Рішення № 78188668, 27.11.2018, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/838/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 листопада 2018 року смт. Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Бабича С.В., з участю секретаря судового засідання Строган Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2018 року публічне акціонерне товариство «Мегабанк» (далі ПАТ «Мегабанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, в якому зазначено, що 29 серпня 2017 року між ПАТ «Мегабанк» та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі у розмірі 50448,43 грн строком до 28 серпня 2020 року зі сплатою 15% річних.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконує, позивач просить стягнути з нього заборгованість, яка утворилась станом на 17 липня 2018 року, в сумі 72074,16 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом - 49323,21 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 4,11 грн, комісійна винагорода у розмірі 45,05 грн та 22701,79 грн штрафу.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що 29 серпня 2017 року між сторонами укладено кредитний договір № 86-010-850-2-17-Г (з ануїтетними платежами) (далі - Договір), за умовами якого відповідач як позичальник отримав грошові кошти в сумі 50448,43 грн на строк з 29 серпня 2017 року до 28 серпня 2020 року включно зі сплатою 15,00% річних за користування кредитом.

Сторони погодили розмір щомісячного платежу в сумі 3017,04 грн.

Пунктом 2.8 Договору визначено, що розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,5 % від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Згідно пункту 4.4. Договору у разі порушення строків сплати ануїтентних платежів та комісійної винагороди понад 90 календарних днів кредитодавець обліковує заборгованість за кредитом в повному обсязі на відповідному рахунку простроченої заборгованості. При цьому правовідносини сторін за цим договором не втрачають своєї чинності та діють протягом строку дії договору. З цього моменту кредитодавець припиняє нарахування щомісячної комісійної винагороди, процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі, встановленому в пункті 2.11 цього договору (0,1% річних), а за невиконання прийнятих на себе зобов"язань щодо сплати ануїтентних платежів та комісійних винагород позичальник сплачує штраф у розмірі, передбаченому пункті 6.3 цього Договору.

Відповідно до пункту 6.3 договору у разі порушення строків сплати ануїтентних платежів та/або комісійної винагороди понад 90 календарних днів, позичальник сплачує кредитодавцеві штраф у розмірі 45 відсотків від суми кредиту.

Внаслідок несвоєчасного та неповного виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором станом на 17 липня 2018 року утворилася заборгованість в сумі 72074,16 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом - 49323,21 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 4,11 грн, комісійна винагорода у розмірі 45,05 грн та 22701,79 грн штрафу.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в статтею 3 Цивільного кодексу України (ЦК України).

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (стаття 530 ЦПК України).

Статтею 525 ЦК заборонено односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас за положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 № 6-2003цс15, а також у правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 21.01.2018 у справі № 554/2743/14-ц, провадження № 61-583св18.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 21.01.2018 зазначено, що правильними є такі складові при стягненні заборгованості: заборгованість за кредитом, заборгованість по процентам за користування кредитом, заборгованість по комісії за користуванням кредитом, пені.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідачем доводи позивача щодо невиконання ним зобов'язань за договором не спростовані, а тому майнові права ПАТ "Мегабанк" підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, суд також стягує з відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Керуючись статтями 526, 1046, 1054 ЦК України, статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Мегабанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), на користь публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (адреса місцезнаходження: вул. Алчевських,30 м. Харків, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 09804119) 72074 (сімдесят дві тисячі сімдесят чотири) грн 16 коп заборгованості за кредитним договором та 1762,00 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя С.В. Бабич