Ухвала суду № 78190222, 15.11.2018, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1539/18

Провадження № 1-кп/368/160/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Про обрання запобіжного заходу – тримання під вартою

м. Кагарлик Київської області "15" листопада 2018 р.

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючий - суддя Закаблук О.В.

При секретарі - Салій Я.С.

За участю учасників процесу:

Сторона обвинувачення:

Прокурор - Лисюк Л.О.

ОСОБА_1

Сторона захисту:

Обвинувачений - ОСОБА_2

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_3

- розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі Кагарлицького районного суду:

- клопотання прокурора Прокуратури Київської області Лисюк Ліни Олегівни про застосування запобіжного заходу – тримання під вартою у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 286 КК України, внесеного 04.08.2018 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018110000000459 відносно обвинуваченого:

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Україна, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Трояндова, 22, працюючого на посаді слюсаря ТОВ «ЕМА – Цемент», раніше не судимого, -

- якому 30.10.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у скоєнні злочину, який передбачено:

- ч. 3 ст. 286 КК України, - у вчиненні злочину, вчиненого з необережності, а саме, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує тренспортним засобом, що спричинило загибель потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, -

- відносно якого під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.08.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор», 24.09.2018 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду продовжено термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 22.11.2018 року, -

- перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку:

- прокурорів Лисюк Л.О., Турчина С.О., які клопотання підтримали;

- обвинуваченого ОСОБА_2, який заперечував проти клопотання прокурора, просив обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту;

- захисиник аобвинуваченого ОСОБА_2, - адвоката ОСОБА_3, яка заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, суд, -

В С Т А Н О В И В :

02.11.2018 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт за ч. 3 ст. 286 КК України, внесеного 04.08.2018 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018110000000459 відносно обвинуваченого:

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Україна, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Трояндова, 22, працюючого на посаді слюсаря ТОВ «ЕМА – Цемент», раніше не судимого, -

- якому 30.10.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у скоєнні злочину, який передбачено:

- ч. 3ст. 286 КК України, - у вчиненні злочину, вчиненого з необережності, а саме, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує тренспортним засобом, що спричинило загибель потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, -

- відносно якого під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.08.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор», 24.09.2018 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду продовжено термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 22.11.2018 року.

02.11.2018 року автоматизованою системою документообігу суду Кагарлицького районного суду Київської області на підставі ч. 3 ст. 35 КПК України для розгляду даного кримінального провадження був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.

05.11.2018 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, на підставі якої:

- призначено підготовче судове засідання в кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 286 КК України, внесеного 04.08.2018 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018110000000459 відносно обвинуваченого:

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Україна, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Трояндова, 22, працюючого на посаді слюсаря ТОВ «ЕМА – Цемент», раніше не судимого, -

- якому 30.10.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у скоєнні злочину, який передбачено:

- ч. 3ст. 286 КК України, - у вчиненні злочину, вчиненого з необережності, а саме, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує тренспортним засобом, що спричинило загибель потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, -

- відносно якого під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.08.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор», 24.09.2018 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду продовжено термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 22.11.2018 року, -

- у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області за адресою: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, 3 на 16 год. 30 хв. 15.11.2018 року.

- в судове засідання викликано учасників судового провадження:

- прокурора, який включений до складу групи прокурорів по даному кримінальному провадженню;

- обвинуваченого ОСОБА_2 (доставити під вартою);

- захисника обвинуваченого ОСОБА_2, - адвоката ОСОБА_3;

- потерпілу ОСОБА_6;

- потерпілу ОСОБА_7

Судове засідання на підставі ч. 1 ст. 31 КПК України провести суддею одноособово, в складі:

- суддя Закаблук О.В.;

- секретар Салій Я.С.

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 15.11.2018 року, прокурор Лисюк Л.О. заявила клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Своє клопотання прокурор обгрунтовувала наступним.

У провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження №12018110000000459 від 04.08.2018 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Згідно обвинувального акту 04.08.2018, близько 16 години 00 хвилин, водій ОСОБА_2, керував автомобілем «Chevrolet Еріса», реєстраційний номер НОМЕР_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння та не маючи при собі посвідчення водія, чим порушив вимоги пунктів 2.1 а), 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху), відповідно до яких «водій повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії», «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп ’яніння».

Так, водій ОСОБА_2, рухаючись на вказаному автомобілі поблизу будинку № 38 по вулиці Вишнева в селі Ліщинка Кагарлицького району Київської області, в напрямку села Шубівка Кагарлицького району Київської області, впорушення вимог пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, і в порушення вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», та пункту 11.3 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу», не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого не впорався із керуванням автомобіля, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, яка рухалася у смузі руху в напрямку міста Кагарлик.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 та пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_5 загинули на місці події.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №140 від 18.10.2018 встановлено, що смерть ОСОБА_5 настала внаслідок поєднаної травми тіла з ушкодженням внутрішніх органів, на що вказують вищеописані тілесні ушкодження. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитись від поєднаної ударної дії тупих предметів з дією сил стискання, розтягнення та тертя, не виключено, в час та за обставин вказаних в ухвалі суду, тобто в результаті зазначеної дорожньо- транспортної пригоди. Вищевказані тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в причинному зав’язку з настанням смерті.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №139 від 18.10.2018 встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок поєднаної травми тіла з ушкодженнями внутрішніх органів, на що вказують отриманні тілесні ушкодження. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитись від поєднаної ударної дії тупих предметів з дією сил стискання, розтягнення та тертя, не виключено, в час та за обставин вказаних в ухвалі суду, тобто в результаті зазначеної дорожньо- транспортної пригоди. Вищезазначені ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в причинному зв’язку з настанням смерті.

Грубе порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 2.1 а), 2.3 б), д), 2.9 а), 11.3 та 12.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді загибелі потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_5

У вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, ІНФОРМАЦІЯ_4, який працює на посаді слюсаря у ТОВ «Емма Цемент», зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимий.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.08.2018 відносно ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого продовжено до 22.11.2018 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2018.

Під час вирішення даного клопотання прошу врахувати наступне.

ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів.

Прийняти до уваги характер та тяжкість кримінального правопорушення, у чиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, те, що його дії перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням наслідків у вигляді загибелі двох потерпілих (ОСОБА_4 та ОСОБА_9М.), а також спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень малолітньому потерпілому ОСОБА_10

Взяти до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_2, який не одружений, не має дітей та інших утриманців, тобто не має міцних соціальних зв’язків, кримінальне правопорушення вчинив за обставин, що обтяжують покарання, а саме, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння.

Врахувати грубість допущених правил безпеки дорожнього руху 2.1. а), 2.3 б) д), 2.9 а), 10.1 Правил дорожнього руху, що характеризують обвинуваченого як особу, що зневажає загально допустимі норми поведінки в суспільстві, ігнорує встановлені Правила дорожнього руху та має низькі моральні якості.

Зважаючи на викладене, є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Під час обрання та продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_2 на стадії досудового розслідування слідчий суддя визнав існування вищевказаних ризиків.

Заявлені ризики не зменшились та продовжують існувати до даного часу, що свідчить про неможливість запобігти їм без продовження строку тримання під вартою.

Враховуючи викладене, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2, так як даний запобіжний захід повністю зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Враховуючи, що вказаним кримінальним правопорушенням спричинено загибель двох осіб, у відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, у разі постановления ухвали про продовження тримання під вартою, прошу не визначати розмір застави.

З огляду на викладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує, характер вчиненого кримінального правопорушення, наявність обтяжуючої обставини - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп’яніння, керуючись вимогами ст. ст. 36, 131, 132, 176-178, 183, 184, 194, 315 КПК України, - просить задовольнити клопотання та обрати обвинуваченому ОСОБА_2 такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Прокурор Турчин С.О. підтримав клопотання прокурора Лисюк Л.О.

Потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_6 підтримали клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти клопотання прокурора, просив обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2, - адвокат ОСОБА_3 заперечувала проти клопотання прокурора, просила обрати відносно її підзахисного запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Суд, вислухавши клопотання прокурора, вислухавши думку інших учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку щодо часткового задовоолення клопотання, обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм права.

Як вбачається з обвинувального акту, 04.08.2018, близько 16 години 00 хвилин, водій ОСОБА_2, керував автомобілем «Chevrolet Еріса», реєстраційний номер НОМЕР_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння та не маючи при собі посвідчення водія, чим порушив вимоги пунктів 2.1 а), 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху), відповідно до яких «водій повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії», «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп ’яніння».

Так, водій ОСОБА_2, рухаючись на вказаному автомобілі поблизу будинку № 38 по вулиці Вишнева в селі Ліщинка Кагарлицького району Київської області, в напрямку села Шубівка Кагарлицького району Київської області, впорушення вимог пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, і в порушення вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», та пункту 11.3 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу», не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого не впорався із керуванням автомобіля, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, яка рухалася у смузі руху в напрямку міста Кагарлик.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 та пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_5 загинули на місці події.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №140 від 18.10.2018 встановлено, що смерть ОСОБА_5 настала внаслідок поєднаної травми тіла з ушкодженням внутрішніх органів, на що вказують вищеописані тілесні ушкодження. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитись від поєднаної ударної дії тупих предметів з дією сил стискання, розтягнення та тертя, не виключено, в час та за обставин вказаних в ухвалі суду, тобто в результаті зазначеної дорожньо- транспортної пригоди. Вищевказані тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в причинному зав’язку з настанням смерті.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №139 від 18.10.2018 встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок поєднаної травми тіла з ушкодженнями внутрішніх органів, на що вказують отриманні тілесні ушкодження. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитись від поєднаної ударної дії тупих предметів з дією сил стискання, розтягнення та тертя, не виключено, в час та за обставин вказаних в ухвалі суду, тобто в результаті зазначеної дорожньо- транспортної пригоди. Вищезазначені ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в причинному зв’язку з настанням смерті.

Грубе порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 2.1 а), 2.3 б), д), 2.9 а), 11.3 та 12.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді загибелі потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_5

У вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, ІНФОРМАЦІЯ_4, який працює на посаді слюсаря у ТОВ «Емма Цемент», зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимий.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.08.2018 відносно ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого продовжено до 22.11.2018 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2018.

Під час вирішення даного клопотання суд врахував наступне.

Органом досудового слідства ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 3 ст. 286 КК України.

Суд приймає до уваги характер та тяжкість кримінального правопорушення, у чиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, те, що, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, дії обвинуваченого перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням наслідків у вигляді загибелі двох потерпілих (ОСОБА_4 та ОСОБА_9М.), а також спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень малолітньому потерпілому ОСОБА_10

Враховано те, що обвинувачений ОСОБА_2 не одружений, не має дітей та інших утриманців, тобто не має міцних соціальних зв’язків, кримінальне правопорушення вчинив за обставин, що обтяжують покарання, а саме, - перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння.

Враховано грубість допущених правил безпеки дорожнього руху 2.1. а), 2.3 б) д), 2.9 а), 10.1 Правил дорожнього руху, що характеризують обвинуваченого як особу, що зневажає загально допустимі норми поведінки в суспільстві, ігнорує встановлені Правила дорожнього руху та має низькі моральні якості.

Зважаючи на викладене, у суду є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Суд вважає, що ризики, які послугували під час обрання та продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_2, - не зщмешилися, не зникли, відповідно, постає питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді під вартою, так як даний запобіжний захід повністю зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Враховуючи, що вказаним кримінальним правопорушенням спричинено загибель двох осіб, у відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, у разі постановления ухвали про продовження тримання під вартою, прошу не визначати розмір застави.

Отже, під час вирішення питання щодо обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 було враховано положення ст.ст. 177, 178 КПК України.

Так, згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

2. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Так, що стосується ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, то суд вважає, що даний ризик наявний в діях обвинуваченого ОСОБА_2.

Так, судом встановлено, що у обвинуваченого ОСОБА_2 практично відсутні міцні соціальні зв»язки, що, з огляду на санкцію ч. 3 ст. 286 КК України, може спонукати обвинуваченого до полишення місця проживання, та таким чином уникнути суду, та унеможливити судове слідство.

Що стосується ризику, який передбачено п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, - знищити, сховати, або спотворити будь – яку із речей і документів, які мають істотне значення для обставин кримінального правопорушення, то суд вважає, що даний ризик відсутній в діях обвинуваченого ОСОБА_2, так як станом на даний час всі речові докази знаходяться в органі досудового слідства, а тому їх знищити чи спотворити обвинувачений ОСОБА_2 об»єктивно не має можливості.

Що стосується ризику, який передбачено п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, - незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, - то суд вважає, що даний ризик в діях обвинуваченого відсутній, окрім того, на даному ризику не наполягав ні прокурор, ні слідчий в судовому засіданні.

Що стосується ризику, який передбачено п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, - то суд вважає, що даний ризик відсутній, окрім того, прокурор на даний ризик не посилався як на підставу для обрання запобіжного заходу.

Що стосується ризику, який передбачено п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - вчинити інше кримінальне правопорушення, то суд вважає, що даний ризик також не підтвердився в судовому засіданні.

На вчинення дій, які підпадають під вищевказаний ризик, як судом вказувалося вище, можуть свідчити попередні судимості, інформація, здобута під час досудового слідства, проте, будь – яких обставин, які б свідчили про існування такого ризику, в судовому засіданні, - не виявлено.

Зглядаючись на вищевикладене, приходжу до остаточного висновку, що:

- в діях обвинуваченого ОСОБА_2 міститься вичерпний об»єм ознак, який свідчить про наявність в його діях ризику, який передбачено п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- прокурор в клопотанні та в судовому засіданні довів, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою обвинуваченого, так як обвинувачений може уникнути від судового слідства;

- відповідно, суд вважає, що прокурор Лисюк Л.О. в судовому засіданні правомірно ініціювала застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого, так як в даному випадку є підстави, які передбачені КПК України, зокрема, наявний ризик, передбачений ст.. 177 КПК України, який вказано вище, -

- що є вичерпною підставою для задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, з точки зору ризику, який передбачено п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, суд наголошує на тій обставині, що для обрання запобіжного заходу потрібна наявність хоча б одного ризику, який перелічений в п. 1 ст. 177 КПК України, а не їх сукупність.

Також при вирішенні питання щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було враховано також положення ст. 178 КПК України.

Так, згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Отже, що стосується п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України, - вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, то суд вважає, що прокурором до клопотання про обрання запобіжного заходу додано достатньо доказів для наявності розумної, обґрунтованої, аргументованої підозри щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 3 ст. 286 КК України.

Що стосується обставини, яка передбачена п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, - тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, то слід зазначити наступне.

Так, санкція ч. 3 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, що, на думку суду, може спонукати обвинуваченого покинути своє місце проживання, та таким чином уникнути суду.

Що стосується п. 3 ч. 1 ст. 178 КПК України , - вік та стан здоров»я підозрюваного, то судом встановлено, що за станом та віком здоров»я до обвинуваченого ОСОБА_2 може бути застосовано такий запобіжний захід, як тримання під вартою, для чого перепон об»єктивного характеру немає.

Що стосується п. 4 ч. 1 ст. 178 КПК України, - міцність соціальних зв»язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини і утриманців, то слід констатувати, що у обвинуваченого ОСОБА_2 відсутні міцні соціальні зв»язки.

Що стосується п. 5 ч. 1 ст. 178 КПК України, - наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, то в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 хоча і працездатного віку, працездатний, проте, хоч і працює, проте, наявність вищевказаного ризику повністю виключає обрання іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Що стосується п. 6 ч. 1 ст. 178 КПК України, - репутацію підозрюваного, обвинуваченого, то в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений характеризується позитивно.

Що стосується п. 7 ч. 1 ст. 178 КПК України, - майновий стан підозрюваного, обвинуваченого, то дану обставину врахувати немає можливості, так як прокурором не надано доказів, які б могли встановити майновий статус обвинуваченого ОСОБА_2.

Що стосується п. 8 ч. 1 ст. 178 КПК України, - наявність судимостей у підозрюваного, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий.

Що стосується п. 9 ч. 1 ст. 178 КПК України, - дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, то як зазначалося вище, до обвинуваченого ОСОБА_2 в рамках даного кримінального провадження під час досудового слідства був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, а саме, - на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.08.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор», 24.09.2018 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду продовжено термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 22.11.2018 року.

Що стосується п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України, - наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, то, до обвинуваченого ОСОБА_2 відсутні відомості про повідомлення підозри у вчиненні ним інших кримінальних правопорушень.

Що стосується п. 11 ч. 1 ст. 178 КПК України, - розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, то розмір майнової шкоди, завданої злочином на даному етапі встановити не можливо, так як у обвинувальному акті такий розмір не вказано, а потерпілими лише подано цивільні позови, розмір відшкодування по яких буде лише встановлено під час судового слідства.

Підсумовуючи вищевикладене, на підставі ст. 194 КПК України суд приходить до висновку, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором наведено в установленому законом порядку докази обставин, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 3 ст. 286 КК України;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, який передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, і на які вказував прокурор в судовому засіданні.

Крім того, суд вважає, що в даному випадку застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеному у клопотанні у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 не буде обґрунтованим з точки зору Закону, зокрема, КПК України.

Окрім того, при обранні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 було враховано також норми Основного Закону, - Конституції України, та норми Європейського права.

Так, згідно зі ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з обставин, вищевказаних судом, суд визнає, що існують підстави для обрання такого найтяжчого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2.

Проте, кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Відповідно до ст. 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: ніхто не може бути позбавлений свободи інакше як в порядку, встановленому законом.

Статтею 5 Конвенції встановлено правила позбавлення особи свободи, згідно з якими ніхто не може бути позбавлений свободи інакше, як відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно з практикою Європейського суду, фіксація точних даних про затримання, як і підстави затримання, є необхідною умовою законності затримання для цілей, передбачених ст. 5 Європейської конвенції.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим кодексом, крім випадків, які передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України.

Так, дійсно згідно п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Прокурор наполягав на невизначенні застави при обранні обвинуваченому ОСОБА_2, проте, його клопотання немає взагалі обгрунтувань, а тому суд не вбачає підстав для застосування в д аному випадку п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, з огляду на наступні обставини справи:

- як судом було вказано вище, прокурор лише заявив таке клопотання, проте, не надав ніякого обгрунтування, що не дає змогу суду оцінити законність застосування вищевказаної норми процесуального права;

- суд оцінює особу обвинуваченого, який, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, відповідно, злочин вчинив вперше, причому, злочин вчинений з необережності, по місцю проживання характеризується позитивно, в його діях існує лише один ризик з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що ж стосується обставин, які передбачені ст. 178 КПК України, особу обвинуваченого ОСОБА_2 можна оцінити з позитивної сторони.

Відповідно, враховуючивищевикладене, суд приходить до висновку щодо можливості визначення застави обвинуваченому ОСОБА_2, з огляду на наступне.

Відповідно, в даному випадку підозрюваному ОСОБА_2 слід визначити розмір застави на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України.

Згідно ст. 182 КПК України:

1. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

2. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб’єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

3. При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз’яснюються його обов’язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов’язків.

У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз’яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув’язнення.

4. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

5. Розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

Так, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 286 КК України.

Санкція ч. 3 ст. 286 КК України передбачає основне покарання у виді позбавлення волі строком від п»яти до десяти років та додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Згідно ч. 2 ст. 12 КК України тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п»яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Відповідно, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що, відповідно, тягне за собою при визначенні розміру застави застосування п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Враховуючи вищевказані норми процесуального права, та фактичні обставини справи, слід визначити підозрюваному ОСОБА_2 заставу в розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат, що становить, - 64000 (шістдесят чотири тисячі) грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов»язків.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов'язки:

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи:

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуваєВасильченко ОСОБА_12, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання його під вартою.

Відповідно до вимог ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадженя має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляду таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 177, 178, ч. 2 ст. 369, 370 – 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора, - задовольнити.

В рамках кримінального провадження № 12018110000000459 від 04.08.2018 року за ч. 3 ст. 286 КК України застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого 12018110000000459 відносно обвинуваченого:

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Україна, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Трояндова, 22, працюючого на посаді слюсаря ТОВ «ЕМА – Цемент», раніше не судимого, в Державній установі Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор», строком на два місяці, а саме, - до 12.01.2019 року, включно.

Термін дії ухвали, - з 15.11.2018 року, по 12.01.2019 року, включно.

Ухвала суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 припиняє свою дію 13.06.2018 року.

Визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_2 обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у розмірі 64000 (шістдесят чотири тисячі) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим ОСОБА_2, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Код отримувача (ЄДРПОУ): 26268119, р/р: 37312095019661, Банк отримувача (ГУДКСУ): Держказначейська служба України, м. Київ, Код банку (МФО ГУДКСУ): 820171.

Обвинувачений ОСОБА_2 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 у разі внесення застави, наступні обов'язки:

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи:

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 12.01.2019 року.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_2 з -під варти та повідомити усно і письмово Кагарлицький районний суд Київської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення ОСОБА_2 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, ОСОБА_2 зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави вважати обвинуваченого ОСОБА_2 таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після проголошення.

Ухвала на підставі п. 2 ч. 1 ст. 395 КПК України може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Київської області протягом п'яти днів з дня її оголошення на підставі п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя Закаблук О.В.