Рішення № 78189627, 27.11.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2018 р. № 400/2763/18 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

до відповідачів:Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001 Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Лягіна, 2, м. Миколаїв, 54001

про:скасування постанови від 18.04.2018 № 55964541,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанови від 18.04.2018 № 55964541 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1, в результаті чого розмір пенсії не збільшився, тому у позивача відсутня заборгованість з виплати пенсію ОСОБА_1, відтак, рішення суду виконано позивачем в повному обсязі, тому постанову про накладення штрафу слід скасувати.

Відповідач надав відзив, в якому позов не визнає та просить у задоволенні позову відмовити, оскільки позивач не виконав рішення суду у встановлений державним виконавцем строк. Позивач був зобов’язаний здійснити виплату за здійсненим перерахунком у повному обсязі, оскільки це визначено рішенням суду, тому постанова є правомірною.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 13.03.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області розглянуто заяву стягувача про примусове виконання виконавчого листа № 814/2756/17, виданого 12.03.2018 Миколаївським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54010, код 13844159) провести ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54034, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 1 січня 2016 р., відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", а також довідки від 3 липня 2017 р. про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54034, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), та зобов’язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

30.03.2018 відповідач отримав лист ГУ ПФУ у Миколаївській області від 27.03.2018 № 2198/08, в якому позивач зазначив, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 у справі № 814/2756/17 виконано у добровільному порядку та надав ДВС лист, який підтверджує, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено 07.03.2018.

Постановою державного виконавця від 18.04.2018 накладено на ПФУ штраф в сумі 5100 за невиконання рішення суду, оскільки згідно листа ГУ ПФУ в Миколаївській області ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії за вислугу років. Однак виплату перерахованого розміру пенсії не здійснено. Крім того, ГУ ПФУ не зазначено в листі суму доплати пенсії за результатами здійсненого перерахунку за період з 01.01.2016 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.63 Закону України “ Про виконавче провадження” № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч.1 ст. 75 Закону України “ Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

При цьому, застосування такого заходу реагування є обов’язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Рішенням суду по справі № 814/2756/17 позивача зобов’язано провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.01.2016 року.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Згідно з ч.2,3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

На виконання рішення суду позивач здійснив перерахунок, визначив суму заборгованості, яку необхідно доплатити стягувачу, але не виплачує її.

У позові позивач посилається на рішення Верховного Суду України від 08.07.2014 року по справі № 21-222а14, відповідно до якого пенсія є періодичним платежем, виплата якої не обмежена у часі. Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов’язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати. При цьому, при вирішенні питання про зобов’язання нарахувати та виплатити відповідний періодичний платіж, відсутні підстави для обмеження органу, що відповідальний за здійснення таких платежів, певним часовим проміжком.

Тому позивач вважає, що він не обмежений певним часовим проміжком виплатити різницю між перерахованою та виплаченою пенсією, оскільки в рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 року по справі № 814/2756/17 зобов’язання щодо одноразової виплати суми підвищення до пенсії на головне управління не покладалось.

Рішення Верховного Суду України від 08.07.2014 року по справі № 21-222а14 судом до уваги не приймається, оскільки рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 814/2756/17 стосується інших обставин та правового регулювання.

Окремо суд звертає увагу на те, позивач у листі до відповідача зазначає, що різниця пенсії між виплаченою та перерахованою за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 не виплачена з посиланням на постанову КМУ № 103 від 21.02.2018, а у позові зазначає про відсутність коштів як причину невиплати.

Постанова Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року не регулює порядок виконання судових рішень про зобов'язання пенсійного органу здійснити особі виплату пенсії, перерахованої на виконання рішення суду.

Позивач не повідомляв відповідача про неможливість виконання рішення суду через відсутність коштів. Крім того, на підтвердження відсутності коштів для виконання рішення суду докази не надані. Тому невиконання рішення суду від 05.02.2018 року по справі № 814/2756/17 суд розцінює як неповажну причину.

Згідно з статтею 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з правовою позицією Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

У рішенні суду від 05.02.2018 по справі № 814/2756/17, яка знаходиться на виконанні у відповідача, суд надав оцінку нормам постанови КМУ №103 і Закону України № 2262 та застосував норми права, які мають вищу юридичну силу – Закон та зобов’язав ПФУ здійснити виплату пенсії з 01.01.2016.

Позивач доказів виконання рішення суду по справі № 814/2756/17 ні державному виконавцю, ні суду не надав. Правові підстави не виконувати рішення суду посилаючись на постанову №103 у позивача відсутні.

Відповідно до ст. 77 ч.2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач правомірно наклав на боржник штраф в сумі 5100 грн.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001 ) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко