Рішення № 78197966, 23.11.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/6673/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року Рівненський міський суд

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості звернувся представник АТ КБ «ПриватБанк» у якому просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 04 червня 2008 року в розмірі 112133,02 грн. станом на 04 березня 2018 року та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з’явився, однак просив провести розгляд справи у їх відсутності. Заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд їх задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги позивача не визнав, просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві та застосувати строки позовної давності.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов’язків Закритого акціонерного товариство комерційний банк «Приватбанк» у зв’язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року змінено найменування позивача з ЗАТ КБ «Приватбанк» на ПАТ КБ «ПриватБанк», що передбачено п.1.1. статуту ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до заяви №б/н від 04 червня 2008 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (далі – договір), що підтверджується підписом у заяві.

При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

У заяві сторони обумовили спосіб погашення кредиту, а саме: шляхом внесення щомісячного платежу в розмірі 280,00 грн. на картку. При цьому, спосіб погашення кредиту шляхом списання коштів з іншої картки не обумовлено, оскільки відсутній номер картки.

З наданого позивачем розрахунку суми заборгованості слідує, що банк надав відповідачу кредит в сумі 2000,00 грн. – 04 червня 2008 року, з відстроченням платежу 55 днів. В розрахунку також зазначено, що ОСОБА_1 нібито сплатив в погашення заборгованості: 24 вересня 2014 року 784,12 грн., 16 жовтня 2014 року 49,12 грн., 22 жовтня 2014 року 1512,00 грн.

В даному випадку спливли строки позовної давності, що є підставою для відмови в позові виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов’язання, як правового зв’язку між двома суб’єктами (сторонами) відповідно до якого на одну сторону покладено обов’язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення, а іншій стороні зобов’язання надано право, що кореспондує обов’язку першої.

Відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ч.3 ст.510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним з видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений строк.

В законодавстві визначають різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (ст.ст.530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

З змісту заяви та пам’ятки клієнта від 04 червня 2008 року слідує, що відповідач зобов’язаний був погасити кредит в сумі 2000,00 грн. із відстроченням платежу з 01 липня 2008 року, з щомісячним внеском в сумі 280,00 грн. А до суду позивач звернувся лише 12 березня 2018 року, тобто після спливу строків позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Цивільне законодавство України передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

При цьому, термін дії банківської картки, виданої банком на підставі спірного кредитного договору, два роки, який закінчився у червні 2010 року.

Пунктами 3.1.1., 5.4. Правил користування платіжною карткою визначено, що граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на лицевій стороні картки, і вона здійснена до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Відтак, дія картки закінчилась у червні 2010 року, а з позовом до суду банк звернувся лише 12 квітня 2018 року, тобто з пропуском загальної позовної давності, установленої ст.257 ЦК України.

При цьому, пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладання договору на тих самих умовах, на яких він був укладений, проте, після закінчення строку дії договору банк не видавав боржнику грошових коштів і нової платіжної картки, а боржник своїх зобов’язань за договором від 04 червня 2008 року не виконав.

Вказана правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові від 12 листопада 2014 року (справа №6-167цс14).

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що останні платежі були здійснені 24 вересня 2014 року в сумі 784,12 грн., 16 жовтня 2014 року 49,12 грн., 22 жовтня 2014 року 1512,00 грн.

Проте, автоматичне погашення банком частини кредиту в 2014 році з рахунку відповідача не свідчить про визнання ним свого боргу та не може слугувати підставою для переривання позовної давності виходячи з наступного.

Підстави переривання строку позовної давності встановлені статтею 264 ЦК України.

Так, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч.1,3 ст.264 ЦК України). При цьому, слід враховувати, що переривання строку позовної давності можливе лише тоді, коли такий строк не закінчився.

Відповідно до п.1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої постановою НБУ №22 від 21 січня 2004 року, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

З урахуванням обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов’язку, можуть належати: визнання пред’явленої претензії; зміна умов договору, з яких вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про внесення таких змін; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його шкоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.(Постанова Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

При цьому, якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) платежів.

Вчинення боржником дій з виконання зобов’язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором в силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника, в даному випадку, не оспорювання ним списання коштів, якщо така можливість допускається законом або договором, не може свідчити про переривання перебігу позовної давності, оскілки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій. Тим більше, що таке списання здійснювалося поза його волі.

Окремо слід зазначити, що у випадку, якщо умови надання споживчого кредиту фізичним особам встановлюють збільшений строк позовної давності, то вони мають містити підпис відповідача. Позивачем надані до позову Умови, які за змістом відрізняються від тих, що мали на увазі, підписуючи заяву на кредит. Відтак, такі Умови не можна вважати складовою кредитного договору.

В будь-якому випадку, з моменту надання кредиту 04 червня 2008 року та до першого списання коштів 24 вересня 2014 року (а це 6 років) строки позовної давності пройшли, та навіть банк перестав нараховувати відсотки.

Тобто, перебіг позовної давності може перериватися лише в межах строку давності, а не після його спливу.

З огляду на вищезазначене, позовні вимог не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Отже вищезазначені обґрунтування щодо спливу строків позовної давності узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України в:

постанові від 19 березня 2014 року по справі №6-14цс14 – відповідно до правил користування карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежі починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору;

постанові від 12 листопада 2014 року у справі №6-16цс14 – правовий висновок: «У разі неналежного виконання позичальником зобов’язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Відповідно до пунктів 3.1.1., 5.4. Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на лицевій стороні карти (місяць і рік), і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту – в повному обсязі – останнім днем місяця, указаного на картці. Пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладання договору на тих самих умовах, на яких він був укладений. Після закінчення строку дії договору банк не видавав боржнику грошових коштів і нової платіжної картки, а боржник своїх зобов’язань за договором від 27 грудня 2006 року не виконав;

постанові від 05 липня 2017 року по справі №6-3030цс16 – перебіг позовної давності може перериватися лише в межах строку давності, а не після його спливу;

постанові від 11 лютого 2015 року у справі №6-240цс14, від 11 березня 2015 року у справі №6-16цс15 міститься висновок про те, що оскільки позичальником не підписані Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), так і Умови надання споживчого кредиту фізичним особам, то вказані Умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачкою вони не підписувались».

Оскільки представником відповідача зроблено заяву до винесення рішення про застосування позовної давності, а відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, тому з цих підстав в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.253,257,261,264,266,267,509,510,526,530,610,611,631 ЦК України,суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити за спливом позовної давності.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: АТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111, МФО 305299, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1.,іпн НОМЕР_1, паспорт серії АВ №273680 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 15 серпня 2014 року.

Суддя :