Рішення № 78189935, 13.11.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року справа № 823/2533/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,

представника позивача: ОСОБА_1 – за ордером,

представника відповідачів: ОСОБА_2 – за довіреністю,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до начальника управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_4 та до управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до начальника управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_4, управління Держпраці у Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову начальника управління Держпраці у Черкаській області винесену ОСОБА_4 від 05.06.2018 №ЧК-376/375/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-270.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що фізичні особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 виконували роботу по складанню верстата холодного кування за цивільно-правовими договорами, тому хибним є висновок відповідача, що останні працювали за трудовими договорами.

Робота, передбачена цивільно-правовими договорами була строковою та разовою, тобто такою, що не підпадає під визначення роботи за трудовим договором відповідно до положень КЗпП України.

Фізичні особи допущені до роботи відповідно до укладених договорів у зручний для них час, тому позивач вважає, що відповідач не надав доказів того, що за цивільно-правовими договорами працівники мають виконувати вимоги внутрішнього трудового розпорядку, дотримуватися трудової дисципліни.

З огляду на зазначене позивач вважає, що між ним та переліченими фізичними особами укладено саме цивільно-правові договори, що вказує на незаконність постанови від 05.06.2018 №ЧК-376/375/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-270.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

У відзиві на адміністративний позов та в судовому засіданні представник відповідачів просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідачем повністю дотримано вимоги законодавства, яке регулює порядок інспекційного відвідування суб’єктів господарювання.

Цивільно-правовий договір передбачає оплату не процесу праці, а її результатів, котрі визначаються після закінчення роботи і оформляються актами здавачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Представник відповідача звернув увагу, що спірні договори не містять визначеного обсягу робіт очікуваного кінцевого результату, що підлягає якісним та кількісним характеристикам. Вказане не є властивим для цивільно-правових відносин при яких результат є чітко визначеним та обрахованим, характер виконуваної роботи притаманний саме для трудових відносин.

Предметом зазначених цивільно-правових договорів є процес роботи, а саме: складання верстата, монтаж електрообладнання верстата, а також виготовлення деталей верстата. Отже виконавці мали самостійно, використовуючи власні матеріали та засоби виконувати визначені у договорах роботи.

Разом з тим, під час проведення інспекційного відвідування робітники працювали у майстерні розташованій по пров. Коммунальний, 12 у м. Черкаси, яка орендується позивачем, за допомогою обладнання, що належить на праві власності останньому.

З характеру правовідносин, що виникли між позивачем та фізичними особами згідно спірних договорів вбачається, що замовник не передавав матеріалів підрядникам, так як всі роботи виконувались на території замовника, з використанням виробничих потужностей замовника, без вилучення матеріалів з відання замовника, що суперечить вимогам глави 61 ЦК України та є властивим для трудових правовідносин.

Наведені обставини, на думку представника відповідача, вказують на безпідставність вимог адміністративного позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, в т.ч. покази свідків, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, наказом управління Держпраці у Черкаській області від 11.05.2018 №420-Н «Про проведення інспекційного відвідування» (п. 3, 3.1) головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_13 доручено провести інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3 з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками, робочого часу, часу відпочинку та оплати праці.

На підставі наказу оформлено направлення від 11.05.2018 №847 на проведення інспекційного відвідування зазначеного суб’єкта господарювання.

За результатами інспекційного відвідування складено акт від 16.05.2018 №ЧК-376/375/АВ, яким зафіксовано порушення законодавства про працю, зокрема порушення вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, ПКМУ № 413 робітників (ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12), що працювали у майстерні, розташованій по провул. Комунальний, 12 у м. Черкаси, яка на праві договору оренди належить ФОП ОСОБА_14 і фактично допущені підприємцем до роботи, з 19.04.2018, 20.04.2018, 23.04.2018, 24.04.2018, без укладення з ними трудових договорів, оформлення наказів чи розпоряджень, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Також в акті перевірки вказано на наявність наданих ФОП ОСОБА_3 цивільно-правових угод, які відповідають ознакам трудового договору.

ФОП ОСОБА_3 18.05.2018 подано заперечення на акт інспекційного відвідування, які вручені відповідачу 22.05.2018.

Управління Держпраці у Черкаській області підготувало лист №4613/01/3206 від 24.05.2018 про розгляд заперечень на акт інспекційного відвідування, однак доказів його вручення позивачу в ході судового розгляду спору не надало.

Як встановлено судом, на підставі акту перевірки начальником управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_4 05.06.2018 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК-376/375/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-270, якою на позивача накладено штраф в розмірі 893520,00 грн. в силу абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі – Положення №96) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі за текстом - Порядок № 295).

Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Згідно п.4 Порядку №295, форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці.

Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником.

У відповідності до вимог п.п. 5-8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі – Порядок №509) у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

З наведених норм Порядку №509 вбачається, що справу про накладення штрафу може бути розглянуто без участі роботодавця за умови наявності доказів його належного повідомлення не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду.

Однак, відповідач заперечуючи проти позову, не надав доказів належного повідомлення ФОП ОСОБА_3, внаслідок чого останнього позбавлено можливості надати пояснення. При цьому, як зазначено вище докази в спростування направленні позивачем поштовим зв’язком, які отримані відповідачем 22.05.2018.

В свою чергу, відповідачами не надано доказів врахування чи відхилення направлених позивачем документів щодо укладених між позивачем та фізичними особами цивільно-правових договорів.

Враховуючи отриманий відповідачем 22.05.2018 лист від позивача з додатками та те, що покази свідків в частині наявності чи відсутності додаткових матеріалів щодо укладених цивільно-правових договорів різняться, то за таких обставин суд відхиляє посилання представника відповідачів на відсутність додаткових угод і специфікацій до договорів, оскільки ці обставини мали бути розглянуті під час прийняття постанови про накладення штрафу.

Відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу перелічених положень законодавства вбачається, що у разі фактичного допуску до роботи працівника без оформлення трудового договору юридичні та фізичні особи - підприємці притягаються до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 111 690 грн. за кожного працівника (мінімальна заробітна плата станом на момент виявлення порушення 3723 грн.).

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (ст. 901 ЦК України).

Отже, предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (надання послуг), їх кінцевий результат, що має кількісну і якісну визначеність.

Встановлюючи в судовому засіданні належне оформлення трудових відносин з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, судом досліджено цивільно-правові договори №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 від 20.04.2018, зі змісту яких вбачається, що кожен з працівників бере участь у виконанні робіт по складанню верстата для холодної ковки.

До вказаних договорів сторонами підписано додаткові угоди та специфікації від 24.04.2018, які характеризують виконувані роботи та деталізують їх щодо кожного з працівників, встановлюють строк виконання. При цьому, вид робіт та вартість виконання робіт за кожним з договорів є різною.

З наданих договорів вбачається, що виконавці не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку та самостійного організовують процес виконання робіт, у тому числі використовують власні засоби та матеріали.

За результатами виконаних робіт сторонами підписано акти прийому передачі від 17.05.2018, що вказує на завершення процесу виконання робіт кінцевим результатом.

Будь-яких доказів належності позивачу матеріалів та засобів, якими виконувались роботи по збиранню верстата відповідач не надав.

Суд вважає недоведеним твердження, що роботи виконувались повністю з наданих замовником матеріалів. Сам факт перебування осіб в орендованому позивачем приміщенні не свідчить про використання матеріалів та засобів замовника.

Також суд вважає непереконливими посилання представника відповідачів щодо невиконання сторонами вимог Цивільного кодексу України, які стосуються договорів підряду, тому що Цивільний кодекс України не містить імперативних вимог за якими сторони зобов’язані врегульовувати між собою відносини та наділені правом на власний розсуд визначати умови договорів.

Як встановлено судом, вказаний верстат для холодної кування позивач продав ФОП ОСОБА_15 на підставі договору поставки від 04.04.2018.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 пояснив, що верстат є об’ємним за розмірами, вагою та складається з багатьох механізмів, які потребують збирання та налаштування, а тому повинен бути збиратись в одному місці Переміщення окремих вузлів є недоцільним і потребує додаткових витрат, тому ним укладено із фізичними особами відповідні договори для складання та налаштування верстата. Оскільки ОСОБА_14 здійснює діяльність в орендованому приміщенні за адресою: провул. Комунальний, 12 у м. Черкаси, вирішено проводити складання верстата саме в цьому приміщенні. Особи з якими укладені договори самостійно виготовляли замовлені у них складові станка та виконували їх монтаж в орендованому приміщенні. При цьому свідок зазначив, що самостійно виготовити всі складові верстата у нього немає виробничих та матеріальних можливостей.

Свідок ОСОБА_14 наголосив, що замовлена у фізичних осіб робота була разовою, не виконувалась систематично, а її результатом є готовий до використання верстат для холодного кування.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_13 пояснила, що під час проведення перевірки у приміщенні за адресою: провул. Комунальний, 12 у м. Черкаси знаходилось вісім осіб, які виконували роботи по збиранню верстата. Позивача під час інспекційного відвідування не було на місці. В телефонному режимі попросив одного з присутніх в приміщенні провести інспектора в кімнату де в папці знаходились лише спірні цивільно-правові договори, які нею оцінені як трудові договори, тому в акті перевірки вказано, що позивач не виконав свого обов’язку та фактично допустив до роботи працівників без оформлення трудових договорів. На запитання суду повідомила, що не перевіряла походження матеріалів та засобів, якими виконувались роботи, оскільки позивача власноручно, вже в приміщенні інспекції праці надав пояснення, що обладнання належить йому на праві власності.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на строк на який укладені цивільно-правові договори, який не перевищує одного місяця.

Крім того, інспектором не виявлено будь-якого штатного розпису, наявність трудових книжок, обліку робочого часу, розрахункових відомостей щодо отриманих зарплат та інших доказів, які свідчать, що позивач є роботодавцем.

Отже, виконувана фізичними особами для позивача робота залежала виключно від її результату, а відносини між позивачем та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, тому вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.

Заслухавши пояснення свідків, та оцінивши вищевказані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та фізичними особами договори мають ознаки договорів цивільно-правового характеру. Відповідно, їх укладення та допуск до виконання робіт не потребує повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивача зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника управління Держпраці у Черкаській області, винесену ОСОБА_4 від 05.06.2018 №ЧК-376/375/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-270.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Черкаській області (18001 м. Черкаси, бул. Шевченка, 205, код ЄДРПОУ 39881228) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (18000 м. Черкаси, пров. Крайній, 32, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 листопада 2018 року.

Суддя В.В. Гаращенко