Рішення № 78189811, 22.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 листопада 2018 р. № 520/8583/18

Харківський окружний адміністративний суд

в складі головуючого - судді Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ділбаряна А.А.,

за участю представників: позивача – ОСОБА_1, відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 61057, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (просп. Науки, буд. 9, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 39859805) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_3, з адміністративним позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.04.2015 № 424-1704 на суму 25000 грн та від 04.04.2016 № 116-1303 на суму 25000 грн.

Ухвалою суду від 09.10.2018 прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно та безпідставно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими зобов'язано позивача сплатити транспортний податок з фізичних осіб за 2015-2016 роки, оскільки у 2015 році даний податок не мав нараховуватися через те, що його було запроваджено рішенням органу місцевого самоврядування після 01.01.2015, тому підстави для його нарахування можуть бути наявними лише у 2016 році, а у 2016 транспортний засіб позивача не був об’єктом оподаткування, оскільки з моменту його виписку, станом на момент винесення податкового повідомлення-рішення від 04.04.2016 № 116-1303 минуло більше 5 років.

Відповідач проти позову заперечував, в письмових запереченнях представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що автомобіль позивача згідно п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України є об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач в такому разі є платником вказаного податку. Тому при винесенні податкового повідомлення - рішення Центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС м. Харкова у Харківській області діяла у спосіб та на підставі чинного законодавства.

Представник позивача, ОСОБА_3 - ОСОБА_1, в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача - Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області ОСОБА_2 – в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

З 25.09.2014 позивач є власником автомобіля «Lexus» «LX 570», 2011 року випуску, з об’ємом двигуна 5663 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХХ 279615 (а.с. 20).

07.04.2015 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №424-1704, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік у сумі 25000 грн.

04.04.2016 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №116-1303, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік у сумі 25000 грн.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2015 № 424-1704, судом встановлені такі обставини.

01.01.2015 набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Положення пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01.01.2015, власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та об'ємом двигуна більше 3000 куб. см., є платниками транспортного податку.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

У статті 10 Податкового кодексу України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (пп.10.1.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII, що діє з 01.01.2015), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок згідно з ПК України є місцевим податком.

Відповідно до п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.

Отже, Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях. Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Так, відповідно до п. 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п.12.3 ст. 12 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.

Відповідно пп. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, місцеві ради за приписами Податкового кодексу України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що на виконання вимог податкового законодавства Рішенням 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015 № 1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України" встановлено у 2015 році податок на майно, а також затверджені положення про кожен з них у додатках до вказаного рішення.

Згідно додатку № 2 до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 (надалі - додаток №2), затверджено Положення про транспортний податок у місті Харкові. Так, пунктом 3.1 розділу 3 додатку № 2 встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Пунктом 5.1 розділу 5 додатка № 2 до рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015 встановлено ставку податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до пункту 3.1 цього Положення.

Зазначене рішення набрало чинності з 01.01.2015, а тому в силу положень п.п. 12.3.4 ст. 12 ПК України норми вказаного рішення підлягають застосуванню з метою оподаткування не раніше наступного бюджетного періоду, який настав за плановим (2015 роком) роком, тобто не раніше 2016 року.

Таким чином, виходячи з наведених вище норм, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Пунктом 12.3.5 п.12.3 ст. 12 ПК України надалі встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Враховуючи значний об'єм законодавчої бази, яка регулює питання встановлення розміру, порядку адміністрування та сплати транспортного податку, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків у спірному випадку.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п.4.1 статті 4 ПК України).

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За наведених обставин та особливостей правового регулювання, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

Крім того, суд зазначає, що доказів дати отримання позивачем нарочно повідомлення-рішення від 07.04.2015 № 424-1704 відповідачем не надано, як зазначив представинк позивача в судовому засіданні, спірне рішення отримане 16.10.2016, до суду з позовом представник позивача звернувся 04.10.2018, тобто в межах 1095 днів, передбачених на відповідне оскарження. Тобто строк звернення позивачем дотриманий.

З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2015 № 424-1704 Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2016 № 116-1303, суд виходить з такого.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України у редакції, що діяла у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

У відповідності до статті 10 ПК України транспортний податок належить до місцевих податків.

Положеннями підпунктів 12.3.2, 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, були внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Отже Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»), а тому 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року складали 1033500 грн.

Таким чином об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Тобто саме з п'ятирічним строком з року випуску автомобіля, а не з моментом його державної реєстрації, законодавець пов'язує одну з двох обов'язкових умов для визначення об'єкта оподаткування.

Згідно із приписами рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

У справі, яка розглядається, судом встановлений рік випуску автомобіля - 2011. Інформації щодо дати випуску автомобіля позивача відповідач при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення за 2016 рік не мав та з інформації Регіонального сервісного центру МВС України в Харківській області не встановлено.

З огляду на зазначене, підлягає застосуванню приписи підпункту 14.1.220 пункту 14.1 статті 14 ПК України в частині визначення року виготовлення транспортного засобу, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо.

Зважаючи на вказане, базовим податковим (звітним) періодом обчислення транспортного податку є календарний рік, а тому 2011 рік одночасно є роком випуску автомобіля та першим звітним податковим періодом, незалежно від того, коли позивач набув транспортний засіб у власність та здійснив його реєстрацію.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24 квітня 2018 року по справі №822/3154/17 та від 11 вересня 2018 року по справі №807/1387/16 та від 12 листопада 2018 року по справі №820/2693/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про те, що належний позивачу автомобіль 2011 року випуску не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році згідно положень статті 267 ПК України у зв'язку із спливом 5-річного строку з року його випуску. Як наслідок, нарахування відповідачем суми грошового зобов'язання по транспортному податку та прийняття оскаржуваного рішення є протиправним.

Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2016 № 116-1303 Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надані суду:

- договір про надання правової допомоги від 04.09.2018, предметом якого є надання Замовнику правової допомоги (юридичні послуги, представництво інтересів). Згідно з п. 2.1 договору: ВИКОНАВЕЦЬ надає ЗАМОВНИКУ наступні види правової допомоги: консультування з правових питань; складання правових документів; представництво інтересів замовника в державних та недержавних органах та установах, податкових органах, в підрозділах поліції, прокуратурі, у судах загальної юрисдикції, адміністративних, апеляційних, місцевих та третейських судах, Верховному суді з усіма правами, наданими чинним законодавством позивачу, відповідачу, третій особі, заявникові та скаржникові, зацікавленій особі, в тому числі знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, що є у справі та залучаються сторонами та третіми особами або іншими учасниками процесу до справи, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні, заявляти усні та письмові клопотання, заявляти відводи складу суду та державним виконавцям, давати усні та письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення до справи, а також користуватися іншими правами, наданими чинним законодавством. Крім того надається право підписувати позовну заяву, скаргу, відзив на позов, право повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову, укладання мирових угод, оскарження рішення суду (районного, місцевого, адміністративного, апеляційного та касаційного судів), в касаційних та апеляційних інстанціях, пред'явлення виконавчого документу до виконання, прийняття участі у виконавчому провадженні на всіх його стадіях, одержання присудженого майна або коштів.

Відповідно до умов п. 4.1. передбачено, що за послуги за п.2.1 Даного Договору ЗАМОВНИК сплачує ВИКОНАВЦЮ винагороду, в розмірі та порядку, визначеним відповідно до Додаткової угоди до цього Договору;

- додаткову угоду до договору від 04.09.2018, відповідно до якої Винагорода за надання ВИКОНАВЦЕМ правової допомоги, передбаченої п. 2.1. Договору, а становить: - 8400 (вісім тисяч чотириста) гривень 00 коп. яка належить до сплати протягом тридцяти днів з моменту підписання угоди.

