Рішення № 78188024, 20.11.2018, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/143/18

Справа № 356/177/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.11.2018 Березанський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Голік Г.К.

з участю секретаря Бейгул Л.М.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Березань цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 банку «ПриватБанк», третя особа: Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України», про захист порушених прав споживача, розірвання договору банківського дебетового карткового рахунку та повернення залишку грошових коштів,

ВСТАНОВИВ

27 березня 2018 року до Березанського міського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 банку «ПриватБанк», третя особа: Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України», про захист порушених прав споживача, розірвання договору банківського дебетового карткового рахунку та повернення залишку грошових коштів звернувся представник ОСОБА_5 за довіреністю ОСОБА_2

В обґрунтування позову зазначено, що 13 лютого 2009 року між ОСОБА_5 з одного боку та Публічним акціонерним товариством ОСОБА_6 банк «ПриватБанк» з іншого боку, укладено договір банківського дебетового карткового рахунку (що складається із заяви про відкриття банківського дебетового карткового рахунку та Умов та правил надання банківських послуг) з видачею позивачу дебетової пластикової картки № 4405 8850 1426 8947.

В лютому 2009 року по картці позивача здійснено ряд транзакцій – на дебетову картку покладено певну суму коштів та на території Грузії їх 24 лютого 2009 року знято. За результатами проведених валютообмінних операцій (купівлі-продажу валюти) в банкоматах комерційних банків на рахунку дебетової картки залишився залишок коштів в сумі 14 грн. 93 коп.

Однак, згодом, владним рішенням керівництва відповідача курс валюти (вартість товару), за яким місяцями раніше з депозитного рахунку знімались кошти – було змінено. Тож, у зв’язку з цим банк вирішив, що позивача «прокредитовано» (внаслідок «несанкціонованого овердрафту»). А Умовами та правилами надання банківських послуг, які є невід’ємною частиною дебетового договору, до основних обов’язків позивача, зокрема, віднесено п. 6.9 такого змісту: «В случае возникновения задолженности Держателя по Картсчету в результате курсовой разницы, технических ошибок в работе оборудования и в других случаях, Клиент обязуется погашать задолженность в течение 30 дней с момента ее возникновения».

Цим положенням договору, на думку позивача, було порушено її права та законні інтереси, оскільки вони за своїм змістом не відповідають законодавству України. Так, 10 грудня 2013 року Святошинським районним судом м. Києва було винесено рішення у справі № 759/11636/13-ц, яким визнано п. 6.9 Умов та правил надання банківських послуг недійсним.

Як наслідок – по вказаному картковому рахунку на думку відповідача у позивача виник «несанкціонований овердрафт» на суму 193537, 69 грн., а саме через 9 місяців від 24 лютого 2009 року.

Насправді, з картки позивача 24.02.2009 р. отримано послуги від банку у вигляді валютообмінних операцій (договір купівлі-продажу валюти) за ціною (курсом) 1 ларі за 3,47 грн., яка була запропонована відповідачем.

Сторони договору купівлі-продажу валюти виконали повністю зобов’язання. Однак, значно пізніше відповідачем (продавцем), а саме за місяць та вдруге – аж через 9 місяців, відповідачем (продавцем) було змінено істотну умову договору купівлі-продажу, саме ціну товару.

Відповідач після виконання сторонами договору купівлі-продажу, неодноразово змінював ціну товару 1 ларі=3,4722 грн. на 1 ларі=4,4444 грн., а потім аж через дев’ять місяців за ціною (курсом) 1 ларі=5,7504 грн. Залишок на рахунку позивача після виконання сторонами договорів купівлі-продажу валюти й до даного часу фактично становить 14,93 грн. як вказано в позовній заяві.

З посиланням на ч. 1 ст. 669, ч.ч. 1, 3 ст. 632 ЦК України позивач стверджує, що відповідач протизаконно назвав усі зазначені операції неправомірними через збій програмного забезпечення та недосконалість розробленої ним же комп’ютерної програми, однак, всю матеріальну відповідальність за власні недоліки в роботі поклав на позивача. І це попри те, що на момент вчинення цих операцій вони вважались двосторонньо погодженими та законними.

Частиною 2 ст. 627 ЦК України визначено, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору. Зазначені вимоги можуть бути пред’явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків – протягом десяти років. Враховуючи, що 10-річний строк для пред’явлення вимог про відшкодування збитків, не збіг, строк позовної давності позивач не вважає пропущеним.

21 жовтня 2010 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (у справі № 2-8788/2010), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.01.2011 року, позовні вимоги Банку про стягнення з позивача вищезазначених коштів задоволено. Основним аргументом для прийняття рішення послугувало наявність п. 6.9 Умов та правил надання банківських послуг, згідно якого споживач зобов’язаний погашати перед банком заборгованість, яка виникає практично з будь-яких незалежних від нього причин – збій програми, технічна помилка банку, тощо. Таким чином, положенням п. 6.9 Умов та правил надання банківських послуг порушено права та законні інтереси ОСОБА_5, оскільки вони за своїм змістом не відповідають законодавству України.

18.11.2015 року рішенням Березанського міського суду Київської області у справі № 356/806/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.03.2016 року, прийнято рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист права споживача та визнання окремого положення договору недійсним – відмовлено у зв’язку з пропуском позовної давності. При цьому Апеляційний суд Київської області в своїй ухвалі від 17.03.2016 року зауважив: «Враховуючи обставини справи, на підставі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення прав ОСОБА_5 як споживача в частині п. 6.9 Умов та правил надання банківських послуг, оскільки позивач укладала з відповідачем картковий рахунок з дебетовою схемою та не була повідомлена про можливий овердрафт, а отже не є боржником перед банком в розумінні ст.ст. 509, 510 ЦК України, та не має нести відповідальність за заборгованість, яка утворилася внаслідок технічних помилок банку».

Таким чином, на думку позивача, положення п. 6.9 договорів, що передбачають обов’язок позивача погашати заборгованість, яка виникла внаслідок курсової різниці, технічних помилок в роботі обладнання та в інших випадках протягом 30 днів з моменту їх виникнення є істотним недоліком, який порушує вимоги чинного законодавства про захист прав споживачів.

Положення п. 6.9. Умов та правил надання банківських послуг є несправедливим, оскільки фактично передбачає перекладання на позивача майнової відповідальності за недоліки в роботі відповідача, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позивача.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч. 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просить суд розірвати договір банківського дебетового карткового рахунку № 4405 8850 1469 8947 від 13.02.2009 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5. Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 грошову суму у розмірі 14,93 грн., яка залишилась на відкритому на її ім’я згідно договору карткового рахунку № 4405 8850 1469 8947 від 13.02.2009 року, банківському картковому рахунку.

13.06.2018 року представником відповідача за вх. № 2337 було надано відзив, в якому зазначено щодо суті позовних вимог наступне. Позивач звернуся з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», третьої особи Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України», відповідно до вимог, які зазначаються в позовній заяві, можна зробити висновок, що оспорювані права та обов’язки виникли між позивачем та відповідачем. Однак, як вказує відповідач, не зрозуміло, яке відношення до справи має третя особа Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України», які права та обов’язки її було порушено та може бути вирішено.

13.02.2009 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, яка є договором про надання банківських послуг. Відповідно до Умов та правил клієнт отримає всі, без виключення послуги від банку, передбачені умовами. У відзиві представником відповідача наголошено на пункті 5.3 (редакція, що діяла на момент укладення договору): на підставі п. 5.3 «Умов та правил надання банківських послуг» ОСОБА_6 має право на зміну тарифів, які викладені на банківському сайті http//www.privatbank.ua/terms/pages/70/, а також інших умов обслуговування рахунків. Згідно даного пункту банком постійно проводиться актуалізація Умов та Правил, станом на 04.06.2018 року діють Умови та правила в редакції від 01.05.2018 року. Пункт 2.1.1.5.4 - при незгоді зі змінами Умов та Правил та/або тарифів банку, клієнт зобов’язується звернутись в банк для розірвання цього договору та погасити перед Банком заборгованість, у тому числі і заборгованість, що утворилася протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих держателю і його довіреним особам. При незгоді зі списанням коштів по картрахунку інформувати письмово банк про це протягом тридцяти п’яти днів з моменту списання (у разі, якщо вирішення питання передбачає розгляд письмової заяви). Жодного доказу про звернення клієнта до Банку позовна заява та додатки не містить.

Підставою розірвання, на яку посилається позивач є наявність рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2013 року по справі № 759/11636/13-ц про визнання п. 6.9 Умов та правил надання банківських послуг недійсним. Однак, визнання пункту договору недійсним не може бути підставою для розірвання договору в цілому.

Крім того, представник відповідача у відзиві зазначив, що 21.10.2010 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-8788/2010 позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення коштів з позивача було задоволено. Вказане рішення набрало законної сили, а відтак є рішення суду, яке набрало законної сили, яким визнано наявність заборгованості позивача перед відповідачем. На сьогоднішній день рішення суду не виконане, заборгованість не погашена, а відтак підстав розірвання договору немає. Враховуючи викладене, представник відповідача вважає позовну заяву не обґрунтованою, безпідставною, а тому просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідь на відзив відповідно до положень ст. 178,199 ЦПК України позивачем та її представником надано не було.

Третьою особою - Всеукраїнською громадською організацією «Фінансова грамота України» - не надавалися пояснення відповідно до норм ст. 181 ЦПК України.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 19.04.2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5, до Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_6 "ПриватБанк", третя особа: Всеукраїнська громадська організація "Фінансова грамота України", про захист порушених прав споживача, розірвання договору банківського дебетового карткового рахунку та повернення залишку грошових коштів.

14.05.2018 року ухвалою Березанського міського суду Київської області задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Розгляд справи відкладено на 05 червня 2018 року.

05.06.2018 року винесено ухвалу суду, якою задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Розгляд справи відкладено на 21.06.2018 року.

08.08.2018 року ухвалою Березанського міського суду Київської області задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Розгляд справи відкладено на 22.08.2018 року.

22.08.2018 року ухвалою Березанського міського суду Київської області закінчено підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду на 19.09.2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на підстави, викладені у ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні просила суд застосувати наслідки спливу позовної давності, відмовити у задоволенні позовних вимог, зважаючи на те, що 3-річний строк загальної позовної давності сплив.

Третя особа - Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України», будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, свого представника до суду не направила, заяв чи клопотань до суду не подавала.

Сторони в судовому засіданні не заперечували проти розгляду справи за відсутності третьої особи.

В судовому засіданні встановлено.

Щодо посилань представника відповідача на сплив строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2010 року з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість у розмірі 193 573 грн. 69 коп. за договором банківського дебетового карткового рахунку, укладеним між сторонами 13 лютого 2009 року, суд приходить до висновку, що позивач дізналась про порушення свого права в 2010 році, під час розгляду справи за позовом банку до неї.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків.

Зазначені вимоги можуть бути пред'явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років.

Оскільки ОСОБА_5 у своєму позові ставить питання розірвання договору, як це визначено в ч. 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», тому на вказані спірні правовідносини поширюється зазначена вище норма матеріального права та встановлений нею 10- річний строк позовної давності.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідно до ст. 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За своєю правовою природою правовідносини сторін фактично є договором банківського рахунка.

Частиною 1 статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

За приписами ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, в матеріалах справи знаходиться копія рішення Березанського міського суду Київської області від 15.03.2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення збитків, захист порушених прав споживача та визнання окремого положення договору банківського дебетового карткового рахунку несправедливим.

Мотивувальна частина вказаного рішення суду містить абзац такого змісту: «суд вважає, п. 6.9 Умов та правил надання банківських послуг відповідач порушив права ОСОБА_5 як споживача, оскільки останній відкривав їй картковий рахунок з дебетовою схемою та вона не була повідомлена про можливий овердрафт, а отже не є боржником перед банком в розумінні ст.ст. 509,510 ЦК України та не має нести відповідальність за заборгованість, що утворилася внаслідок технічних помилок банку» (а.с. 14-15).

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 18.11.2015 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 банк «ПриватБанк» про захист порушених прав споживача та визнання окремого положення договору банківського дебетового карткового рахунку недійсним було відмовлено. Проте, в мотивувальній частині вказаного рішення зазначено таке: «…доказом порушення даних принципів є те, що відповідальність за помилки банку, він переклав на свого клієнта, в даному випадку на позивача ОСОБА_5, у якої відсутнє таке право перекладання майнової відповідальності за помилки банку на банк. Крім того, в результаті технічних помилок банку позивачу нараховано заборгованість 193537,69грн., що завдає їй значної шкоди. Суд відмічає, що позивач не є боржником банку в розумінні ст. ст. 509, 510 ЦК України, оскільки вона укладала з банком договір карткового рахунку за дебетовою схемою. Банком клієнт не був повідомлений про можливий овердрафт, а тому відповідно до ч. 11 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» будь-які додаткові роботи ( послуги) виконані без згоди споживача, не створюють для споживача будь-яких зобов'язань.Права ОСОБА_5, як споживача в частині п. 6.9 Умов та правил надання банківських послуг були порушені».

17.03.2016 року ухвалою Апеляційного суду Київської області, копію якої додано до матеріалів справи представником позивача, було залишень без змін рішення Березанського міського суду Київської області від 18.11.2015 року, в мотивувальній частині вказаної ухвали зазначено наступне: «враховуючи обставини справи, на підставі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення прав ОСОБА_5, як споживача, в частині п. 6.9 Умов та правил надання банківських послуг, оскільки позивач укладала з відповідачем картковий рахунок з дебетовою схемою та не була повідомлена про можливий овердрафт, а отже не є боржником перед банком в розумінні ст.ст.509, 510 ЦК України та не має нести відповідальність за заборгованість, яка утворилася внаслідок технічних помилок банку».

Частиною 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Так, п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» дано визначення істотного недоліку, а саме: істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Аналізуючи викладене вище, зважаючи на те, що пунктом 6.9 Умов та правил надання банківських послуг відповідач порушив права ОСОБА_5 як споживача, що встановлено рішеннями Березанського міського суду Київської області від 18.11.2015, 15.03.2017 року, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.03.2016 року, наявність у договорі зазначеного пункту покладає на позивача відповідальність за недоліки в роботі банку, наявність цього пункту робить послугу суттєво іншою, ніж передбачено договором, суд приходить до висновку, що п. 6.9 Умов та правил надання банківських послуг є істотним недоліком в розумінні п. 12 ч. 1 ст. 1, ч. 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак, позовні вимоги в частині розірвання договору банківського дебетового карткового рахунку підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 грошової суми у розмірі 14,93 грн., яка залишилась на відкритому на її ім’я згідно договору карткового рахунку № 4405 8850 1469 8947 від 13.02.2009 року банківському картковому рахунку,суд виходить з наступного.

Як доказ на підтвердження суми залишку коштів на рахунку, позивачем до позовної заяви додано роздруківку чеків, датованих 29.02.2009 (а.с. 5), з яких не вбачається можливим встановити дійсний залишок коштів на банківському картковому рахунку.

Інших доказів щодо підтвердження суми залишку коштів на рахунку позивача згідно договору карткового рахунку № 4405 8850 1469 8947 від 13.02.2009 року, суду не надано, тому з врахуванням вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 грошової суми у розмірі 14,93 грн., яка залишилась на відкритому на її ім’я згідно договору карткового рахунку № 4405 8850 1469 8947 від 13.02.2009 року банківському картковому рахунку.

Керуючись ч. 3 ст. 42 Конституції України, ст. 11,16, 626, 627, 632, 639, 669, 1066, 1067, 1069 ЦК України, ст. 1, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХII від 12.05.1991 року, ст. 2, 4, 12, 76, 77, 81, 82, 258, 259, 264-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_5, зареєстрована за адресою: вул. ОСОБА_2, б. 44, м. Березань,Київська область, ІПН: НОМЕР_1, до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 банку «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, ЄДРПОУ: 14360570, третя особа: Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України», місце знаходження: вул. Прирічна,19/266, м. Київ, код ЄДРПОУ: 38404564, про захист порушених прав споживача, розірвання договору банківського дебетового карткового рахунку та повернення залишку грошових коштів,- задоволити частково.

Розірвати договір банківського дебетового карткового рахунку № 4405 8850 1469 8947 від 13.02.2009 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5.

В частині стягнення з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 грошової суми у розмірі 14,93 грн., яка залишилась на відкритому на її ім’я згідно договору карткового рахунку № 4405 8850 1469 8947 від 13.02.2009 року банківському картковому рахунку – відмовити.

Відповідно до п. 15.5 перехідних положень ЦПК України апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Київський апеляційний суд через Березанський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи ,зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного рішення виготовлений 29 листопада 2018 року.

Суддя Г. К. Голік