Рішення № 78188750, 28.11.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 року Чернігів Справа № 2540/3253/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доГоловного управління Держгеокадастру у Чернігівській областіпровизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області (за межами населеного пункту) на підставі заяви від 17.05.2018;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області (за межами населеного пункту) на підставі заяви від 17.05.2018;

- у порядку судового контролю за виконанням судового рішення зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області протягом 30 днів з моменту набрання рішенням законної сили подати звіт про його виконання.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17.05.2018 позивач, який є учасником бойових дій, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області (за межами населеного пункту). До заяви позивачем додані копія паспорта громадина України та посвідчення учасника бойових дій; копія картки платника податків; графічний матеріал бажаного місця розташування земельної ділянки. Листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № К-5420/0-2646/0/94-18 від 12.06.2018 «Про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою» ОСОБА_1 роз'яснено, що Головне управління не має правових підстав щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Позивач вважає, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність і його необхідно зобов'язати вчинити певні дії.

Представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд у їх задоволенні відмовити, оскільки у Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області були відсутні правові підстави для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки з огляду на те, що земельна ділянка, з приводу відведення якої звернувся Позивач, включена до земель колективної власності КСП «Софіївське» згідно Державного акту на право колективної власності на землю, серії ЧН №000007 від 14.11.1995, розпорядником яких Головне управління не є. Позивачем на Плані зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність КСП «Софіївське» олівцем позначено (на його думку) місце розташування земельної ділянки, з приводу якої він звернувся до Головного управління. Проте, як вбачається з графічного матеріалу, наданого самим Позивачем, Плану зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність КСП «Софіївське» та відповідно до матеріалів інвентаризації земель на території Софіївської сільської ради вказане Позивачем місце розташування земельної ділянки знаходиться в межах села Софіївка, що суперечить його твердженням про те, що земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту.

Позивач надіслав відповідь на відзив, в якій зазначив, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 11.05.2018 по справі №806/2208/17 зробив висновок, що рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника. Відсутність належним чином оформленого наказу свідчить про протиправну бездіяльність.

Відповідач, у свою чергу, направив заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що ч. 7 ст. 118 ЗК України як і ч. 10 ст. 118 ЗК України не визначено в якій саме правовій формі орган виконавчої влади надає відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою чи передачі у власність земельної ділянки. Зокрема чи потрібно приймати відповідне рішення з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа на відміну від положень частини 9 статті 118 ЗК України, де законодавець однозначно вказав, що про надання особі земельної ділянки у власність чи у користування приймається рішення. Відмова Головного управління, оформлена чи то у формі листа, чи наказу, чи у будь якій іншій формі, змісту не змінює. Також представник відповідача зазначає, що представником позивача не враховано той факт, що не всі землі, які були передані КСП «Софіївське» підлягали паюванню, частина земель (несільськогосподарські угіддя) паюванню не підлягали, а тому на публічній кадастровій карті вони відображаються як «вільні», в той же час розпайовані землі, які оформлені його власниками відображаються на публічній кадастровій карті як земельні ділянки (паї) приватної власності. Тому відображення представником позивача зовнішніх меж земель колективної власності виключно по межам розпайованих земель є таким, що не відповідає законодавству та Плану зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 17.05.2018 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області (за межами населеного пункту) (а.с. 14).

До заяви позивачем додані копія паспорта громадина України та посвідчення учасника бойових дій; копія картки платника податків; графічний матеріал бажаного місця розташування земельної ділянки.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № К-5420/0-2646/0/94-18 від 12.06.2018 «Про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою» ОСОБА_1 роз'яснено, що Головне управління не має правових підстав щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (а.с. 21).

Так, в зазначеному листі відповідач пояснює, що бажана земельна ділянка включена до державного акту на право колективної власності колишнього КСП «Софіївське» серії ЧН № 000007 від 14.11.1995, який не скасований, право колективної власності не припинено. Враховуючи, що на даний час законодавством не врегульовано питання щодо повноважень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині розпорядження землями колективної власності, надання земельних ділянок із земель колективної власності не входить до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Вважаючи відмову протиправною позивач звернувся до суду за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Так, статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

У свою чергу, правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовані Земельним кодексом України від 25.01.2001 № 2768-III (далі - ЗК України).

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).

Наведена в оскаржуваному рішенні відповідача підстава для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України.

В свою чергу, згідно Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру реалізовує Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Пунктом 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру 17.11.2016 № 308 закріплено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Надання дозволу або відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки належить до основних питань діяльності відповідача у сфері безоплатної приватизації громадянами земель сільськогосподарського призначення. Отже, вирішення даного питання повинно оформлюватись відповідним актом організаційно- розпорядчого характеру - наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Таким чином, відповідачем заява позивача про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність належним чином не розглянута, рішення у встановленому законом порядку за результатами такого звернення не прийняте, а тому суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути таку заяву.

Суд також звертає увагу, що відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, управління здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації.

Як зазначає відповідач, КСП «Софіївське» ліквідоване, а тому державний акт на право колективної власності на землю серії ЧН № 000007 від 14.11.1995 також повинен бути скасований, що в свою чергу належить до компетенції відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Натомість, оскаржена відмова не відповідає критеріям частини другої статті 2 КАС України. Так, повідомлення позивача у формі листа про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не в установлений законом спосіб свідчить про порушення відповідачем вимог статті 118 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, не відповідає вимогам статті 19 Конституції України та, відповідно, пункту 1 частини другої статті 2 КАС.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд, з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог статті 245 КАС України, дійшов висновку про необхідність визнання протиправною відмови відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, яка викладена у листі № К-5420/0-2646/0/94-18 від 12.06.2018, а також зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.05.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняти рішення в порядку та спосіб, визначений Земельним кодексом України.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки в розумінні ст. 382 КАС України зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде.

При вказаних обставинах, суд вважає, що в задоволенні клопотання про встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення необхідно відмовити.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, викладену в листі № К-5420/0-2646/0/94-18 від 12.06.2018, щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області (за межами населеного пункту) на підставі заяви від 17.05.2018.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області (за межами населеного пункту) на підставі заяви від 17.05.2018 та прийняти рішення в порядку та спосіб, визначений Земельним кодексом України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 02093, ІПН НОМЕР_1.

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, пр. Миру, буд. 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881.

Дата складення повного рішення суду - 28.11.2018.

Суддя Ю. О. Скалозуб