Рішення № 78187182, 28.11.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 р. Справа № 1840/3594/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1М.) звернувся до суду з позовною заявою до Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач, Буринське об’єднане УПФУ Сумської області), в якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 04.04.2018 №204 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1;

2) зобов’язати відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на рівні з військовослужбовцями строкової служби, відповідно до п.3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів від 15 жовтня №851 та п. «г» ст.3 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.10.2017.

Свої вимоги мотивував тим, що у розумінні ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він є військовослужбовцем, який брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. І тому, згідно ч.3 ст.59 вищезазначеного Закону має право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати з 01.10.2017.

Ухвалою від 25.09.2018 було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву з письмовими доказами на обґрунтування своєї позиції (а.с.46-64), відповідно до якого представник просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв’язку з його необґрунтованістю. Так, зазначив, що ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає порядок призначення та перерахунок пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.

Згідно трудової книжки та довідки Веселівської сільської ради від 02.08.2011 позивач з 22.06.1973 року по 15.04.2002 року перебував у трудових відносинах з колгоспом ім. Чапаєва. Згідно з архівною довідкою від 29.03.2005 №8242 військової частини №18576 позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 29.12.1987 по 15.02.1988. А згідно довідки військового комісаріату від 10.08.2011 №165 він проходив строкову службу з 13.11.1974 по 10.11.1976.

У зв’язку з цим, вважає, що позивач не має право на перерахунок пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, оскільки участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відбувалась не під час проходження строкової військової служби.

Ухвалою суду від 11.10.2018 позовну заяву було залишено без руху на підставі ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.66). Недоліки позовної заяви були усунені позивачем, зокрема, 22.10.2018 ОСОБА_1 подав до суду заяву, якою уточнив позовні вимоги та зазначив, що в позові помилково було зазначено реквізити оскаржуваного рішення відповідача, зокрема №204 від 04.04.2018, а правильними реквізитами оскаржуваного рішення Буринського об’єднаного УПФУ Сумської області є №203 від 03.04.2018 (а.с.68).

Судом 06.11.2018, з врахуванням заяви позивача, було винесено ухвалу про продовження розгляду справи на підставі ч.14 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.70).

Враховуючи, що предметом спору є оскарження дій відповідача щодо перерахунку пенсійних виплат, справа згідно п.2 ч.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) .

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка відноситься до 1-шої категорії, серії «А» №141807 (а.с.3), та вкладкою до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи №684485, віднесеного до категорії 1, - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.3)

Також позивачу встановлена IIІ група інвалідності внаслідок захворювань, пов’язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі висновку спеціалізованої медико-соціальної експертною комісією, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 10ААБ №219561 (а.с.18) та довідкою про результати визначення ступенів втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10ААА №022451 (а.с.17).

Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.3) та вбачається з позову та відзиву.

30.03.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.10.2017 на підставі ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року (а.с.19).

Рішенням Буринського об’єднаного УПФУ Сумської області від 03.04.2018 №203 ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851 (а.с.20). В рішенні зазначено, що згідно з довідкою Веселівської сільської ради від 02.08.2011 ОСОБА_1 з 22.06.1973 по 15.04.2002 перебував у трудових відносинах з колгоспом ім. Чапаєва, а згідно довідки військового комісаріату від 10.08.2011 №165 проходив строкову службу з 13.11.1974 року по 10.11.1976 року. Приймаючи до уваги вказані обставини, вважає, що позивач не є такою особо, що має право на перерахунок в розумінні Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Згідно ст.9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію стверджує, що позивач, як військовозобов’язаний, не має права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою, вважаючи, що таке право мають лише особи, які проходили дійсну строкову службу.

Однак, суд не приймає до уваги вказані доводи, приймаючи до уваги наступне.

Статтею 10 Закону №796-XII визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно примітки до вказаної статті: тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Тобто, військовозобов'язані, призвані на військові збори належать до військовослужбовців в розумінні статті 10 Закону №796-XII.

Аналогічні положення викладені в законах України, що регулюють порядок проходження військової служби.

Так, відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов’язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

За приписами ч.ч.1,2 ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов’язки служби у військовому резерві, та військовозобов’язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов’язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час виконання службових обов’язків. Соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) і спеціальні збори, та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII встановлено, що дія цього Закону поширюється, зокрема на військовозобов’язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що громадяни із числа військовозобов’язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

Згідно спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України Міністерства оборони України від 01.12.1997 №24/428 «Про застосування ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на військовослужбовців, із числа військовозобов’язаних, призваних на військові збори, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов’язків військової служби, пов’язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи поширюється дія статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше) на: г) військовозобов’язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали особами з інвалідністю, внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов’язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей.

Відповідно до довідки військового комісаріату від 27.04.2018 №80 (а.с.14) та архівної довідки від 29.03.2005 №8242 військової частини №18576 позивач був призваний Путивльським РВК на учбові збори та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 29.12.1987 (наказ №356) по 15.02.1988 (наказ №46) в с.Ораное та отримав дозу опромінення 6,276 (шість) рентген (а.с.14,15).

Отже, суд визнає, що позивач є військовослужбовцем у розумінні ст.10 Закону №796-XII.

Матеріалами справи, а саме довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ №219561 (а.с.18), довідкою про результати визначення ступенів втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА №022451 (а.с.17), витягом з протоколу від 08.05.2012 №857 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (а.с.16), підтверджено причинний зв’язок захворювань позивача з виконанням обов’язків військової служби, у зв’язку з ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Питання призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи врегульоване статтею 59 Закону №796-XII.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, в частині, що підлягають застосуванню з 01.10.2017, стаття 59, зокрема частина третя Закону №796-ХІІ викладена в наступній редакції: «Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

Тобто вказана норма розділяє осіб, які мають право на призначення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; особам, які брали участь в інших ядерних аварій та випробувань; особам, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851 передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Отже, позивач, з урахуванням примітки до статті 10 Закону №796-XII, як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, відноситься до категорії осіб, яка має право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, що передбачено ст. 59 Закону №796-ХІІ.

Крім того, судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що правосуддя не повинно бути ілюзорним і має забезпечувати реальний захист прав особи і гарантії того, що справу буде вирішено остаточно рішенням в судовому провадженні (рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», від 13.02.2011 року у справі «Чуйкіна проти України»).

Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №826/4418/14 була сформована правова позиція, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд визнає, що оскаржуване рішення відповідача у проведенні перерахунку пенсії не відповідає ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та є протиправним, у зв’язку з чим, враховуючи приписи ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення відповідача та зобов’язати Буринське об’єднане УПФУ Сумської області здійснити позивачу з 01.10.2017 відповідно до ст.59 Закону №796-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851 перерахунок та виплату пенсії з інвалідності, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року з урахуванням проведених виплат.

При цьому, судом враховано, що п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка підлягає застосуванню з 01.10.2017 (згідно п.3), було зобов’язано Пенсійний фонд України забезпечити проведення перерахунків пенсій, призначених особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, за матеріалами пенсійних справ. У зв’язку з цим, відповідач, повинен був на підставі даних матеріалів пенсійної справи позивача провести відповідний перерахунок позивачу саме з 01.10.2017.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (41520, Сумська область, Путивльський район, с.Веселе, вул.Миру, буд.13, РНОКПП НОМЕР_1) до Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (41700, Сумська область, м.Буринь, вул.Пилипа Орлика, буд.6, код ЄДРПОУ 40384385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Буринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 03.04.2018 №203 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1.

Зобов’язати Буринське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області здійснити ОСОБА_1 з 01.10.2017 відповідно до ст.59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851 перерахунок та виплату пенсії з інвалідності, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року з урахуванням проведених виплат.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 28.11.2018.

Суддя І.Г. Шевченко