Рішення № 78196545, 29.11.2018, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/1342/18

Провадження № 2/525/385/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.11.2018 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Хоролець В.В., при секретарі Пилипенко П.І., розглянувши на підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великобачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, -

в с т а н о в и в:

З позову ОСОБА_1 вбачається, що в селищі Велика Багачка по вулиці Театральна знаходиться житловий будинок №8 з господарськими будівлями, який складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ. – А-1), сарай (літ. – Б), погріб (літ. – б), вбиральня (уборна) (літ. – В), гараж (літ. – Г), колодязь 1/2 (літ.-К), огорожа. Даний житловий будинок з господарськими будівлями належить їй відповідно до договору купівлі – продажу №НМ – 0001, який був складений 02.02.2000 року між нею ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та посвідчений на Українській Універсальній біржі (м. Миргород вул. Незалежності, 20/17 Полтавської області). Нотаріально вищезазначений договір не посвідчувався, оскільки відповідно до Закону України «Про товарну біржу» договір укладений на товарні біржі не підлягає нотаріальному посвідченню. Увесь час позивач вважала, що вищезазначений житловий будинок з господарськими будівлями є її власністю, але дізналася, що укладений вищезазначений договір купівлі – продажу договір такий, що нотаріально не посвідчений, а тому є недійсним відповідно до норм ЦК України.

Позивачка вказує, що вона повністю виконала всі умови укладеного з іншою стороною продавцем договору, сплатила продавцю обумовлену договором вартість житлового будинку з господарськими будівлями, прийняла його у свою власність, володіла ним і володіє по сьогоднішній час. Також при укладенні договору сторонами була досягнута домовленість по всіх істотних умовах договору. Після укладення даного договору позивачкою ОСОБА_1 на її ім’я була проведена державна реєстрація житлового будинку з господарськими будівлями в Полтавському БТІ, ОСОБА_3 померла 26.04.2007 року. На сьогоднішній день позивачка не може розпоряджатися власністю, оскільки коли остання звернулася до реєстратора з проханням провести державну реєстрацію на ім’я ОСОБА_1, то їй повідомили, що договір не є дійсним. Виконавши всі вимоги при купівлі – продажу вищезазначеного житлового будинку, уклавши договір на біржі, що дозволялося в правовому полі на момент вчинення, сплативши всі державні мита та збори, будинок позивачки «ніби поза правовим полем» (як вказує позивач) і вона не може розпоряджатися ним на власний розсуд, тому змушена звернутися до суду. Посилаючись на вищевказані обставини та на те, що в позасудовому порядку отримати правовстановлюючі документи на житловий будинок з господарськими будівлями не можливо, так як на померлого документи не видаються, позивач змушений звернутися до суду з відповідним позовом (а.с.2).

Ухвалою суду від 06.11.2018 року було відкрито загальне позовне провадження у справі та підготовче засідання призначено на 29.11.2018 року (а.с.19).

До проведення підготовчого судового засідання у справі від відповідача у справі ОСОБА_4 селищної ради Великобагачанського району Полтавської області до суду надійшов лист від 27.11.2018 року про те, що даний відповідач визнає заявлені позовні вимоги позивача і просить провести відповідне засідання у відсутність представника даної сільської ради (а.с.29). Третя особа у справі повідомлялася про день і час проведення підготовчого засідання, неявка третьої особи не є перешкодою для розгляду справи. Інші учасники сповіщені належним чином про день і час розгляду справу, позивач не направляв до суду заяву про відмову від позову. У зв’язку з викладеним, суд вирішив за можливе розглянути справу в судовому засіданні у відсутність учасників справи, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням норм ст.247 ЦПК України та Рішення Конституційного Суду України №16-рп/2011 від 08.12.2011 року (справа про фіксування судового процесу технічними засобами).

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно ч.4 цієї статті, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, проводиться в порядку, встановленому статтями 206,207 цього Кодексу.

За нормою ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідач у справі має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу (п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України). Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні – це певна річ (об’єкт), щодо якої виник спір.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла 26.04.2007 року, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Великобагачанського районного управління юстиції у Полтавської області видано свідоцтво про смерть (а.с.4).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З свідоцтва про народження серії І-ЯК № 701632 від 28.10.1966 року вбачається, що ОСОБА_5 народилася 07.10.1966 року в селі Бутова Долина Решетилівського району Полтавської області, про що зроблено відповідний запис за №55 по ОСОБА_4 селищній раді, батьками відповідно є: батько ОСОБА_6 та мати – ОСОБА_3 (а.с.5).

Відповідно до повторного свідоцтва про шлюб серії І-КЕ №097629 від 14.11.2012 року вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрували шлюб 13.07.1986 року про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Великобагачанського РУЮ зроблено відповідний запис № 26 (а.с.6),

Згідно договору дарування приватизованої земельної ділянки вбачається, що ОСОБА_3 подарувала дочці ОСОБА_1 належну їй приватизовану земельну ділянку площею 0,12 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка знаходиться в сел. Велика Багачка вул. Театральна № 8 (а.с.7).

Житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в сел. Велика Багачка вул. Театральна № 8 належить ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі – продажу №НМ – 0001, який був складений 02.02.2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та посвідчений на Українській Універсальній біржі (м. Миргород вул. Незалежності, 20/17 Полтавської області) (а.с.12). Вбачається, що нотаріально вищезазначений договір не посвідчувався, оскільки на час укладення даного договору відповідно до Закону України «Про товарну біржу» договір укладений на товарні біржі не підлягав нотаріальному посвідченню.

З сукупності наявних матеріалів справи вбачається, що позивач у справі повністю виконала всі умови укладеного договору з іншою стороною (продавцем), сплатила продавцю обумовлену договором вартість житлового будинку з господарськими будівлями, прийняла його у свою власність, володіла ним і володіє по теперішній час; також при укладенні договору сторонами була досягнута домовленість по всіх істотних умовах договору. Після укладення даного договору позивачкою ОСОБА_1 на її ім’я була проведена державна реєстрація житлового будинку з господарськими будівлями в Полтавському БТІ, що вбачається з відтиску штампу Полтавського БТІ та наявних відповідних записів у ньому (а.с.12). Проте, згідно норм діючого в даний час ЦК України, посвідчення договору купівлі-продажу між фізичними особами повинно бути здійснено нотаріально. В даному конкретному випадку в даний час посвідчити вищевказаний договір нотаріально не можливо, оскільки ОСОБА_3 померла (а.с.4), відповідно, її правознадність і дієздатність припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до довідки № 6480 від 06.08.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 і має такий склад сім’ї: вона особисто – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, чоловік – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8).

Домоволодіння по вулиці Театральна, №8 в сел. Велика Багачка Полтавської області складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ. – А-1), сарая (літ. – Б), погріба (літ. – б), уборни (літ. – В), гаража (літ. – Г), колодязь 1/2 (одна друга) (літ. – К), огорожа №1 (а.с.а.с.9-11).

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.15 ЦК України та ст.4 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК).

Як вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов’язує виникнення у особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

На підставі 2 ст.47 ЦК України (в редакції 1963 року) суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати її дійсною.

Враховуючи, що правовідносини у справі виникли до 01.01.2004 року (день набрання чинності ЦК України в редакції 2003 року, в якому норми ст.220 ЦК України не можуть застосовуватись до виниклих правовідносин), тому згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень нового Цивільного кодексу України, вони повинні регламентуватись Цивільним Кодексом України (в редакції 1963 року).

Отже, виходячи з вищевикладеного, є передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Великобачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в межах заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 47,227 ЦК України (1963 року), п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2003 року), ст.ст.4,11,12,13,76-80,81,83,197,200,206,247,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: сел. Велика Багачка, вул. Театральна №8 Великобагачанського району Полтавської області та складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ. – А-1), сараю (літ.– Б), погріба (літ. – в), уборни (літ. – В), гаража (літ.-Г), колодязь 1/2 (одна друга) (літ. – К) та огорожі №1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач ОСОБА_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3; представник позивача адвокат ОСОБА_8, місце знаходження селище ОСОБА_9, вулиця Каштанова, 20 Полтавської області; відповідач ОСОБА_4 селищна рада Великобагачанського району Полтавської області, місце знаходження сел. Велика Багачка вул. Каштанова, 20 Великобагачанського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21044600; третя особа ОСОБА_2, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_5.

Суддя В.В.Хоролець