Рішення № 78188412, 28.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 листопада 2018 р. № 520/9395/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання – Андрущенко Д.В.,

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 61091, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1)

до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код за ЄДРПОУ 39599198)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_3М.) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_2 від 21.08.2018 на суму 1374,28 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_3 від 21.08.2018 на суму 900,59 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_4 від 21.08.2018 на суму 959,80 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_5 від 21.08.2018 на суму 716,38 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_6 від 21.08.2018 на суму 3109,52 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_7 від 21.08.2018

на суму 6016,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_8 від 21.08.2018

в частині 1697,7 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_9 від 21.08.2018

в частині 3154,0 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_10 від 21.08.2018 в частині 1809,7 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_11 від 21.08.2018 в частині 3361,3 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_12 від 21.08.2018

в частині 945,7 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_13 від 21.08.2018 в частині 1568,0 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі договору купівлі-продажу частин нежитлових будівель від 18.02.2013 № 352 ОСОБА_3 належать 1/2 ідеальних часток нежитлових будівель літ. «А-1» загальною площею 509,0 кв.м., ОСОБА_1. «Б-1», загальною площею 67,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Коновалова, 5-А.

Відповідно до технічних паспортів, виготовлених КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» станом на 11.10.2007 р. та 24.01.2013 р. зазначені нежитлові будівлі за функціональним призначення є виробничими будівлями.

На підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.03.2013 № 456 ОСОБА_3 належать нежитлові приміщення № 2а, 2б, 3, 4, 5, 5а, 5б, 6, 7 загальною площею 123,2 кв.м. в літ. «А-1», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Коновалова, 5-Б.

На підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.03.2013 р. № 461

ОСОБА_3 належать нежитлові приміщення № 2в, 2г, 8а, 8б, 9, 10, 11, 11а, 12, 13 загальною площею 131,3 кв.м. в літ. «А-1», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Коновалова, 5-Б.

На підставі договору купівлі-продажу частин нерухомого майна від 05.03.2013 № 478 ОСОБА_3 належить 1/2 ідеальних часток нежитлових приміщень № 1, 2, 14, 15, 16 загальною площею 80,1 кв.м. в літ. «А-1», нежитлових будівель літ. «Б-1» загальною площею 90,4 кв.м., літ. «Г-1» загальною площею 25,5 к.м.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП «Харківське міське бюро технічної - інвентаризації» від 11.10.2007 приміщення № 3,4, 6, 8,10, 12,13 та 1/2 ідеальних часток нежитлових приміщень № 14 розташовані в громадському будинку літ. «А-1» по вул. Коновалова, 5-Б в м. Харків, за своїм функціональним призначенням є основними (виробничими) приміщеннями, а приміщення 2а, 2б, 5, 5а, 5б, 7, 2в, 2г, 8а, 8б, 9, 11, 11а та 1/2 ідеальних часток нежитлових приміщень № 1,2, 15, 16 відповідно є допоміжними приміщеннями до основних приміщень.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП «Харківське міське бюро технічної -інвентаризації» від 11.10.2007, на громадський будинок літ. «Б-1» по вул. Коновалова, 5-Б в м. Харків, зазначена нежитлова будівля за основним функціональним призначення є виробничою будівлею.

Відповідно технічного паспорту, виготовленого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 11.10.2007, на громадський будинок літ. «Г-1» по вул. Коновалова, 5-Б в м. Харків, зазначена нежитлова будівля за основним функціональним призначення є складом.

Станом на 25.07.2018 жодних податкових повідомлень-рішень про внесення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за встановленою формою на адресу ОСОБА_3 не надходило.

З метою сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки позивач 27.07.2018 звернувся із заявою до Головного управління ДФС України щодо здійснення розрахунків податкових зобов’язань з урахуванням типу об'єктів нежитлової нерухомості на підставі даних технічних паспортів, виготовлених Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації». Разом з тим, позивач просив надати детальний та обґрунтований розрахунок щодо розрахунків податкових зобов'язань із зазначенням необхідної для їх визначення інформації.

Проте, за результатами розгляду зазначеної заяви Головним управлінням ДФС України надано не обґрунтовану відповідь № 8654/ФОП/20-40-13-09-15 від 27.08.2018 та винесено податкові повідомлення-рішення на сплату податку. Під час отримання відповіді на заяву представнику позивача роз’яснено, що, оскільки, в договорах купівлі-продажу зазначених об’єктів нерухомого майна відсутні відомості щодо типу об’єкту, то обчислення суми податку з об'єктів нежитлової нерухомості здійснено із застосуванням відповідної ставки до «будівель торгівлі».

31.08.2018 представником позивача було одержано від Головного управління ДФС у Харківській області податкові повідомлення-рішення. З отриманими податковими повідомленнями рішеннями позивач не згоден та просив їх скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав та мотивів, наведених у позовній заяві.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що не згоден з адміністративним позовом, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки оскаржувані рішення ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі договору купівлі-продажу частин нежитлових будівель від 18.02.2013 № 352 ОСОБА_3 належать 1/2 ідеальних часток нежитлових будівель літ. «А-1» загальною площею 509,0 кв.м., ОСОБА_1. «Б-1» загальною площею 67,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Коновалова, 5-А (а.с.21-22).

На підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.03.2013 № 456 ОСОБА_3 належать нежитлові приміщення № 2а, 2б, 3, 4, 5, 5а, 5б, 6, 7 загальною площею 123,2 кв.м. в літ. «А-1», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Коновалова, 5-Б (а.с.24-25).

На підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.03.2013 № 461 ОСОБА_3 належать нежитлові приміщення № 2в, 2г, 8а, 8б, 9, 10, 11, 11а, 12, 13 загальною площею 131,3 кв.м. в літ. «А-1», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Коновалова, 5-Б (а.с.28-29).

На підставі договору купівлі-продажу частин нерухомого майна від 05.03.2013 № 478 ОСОБА_3 належить 1/2 ідеальних часток нежитлових приміщень № 1, 2, 14, 15, 16 загальною площею 80,1 кв.м. в літ. «А-1», нежитлових будівель літ. «Б-1» загальною площею 90,4 кв.м., літ. «Г-1» загальною площею 25,5 к.м. (а.с.32-33).

27.07.2018 позивач звернувся із заявою до Головного управління ДФС України щодо здійснення нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до правовстановлюючих документів та технічних паспортів на об’єкти нежитлової нерухомості та надати детальний та обґрунтований розрахунок щодо розрахунків податкових зобов'язань із зазначенням необхідної для їх визначення інформації (а.с.70-71).

Листом від 27.08.2018 року №8654/ФОП/20-40-13-09-15 ГУ ДФС у Харківській області (а.с. 72) повідомило позивача про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та винесено податкові повідомлення-рішення на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості, а саме:

- податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_13 від 21.08.2018 року на суму 3136,00 грн. за 2017 рік (а.с.82);

- податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_12 від 21.08.2018 року на суму 1620,92 грн. за 2016 рік (а.с.81);

- податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_5 від 21.08.2018 року на суму 716,38 грн. за 2015 рік (а.с.76);

- податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_9 від 21.08.2018 року на суму 3942,40 грн. за 2017 рік (а.с.78);

- податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_8 від 21.08.2018 року на суму 2037,73 грн. за 2016 рік (а.с.77);

- податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_3 від 21.08.2018 року на суму 900,59 грн. за 2015 рік (а.с.74);

- податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_11 від 21.08.2018 року на суму 4201,60 грн. за 2017 рік (а.с.80);

- податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_10 від 21.08.2018 року на суму 2171,70 грн. за 2016 рік (а.с.79);

- податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_4 від 21.08.2018 року на суму 959,80 грн. за 2015 рік (а.с.75);

- податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_7 від 21.08.2018 року на суму 6016,00 грн. за 2017 рік (а.с.84);

- податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_6 від 21.08.2018 року на суму 3109,52 грн. за 2016 рік (а.с.83);

- податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_2 від 21.08.2018 року на суму 1374,28 грн. за 2015 рік (а.с.73).

Суд відзначає, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом тта перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Пунктом 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

При цьому, відповідно до пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України ).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266. 3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України, фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (за винятком тих, які не є об'єктами оподаткування відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України) є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом з тим, пунктом 8.1 статті 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Пунктом 10.1 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно.

Отже, з аналізу вищевикладених норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпункт 12.3.4. пункту 12.2 статті 12 ПК України імперативно врегульовує порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків.

Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності.

Так, згідно з вказаною нормою зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Рішенням 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015 року №1793/15 «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 року №126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України» встановлено у 2015 році податок на майно, а також затверджені положення про кожен з них у додатках до вказаного рішення, тобто після 15 липня 2014 року, тому застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом №71-VIII змін щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

У зв’язку з чим податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 21.08.2018 на суму 1374,28 грн., податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_3 від 21.08.2018 на суму 900,59 грн., податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_4 від 21.08.2018 на суму 959,80 грн. та податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_5 від 21.08.2018 на суму 716,38 грн. про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості за 2015 рік підлягають є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо податкових повідомлень- рішень винесених ГУ ДФС у Харківській області про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 та 2017 рік суд зазначає наступне.

Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зокрема, позивач у своєму позові стверджує про те, що за призначенням зазначені нежитлові будівлі є виробничими будівлями, а отже підпадають під визначення «будівлі промисловості та склади» про що свідчать надані до матеріалів справи копії технічних паспортів, виготовлених Харківським міським бюро технічної інвентаризації станом на 11.10.2007 року та на 24.01.2013 року.

Суд відзначає, що підпункт “є” підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від “а” до “л”) передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами “е” та “і”, на відміну від пункту “є”. Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування (“д”), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу (“е”), сільськогосподарський товаровиробник (“ж”), громадські організації інвалідів та їх підприємства (“з”), релігійні організації (“и”)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання (“ґ”), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів (“і”), будівлі промисловості (“є”) тощо).

Буквальний аналіз пункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як “будівлі промисловості промислових підприємств”. При цьому законодавець використав прислівник “зокрема”, який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.

За положеннями підпункту 14.1.1291. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт “ґ”).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B “Добувна промисловість та розроблення кар'єрів”, C “Переробна промисловість”, D “Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря”, E “Водопостачання; каналізація, поводження з відходами” та F “Будівництво”.

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Наведені положення дають підстави здійснити висновок, що застосування пункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

При цьому суд зазначає, що позивачем не доведено факту належності зазначених об’єктів нерухомого майна до будівель промисловості, оскільки відповідно до наданих позивачем технічних паспортів судом встановлено, що усі належні позивачу будівлі є за призначенням нежитловими будівлями (а.с. 36-69).

До того ж, позивачем не надано, а судом під час розгляду справи не встановлено наявності належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказів призначення належних позивачу об’єктів нерухомості до будівель промисловості, а також того, що зазначені об’єкти станом на день прийняття спірних рішень – 21.08.2018 року, - належать до інших, ніж встановлено контролюючим органом, будівель за своїм призначенням, а додані копії технічних паспортів, що виготовлені станом на 11.10.2007 року та на 24.01.2013 року не спростовують зазначеного висновку контролюючого органу.

Відтак, об'єкти нерухомості, які на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію пункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою, навіть за наявності в останнього й статусу підприємця, у власній господарській діяльності.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15 травня 2018 року по справі №806/2461/17.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 та 2017 рік є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 61091, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Харківській області(вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень – задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_2 від 21.08.2018 на суму 1374,28 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_3 від 21.08.2018 на суму 900,59 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_4 від 21.08.2018 на суму 959,80 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_5 від 21.08.2018 на суму 716,38 грн.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 61091, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 234, 93 грн. (двісті тридцять чотири гривні 93 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 29.11.2018 р.

Суддя Бадюков Ю.В.