Рішення № 78196157, 28.11.2018, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1457/18

Провадження № 2/188/674/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Полубан М.П.

при секретарі Гречко В.С. .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( позивач-1 ) , ОСОБА_2 ( позивач-2 ) до ОСОБА_3 сільської ради про визнання права на спадщину ,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з даним позовом до відповідача. У позові зазначає наступне.

16 серпня 2003 року помер ОСОБА_4 .

На час відкриття спадщини ОСОБА_5 належали на праві приватної власності наступні об"єкти нерухомого майна :

- 1/2 частина житлового будинку ( спільна власність подружжя з ОСОБА_6 ) під № 14 по вул. Піщана в с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області ;

- земельна ділянка для ведення товарного с/г виробництва ( пай № 947 ) площею 3.214 га , розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області .

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_7 Олексыъвна та два сина - ОСОБА_1 і ОСОБА_8 .

Згідно довідки ОСОБА_3 сільської ради на день смерті ОСОБА_4 разом із ним за однією адресою було зареєстровано за місцем проживання його дружину ОСОБА_6 , що свідчить про прийняття спадщини після смерті чоловіка в повному розмірі відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України в редакції 18.06.1963 р. , але свідоцтво про право на спадщиу законом вона не оформила.

Ще за життя ОСОБА_5 передав свій державний акт на право приватної влансості на землю виданого гр-ну України серії ДП-ДП № 029622 на користь свого сина ОСОБА_1 , який фактично володів земльною ділянкою , отримував орендну плату за її корисування від її орендаря . На цей час оригінал державного акту перебуває у сина ОСОБА_8 - ОСОБА_2 .

Тобто ОСОБА_6 та ОСОБА_4 за життя фактично передали на користь двох своїх синів коже свою земельну ділянку шляхом передачі в управління та розпорядження такими земельними ділянками , при цьому передавши їм правовстановлюючі документи на такі об"єкти нерухомого майна і при цьому юридично не вчинивши відповідних дій задля підтвердження переходу прав до своїх дітей , враховуючи Інструкцію " Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України " , яка була чинною на день смерті ОСОБА_4 , - саме ОСОБА_1 прийняв спадщину після його смерті у вигляді частини житлового будинку та належної йому земельної ділянки сільськогосподарського призначення .

24.12.2005 р. померла ОСОБА_6 . За життя заповіту не складала .

На час відкриття спажшини ОСОБА_6 належали на праві приватної власності наступні об"єкти нерухомого майна :

- земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( пай № 946 ) , площею 3.214 га , розташованого на території ОСОБА_3 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області ;

- 1/2 частина житлового будинку ( спільна власність подружжя з ОСОБА_5 ) № 14 по вул. Піщана в с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області .

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є два її рідні сини 6 ОСОБА_1 і ОСОБА_8 .

Згідно довідки ОСОБА_3 сільської ради на день смерті ОСОБА_6 разом з нею за однією адресою не було зареєстровано за місцем проживання нікого , що не може свідчити про прийняття спадшини після смерті . Але , на день її смерті разом з нею довгий час проживав її син - ОСОБА_8 , який вів з нею господарство , доглядав за нею до самої смерті та знову ж таки згідно вищенаведеної інформації володів та розпоряджався земельною ділянкою , що належала їй на праві приватної власності , а також мав у себе відповідний державний акт про таке право .

18.01.2011 р. помер ОСОБА_8 . За життя він заповіту не складав .

Єдиним спадкоємцем відповідно до вимог ст.ст. 1216-128 , 1261 ЦК України є його рідний син ОСОБА_2 , який після смерті батька та на цей час є володільцем оригіналу державного акту на право власності на земельну ділянку , що належить ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_5 позивачі спільно розпорядилися частиною спадщини після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_6 шляхом відчуження житлового будинку № 14 по вул. Піщана в с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області на користь третіх осіб , тобто такії дії свідчать також про прийняття та розпорядженням ними своєю спадщиною.

Щодо належного юридичного оформлення спадщини , то тільки в 2018 р. вони звернулися до нотаріальної контори та нотаріус їм відмовила у видічі свідоцтва про право на спадщину через пропущення строку для прийняттяґ спадщини з чим позивачі не погодуються , адже вищенаведені дії свідчать про прийняття кожним із них своєї частки спадщини про що до цього позову надають письмові докази та буде підтверджено під час судового засідання іншими допустими та належними доказами .

Просять про наступне :

1. Встановити факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_6 , що померла 24.12.2005 р.

2. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом право приватної власності на земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва ( пай № 947 ) площею 3.214 га , кадастровий номер : 1223881500:02:001:0947 , розташований на території ОСОБА_3 сілської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області , що належить ОСОБА_4 , померлому 16.08.2003 р. на підставі державного акту про право приватної власності на землю виданого гр-ну України серії ІІ-ДП № 029622 .

2. Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_2 ) в порядку спадкування за законом право приватної власності на земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва ( пай № 946 ) площею 3.214 га , кадастровий номер : 1223881500:02:001:0946 , розташований на території ОСОБА_3 сілської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області , що належить ОСОБА_6 , померлій 24.12.2005 р. на підставі державного акту про право приватної власності на землю виданого гр-ну України серії ІІ-ДП № 029623 .

У судове засідання сторони не з’явилися. Надали суду заяви в яких просять суд справу заслухати у їхню відсутність. Позивач позов підтримує та просить його задовольнити. Відповідач своєї позиції не висловив.

Вивчивши матеріали справи , суд вважає , що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено , що 15.08.2003 р. в с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області помер ОСОБА_4 ( копія свідоцтва про смерть І-КИ № 517845 видане 18.08.2003 р. виконкомом ОСОБА_3 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області ) .

24.12.2005 р. в с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області померла ОСОБА_6 ( копія свідоцтва про смерть І-КИ № 384514 , видане 27.12.2005 р. виконкомом ОСОБА_3 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області ) .

18.01.201 р. в с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області помер ОСОБА_8 ( копія свідоцтва про смерть І-КИ № 384514 видане 20.01.2011 р. виконкомом ОСОБА_3 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області ) .

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю , серії ІІ-ДП № 029622 , виданого Петропавлівської РДА Дніпропетровської області 18.03.2002 р. ОСОБА_5 належала земельна ділянка ( пай № 947 ) площею 3.214 га на території ОСОБА_3 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області .

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю , серії ІІ-ДП № 029623 , виданого Петропавлівської РДА Дніпропетровської області 18.03.2002 р. ОСОБА_6 належала земельна ділянка ( пай № 946 ) площею 3.214 га на території ОСОБА_3 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області .

Факт родинних відносин між спадкодавцями та спадкоємцями підтверджується копіями свідоцтва про народження ( свідоцтво про народження , серії У-НО № 284864 на ОСОБА_1 та свідоцтво про народження ІІ-УР № 831947 на ОСОБА_8 ) .

В довідці ОСОБА_3 сільської ради від 21.08.2017 р. зазначається , що померла 24.12.2005 р. ОСОБА_6 на день смерті була зареєстрована сама та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_3.

Аналогічною довідкою від 21.08.2017 р. зазначається , що ОСОБА_4 , померлий 16.08.2003 р. на день смерті був зареєстрований та проживав в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з ним проживала та була зареєстрована дружина ОСОБА_6 , яка померла 24.12.2005 р.

Довідкою ГУ Держгеокдастру у Дніпропетровській області відділ у Петропавлівському районі підтверджується факт належності спірних земельних ділянок спадкодавцям та зазначається їхня нормативна грошова оцінка - 96 545 грн. 87 коп.

Згідно п. 1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ « Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 суди по різному тлумачать пункти 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та необґрунтовано застосовують правила книги шостої ЦК до спадкових правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК 2003 року, та не враховують роз'яснення, які містяться в абз. 3 п. 1 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7.

Судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Отже, норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.У випадку, коли особи прийняли спадщину шляхом фактичних дій (вступ в управління та володіння спадковим майном), але не оформили права на спадщину, обґрунтованою є відмова суду в задоволенні позову про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки в цьому випадку підстави для пред'явлення позову та спір з приводу спадщини відсутні.

Отже , враховуючи вищенаведений лист суду касаційної інстанції спадкування після смерті ОСОБА_4 повинно відбуватись за правилами Цивільного Кодексу УРСР.

Згідно п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ « Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 при вирішенні спорів про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини судам слід звертати увагу на час відкриття спадщини та дію актів цивільного законодавства відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Судам необхідно розмежовувати пропуск строку для прийняття спадщини, прийняття спадщини особами, які постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (ст. 549 ЦК УРСР).

Якщо спадщина відкрилась після 1 січня 2004 року, суди не повинні задовольняти вимоги про встановлення факту прийняття спадщини шляхом вступу в управління чи володіння спадковим майном або задовольняти позови про визнання права власності на спадкове майно із зазначених підстав.

Суди також не повинні задовольняти позови про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавців, які померли до 1 січня 2004 року, і спадщина прийнята кимось із спадкоємців, у тому числі шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном (ст. 549 ЦК УРСР) або перейшла до держави на підставі ст. 555 ЦК УРСР.

Таким чином , суд дійшов висновку , що , перша вимога позивача - 1 про встановлення факту прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_6 не підлягає задоволення , враховуючи вищезазначене роз"яснення суду .

Крім того ,згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно дост. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч.1ст.1270 ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз"яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч.1ст.1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним повязана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документасвідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов"язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем. ; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Таким чином в судовому засіданні доведено той факт, що позивачі на час відкриття спадщини постійно проживали зі спадкодавцями , а тому вони вважаються такими , що фактично прийняли спадщину.

Як зазначалося вище , представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, заперечень проти позову не мав. При прийнятті рішення покладався на розсуд суду. Суд дану позицію приймає як визнання позову .

У відповідності з ч .4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд вважає,що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов підлягає частковому задоволенню , з врахуванням вищезазначеного .

Також суд дійшов висновку про можливість звільнення відповідача від сплати судових витрат.

На підставі викладеного , керуючись ст. ст 4,12, 23,76-82, 136, 206 , 247, 265 ЦПК України, статей 529 - 531 ЦК УРСР ,ст.ст.1221, 1268 , 1270 ЦК України , суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради про визнання права на спадщину - задовольнити частково .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом право приватної власності на земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва ( пай № 947 ) площею 3.214 га , кадастровий номер : 1223881500:02:001:0947 , розташований на території ОСОБА_3 сілської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області , що належить ОСОБА_4 , померлому 16.08.2003 р. на підставі державного акту про право приватної власності на землю виданого гр-ну України серії ІІ-ДП № 029622 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_2 ) в порядку спадкування за законом право приватної власності на земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва ( пай № 946 ) площею 3.214 га , кадастровий номер : 1223881500:02:001:0946 , розташований на території ОСОБА_3 сілської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області , що належить ОСОБА_6 , померлій 24.12.2005 р. на підставі державного акту про право приватної власності на землю виданого гр-ну України серії ІІ-ДП № 029623 .

У порядку ст. 136 ЦПК України звільнити відповідача від сплати судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпропетровського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи , які не були присутні під час проголошення рішення суду можуть подати апеляційну скаргу в тоой же строк з дня отримання копії судового рішення .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_9