Ухвала суду № 78200029, 26.11.2018, Біловодський районний суд Луганської області

26.11.2018

Справа № 408/2353/18-к

1-м/408/4/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого Соболєва Є.О.

при секретареві Негоді В.Е.,

за участю прокурора Латки В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м Ровеньки Луганської області, громадянина ОСОБА_2, який має середньо-спеціальну освіту, неодружений, не працює, зареєстрований за адресою: Луганська область, м Ровеньки, вул. Алмазна, 9/2, проживає за адресою: Російська Федерація, Ростовська область, Нєкліновський район, с Федорівка, вул. Кірова, 7, засуджений вироком Нєкліновського районного суду Ростовської області від 10.08.2015 за п. а ч. 2 ст. 166, ч. 2 ст. 162, п.п. а, г ч. 2 ст. 161, ч. 4 ст. 166 КК РФ до 6 років позбавлення волі,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України звернулося до Біловодського районного суду Луганської області з клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, посилаючись на те, що 25 травня 2018 року наказом № 1628/5 Міністерства юстиції України на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 14.03.2018 за № 06-33073/18 прийнято рішення про прийняття в ОСОБА_2 засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1.

Вироком Нєкліновського районного суду Ростовської області від 10.08.2015 ОСОБА_1 засуджено до покарання 6 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених п. а ч. 2 ст. 166 (неправомірне заволодіння автомобілем без мети викрадення, вчинене групою за попередньою змовою), ч. 2 ст. 162 (розбій), п.п. а, г ч. 2 ст. 161 (грабіж), ч. 4 ст. 166 (неправомірне заволодіння транспортним засобом без мети викрадення, за попередньою змовою, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я) КК РФ, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

На теперішній час засуджений відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 15 ГУФСВП Росії по Ростовській області», кінцевий строк покарання – 10.09.2020.

Засуджений ОСОБА_1 особисто виказав бажання продовжити подальше відбування покарання в ОСОБА_2, де останньою відомою адресою її проживання в ОСОБА_2: Луганська область, м Ровеньки, вул. Алмазна, 9/2.

Міністерство юстиції України у клопотанні просить суд визначити норми (статті, частини статей) Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано винним за вироком Нєкліновського районного суду Ростовської області від 10.08.2015 та визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 на підставі вказаного вироку суду РФ.

В судове засідання представник заявника не з’явився, в поданому клопотанні просив провести судовий розгляд без участі у судовому засіданні представника Міністерства юстиції України.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання заявника, посилаючись на наявність правових підстав для його задоволення. Просив привести вирок суду іноземної держави відносно громадянина України ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України та визначити норми КК України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано винним вказаним вище вироком суду РФ. Вважав, що дії ОСОБА_1 згідно чинного законодавства України відповідають діям, передбаченими відповідно ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 289 КК України, просив визначити строк покарання, передбачений вироком іноземного суду.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним зазначити таке.

Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду РФ у відповідність із законодавством України, суд виходить із положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та норм Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Суд, виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч. 3 ст. 603 КПК України, якою на суд покладено обов’язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, або відповідними положеннями КПК України, відмічає, що чинним на території України є Закон України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік».

Зазначена Європейська конвенція згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Пунктом «b» частини 1 статті 9 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Пунктами «а», «d» статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст. 610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначені строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. 610 КПК України.

При цьому суд, як це визначено у ч. 3 ст. 603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Статтею 606 КПК України визначаються умови передачі засуджених осіб для відбування покарання в ОСОБА_2: якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; якщо вирок набрав законної сили; якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж як найменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув’язнення на невизначений строк; якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого; якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі; якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

Так, згідно вироку Нєкліновського районного суду Ростовської області від 10.08.2015 ОСОБА_1 засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років за вчинення злочинів, передбачених п. а ч. 2 ст. 166 (неправомірне заволодіння автомобілем без мети викрадення, вчинене групою за попередньою змовою), ч. 2 ст. 162 (розбій), п.п. а, г ч. 2 ст. 161 (грабіж), ч. 4 ст. 166 (неправомірне заволодіння транспортним засобом без мети викрадення, за попередньою змовою, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я) КК РФ, який відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 15 ГУФСВП Росії по Ростовській області», початок строку – 11 вересня 2014 року, кінець строку - 10 вересня 2020 року, до строку відбування покарання зарахований час перебування ОСОБА_1 під вартою з 11 вересня 2014 року до 10 серпня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в ОСОБА_2, або за місцем знаходження Міністерства юстиції.

Судом встановлено, що остання відома адреса проживання ОСОБА_1 в ОСОБА_2: Луганська область, м Ровеньки, вул. Алмазна, 9/2. Місце проживання засудженого знаходиться на території юрисдикції Ровеньківського міського суду Луганської області, підсудність справ якого на цей час визначена Біловодському районному суду Луганської області. Відповідно до пункту 1 ст. 5 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується листом Державної міграційної служби України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 року, компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової та адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11 Конвенції, яка передбачає у разі зміни вироку застосовувати процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку.

З огляду на зазначені норми, суд констатує, що ОСОБА_1 є громадянином України, вирок суду Російської Федерації, яким він засуджений, набрав законної сили, надано згоду на передачу засудженого в ОСОБА_2 для подальшого відбування покарання, кримінальні правопорушення, передбачені п. а ч. 2 ст. 166, ч. 2 ст. 162, п.п. а, г ч. 2 ст. 161, ч. 4 ст. 166 КК РФ, внаслідок вчинення яких було ухвалено вирок, є злочинами згідно із законодавством України.