- ордер від 04.09.2018, виписаний на адвоката ОСОБА_1;

- зведений розрахунок витрат позивача на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою № 520/8583/18, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо відповідно до договору про надання правової допомоги від 04.09.2018 (складено 05.11.2018) Юридичні послуги:

1) 04.09.2018 - консультування з питань сплати транспортного податку за 2015 та 2016 роки, відповідно до діючих на той час норм Податкового кодексу України, витрачено 2 години - вартість 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп.;

2) 05.09.2018 - складання та направлення адвокатського запиту до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, щодо витребування (доказів) податкових повідомлень-рішень про сплату транспортного податку ОСОБА_3 за 2015 та 2016 рики, витрачено 1 година вартість 600 (шістсот) гривень 00 коп.;

3) 06.09.2018 - пошук рішень Верховного Суду в Єдиному реєстрі судових рішень щодо правової позиції останнього з законності нарахування та сплати транспортного податку за 2015 та 2016 роки, витрачено 3 години вартість 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 коп.;

4) 04.10.2018 - складання адміністративного позову, витрачено 4 години - вартість 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.;

5) 04.10.2018 - подання адміністративного позову до суду, витрачено 1 година – вартість 600 (шістсот) гривень 00 коп.;

6) 05.11.2018 - участь у слуханні справи у суді першої інстанції, витрачено 1 година — вартість 700 (сімсот) гривень 00 коп. Всього витрачено 12 годин, вартість - 8 400 (вісім тисяч чотириста) гривень 00 коп.;

- платіжне доручення від 02.10.2018 на суму 8400,00 грн про сплату позивачем вартості правничої допомоги, яке містить посилання на дату укладеного договору.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Представник позивача зазначив, що первинні документи стосовно витрат на правову допомогу, про стягнення якої заявлено клопотання до суду, надані в повному обсязі. Щодо акту виконаних робіт, його складання відповідно до умов договору не є обов’язковим та як пояснив представник позивача, такий акт не підписувався.

З аналізу змісту укладеного сторонами договору про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього вбачається, що сторонами взагалі не визначено судову справу, по якій було надано правову допомогу, а наданий зведений розрахунок витрат позивача на правничу допомогу адвоката не є двостороннім документом, який би належним чином підтверджував зв'язок понесених витрат з отриманою правовою допомогою при розгляді справи №520/8583/18.

Разом з цим, суд зазначає, що послуги на правничу допомогу були сплачені 02.10.2018, тобто до подання позовної заяви (04.10.2018), отже суд критично ставиться до розрахунку витрат на правничу допомогу.

Одночасно суд зазначає, що консультування з питань сплати транспортного податку за 2015 та 2016 роки, відповідно до діючих на той час норм Податкового кодексу України жодним чином не стосується розгляду справи. Складання та направлення адвокатського запиту до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області щодо витребування (доказів) податкових повідомлень-рішень про сплату транспортного податку ОСОБА_3 за 2015 та 2016 роки, пошук рішень Верховного Суду в Єдиному реєстрі судових рішень щодо правової позиції останнього з законності нарахування та сплати транспортного податку за 2015 та 2016 роки, на що витрачено 3 години, вартість 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 коп., та подання адміністративного позову до суду охоплюються діями зі складання адміністративного позову, та з урахуванням типовості спору та наявності сталої судової практики за 2015 рік, суд вважає, що 4 години на підготовку позовної заяви не є співрозмірним за витраченим часом.

Одночасно з розрахунку витрат на правничу допомогу вбачається, що година роботи адвоката коштує від 500 до 1000 гривень, при цьому сторонами не узгоджено вартості окремих видів послуг з надання правничої допомоги.

Враховуючи викладене, суд вважає відсутніми підстави для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу через їх необґрунтованість як з точки зору документального оформлення, так і розміру витрат.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 61057, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (просп. Науки, буд. 9, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 39859805) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 07.04.2015 № 424-1704 Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області та від 04.04.2016 № 116-1303 Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Стягнути з Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (просп. Науки, буд. 9, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ39859805) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 61057, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) у розмірі 1409,60 грн (одна тисяча чотириста дев’ять гривень 60 копійок).

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 29 листопада 2018 року.

Суддя Білова О.В.