечено в інший спосіб, передбачений Законом України № 2234-VIII.

Крім того, суд звертає увагу на те, що статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2. 4. 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. ст. 316-317,319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За ч.2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Суд вважає, що дані обставини призвели до порушення прав та законних інтересів скаржника. При цьому, заінтересована особа ніяким чином не спростувала той факт, що по вказаному вище виконавчому провадженню існує у боржника заборгованість перед стягувачем.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність державного виконавця та зобов’язання зняти арешт та скасувати заборону відчуження, накладені на майно боржника постановою державного виконавця від 19 березня 2016 року, у виконавчому провадженні № 47636040

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.353, 447-451 ЦПК України, суд ,-

в и р і ш и в :

Скаргу ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 про визнання незаконною бездіяльності та скасування постанови – задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 щодо невжиття заходів, спрямованих на зняття арешту з майна боржника та скасування заборони на його відчуження, накладеного постановою державного виконавця від 19 березня 2016 року, у виконавчому провадженні № 47636040.

Зобов’язати державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3, або іншу уповноважену особу органу державної виконавчої служби зняти арешт та скасувати заборону відчуження, накладені на майно боржника ОСОБА_2 (61089, АДРЕСА_1 РНКОПП НОМЕР_1), накладеного постановою державного виконавця від 19 березня 2016 року, у виконавчому провадженні № 47636040.

Повний текст ухвали виготовлено 29.11.2018 року.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, враховуючи п. 15.5. Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України, через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.К. Ізмайлов