
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 638/12200/18Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Бондара В.О.
суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
представників сторін: позивача - ОСОБА_1, відповідача - Кезлі М.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.09.2018р., суддя Хайкін В.М., м. Харків, повний текст складено 13.09.18 по справі № 638/12200/18
за позовом ОСОБА_3
до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення з України,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_3, 31.07.2018 року звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення про примусове повернення з України від 14.11.2017 року.
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2018 року позовну заяву залишено без руху як таку, що подана без додержання вимог, встановлених ч. 6 ст. 161 КАС України, оскільки позивачем пропущено строк на звернення до суду та не надано заяву про його поновлення.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.09.2018 року позовну заяву ОСОБА_3 -повернуто позивачеві.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі.
В судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Відповідач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого проти задоволення скарги заперечує в повному обсязі. Вказує на те, що оскаржуване рішення містить відмітку про ознайомлення з ним позивача 14.11.2017 року, що спростовує його доводи про ознайомлення з рішенням 26.06.2018 року.
В судовому засіданні, надавши пояснення, заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, повертаючи позов, виходив з того, що обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в заяві позивача про поновлення строку звернення до суду, не є поважними причинами пропуску строку. В ухвалі від 27.08.2018 року суд роз'яснював позивачу, що відповідно до вимог частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску, а тому перекладання цього обов'язку на відповідача є щонайменше необґрунтованим.
Виходячи з наведеного, посилаючись на положення п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, суд першої інстанції повернув позов.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частинами 1, 2 ст. 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Так, відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Водночас, ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що застосування наслідків ст. 123 КАС України при поверненні позовної заяви з підстав п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якщо заяву подано особою в зазначений строк, можливо після визнання неповажними вказаних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що визначення причин пропуску строку поважними або неповажними відбувається шляхом ухвалення судового рішення (про поновлення строку або про відмову в поновленні такого строку).
Проте, судом з матеріалів справи встановлено, що після надання позивачем заяви на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, суд першої інстанції без вирішення питання поважності причин пропуску строку в порядку ст. 121 КАС України (не відмовляючи у поновленні строку), повернув позов.
Окрім того, зі змісту заяви про поновлення строку (а.с. 17), судом встановлено, що позивач дізнався про наявність оскаржуваного рішення лише 26.06.2018 року, докази чого містяться в матеріалах справи про примусове видворення, які перебувають у відповідача, який і має можливість їх надати.
Проте, суд першої інстанції, не дослідивши дані обставини та не вживаючи відповідних заходів, без урахування відсутності матеріалів у позивача, вирішив питання про повернення позовної заяви.
Колегія суддів зазначає, що у пунктах 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп, у абзаці 7 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012 Суд зазначав, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим та передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав повернення позову.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ч. 4 ст. 320 КАС України скасувати ухвалу суду, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.09.2018р. по справі № 638/12200/18- скасувати.
Справу № 638/12200/18 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)В.О. БондарСудді(підпис) (підпис) О.М. Калитка З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 29.11.2018.
Судове рішення № 78191507, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 28.11.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 638/12200/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: