Рішення № 78186452, 19.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3329/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Карп’як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3 до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

в с т а н о в и в:

Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3 звернулася з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 23.01.2018 №0056;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 26.04.2018 № 0206;

- судовий збір присудити на користь приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області.

Ухвалою суду від 27 липня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано час позивачу для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 08 серпня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 23.01.2018 року № 0056 на позивача накладено штраф в розмірі 2 550,00 гривень за порушення вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу», а саме: за самовільне розповсюдження та розміщення зовнішньої реклами у населеному пункті без дозволу органів місцевого самоврядування. Також, рішенням Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 26.04.2018р. № 0206 на позивача накладено штраф в розмірі 1 700,00 гривень за неподання інформації щодо вартості розповсюдження реклами. Вважає рішення протиправними, оскільки на позивача не поширюються правовідносини, які регулюються Законом України “Про рекламу”, адже дія вищезазначеного закону не поширюється на оголошення фізичних осіб, не пов’язані з підприємницькою діяльністю, адже нотаріуси не надають послуги, не реалізовують товар та не займаються підприємницькою діяльністю. Відтак, вивіска зі словом «нотаріус» не містить інформації про особу, не розкриває кількісні, якісні та інші характеристики роботи чи послуги. Таким чином, слово «нотаріус» на вивісці не може бути використане як формулювання поняття «реклама» та не доводить рекламу до споживачів, а тому не є рекламним засобом.

В судовому засіданні 29 серпня 2018 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву. У відзиві зазначив, що намагання приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3 видати розповсюджену рекламу як вивіску (табличку) є необґрунтованою, оскільки дана реклама розміщена на відкритій місцевості на газоні. Для ідентифікації вивіски має значення не тільки її зміст, але і місце де розташована рекламна конструкція. Відповідно наказу Міністерства юстиції України від 04.10.2013 року № 2104/5 «Про затвердження Правил професійної етики нотаріусів України» реклама щодо професійної діяльності нотаріуса може бути подана у вигляді візитної картки, в якій зазначаються прізвище, ім'я та по батькові нотаріуса, адреса нотаріальної контори, номери телефонів, факсу та електронна адреса, тобто нотаріуси не можуть в інший спосіб рекламувати свої послуги. Проте у позивача рекламна конструкція розташована на відкритій місцевості на газоні по вул. Б.Хмельницького, 212. Частиною 2 розділу IX вищезазначеного наказу нотаріус у своїх відносинах з колегами і нотаріальним співтовариством не має права займатися індивідуальною рекламою, у тому числі через засоби масової інформації, рекламувати себе і свою діяльність шляхом посилань на джерела, що не мають прямого відношення до нотаріальної діяльності (не є рекламою вказівки на місцезнаходження і режим роботи нотаріальної контори).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з’ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради скеровано на адресу приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3 вимогу № 23/Р-3-3368 від 19.10.2017 року з пропозицією, в термін до 03 листопада 2017 року відповідно, усунути порушення вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу», а саме демонтувати самовільно встановлену спеціальну конструкцію зовнішньої реклами на газоні на вул. Б.Хмельницького, 212. Додатково зазначено, що при невиконанні цієї вимоги буде скеровано подання в Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області про порушення законодавства про рекламу для накладення штрафу у розмірі 5-кратної вартості розповсюдженої реклами або у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а самовільна встановлена спеціальна конструкція зовнішньої реклами буде демонтована примусово.

У відповідь на вимогу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 23/Р-3-3368 від 19.10.2017 року позивач скерувала листа в якому зазначила, що відповідно до частини 2 та 3 статті 2 Закону України «Про рекламу» дія цього закону не поширюється на відносини, пов’язані з розповсюдженням інформації, обов’язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України. Зазначила, що дія вищезазначеного закону не поширюється на оголошення фізичних осіб, не пов’язані з підприємницькою діяльністю. Додала, що вивіска зі словом «нотаріус» не може бути використане як формулювання поняття «реклама» та не доводить рекламу до споживачів, а тому не є рекламним засобом.

Листом від 06 грудня 2018 року № 7-1-13/7897 Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області повідомило позивача про час, дату та місце розгляду справи про порушення законодавства України про рекламу.

Позивач листом від 14 грудня 2017 року вих. № 82/01-16 повідомила, що будь які вимоги про демонтаж вивісок, які відповідають вимогам Положення є перешкодою нотаріусу у здійсненні ним своєї професійної діяльності і прямим порушенням законодавства України, в тому числі статті 8-я Закону України «Про нотаріат». Вважає вимоги безпідставними, а також зазначила, що нею демонтовано вивіску зі словом «нотаріус» за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 212, на підтвердження чого надсилає фотографії.

23 січня 2018 року на засіданні комісії Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області стосовно справи про порушення законодавства про рекламу відносно приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3 встановлено порушення вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» приватним нотаріусом ОСОБА_3 прийнято рішення про самовільне розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 212 (на газоні) без дозволу органів місцевого самоврядування. Приватним нотаріусом ОСОБА_3 надано письмове пояснення по факту вчинення правопорушення (лист вх. № 5406 від 20.12.2017 року), однак, як зазначає відповідач, в порушення вимог частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу» нею не надано інформації щодо вартості розповсюдження реклами. Таким чином, неможливо встановити вартість розповсюдження реклами. На підставі вищевикладеного складено протокол № 0068 від 23 січня 2018 року.

На підставі протоколу від 23 січня 2018 року № 0068 Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області винесено рішення № 0056 від 23 січня 2018 року про накладення штрафу на приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3 в розмірі 2550,00 грн. за порушення вимог частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу", зокрема за самовільне розповсюдження та розміщення зовнішньої реклами у населеному пункті без дозволу органів місцевого самоврядування.

За результатами здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу, на підставі протоколу засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу №0225 від 26.04.2018 року відповідачем винесено рішення №0206 від 26.04.2018 року про накладення на позивача, приватного нотаріуса ОСОБА_3 штрафу у розмірі 1700 грн. за неподання інформації щодо вартості розповсюдження реклами.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про рекламу" визначено засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження, розміщення та споживання реклами.

Процедура та порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів реклами встановлені Законом України "Про рекламу" та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04 № 693.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про рекламу”, реклама — це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; товар — це будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об’єкти права інтелектуальної власності.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про рекламу", цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов’язані з розповсюдженням інформації, обов’язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України. Дія цього Закону не поширюється на оголошення фізичних осіб, не пов’язані з підприємницькою діяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил (2067-2003-п), що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами, регулюються Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067, “Порядком розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові”, затвердженого рішенням виконкому 11.11.2016 року №1025.

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України “Про рекламу” вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Відповідно до п. 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2003 року № 2067, спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами; вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою ( вказані зміни до частини 2 Типових правил прийняті на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 року).

Згідно з пунктом 1.4 “Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові”, затвердженого рішенням виконкому 11.11.2016 року №1025, порядок є обов’язковим для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та відомчої належності, а також фізичними особами – підприємцями ?, які встановлюють малі архітектурні форми (вивіски) у м. Львові.

Відповідно до частини 1 ст. 3 Закону України “Про нотаріат” нотаріус - це уповноважена державою фізична особа ?, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність ?, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Підпунктом 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність ?за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно даних Єдиного реєстру нотаріусів України ОСОБА_3 є нотаріусом згідно свідоцтва № 6760.

У відповідності до ч. 4 ст. 3 Закону України “Про нотаріат” нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності”.

Тобто, приватний нотаріус є уповноваженою державою фізичною самозайнятою особою, яка не має і не може мати статусу фізичної особи-підприємця, і на якого не може поширюватися дія Закону України «Про рекламу» та «Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові», затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 11.11.2016 № 1025.

Суд звертає увагу, що розміщений на конструкції позивача напис “нотаріус” не містить індивідуалізації, не містить закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг, інформація не формує та не підтримує обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається, а тому не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 23.01.2018 №0056 та від 26.04.2018 №0206.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області (79011, м. Львів, вул. Вітовського, 18, код ЄДРПОУ 40349068) за рахунок бюджетних асигнувань 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 40 коп. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_3 (79000, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 212, РНОКПП НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.11.2018 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна