Вирок № 78192096, 27.11.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/7198/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.11.2018 року. Галицький районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Мисько С.М.

з участю прокурора Олексів О.В.

та обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Львові кримінальне провадження /внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12017140050003735 від 20.08.2017 року/ про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця м. Рожище, працюючого в ПАТ «Світоч», одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою АДРЕСА_2, раніше судимого

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

обвинувачений ОСОБА_1 20.08.2017 року, приблизно о 02 год. 00 хв. перебуваючи по вул. АДРЕСА_3 у м. Львові, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, повторно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом ривка із шиї потерпілого ОСОБА_2 відкрито заволодів золотим ланцюжком вагою 43 грами вартістю 61 096 гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 61 096 гривень, тобто, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 186 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним грабежу, зазначивши, що викрав золотий ланцюжок з метою подальшого збуту, оскільки гроші йому були необхідні на особисті потреби, які виникли у зв'язку із матеріальними життєвими труднощами. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо його не карати, вказавши, що повністю усвідомив протиправність своїх дій, відшкодував завдану потерпілій шкоду в повному обсязі.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з'ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.186 КК України, оскільки він повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, повне визнання вини. Обставини, що обтяжують покарання - не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого, то встановлено, що ОСОБА_1 є особою молодого віку, працює, характеризується посередньо; на обліку у психоневрологічному диспансері не перебуває; на обліку в диспансері КЗ ЛОР «ЛОМЦП та ТУ» не числиться; шкода потерпілому не відшкодована, однак, зобов'язався таку відшкодувати в повному обсязі.

Відповідно до загальних засад призначення покарання (ст.65 КК України), особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід призначити покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів - в межах санкцій статей особливої частини Кримінального кодексу України; враховуючи особу обвинуваченого, щире каяття у вчиненому, зобов'язався відшкодування завдану шкоду, суд вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства; відтак, можливим є застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання із випробуванням та встановленням іспитового терміну, а також з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Також суд зауважує, що призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 р. та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015 р., в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 р. ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Відповідно до положень ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вирішуючи питання цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 в частині матеріальної та моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.127 КК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода завдана фізичній особі відшкодовується особою, яка її завдала.

В силу ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується особою яка таку шкоду заподіяла.

Таким чином суд вважає, що цивільний позов, щодо матеріальних збитків підлягає задоволенню в повному обсязі, враховуючи те, що вина обвинуваченого доведена, потерпілим долучені всі необхідні документи, що підтверджують витрати з боку потерпілого, обвинувачений позов визнав в повному обсязі.

При вирішенні вимог щодо стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 30 000 грн., суд приймає до уваги положення ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, обставини вчинення злочину, суть заявлених позовних вимог, характер та обставини заподіяння моральної шкоди, пов'язаної з із відкритим викраденням чужого майна, внаслідок чого потерпілий отримав шок та тривалий час відчував душевні страждання, при цьому викрадений золотий ланцюжок був не тільки ювелірною прикрасою, а також пам'ятною для ОСОБА_2 річчю, яка пов'язана з певними життєвими подіями, у зв'язку з чим вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 15 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Витрат на проведення експертиз у кримінальному провадженні немає. Речові докази відсутні.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст. 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнити від відбуття призначеного покарання із випробуванням та визначити 3 (три) роки іспитового строку.

Згідно ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Волоско І.Р.