Рішення № 78190006, 29.11.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/976/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області, про про визнання протиправним та скасування рішення, та про зобов'язання вчинити дії -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в Чернівецький окружний адміністративний суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації, в якому просив:

- визнати протиправним рішення Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації, яким позбавлено ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації надати ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та повернути посвідчення інваліда війни;

- звільнити від сплати судового збору;

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що з квітня 1978 року проходив строкову службу в Збройних Силах (Радянської армії колишнього СРСР) у військових частих № 64369; № 37588; № 26206.

Під час проходження військової служби отримав кульове поранення під час несення вартової служби. Згідно свідоцтва про хворобу від 22.05.1979 р., виданого військово-лікарською комісією військового госпіталю №63 в/ч пп 41645 являється непридатним в мирний час, придатний до нестройової служби у військовий час. В пункті 17 підпункту «б» вказаного свідоцтва про хворобу від 22 травня 1979 року зазначено, що поранення отримав при виконанні обов’язків військової служби.

17 червня 2016 року отримав посвідчення серії Б №193744, видане Управлінням праці та соціального захисту населення, в якому вказано, що пред’явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Посвідчення діє безтерміново і дійсне на всій території України.

У серпні місяці 2018 року позивач отримав лист №3738 від 16.08.2018 року Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації в якому зазначено, що йому неправомірно встановлено статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому надання відповідних пільг та гарантій, передбачених вищезазначеним законом, буде припинено з 01.09.2018 року. Також вказаним листом зобов’язано позивача терміново повернути посвідчення інваліда війни.

На думку позивача, кульове поранення, яке ним отримано під час несення служби, відповідно до статті 97 Закону України «Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України» вважається таким, що отримано під час виконання бойового завдання, відтак на останнього поширюються норми статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як особи інваліда війни.

Вважаючи дії і рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач подав до суду відзив, в якому заперечуючи проти позову вказав, що ОСОБА_1 дійсно перебував на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Кельменецької РДА як особа з інвалідністю внаслідок війни та користувався пільгами відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». До управління надійшло роз’яснення Міністерства соціальної політики України від 06.07.2017 року №583/0/166-17/401 стосовно встановлення статусу особам з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 участі у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав не приймав, а отримав поранення внаслідок необережного пострілу в караульному приміщені під час проходження строкової військової служби в мирний час, але не в діючій армії.

На думку відповідача проходження строкової військової служби не є тотожним участі в бойових діях чи захисті Батьківщини, тому ОСОБА_1 помилково був наданий статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З урахуванням наведеного відповідач вважає прийняте у відношенні позивача рішення правомірним.

Звертаючись з адміністративним позовом, окрім іншого, позивач заявив в прохальній частині позову клопотання про звільнення від сплати судового збору. Представником подано аналогічне клопотання, в якому представник (окрім іншого), в зв’язку з важким матеріальним становищем просив у разі відмови у звільненні заявника від сплати судового збору, зменшити його, або ж відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. (а.с.23-24)

30 жовтня 2018 року в ухвалі про відкриття провадження у справі одночасно прийнято рішення по заявленому клопотанню. Зокрема, клопотання щодо сплати судового збору було задоволено частково. Відстрочено позивачу сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 704,80 грн. до ухвалення судового рішення.

В призначене судове засідання позивач та його представник не з’явились, подавши клопотання про розгляд справи без їх участі на підставі наявних матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи та аргументи наведенні у відзиві на адміністративний позов, подавши при цьому після вступної промови заяву про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №63: ОСОБА_1 отримав поранення при виконанні обов’язків військової служби – 08.11.1978 року в результаті випадкового необережного вистрілу товариша по службі з автомата в караульному приміщені. (а.с.18-19)

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії (серія 12ААА №238667) ОСОБА_1 при повторному огляді встановлено третю групу інвалідності безтерміново. Травма отримана при виконанні обов’язків військової служби. (а.с.25, 27)

17 червня 2016 року на заяву позивача (а.с.75) Управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 видано посвідчення серії Б №1937 44, як особі яка є інвалідом 3-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни. (а.с.17)

22.08.2018 року розпорядженням Управлінням праці та соціального захисту населення Кельменецької РДА ОСОБА_1 припинено надання пільг як інваліду війни третьої групи, а також припинено дію та вилучено посвідчення серії Б №193744. (а.с.78, 81, 82)

06.09.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Управлінням праці та соціального захисту населення Кельменецької РДА про надання пільг відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». (а.с.84)

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства, та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, формування в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає та забезпечує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Статтею 4 та статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено поняття ветерани війни та учасники бойових дій. Зокрема, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 7 цього Закону до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни відносяться виключно особи - з числа військовослужбовців діючої армії та ін., які одержали інвалідність під час захисту Батьківщини, або ж виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті… в районі воєнних дій…

Очевидним є те, що позивач отримав інвалідність в мирний час. При цьому, останній не приймав участі по захисту Батьківщини, не перебував на фронті чи в районі воєнних дій.

На думку суду відповідач правомірно прийняв рішення про позбавлення позивача статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки соціальний захист і гарантії позивача підпадають під регулювання іншого нормативного акту.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 3 статті 12 цього Закону передбачено, що військовослужбовцям, а також звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в жилих будинках усіх форм власності в межах встановлених норм, передбачених законодавством.

Особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за встановлення і користування квартирним телефоном.

Пільги, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються військовослужбовцям і членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 97 Закону України «Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України» несення вартової служби є виконанням бойового завдання і вимагає від особового складу точного дотримання всіх положень, визначених цим Статутом, високої пильності, непохитної рішучості та розумної ініціативи.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставним посилання позивача про те, що він є інвалідом війни, оскільки виконував бойове завдання під час несення вартової служби в мирний час, оскільки норми статті 97 Закону України «Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України» не є спеціальними при визначенні і наданні такого статусу.

Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, оскільки відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до частини 2 статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки позивачу ухвалою від 30 жовтня 2018 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення, тому слід стягнути з позивача - ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, (смт Кельменці вул.Садова, 31 Чернівецької області, 60100, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівцях; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37978173; рахунок отримувача 31219206784002; банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області; код банку отримувача 856135; код класифікації доходів бюджету 22030001; призначення платежу - за подання адміністративного позову (із зазначенням позивача, відповідача, предмету спору), судові витрати - судовий збір в сумі 704,80 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1, (смт Кельменці вул.Садова, 31 Чернівецької області, 60100, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області, (смт Кельменці площа Центральна, 4 Чернівецької області, 60100).

Суддя Боднарюк О.В.