Рішення № 78191779, 30.10.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6532/17

Провадження №2/442/340/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді: Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання: Кравців Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДЦ Україна” про стягнення боргу,

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

від відповідача: ОСОБА_4

в с т а н о в и в :

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДЦ Україна” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 804 811 грн 67 к., з яких інфляційні втрати та 3% річних з січня 2014 року по серпень 2016 року відповідно 336 205 грн 65 к. та 60 385 грн 50 к., інфляційні втрати та 3% річних з вересня 2016 року по липень 2017 року відповідно 179 001 грн 13 к. та 29 440 грн 17 к., заборгованість згідно індексації за вересень 2016 року 59 142 грн 89 к., сума нарахованої пені за останні дванадцять місяців 19 879 грн 01 к., сума недоплаченої орендної плати за вересень 2016 року 13 222 грн 59 к., втрати від інфляції за вересень 2016 року – серпень 2016 року 10 999 грн 55 к., 3% річних 2 170 грн, витрати по відшкодуванню ремонтних робіт 88 808 грн 40 к., витрати по експертизі у сумі 5 555 грн та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що між сторонами 30.04.2012 був укладений договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого позивач надала відповідачу в оренду нежитлове приміщення, загальною площею 183,9 кв.м, що знаходиться в м. Дрогобичі, вул. Шолом Алейхема, 1. Договір був укладений до 27.04.2015, а подальшому автоматично пролонгований на той самий період і на тих самих умовах відповідно до п. 2 розділу 6 договору.

Відповідно до п. 3.1 договору розмір орендної плати за користування об»єктом оренди становить не менше 26 101 грн 61 к. без ПДВ з урахуванням суми податку з доходів фізичних осіб (включно). Сума до виплати орендодавцю повинна складати не менше 21 664 грн 34 к. Вартість за 1 кв.м складає 141 грн 93 к. без ПДВ з урахуванням суми податку з доходів фізичних осіб. До складу орендної плати включається плата за користування земельною ділянкою.

Згідно п. 3.2 договору оренди сторони по договору домовилися, про те, що сума орендної плати індексується на коефіцієнт, який дорівнює офіційному курсу гривні до долара США, встановленому на день сплати орендної плати станом на 01 число поточного місяця, поділеному на офіційний курс гривні до долара США, встановлений на дату підписання даного договору (7,9860 грн / дол. США).

30.04.2012 позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення. Стан приміщення був задовільним.

16.09.2016 в зв’язку з припиненням орендних відносин приміщення було повернуто, проте в стані гіршому, ніж передано.

В приміщенні було зроблено ремонт. Для визначення розміру втрат позивач звернулася до судового експерта ОСОБА_5, який визначив, що вартість відновних робіт складатиме 88 808 грн 40к.

З посиланням на ст.ст. 11, 22, 509, 530, 546, 549, 559, 599-601, 604-609, 611, 625, 626, 627, 638, 773 ЦК України, п.п. 2.3.1, 2.3.4, 3.1, 3.2, 5.1 договору оренди від 30.04.2012 просить позовні вимоги в частині стягнення орендної плати, пені, втрат від інфляції, 3% річних, індексації та збитків на проведення ремонту та проведення експертного дослідження, просить позов задовольнити.

В судових засіданнях представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги підтримували в повному обсязі. На з’ясування обставин справи представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні 30.10.2018 уточнив суду, що позивач просить стягнути 13 222 грн 59 к. недоплаченої орендної плати за вересень 2016 року, суму нарахованої пені з 01.09.2016 по 31.08.2017 у розмірі 19 879 грн 01 к., заборгованість згідно індексації за вересень 2016 року 59 142 грн 89 к.; інфляційні втрати на заборгованість з індексації (1 117 639 грн 04 к.) за період з 01.01.2014 по 31.08.2016 у розмірі 336 205 грн 65 к.; інфляційні втрати на заборгованість з індексації (1 117 639 грн 04 к.) за період з 01.09.2016 по 31.07.2017 у розмірі 179 001 грн 13 к.; інфляційні втрати на заборгованість з індексації (59 142 грн 89 к.) за період з 01.09.2016 по 31.08.2017 у розмірі 10 999 грн 55 к.; 3% річних на заборгованість з індексації (1 117 639 грн 04 к.) за період з 01.09.2016 по 31.08.2017 у розмірі 60 385 грн 50 к.; 3% річних на заборгованість з індексації (1 117 639 грн 04 к.) за період з 01.01.2014 по 31.08.2016 у розмірі 29 440 грн 17 к.; 3% річних на заборгованість з недоплаченої орендної плати за вересень 2016 року (13 222 грн 59 к.) та індексації за вересень 2016 року (59 142 грн 89 к.) період з 01.09.2016 по 31.07.2017 у розмірі 2 170 грн 13 к.; витрати по відшкодуванню ремонтних робіт 88 808 грн 40 к.; витрати по експертизі у сумі 5 555 грн.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судових засіданнях проти позову заперечувала повністю з підстав викладених у відзивах на позовну заяву та на збільшення позовних вимог. Подала заяву про застосування строку позовної давності.

Зазначала, що з відповідача не підлягають стягнення 3% річних та втрат від інфляції, оскільки в постанові ВСУ від 01.03.2017 № 6-284цс17 міститься правовий висновок щодо недопустимості їх стягнення якщо зобов’язання виражене в валюті. Так як з відповідача вже стягнуто індексацію, яка являє собою курсову різницю, а отже ці кошти були компенсацією інфляційних втрат. 3% річних не підлягають нарахуванню на суму інфляційних нарахувань. Позивач вимагає сплати орендної плати повний місяць вересень 2016 року, хоча об’єкт оренди був повернутий 16.09.2016, а отже відповідач не користувався об’єктом оренди весь місяць. Вимога про сплату орендної плати зазначена без сплати податків. Пеня нарахована не вірно, невідомо за який період та на повний розмір орендної плати. Висновок експерта проведений з врахуванням дослідження всього об’єкту належного ОСОБА_1 площею 229,1 кв.м, а не тільки орендованої площі 183,9 кв.м (більше на 45,2 кв.м). Зазначала, що договором не передбачено сплати ремонтних робіт внаслідок нормального зносу, відповідач отримав письмову згоду на переобладнання об’єкту оренди. Заперечувала проти відшкодування вартості проведення експертизи, оскільки експерт провів дослідження всього об’єкту, а не тільки орендованої площі.

В судовому засіданні було допитано ОСОБА_5 з приводу проведеного ним експертного дослідження та який пояснив суду, що він 17.03.2017 склав висновок № 3, яким визначив, що вартість ремонтно-будівельних робіт нежитлового приміщення по вул. Шолом-Алейхема, 1/5 в м. Дрогобичі станом на час проведення дослідження становить 88 808 грн 40 к. Пояснив, що ним 06.02.2017 досліджувалися ті приміщення, які йому показували представники позивача, зокрема 3, 12, 10, 8, 9, VII. Не досліджувалися 4 та 5 приміщення. На запитання представника відповідача щодо того чи відповідає даний технічний стан приміщення нормальному зносу зазначив, що це не входило до його дослідження, а для того, щоб відновити приміщення ззовні та всередині необхідно провести ремонтні роботи на визначену в висновку експерта суму.

В судовому засіданні було досліджено відеозапис повернення об’єкта оренди, відповідно до якого вбачається, що стан об’єкта оренди в момент його повернення відповідачем позивачу відповідає тому стану в якому ОСОБА_5 06.02.2017 проведено його обстеження.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

30.04.2012 ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „ДЦ Україна” (орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю в оренду приміщення загальною площею 183,9 кв.м, що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Шолом Алейхема, 1, та належить орендодавцеві на праві приватної власності. Договір був укладений на строк до 27 квітня 2015 року, а в подальшому автоматично пролонгований на той самий термін на тих самих умовах у порядку, визначеному п. 2 розділу 6 Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди від 30.04.2012 розмір орендної плати за користування об’єктом оренди становить не менше 26 101 грн 61 к.. без ПДВ з урахуванням суми податку з доходів фізичних осіб (включно). Сума до виплати Орендодавцю повинна складати не менше 21 664 грн 34 к. Вартість оренди 1 кв.м складає 141 грн 93 к. без ПДВ з урахуванням суми податку з доходів фізичних осіб. До складу орендної плати включається плата за користування земельною ділянкою.

Розділом 8 договору оренди від 30.04.2012 передбачено підстави для дострокового розірвання договору.

Зокрема орендар має право на дострокове розірвання договору оренди з письмовим попередженням орендодавця за 90 календарних днів. У разі дострокового розірвання договору оренди орендарем без попереднього попередження, орендар сплачує орендодавцю штрафну санкцію у розмірі 3-х місячної орендної плати.

Крім цього, сторони можуть за двосторонньою згодою, оформленою додатковою угодою, достроково припинити дію договору оренди нежитлового приміщення.

Як було встановлено судом та не заперечувалося сторонами сторони дійшли згоди про розірвання договору оренди 14.09.2016, а 16.09.2016 вони підписали акт, відповідно до якого ТОВ „ДЦ Україна” повернуло ОСОБА_1 орендоване нежитлове приміщення.

Позивач просила стягнути 13 222 грн 59 к. недоплаченої орендної плати за вересень 2016 року.

Згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що стягненню підлягає орендна плата не за весь період вересня 2016 року, а за час користування майном відповідачем з 01.09.2016 по 16.09.2016.

При цьому суд не погоджується з доводами відповідача про те, що орендна плата має бути стягнута за вирахуванням податків як це передбачено п.п. 3.1, 3.3 договору оренди від 30.04.2012, оскільки зобов’язання відповідача як податкового агента припинилися разом з припиненням дії договору за згодою сторін.

Розмір орендної плати за 14 днів становить 12 180 грн 75 к. без вирахування податків та 10 110 грн 03 к. після виплати податків.

Відповідно до видаткового касового ордеру від 16.09.2016 № 95 ТОВ „ДЦ Україна” сплатило ОСОБА_1 10 367 грн 61 к. Як було встановлено в судовому засіданні з цього платежу відповідач сплатив податки як податковий агент позивача. Представник позивача ОСОБА_2 зазначив, що щодо цієї суми вони претензій не мають.

Таким чином, при тому, що за 14 днів користування орендованим приміщенням відповідач мав сплатити позивачу 10 110 грн 03 к., а фактично сплатив – 10 367 грн 61 к., то у відповідача існує переплата у 257 грн 58 к. з орендної плати за вересень 2016 року.

Крім того, за умовами п. 2.3.1 договору оренди від 30.04.2012 орендар зобов’язаний протягом 3 робочих днів після закінчення або розірвання договору оренди повернути об’єкт оренди орендодавцеві в стані не гіршому, ніж на момент передачі об’єкту оренди за актом прийому-передачі орендарю, з урахуванням нормального зносу.

Оскільки суд дійшов висновку, що у відповідача відсутня заборгованість з оплати орендної плати за вересень 2016 року, то у частині позову про стягнення 13 222 грн 59 к. недоплаченої орендної плати за вересень 2016 року – слід відмовити.

Так як повернення відбулося відповідно до акту від 16.09.2016, то в частині дотримання строків повернення відповідачем свого обов’язку не порушено.

Позивач з урахуванням уточнень її представника ОСОБА_2 просила стягнути суму нарахованої пені з 01.09.2016 по 31.08.2017 у розмірі 19 879 грн 01 к.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.1 договору оренди від 30.04.2012 за несвоєчасну сплату орендної плати орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов’язання за кожний день прострочки зобов’язання.

При цьому згідно п. 3.4 договору оренди від 30.04.2012 орендар сплачує орендну плату в строк до 5-го числа поточного (оплачуваного) місяця шляхом видачі грошових коштів готівкою із каси підприємства або іншим, погодженим сторонами, способом.

Таким чином з урахуванням положень ч. 1 ст. 530, ч. 5 ст. 762 ЦК України, п.п. 3.4, 5.1 договору оренди від 30.04.2012 за вересень 2016 року орендна плата мала бути сплачена до 05.09.2016, фактично була сплачена 16.09.2016 відповідно до видаткового касового ордеру від 16.09.2016 № 95, а отже прострочення зі сплати орендної плати мало місце з 06.09.2016 по 16.09.2016.

Втім відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України визначено спеціальну позовну давність в один рік для звернення до суду з вимогою про стягнення неустойки.

Ч. 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

21.02.2018 відповідач надіслав поштою до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що позовна давність стосовно вимоги про стягнення неустойки (пені), нарахованої до 14.09.2016 (14.09.2017 – дата звернення з позовом до суду) спливла, то суд, здійснивши перерахунок пені, приходить до висновку що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню за період з 14.09.2016 до 16.06.2016 у розмірі 30 грн 62 к.

Відповідно до ч. 3 ст. 762 ЦК України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Згідно п. 3.2 договору оренди від 30.04.2012 сторони узгодили, що сума орендної плати індексується на коефіцієнт, який дорівнює офіційному курсу гривні до долара США, встановленому на день сплати орендної плати станом на 01 число поточного місяця, поділеному на офіційний курс гривні до долара США, встановлений на дату підписання даного договору (7,9860 грн / дол. США).

Курс долара США до гривні, встановлений НБУ на 01.09.2016, становив 26,08125 грн за 1 долар США.

Розмір індексації за вересень 2016 року становив 59 142 грн 89 к., а за 14 днів користування майном – 39 780 грн 76 к. (14 [днів] / 30 [днів] * 26 101,61 [грн орендної плати] * 26,08125 [курс НБУ на 01.09.2016] / 7,9860 [курс НБУ на дату підписання договору]).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині правомірності нарахування орендної плати за 14 днів вересня 2016 року, то індексація має здійснювати пропорційно до часу дії положень договору від 30.04.2012, а отже позовні вимоги про стягнення заборгованості згідно індексації за вересень 2016 року у розмірі 59 142 грн 89 к. підлягають частковому задоволенню – 39 780 грн 76 к.

Згідно з ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так рішення Апеляційного суду Львівської області від 14.02.2017 № 442/5586/16 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДЦ Україна” про стягнення заборгованості по договору оренди нежитлового приміщення було стягнуто

Стягнути з ТОВ „ДЦ Україна” на користь ОСОБА_1 заборгованість щодо сплати індексації – курсової різниці у сумі 1 177 639 грн 04 к., 138 572 грн 90 к. пені за несвоєчасну сплату орендної плати за період з 01.09.2015 по 23.08.2016.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач з урахуванням уточнень її представника ОСОБА_2 просила стягнути інфляційні втрати на заборгованість з індексації (1 117 639 грн 04 к.) за період з 01.01.2014 по 31.08.2016 у розмірі 336 205 грн 65 к.; інфляційні втрати на заборгованість з індексації (1 117 639 грн 04 к.) за період з 01.09.2016 по 31.07.2017 у розмірі 179 001 грн 13 к.; інфляційні втрати на заборгованість з індексації (59 142 грн 89 к.) за період з 01.09.2016 по 31.08.2017 у розмірі 10 999 грн 55 к.

Суд погоджується з твердженням представника відповідача, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до правового висновку, зробленого Верховним Судом України в постанові від 01.03.2017 № 6-284цс17 у випадку порушення грошового зобов’язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Так рішенням Апеляційного суду Львівської області від 14.02.2017 № 442/5586/16 стягнуто з відповідача на користь позивача індексацію (еквівалент в іноземній валюті) у розмірі 1 117 639 грн 04 к., а даним рішенням стягується з відповідача на користь позивача індексацію (еквівалент в іноземній валюті) за вересень 2016 року у розмірі 39 780 грн 76 к.

Втім, суд не погоджується з доводами представника відповідача, що з відповідача не підлягає стягненню 3% річних за користування грошовими коштами. ВСУ в постанові від 01.03.2017 № 6-284цс17 до такого висновку не прийшов.

Позивач з урахуванням уточнень її представника ОСОБА_2 просила стягнути 3% річних на заборгованість з індексації (1 117 639 грн 04 к.) за період з 01.09.2016 по 31.08.2017 у розмірі 60 385 грн 50 к.; 3% річних на заборгованість з індексації (1 117 639 грн 04 к.) за період з 01.01.2014 по 31.08.2016 у розмірі 29 440 грн 17 к.; 3% річних на заборгованість з недоплаченої орендної плати за вересень 2016 року (13 222 грн 59 к.) та індексації за вересень 2016 року (59 142 грн 89 к.) період з 01.09.2016 по 31.07.2017 у розмірі 2 170 грн 13 к.

Суд здійснив перерахунок 3% річних і дійшов висновку, що розрахунок, здійснений позивачем, є частково неправильним.

При здійсненні перерахунку 3% річних суд врахував, що відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зі змістом ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Ч. 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вже було встановлено судом, 21.02.2018 відповідач надіслав поштою до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що позовна давність стосовно вимоги про стягнення індексації, нарахованої до 14.09.2014 (14.09.2017 – дата звернення з позовом до суду) спливла, то за змістом ст. 266 ЦК України вона спливла і до позовних вимог про стягнення 3% річних, нарахованих до жовтня 2014 року (прострочення зобов’язання зі сплати за вересень 2014 року настало 06.09.2014, а позовна давність сплила щодо вимог до 14.09.2014).

Також, за змістом ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки відповідно до п. 3.4 договору оплата мала здійснюватися до 5 числа поточного місяця, але 5 число відповідного місяця припадало на вихідні дні, то з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України у жовтні 2014 року прострочення настало 07.10.2014, у квітні 2015 року – 07.04.2015, у липні 2015 року – 07.07.2015, у вересні 2015 року – 08.09.2015, у грудні 2015 року – 08.12.2015, у червні 2016 року – 07.06.2016, у серпні 2016 року – 09.08.2016.

Жовтень 2014 року, орендна плата 16 241 грн 50 к., прострочення за період з 07.10.2014 до 31.08.2016 – 927 грн 77 к.

Листопад 2014 року, орендна плата 16 226 грн 68 к., прострочення за період з 06.11.2014 до 31.08.2016 – 886 грн 91 к.

Грудень 2014 року, орендна плата 23 109 грн 09 к., прострочення за період з 06.12.2014 до 31.08.2016 – 1 206 грн 10 к.

Січень 2015 року, орендна плата 26 894 грн 83 к., прострочення за період з 06.01.2015 до 31.08.2016 – 1 335 грн 16 к.

Лютий 2015 року, орендна плата 28 240 грн 03 к., прострочення за період з 06.02.2015 до 31.08.2016 – 1 329 грн 99 к.

Березень 2015 року, орендна плата 68 345 грн 45 к., прострочення за період з 06.03.2015 до 31.08.2016 – 3 061 грн 50 к.

Квітень 2015 року, орендна плата 53 445 грн 02 к., прострочення за період з 07.04.2015 до 31.08.2016 – 2 253 грн 48 к.

Травень 2015 року, орендна плата 45 135 грн 41 к., прострочення за період з 06.05.2015 до 31.08.2016 – 1 795 грн 52 к.

Червень 2015 року, орендна плата 45 140 грн 23 к., прострочення за період з 06.06.2015 до 31.08.2016 – 1 680 грн 70 к.

Липень 2015 року, орендна плата 44 991 грн 61 к., прострочення за період з 07.07.2015 до 31.08.2016 – 1 560 грн 23 к.

Серпень 2015 року, орендна плата 47 087 грн 73 к., прострочення за період з 06.08.2015 до 31.08.2016 – 1 517 грн 13 к.

Вересень 2015 року, орендна плата 47 756 грн 93 к., прострочення за період з 08.09.2015 до 31.08.2016 – 1 409 грн 16 к.

Жовтень 2015 року, орендна плата 45 995 грн 23 к., прострочення за період з 06.10.2015 до 31.08.2016 – 1 251 грн 32 к.

Листопад 2015 року, орендна плата 51 553 грн 33 к., прострочення за період з 06.11.2015 до 31.08.2016 – 1 271 грн 18 к.

Грудень 2015 року, орендна плата 55 161 грн 52 к., прострочення за період з 08.12.2015 до 31.08.2016 – 1 215 грн 06 к.

Січень 2016 року, орендна плата 55 343 грн 23 к., прострочення за період з 06.01.2016 до 31.08.2016 – 1 087 грн 15 к.

Лютий 2016 року, орендна плата 60 714 грн 77 к., прострочення за період з 06.02.2016 до 31.08.2016 – 1 037 грн 97 к.

Березень 2016 року, орендна плата 66 035 грн 89 к., прострочення за період з 06.03.2016 до 31.08.2016 – 960 грн 69 к.

Квітень 2016 року, орендна плата 63 006 грн 59 к., прострочення за період з 06.04.2016 до 31.08.2016 – 766 грн 44 к.

Травень 2016 року, орендна плата 59 441 грн 31 к., прострочення за період з 06.05.2016 до 31.08.2016 – 576 грн 50 к.

Червень 2016 року, орендна плата 59 286 грн 23 к., прострочення за період з 07.06.2016 до 31.08.2016 – 419 грн 06 к.

Липень 2016 року, орендна плата 58 203 грн 74 к., прострочення за період з 06.07.2016 до 31.08.2016 – 272 грн 68 к.

Серпень 2016 року, орендна плата 58 128 грн 16 к., прострочення за період з 09.08.2016 до 31.08.2016 – 109 грн 89 к., а всього 27 931 грн 59 к.

Позовні вимоги про стягнення 3% річних за користування коштами з орендної плати за січень 2014 року – серпень 2016 року з 01.01.2014 по 31.08.2016 підлягають частковому задоволенню у розмірі 27 931 грн 59 к.

Суд здійснив перерахунок 3% річних на заборгованість з індексації (1 117 639 грн 04 к.) за період з 01.01.2014 по 31.08.2016 у розмірі 29 440 грн 17 к. та дійшов висновку, що стягненню підлягала заборгованість у розмірі 29 623 грн 10 к., проте оскільки позивачем заявлено меншу суму, а суд не може виходити за межі позовних вимог, то стягненню підлягає сума заявлена позивачем.

Суд здійснив перерахунок 3% річних на заборгованість з недоплаченої орендної плати за вересень 2016 року (13 222 грн 59 к.) та індексації за вересень 2016 року (59 142 грн 89 к.) період з 01.09.2016 по 31.07.2017 у розмірі 2 170 грн 13 к. та дійшов висновку, що він є завищеним з врахуванням того, що за розрахунками суду 3% річних можуть нараховуватися на недоплачену орендну плату за частину вересня 2016 року у розмірі 12 180 грн 75 к. та перерахований судом розмір індексації за вересень 2016 року – 39 780 грн .76 к.

За розрахунками суду 3% річних за вищезазначеними заборгованостями зі сплати орендної плати та індексації за вересень 2016 року становлять 1 188 грн 08 к., а тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Позивач просила стягнути витрати по відшкодуванню ремонтних робіт 88 808 грн 40 к. та витрати по експертизі у сумі 5 555 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності. (ст. 623 ЦК України).

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки – це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує інтереси сторони, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Обов’язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв’язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком невиконання зобов’язань, а не причиною.

В судовому засіданні було досліджено відеозапис повернення об’єкта оренди, відповідно до якого вбачається, що стан об’єкта оренди в момент його повернення відповідачем позивачу відповідає тому стану в якому ОСОБА_5 06.02.2017 проведено його обстеження.

Цивільним процесуальним кодексом України в редакції до 15.12.2017 не було передбачено можливості проведення стороною на її замовлення судової експертизи. Такі висновки розцінювалися як висновки спеціаліста.

Чинним ЦПК України передбачено можливість сторін проводити судові експертизи на їхнє замовлення, проте висновок судового експерта ОСОБА_5 від 17.03.2017 № 3 також не відповідає вимогам ст. 102 ЦПК України в редакції від 15.12.2017, оскільки він був складений до набрання чинності змінами до процесуального закону.

Суд розцінює цей висновок як письмовий доказ – висновок спеціаліста.

Як вбачається з висновку від 17.03.2017 № 3 06.02.2017 ОСОБА_5 оглядав приміщення №№ 3, 12, 10, 8, 9, VII та фасад. Загальна площа оглянутих приміщень становить 172,4 кв.м, що є меншим від орендованої відповідачем площі.

З огляду на зазначене суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що за змістом вищезазначеного висновку здійснювався огляд всього приміщення.

Додатково допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 повідомив, що ним не оглядалися приміщення №№ 4 та 5.

Як вбачається зі змісту висновку від 17.03.2017 № 3 на вирішення експерта було поставлено питання вартості ремонтно-будівельних робіт нежитлового приміщення по вул. Шолом Алейхема, 1/5 в м. Дрогобичі Львівської області.

За умовами п. 2.3.1 договору оренди від 30.04.2012 орендар зобов’язаний протягом 3 робочих днів після закінчення або розірвання договору оренди повернути об’єкт оренди орендодавцеві в стані не гіршому, ніж на момент передачі об’єкту оренди за актом прийому-передачі орендарю, з урахуванням нормального зносу.

Позивач не надав суду жодних доказів стану в якому було передано об’єкт оренди відповідачу, а отже і не довів обставин, що підлягають доказуванню, що в свою чергу позбавляє суд можливості оцінити необхідність проведення ремонтних робіт.

Акт повернення містить перелік недоліків щодо яких в висновку експерта не зазначено жодної необхідності проведення ремонтних робіт, а саме щодо відсутніх ручок на вікнах, відсутній лічильник та постачання електроенергії, пошкодження плитки. Щодо необхідності проведення косметичного ремонту, як зазначено в акті, то слід зазначити, що у висновку експерта від 17.03.2017 № 3 не йдеться мови про вартість саме такого виду ремонту та жодним чином не відображається чи є знос, який відбувся нормальним, чи він свідчить про недбайливе ставлення до об’єкта оренди всупереч 2.3.1 та 2.3.4 договору.

Суд враховує те, що представник відповідача послалася на ст. 778 ЦК України та зазначила, що позивач письмово надавала дозволи на проведення переобладнання приміщень під потреби магазину.

Невід’ємне поліпшення у вигляді зварної металевої конструкції залишилося у власності позивача

Відсутність світильників та необхідність демонтажу кабелю не вказана в акті прийому-передачі, що свідчить про прийняття об’єкта оренди від відповідача до позивача без зауважень в частині відсутності світильників та необхідність демонтажу кабелю.

В зв’язку з тим, що суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги про стягнення коштів на проведення ремонту то збитки понесені в зв’язку складанням висновку від 17.03.2017 № 3 відшкодуванню не підлягають.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених у позовній заяві з доповненнями та у відзиві з доповненнями, сторонами не було надано суду.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 193, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, п.п. 9, 15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДЦ Україна” на користь ОСОБА_1 індексацію орендної плати за вересень 2016 року у розмірі 39 780 (тридцять дев’ять тисяч сімсот вісімдесят) грн 76 к., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати за вересень 2016 року у розмірі 30 (тридцять) грн 62 к., 3% річних за користування коштами з орендної плати за січень 2014 року – серпень 2016 року з 01.01.2014 по 31.08.2016 к розмірі 27 931 (двадцять сім тисяч дев’ятсот тридцять одна) грн 59 к., 3% річних за користування коштами з орендної плати за січень 2014 – серпень 2016 року за період з 01.09.2016 по 31.07.2017 у розмірі 29 440 (двадцять дев’ять тисяч чотириста сорок) грн 98 к., 3% річних за користування коштами з орендної плати та індексації орендної плати за вересень 2016 року у розмірі 1 188 (одна тисяча сто вісімдесят вісім) грн 08 к., 983 (дев’ятсот вісімдесят три) грн 72 к. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути зі спеціального фонду Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 (десять) грн 01 к. надмірно сплаченого судового збору.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (82100, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю „ДЦ Україна” (04073, м. Київ, Оболонський р-н, проспект Степана Бандери (Московський), 28-А, ідентифікаційний код 32424255).

Повний текст судового рішення виготовлено 09.11.2018.

Суддя Ю.С. Кучаковський