Постанова № 78191743, 26.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2123/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калитки О. М.

суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2018, суддя І інстанції Л.О. Єресько, місце складання м. Полтава, повний текст складено 20.08.18 по справі № 816/2123/18

за позовом ОСОБА_3

до Міністерства оборони України

про визнання протиправною бездіяльність, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 9 Протоколу № 39 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.04.2017 щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 у зв'язку із настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов'язків військової служби.

- зобов'язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу внаслідок настання ІІ групи інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі та порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що отримавши другу групу інвалідності внаслідок поранення, контузії та наслідки, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, набув право на одноразову грошову допомогу. Однак відповідачем в порушення цього права протиправно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку № 499.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року у справі № 816/2123/18 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, з 15.07.1987 по 22.05.1989 проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил (а.с. 45-47).

За змістом витягу з військового квитка НУ № 8703743 позивача звільнено в запас 22.05.1989 на підставі наказу МО СРСР № 117 від 29.03.1989 (а.с. 45).

Згідно довідки Комсомольського районного військового комісаріату від 07.12.2015 ОСОБА_3 дійсно брав участь у бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан з 03.11.1987 по 11.08.1988 (а.с. 42).

Актом судово-медичного дослідження (обстеження) №1587 від 11.12.2009 Кременчуцького міжрайонного відділення судово - медичної експертизи встановлено, що проведенням судово-медичного обстеження у гр. ОСОБА_3 виявлено тілесні пошкодження у вигляді білесо - сірих декілька загоєних рубців, на правому боці обличчя, які є наслідком заживлення поранень, отриманих можливо у вказаний період (" в січні 1988 року, під час проходження строкової служби у лавах ОСОБА_4 в Демократичній республіці Афганістан...") та при вказаних обставинах, що свідчить їх характер та локалізація (а.с. 40-41).

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 1063 від 18.12.2009) зазначено, що множинні вогнепальні осколкові поранення обличчя (контузія 1988р.) колишнього військовослужбовця ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проявами якого стали множинні шкіряні рубці в правій половині обличчя розмірами від 2,5*0,5 до 0,3*0,2 см, підтверджені актом судово-медичного дослідження (обстеження) №1587 від 11.12.2009 Кременчуцького міжрайонного відділення судово-медичної експертизи та призвели в подальшому до стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ (контузія 1988р.) у вигляді після травматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст., з вираженим церебростенічним синдромом, вестибулокоординаторними розладами, емоційно-вольовою нестійкістю, мнестичним зниженням, лікворно-динамічними порушеннями, вегето - судинною дисфункцією. Після травматичної церебральному арахноїдиту зі стійко вираженим цефалічним синдромом, що підтверджено військово медичними та медичними документами – поранення, контузія та наслідки, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 39).

З 05.03.2013 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією та наслідками, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА (а.с. 38).

В матеріалах справи міститься копія постанови Комсомольського міського суду від 19.09.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016, у справі № 534/2813/16-а, якою позов ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково (а.с. 22-26).

Визнано протиправним рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності від 15.07.2015р.

В іншій частині позову відмовлено.

ОСОБА_5 фінансів Міністерства оборони України від 26.01.2018 № 248/3/6/279 ОСОБА_3 повідомлено, що на виконання постанови Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.09.2016 у справі № 534/2813/16-а Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, і прийнято рішення від 14.04.2017 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги (а.с. 27).

Так за змістом витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (пункт 9 протоколу), остання дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги рядовому у запасі ОСОБА_3 (Полтавський ОВК), документи якого надійшли відповідно до постанови Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.09.2016 у справі № 534/2813/16-а та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016, якого 22.05.1989 звільнено з строкової військової служби та 05.03.2013 під час повторного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії (довідка МСЕК серії 10 ААА № 171297 від 13.03.2013), оскільки інвалідність ОСОБА_3 встановлено понад 3-місячний строк після звільнення зі служби (а.с. 28).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачу встановлена інвалідність більше ніж через 3 місяці після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ.

Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, затверджено Порядок № 975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 , Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 , і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 ; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА від 13.03.2013 позивачу з 05.03.2013 встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією та наслідками, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с. 38)

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності (05.03.2013), а саме ОСОБА_6 № 2011-ХІІ, в редакції Закону України від 03 листопада 2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб», яка діяла з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 /надалі - Порядок № 499/.

Так, частинами другою та шостою статті 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, було передбачено: 2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України; 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

При цьому, згідно з частиною другої статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до частини четвертої статті 2 цього ж Закону (в редакції до 1 січня 2014 року) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил позивач з 15.07.1987 по 22.05.1989, та звільнено в запас 22.05.1989 на підставі наказу МО СРСР № 117 від 29.03.1989 (а.с. 45), а згідно довідки Комсомольського районного військового комісаріату від 07.12.2015 ОСОБА_3 дійсно брав участь у бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан з 03.11.1987 по 11.08.1988 (а.с. 42), тобто під час проходження строкової служби.

Разом з тим, частина шоста статті 16 Закону № 2011-XII (аналогічне правило закріплено Порядком N 499) є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку № 499, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах міститься у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа № 750/5074/17).

Відповідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17, у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ, оскільки інвалідність позивачу встановлена більше ніж через 3 місяці після звільнення зі строкової військової служби.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року у справі № 816/2123/18 відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 по справі №816/2123/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України..

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 29.11.2018.