Рішення № 78192783, 19.11.2018, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1547/18 Провадження № 2/450/1297/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"19" листопада 2018 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кукси Д.А.

при секретарі Оленич О.І.

за участю представника третьої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до держави Україна в особі державна казначейська служба України, Львівської місцевої прокуратури № 2, Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області, третя особа Прокуратури Львівської області, Головне Управління національної поліції у Львівській області про (предмет спору) з врахуванням уточнення : про стягнення з Держави України в особі Державної казначейської служби України моральної шкоди у розмірі 90 000, 00 грн.

суд постановив таке рішення:

підстава позову (позиція позивача): позивач являється заявником та потерпілим в кримінальному провадженні внесеному 16.04.2013 року до ЄРДР № 12013150090001476 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ч. 191, ч. 2 ст. 298, ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 256 КК України. Права позивача як потерпілого в кримінальному провадженні, незаконними рішеннями діями та бездіяльністю посадових, службових осіб органу державної влади в особі слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області порушені. Слідчим неодноразово виносилися постанови про закриття кримінального провадження, які слідчими суддями були скасовані та органу досудового розслідування було надано вказівка, які необхідно виконати при розслідуванні провадження. 4 ухвали суду – 12 судових засідань. Бездіяльність та злочинна дія органу державної влади перетворилась в приниження людської гідності. Всі подані скарги позивач змушений був готувати самостійно, не маючи юридичної освіти та можливості мати захисника, чим йому завдано моральну шкоду, які він оцінює в 90 000, 00 грн., як така, що є справедлива у співвідношенні душевних страждань, переживань. Таку шкоду просить стягнути з держави Україна в особі державна казначейська служба України та органу заподіяння шкоди Прокуратури Львівської області.

Позиція відповідачів: у судове засідання на виклик суду не з’явилися.

Позиція третьої особи Прокуратури Львівської області : представник в судовому засіданні заперечив, щодо задоволення заявлених позовних, просив в задоволенні таких відмовити за безпідставністю.

Позиція третьої особи Головне Управління національної поліції у Львівській області : у судове засідання на виклик суду не з’явився.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

24.05.2018 року ухвала про відкриття провадження; 06.06.2018 року заява-клопотання позивача про видачу рішення; 13.06.2018 року клопотання позивача про долучення доказів; 20.07.2018 року ухвала підготовчого засідання; 29.08.2018 року заява-клопотання позивача; 06.09.2018 року клопотання позивача про заміну (уточнення) належного відповідача; 12.09.2018 року протокольною ухвалою відмовлено в заміні відповідачів; 01.10.2018 року заява позивача; 01.10.2018 року письмова доповідь позивача; 23.10.2018 року клопотання позивача про відкладення розгляду справи; 30.10.2018 року клопотання позивача про розгляд справи у його відсутності.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, з’ясувавши думку позивача висловлену у попередньому судовому засіданні, суд вважає, що існує достатньо підстав визначених ст. 280 ЦПК України для проведення судового розгляду справи, без участі відповідача, у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за наявними у ній доказами та ухвалення за його результатом заочного рішення, відповідно до ст. 282 ЦПК України.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Судом встановлено, що 26.12.2014 року ОСОБА_2, звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова із скаргою в якій просить скасувати постанову про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12013150090001476 від 16.04.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, яка була винесена 12.12.2014 року слідчим СВ Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_3 скасовано. В межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_2 являється заявником та потерпілим. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 26.01.2015 року постанову про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12013150090001476 від 16.04.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, яка винесена слідчим СВ Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_3 12.12.2014 року. Вказана постанова скасована, оскільки винесена передчасно, слідчим не виконано в повній мірі письмові вказівки заступника прокурора м. Львов ОСОБА_4 від 01.10.2013 року та процесуального прокурора Пацюркевича О.В. від 03.10.20134 року. Також слідчим було надано ряд доручень оперативним працівникам на встановлення та допит певних осіб, однак на час винесення оскаржуваної постанови дані особи встановлені не були та їх допит не проведено. Також слідчим за клопотанням потерпілого було призначено ряд судових експертиз, які на момент винесення постанови про закриття, не завершені.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26.05.2017 року, скаргу ОСОБА_2 – задоволено частково. Постанову слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 від 01.04.2017 року про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12013150090001476 від 16.04.2013 року в частині закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України – скасовано. Підставою скасування постанови про закриття кримінального провадження, є те, що така постанова не ґрунтується на всебічно, повно та об’єктивно досліджених обставинах справи. Фактично допитано лише свідків, які заперечили факт подач до господарського суду м. Києва завідомо підроблених документів про фінансову неспроможність ДП «Укрконверс», без аналізу самих рішень, наведення даних щодо його чинності на даний час. Поряд з цим особу, дані щодо якого внесені до ЄРДР за ст.. 366 КК України взагалі не допитано.

15.08.2017 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова скаргу ОСОБА_2 – задоволено. Скасовано постанову СВ Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 від 25.07.2017 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № № 12013150090001476 від 16.04.2013 року. Вказана постанова скасована, оскільки слідством не було вчинено передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування за фактами вчинення кримінального правопорушення. Слідчим не допитано свідка ОСОБА_7 на допиті якого наполягав скаржник ОСОБА_2 Крім того постанова про закриття кримінального провадження не містить жодних мотивів та висновків слідчого про закриття кримінального провадження, а лише описано які дії було зроблено та які ухвали приймали слідчі судді.

Судом встановлено, що досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР № № 12013150090001476 від 16.04.2013 року, заявником та потерпілим якого являється ОСОБА_2 на момент постановлення судом рішення не завершено, неодноразово органом досудового слідства виносились постанови про закриття кримінального провадження, які слідчим суддями були скасовані у зв’язку із неповнотою слідства.

В свою чергу, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

У відповідності до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

При цьому, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Разом з тим, за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Верхоного суду України по справі № 6-440цс16 від 25 травня 2016 року.

Так, відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, серед іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Приписами ч.ч. 3, 4 ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз'яснено в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року за №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ.

При цьому, згідно методичних рекомендацій «Про відшкодування моральної шкоди», наданих Міністерством юстиції України листом від 13.05.2004 року за №35-13/797, моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Як встановлено судом, в результаті бездіяльності органу досудового розслідування при розслідувані кримінального провадження внесеного до ЄРДР № № 12013150090001476 від 16.04.2013 року, яка полягала в довготривалому розслідувані, неодноразовому закриті кримінального провадження, а сам тричі, те, що органом досудового слідства не бралося до уваги мотиви ухвал слідчих суддів, а саме те в чому полягала неповнота слідства, суд приходить до висновку, що, позивач, як потерпілий в межах вказаного провадження зазнав моральних страждань, які полягали в тому, що йому тривалий час довелося захищати свої порушені права, оскаржувати дії щодо вирішення вказаного кримінального провадження, були порушені його нормальні життєві зв"язки, що знаходиться в прямому причинному зв’язку із бездіяльністю органу досудового слідства.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про правомірність заявлених вимог позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 90 000 грн., яку він зазнав у зв'язку з бездіяльністю слідчих органів.

У абз. 1 п. 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції ( 254к/96-ВР ) судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

У п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, передбачено, що Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно зі ст. ст. 25, 43 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Враховуючи вищенаведене, суд задовольняє позов частково та стягує з держави Україна в особі Державної казначейської служби України в рахунок відшкодування моральної шкоди 90000 грн. на користь позивача, а щодо стягнення такої шкоди з Прокуратору Львівської області, слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263,265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд,

ухвалив :

позовні вимоги ОСОБА_2 – задоволити частково.

Стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду у розмірі 90 000, 00 грн. (дев’яносто тисяч гривень 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного судушляхом подачі апеляційної скарги через Пустомитівський суд Львівської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення, а учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30-денного строку з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач : ОСОБА_2, ІНПП НОМЕР_1, вул. Зелена, 3, с. Наварія, Пустомитівського району, Львівської області .

Відповідач : Держава Україна в особі державної казначейської служби України, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646.

Відповідач : Львівська місцева прокуратура № 2, м. Львів, вул. Липинського, 11, ЄДРПОУ 02910031.

Відповідач : Шевченківський ВП ГУНП у Львівській області, м. Львів-7, вул. Ак. Кучера, 5, ЄДРПОУ 40108833.

Третя особа : Прокуратура Львівської області, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19, ЄДРПОУ 02910031.

Третя особа : Головне Управління національної поліції у Львівській області, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3.

Повний текст рішення складено 27.11.2018 року.

СуддяОСОБА_8