ОСОБА_1 висловив бажання бути переданим в ОСОБА_2, що підтверджується його письмовою заявою, написаною ним особисто, підпис якого на вказаній заяві засвідчена начальником ФКУ «Виправна колонія № 15 ГУФСВП Росії по Ростовській області».

Відповідно до ст. 11 Конвенції, при застосуванні процедури зміни вироку, суд змінює кваліфікацію дій засудженого відповідно до КК України та визначає покарання.

Згідно ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: 1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; 2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті КК України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Таким чином, за своїм характером покарання не повинне посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинні вважатися обов’язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину.

Дії ОСОБА_1 згідно вироку Нєкліновського районного суду Ростовської області від 10.08.2015 кваліфіковані за: п. а ч. 2 ст. 166 КК РФ як неправомірне заволодіння автомобілем без мети викрадення, вчинене групою за попередньою змовою; ч. 2 ст. 162 КК РФ як розбій, тобто напад з метою викрадення чужого майна, вчинений з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я, групою осіб за попередньою змовою; п.п. а, г ч. 2 ст. 161 КК РФ грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинене групою осіб за попередньою змовою, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я; ч. 4 ст. 166 КК РФ як неправомірне заволодіння транспортним засобом без мети викрадення, за попередньою змовою, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я.

Відповідно до діючого Кримінального кодексу України вказані дії ОСОБА_1 відповідно кваліфікуються за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб; ч. 2 ст. 187 КК України як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб; ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб; ч. 3 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене організованою групою, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілого.

Санкція ч. 2 ст. 289 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років, санкція ч. 2 ст. 187 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, санкція ч. 2 ст.186 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, санкція ч. 3 ст. 289 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Санкція ч. 2 ст. 166 КК РФ на момент постановлення вироку передбачала покарання у вигляді штрафу в розмірі двохсот тисяч рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до вісімнадцяти місяців, або примусовими роботами на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до семи років; санкція ч. 2 ст. 162 КК РФ на момент постановлення вироку передбачала покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років зі штрафом у розмірі до одного мільйона рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до п’яти років чи без такого та з обмеженням волі на строк до двох років чи без такого; санкція ч. 2 ст. 161 КК РФ на момент постановлення вироку передбачала покарання у вигляді примусових робіт на строк до п’яти років або позбавлення волі на строк до семи років зі штрафом у розмірі до десяти тисяч рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до одного місяця чи без такого та з обмеженням волі на строк до одного року чи без такого; ч. 4 ст. 166 КК РФ на момент постановлення вироку передбачала покарання у вигляді позбавленням волі на строк до дванадцяти років.

Вироком Нєкліновського районного суду Ростовської області від 10.08.2015 ОСОБА_1 за вчинення злочинів, передбачених п. а ч. 2 ст. 166, ч. 2 ст. 162, п.п. а, г ч. 2 ст. 161, ч. 4 ст. 166 КК РФ, із застосуванням ч. 3 ст. 69 КК РФ (призначення покарання за сукупністю злочинів) засуджено до покарання 6 років позбавлення волі. Місцем відбування покарання визначено виправну колонію суворого режиму.

З наведеного йдеться, що покарання, яке визначене ОСОБА_3 вироком Нєкліновського районного суду Ростовської області від 10.08.2015 за кожною статтею окремо є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті КК України за відповідне кримінальне правопорушення. Отже, покарання, визначене іноземним судом за сукупністю злочинів також є меншим, ніж могло б бути визначене відповідно до ст. 70 КК України за аналогічні злочини, яке не може бути меншим семи років позбавлення волі.

Враховуючи наведене, застосовуючи положення ч. 4 ст. 610 КПК України, суд вважає можливим привести вирок Нєкліновського районного суду Ростовської області від 10.08.2015 у відповідність із законодавством України, а саме вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 289 із застосуванням ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі, тому клопотання Міністерство юстиції України підлягає задоволенню.

Визначення режиму відбування покарання не є компетенцією суду України і належить до повноважень регіональних комісій з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9-12 Конвенції «Про передачу засуджених осіб», ст.ст. 372, 602-604, 610 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку Нєкліновського районного суду Ростовської області від 10.08.2015, яким ОСОБА_1 за вчинення злочинів, передбачених п. а ч. 2 ст. 166, ч. 2 ст. 162, п.п. а, г ч. 2 ст. 161, ч. 4 ст. 166 КК РФ, із застосуванням ч. 3 ст. 69 КК РФ, засуджено до покарання 6 років позбавлення волі – задовольнити.

Привести у відповідність із законодавством України вирок Нєкліновського районного суду Ростовської області від 10.08.2015, яким ОСОБА_1 за вчинення злочинів, передбачених п. а ч. 2 ст. 166, ч. 2 ст. 162, п.п. а, г ч. 2 ст. 161, ч. 4 ст. 166 КК РФ, із застосуванням ч. 3 ст. 69 КК РФ, засуджено до покарання 6 років позбавлення волі.

Визначити, що відповідальність за дії, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано винним за вироком Нєкліновського районного суду Ростовської області від 10.08.2015, передбачена ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 289 КК України.

Вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженим за:

-ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі на строк 1 (один) рік;

-ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

-ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

-ч. 3 ст. 289 КК України до позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 70 КК України шляхом часткового складення призначених покарань вважати ОСОБА_1 засудженим до остаточного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Ухвала може бути оскаржена органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором до Луганського апеляційного суду через Біловодський районний суд Луганської області протягом семи діб з моменту її проголошення, а засудженою - з моменту її вручення.

Головуючий: