Рішення № 78201524, 13.11.2018, Старобільський районний суд Луганської області

13.11.2018

Справа № 431/5918/18

Провадження № 2/431/1554/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» листопада 2018 року м. Старобільськ Луганської області

Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Логвіненко Т.Г.,

за участі секретаря с/з ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Старобільську цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим приміщенням шляхом визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

До Старобільського районного суду Луганської області звернулись ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим приміщенням шляхом визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі в уточненій позовній заяві від 02.11.2018 (а.с. 17-18), посилались на те, відповідно до договору купівлі –продажу від 19.04.2005, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7, позивачу належить частка в житловому будинку, розташованому за адресою: Луганська область, Старобільський район, с. Піщане, вул. Ворошилова, (Приміська) буд. 46. Інша частка у зазначеному домоволодінні належить позивачу ОСОБА_3. Відповідно до ОСОБА_7 № 903691 від 19.04.2005 договір купівлі-продажу зареєстровано у Державному реєстрі правочинів. У будинку за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, але фактично не проживають з 2000 року по теперішній час. Відповідачами надіслані в електронному режимі заяви про те, що вони не заперечують проти зняття їх з реєстраційного обліку у вказаному житловому будинку. Реєстрація у будинку вказаних осіб перешкоджає позивачам володіти, користуватися та розпоряджатися належною їм часткою житлового приміщення. Відповідачі з позивачами не пов’язані спільним побутом, не мають взаємних прав та обов’язків. Договір найму вказаного будинку між ними не укладався, їх майно у вказаному будинку не знаходиться. На підставі викладеного позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили суд усунути перешкоди у здійсненні права користування житловим приміщенням та визнати відповідачів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком за адресою: Луганська область, Старобільський район, с. Піщане, вул. Ворошилова, (Приміська) буд. 46.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились у позовній заяві просили розглянути вказану цивільну справу без їх участі.(а.с. 10, 18), про день, час та місце слухання справи повідомлялись своєчасно та нележаним чином.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, не заперечував проти зняття його з реєстрації у вказаному у позові домоволодінні (а.с.11).

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась, про день, час та місце слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином, надала письмову заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, не заперечувала проти зняття з реєстрації у вказаному у позові домоволодінні (а.с.12).

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, не заперечував проти зняття його з реєстрації у вказаному у позові домоволодінні (а.с.13).

У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Судовим розглядом встановлено, що згідно копії договору купівлі-продажу від 19.04.2005, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали житловий будинок, розташований за адресою:Луганська область, Старобільський район, с. Піщане, вул. Ворошилова, (Приміська) буд. 46 ( а.с. 7).

Згідно витягу з Державного реєстру правочинів від 19.04.2005, набувачами будинку за адресою: Луганська область, Старобільський район, с. Піщане, вул. Ворошилова, (Приміська) буд. 46, є ОСОБА_3, ОСОБА_2 (а.с. 8).

Згідно копії довідки № 1-1647 від 16.10.2018, виданої Чмирівською сільською радою Старобільського району Луганської області, в будинку за адресою: Луганська область, Старобільський район, с. Піщане, вул. Ворошилова, (Приміська) буд. 46, який належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_3, за вказаною адресою фактично не мешкають з 23.06.2000 року (а.с.9).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановлюючи наявність порушеного права позивача з боку відповідача, суд зазначає наступне.

За змістом ст.4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від 4.11.1950 року, підписаної від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз вищенаведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 33, 34, 36 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року №5, застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та положень ст. ст. 4, 13, 19, 78, 81 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Основні права та свободи людини, серед яких право на недоторканність житла, закріплені та гарантуються не лише в національному законодавстві держав, а й на міжнародному рівні. Однією з основних міжнародних гарантій цих прав є Конвенція про захист прав та основоположних свобод людини, у ст.8 якої передбачається просторовий аспект права на приватне життя право на повагу до житла. У ч.1 цієї статті зазначається, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див. рішення від 27 травня 2004 р. у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» (Connors v. theUnitedKingdom), заява № 66746/01, п. 82).

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, вимоги позивача знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, також беручи до уваги відсутність відповідача в спірному будинку понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що наявність судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням, у відповідності до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року, є підставою для подальшого зняття особи з реєстраційного обліку місця проживання за вказаною адресою.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 19, 78, 81, 206, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 319,321,321,391,405 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим приміщенням шляхом визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити в повному обсязі.

Усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїм майном, шляхом визнання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, такими, що втратили право користування жилим приміщенням – будинком, розташованим за адресою: Луганська область, Старобільський район, с. Піщане, вул. Приміська (колишня Ворошилова), буд. 46.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Старобільський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.Г. Логвіненко