Рішення № 78188605, 16.11.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2018 р. № 1440/2268/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагаря В.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, вул ОСОБА_2, 129, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область, 55601

до відповідача:Начальника відділу у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_3, вул. Гребеннікова, 1, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область, 55601

про:визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1В.) звернулась до адміністративного суду з позовними вимогами до Начальника Відділу у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (надалі - відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльність начальника відділу у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_3 щодо ненадання ОСОБА_1 довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями стосовно земельної ділянки орієнтовним розміром 2 га ріллі, з цільовим призначенням — для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, зазначеної в наказі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.06.2018 р. № 3614/0/14-18-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»;

зобов'язання начальника відділу у Новобузькому районі Головного управлінні Держгеокадастру у Миколаївській області надати ОСОБА_1 довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями стосовно земельної ділянки орієнтовним розміром 2 га ріллі, із цільовим призначенням — для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, зазначеної в наказі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.06.2018 р. № 3614/0/14-18-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.06.2018 р. № 3614/0/14-18-СГ, виданим на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2018р. по справі № 814/362/18, їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2 га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Згідно приписів статті 50 Закону України «Про землеустрій» (надалі - Закон № 858) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, серед іншого, включають довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями. Позивач тричі, через Центр надання адміністративних послуг при Новобузькій райдержадміністрації Миколаївської області, зверталась до відповідача про отримання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями. Проте, у задовленні вказаних заяв їй було відмовлено у зв'язку з неможливістю визначити місце розташування земельної ділянки згідно доданих до заяв графічних матеріалів. Також, позов обгрунтований твердженням позивача про порушення її прав як потенційного землевласника, яке полягає у ненаданні довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями для формування земельної ділянки, що створює для неї перешкоду для розроблення проекту землеустрою та оформлення права власності на земельну ділянку.

Ухвалою від 19.09.2018 р. суд відкрив провадження у справі № 1440/2268/18 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача 09.10.2018 року надійшлов лист, в якому він вказав, що згідно доданих до заяви графічних матеріалів державним кадастровим реєстратором було сформовано викопіювання на земельну ділянку площею 38,0252 га., кадастровий номер 4824582200:03:000:0751, а не на земельну ділянку яка підлягає формуванню в процесі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2, 00 га. позивачці.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до положень ч. 4. ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.06.2018 р. № 3614/0/14-18-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», виданого на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2018р. в адміністративній справі № 814/362/18, ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2 га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Для отримання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями ОСОБА_1 звернулась до відділу у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області через Центр надання адміністративних послуг при Новобузькій райдержадміністрації Миколаївської області.

В якості графічних матеріалів із зображенням місця розташування земельної ділянки до заяви від 07.08.2018 р. про надання адміністративної послуги, зокрема, було додано копію графічних матеріалів земельної ділянки площею 56,0252 га, кадастровий номер 4824582200:03:000:0684, і графічні матеріали земельної ділянки площею 38,0252 га, кадастровий номер 4824582200:03:000:0751, що на той момент була залишком земельної ділянки площею 56,0252 га, кадастровий номер 4824582200:03:000:0684.

Листами Відділу у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 01.08.2018 р. № 1809/176-18, від 20.08.2018 р. № 1938/176-18 та від 05.09.2018 р. № 2043/176-18, підписаними начальником ОСОБА_3, позивачу відмовлено щодо видачі довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями в зв'язку з тим, що неможливо визначити місце розташування земельної ділянки згідно доданих до заяви графічних матеріалів.

Вважаючи, що неодержання довідки порушує її права, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади щодо передачі у власність або користування земельних ділянок за межами та в межах населеного пункту, а саме: сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Судом встановлено, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2018 р. в адміністративній справі № 814/362/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управлінняДержгеокадастру у Миколаївській області визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, що була допущена під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.10.2016 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 56,0252 га, кадастровий номер 4824582200:03:000:0684, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів) та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.06.2018 р. № 3614/0/14-18-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», виданого на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2018р. в адміністративній справі № 814/362/18, ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2 га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (надалі - Довідка 6-зем) є документом, що включається до складу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) під час розробки останнього землевпорядною організацією. Довідка 6-зем - це певна частина вихідних даних для розробки проекту відведення земельної ділянки.

Інформацією, що міститься у довідці 6-зем визначається до складу яких угідь має відноситись певна земельна ділянка. Вказаний в довідці 6-зем склад угідь повинен співпадати зі змістом дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки. Місцеве управління Держгеокадастру контролює це питання в ході погодження проекту відведення земельної ділянки.

Для отримання довідки форми 6-зем до місцевого управління Держгеокадастру подаються: заява встановленої форми; копія паспорту та коду, якщо заяву подає фізична особа; копії реєстраційних документів, якщо заяву подає юридична особа; картографічні матеріали в масштабі 1:5000 чи 1:10000; копія рішення (наказу, розпорядження) про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки; обмінний ХМL-файл (складається землевпорядною організацією); копія документа, що підтверджує право на об'єкти нерухомості (будинок, будівля і т.і.); копія договору на нерухомість (земельна ділянка, будівля, будинок і т.і.).

Місцеве управління Держгеокадастру зобов'язане протягом десяти днів, після отримання повного пакету документів, видати замовнику довідку 6-зем, строк дії якої обмежується спливом поточного року.

Відповідно до наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 23 жовтня 2017 року № 216 "Про затвердження типових Інформаційних та Технологічних карток адміністративних послуг, які надаються територіальними органами Держгеокадастру" було змінено наказ від 22.04.2015 р. №47, яким передбачалось надання довідки форми 6-зем.

У новому наказі така форма адміністративної послуги не передбачена.

Водночас, згідно ст.3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5)здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України № 2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем зазначено в графічних матеріалах місце розташування бажаної земельної ділянки. Тому, така підстава як неможливість визначення місця розташування земельної ділянки є недоречною, а тому відмова начальника відділу у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_3 у наданні довідки є протиправною.

Конституцією України закріплено, що кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону (частина друга статті 13), держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13).

В абзаці 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 N 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності начальника відділу у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_3 щодо відмови у видачі довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями.

Проте, суд вважає безпідставною вимогу про покладення обов'язку на відповідача з видачі довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями, з огляду на наступне.

В пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини підкреслив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, які б дозволили компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Отже дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями та їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі. Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. Дискреційні повноваження це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013р. №21-87а13.

Відповідно до п.3 ст. 1 Закону України "Про адміністративні послуги" відповідач є суб'єктом надання адміністративної послуги. Умови, порядок та строки надання якої визначені ст.ст. 9-10 вказаного закону, тому суд не знаходить для себе можливим втручатися в діяльність органу виконавчої влади до компетенції якого належить вирішення питання про видачу відповідної інформації у вигляді довідки форми 6-зем або перебирати на себе його повноваження.

Водночас, з метою надання ефективного судового захисту суб'єкту звернення, для відновлення порушеного права позивача та виключення можливості подальших протиправних рішень, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позивачем вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяви позивача та прийняти рішення з урахуванням висновків суду по цій справі.

У відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки начальник Відділу у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області є посадовою особою управління, то сплачена сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (вул ОСОБА_2, 129, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область, 55601, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Начальника відділу у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_3 (вул. Гребеннікова, 1, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область, 55601, ідентифікаційний код 39825404) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність начальника відділу у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_3 щодо ненадання ОСОБА_1 довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями стосовно земельної ділянки орієнтовним розміром 2 га ріллі, з цільовим призначенням — для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, зазначеної в наказі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.06.2018 р. № 3614/0/14-18-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».

3. Зобов'язати відділ у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та прийняти рішення з урахуванням висновків суду по цій справі.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54000, ідентифікаційний код 39825404) на користь ОСОБА_1 (вул ОСОБА_2, 129, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область, 55601, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 352, 40 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар