
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №1340/4046/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Жовковської Ю.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання протиправними відповідей та зобов’язання до вчинення дій, -
В С Т А Н О В И В :
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Львівській області з вимогами:
- визнати відповіді Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Львівській області від 20.07.2018 року та 22.08.2018 року протиправними, оскільки вони суперечать Постанові Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 зі змінами «Про Правила дорожнього руху»;
- зобов’язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Львівській області повторно розглянути клопотання позивача та надати відповідь, що не суперечитиме Постанові Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 зі змінами «Про Правила дорожнього руху».
Ухвалою суду від 12.09.2018 року за даною позовною заявою було відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.
09 жовтня 2018 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 09 жовтня 2018 року представником позивача було подано до суду відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 09.11.2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що він звертався до відповідача з клопотанням про надання роз’яснення щодо застосування Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (надалі – Правила дорожнього руху), в частині руху велосипедиста в конкретних ситуаціях.
Проте, на таке клопотання йому було надана відповідь, яка суперечить Правилам дорожнього руху. У зв’язку з чим позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання уточнюючої відповіді.
Однак, відповідь, надана на друге клопотання, також суперечить Правилам дорожнього руху. На думку позивача, роз’яснення відповідача не відповідає чинному законодавству України в частині регулювання дорожнього руху й застосування такого роз’яснення призводить до порушення велосипедистом правил дорожнього руху.
Позивач зазначає, що на відповідача покладено обов’язки щодо проведення роз’яснювальної й інформаційної роботи з тих питань, про які було подано запити, а надані ним роз’яснення за своїм змістом повинні відповідати вимогам закону й базуватися на його положеннях.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що отримані відповіді не можуть бути визнані такими, що надані повно та об’єктивно, що вони є правомірні, а тому, їх слід визнати протиправними, а відповідача слід зобов’язати повторно розглянути два клопотання позивача.
Відповідач, проти позову заперечує та вважає заявлений позов безпідставним.
На обґрунтування чого відповідач указує, що ним було надано в строк і в порядку, що визначені Законом України «Про звернення громадян», відповіді на звернення (клопотання) позивача. При цьому, на переконання відповідача, ним було повно роз’яснено порушені заявником питання.
Також відповідач звертає увагу на те, що оскаржувані відповіді за своєю природою не є рішенням суб’єкта владних повноважень, а питання, які були поставлені позивачем у клопотаннях, а також відповіді на них не впливають безпосередньо на права, свободи і обов’язки позивача, вони не стосуються його особисто, а тому, він не може вважатися суб’єктом права на судовий захист у даній справі.
Окрім того, відповідач стверджує, що на нього не покладено обов’язку з тлумачення (роз’яснення) правил дорожнього руху.
Таким чином, Департамент патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Львівській області вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.
У судових засіданнях у справі взяли участь позивач і представник позивача, які позовні вимоги підтримали, покликалися на доводи, аналогічні викладеним у позові, відповіді на відзив, позов просили задоволити повністю.
Представник відповідача позов не визнав, у задоволенні позову просив суд відмовити, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення сторін/представників сторін, розглянувши доводи та заперечення сторін, інших учасників справи, дослідивши зібрані в справі докази, об’єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Національної поліції України з письмовим клопотанням від 18.09.2017 року про надання роз’яснень щодо певних положень Правил дорожнього руху.
А саме, позивач запитував (з врахуванням вимог Правил дорожнього руху щодо руху на велосипеді лише в крайній правій смузі) про те чи може велосипедист (і як) проїхати перехрестя прямо, якщо права смуга призначена для повороту лише праворуч (з відповідними знаками). До клопотання позивачем було також надано графічні матеріали з відображенням трьох конкретних ділянок автодоріг і бажаний напрямок руху велосипедиста.
Як було з’ясовано в ході розгляду цієї справи, на дане клопотання, відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 року в справі №813/4294/17, Управлінням патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України було надано відповідь від 20.07.2018 року №Л-80/41/12/02-2018.
У відповіді від 20.07.2018 року відповідачем було наведено ряд положень Правил дорожнього руху й зазначено, що для велосипедистів існує спеціальне правило, передбачене п.11.14 Правил дорожнього руху, яким встановлено вимогу рухатися на велосипедах лише в один ряд по правій крайній смузі якомога правіше. Відповідач також вказав, що якщо дорожня розмітка чи дорожні знаки дозволяють повертати з крайньої смуги лише праворуч, учасник дорожнього руху (в даному випадку велосипедист) повинен виконати вимогу дорожнього знаку/дорожньої розмітки і здійснити поворот праворуч. При цьому, відповідач зазначив, що в двох випадках, проілюстрованих на графічним матеріалах, рух прямо не допускається й можливий лише поворот праворуч, а в третьому – можливий рух прямо.
Зважаючи на те, що вказана відповідь у частині можливості велосипедиста руху прямо на одній із ситуації, ілюстрованій графічними матеріалами, на думку позивача, суперечила Правилам дорожнього руху, оскільки при цьому велосипедист здійснював рух не виключно по правій крайній смузі та перетинав дві смуги руху в одному напрямку, ОСОБА_1 звернувся до Департаменту патрульної поліції з клопотанням від 27.07.2018 року.
У такому клопотанні позивач, зважаючи на суперечність попередньої відповіді Правилам дорожнього руху, просив надати уточнюючу відповідь в частині неузгодженості.
На клопотання від 27.07.2018 року Управлінням патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України було надано відповідь від 22.08.2018 року №Л-104/41/12/01-2018.
У такій відповіді зазначено, зокрема, що в спірній ситуації велосипедист здійснює перестроювання з однієї смуги в іншу, після чого знову залишається в правій крайній смузі й що такі дії велосипедиста є допустимими.
Однак, як стверджує позивач, такі відповіді є неналежними, позаяк, не відповідають нормам чинних Правил дорожнього руху й суперечать їм, а тому, їх слід визнати протиправними й зобов’язати відповідача повторно розглянути обидва клопотання й надати відповідь, що узгоджується з нормами закону.
У зв’язку з чим, суд зазначає, що статтею 40 Конституції України кожному гарантовано право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об’єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян».
Преамбулою цього Закону визначається, зокрема, що він забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до ст.1 вказаного Закону, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно зі ст.3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Як установлено ст.19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов’язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги та письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
При цьому, виходячи зі змісту нормативної бази, яка регламентує питання звернень громадян, суд відзначає, що відповіді на звернення повинні кореспондувати порушеним питанням, тобто стосуватися саме тих питань, про які запитано, відповіді повинні бути повними, обґрунтованими й вичерпними, вони повинні узгоджуватися з нормами закону та не суперечити їм.
У даному випадку, суд частково погоджується з доводами позивача про те, що при розгляді його клопотань (звернень) відповідачем не було дотримано даних засад.
А саме, як вбачається зі змісту першого клопотання від 18.09.2017 року й відповіді на нього від 20.07.2018 року №Л-80/41/12/02-2018, відповідачем було надано роз’яснення в межах саме тих питань, які були порушені позивачем. У цьому зверненні ОСОБА_1 запитував про можливість проїзду велосипедистом перехрестя прямо в разі якщо права смуга цього не дозволяє, на що відповідачем було надано відповідь по суті (щодо неможливості такого проїзду).
Відтак, суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними й не підлягають задоволенню.
У той же час, суд приходить до переконання, що друге клопотання позивача від 27.07.2018 року не було розглянуто в належний спосіб. Так, його слід трактувати як окреме звернення, яке містить питання не щодо дій велосипедиста в разі, якщо крайня права смуга передбачена лише для повороту праворуч, а щодо проїзду велосипедистом через конкретну ділянку автодороги, яка не охоплюється попередньо роз’ясненою ситуацією.
Надаючи відповідь від 22.08.2018 року №Л-104/41/12/01-2018, відповідач вказав на можливість здійснення велосипедистом руху прямо в описаній заявником ситуації, обґрунтовуючи це виконанням велосипедистом маневру з перестроювання з однієї смуги в іншу.
Проте, наводячи таке обґрунтування, відповідач не зазначив, яка ж саме норма Правил дорожнього руху дозволяє велосипедисту виконувати такий маневр на дорозі з кількома смугами для руху в одному напрямку, у відповіді відсутні як аналіз конкретної ситуації (тип дороги, кількість смуг, наявність перехрестя чи прилягання другорядної дороги тощо), так і посилання на конкретні положення чинного законодавства, що є істотним.
При цьому, це не дає можливості ані заявнику, ані іншій особі (у т.ч. суду) проаналізувати отриману відповідь на предмет відповідності її змісту нормам закону й коректності наданого роз’яснення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідь від 22.08.2018 року №Л-104/41/12/01-2018 не є повною, обґрунтованою та вичерпною. Відтак, позов у цій частині є підставним і підлягає до задоволення.
Окремо суд надає критичної оцінки доводам відповідача про те, що позивач не є суб’єктом права на судовий захист, оскільки, порушуване ним у клопотанні (запиті) питання не стосується безпосередньо його прав чи обов’язків.
Слід зазначити, що предметом спору в даній справі є питання, які виникають з правовідносин у сфері звернень громадян. При цьому, саме по собі надання неналежної відповіді (неповної чи необґрунтованої) є достатньою підставою для висновку про порушення прав заявника в цих правовідносинах, отже, він за таких умов має право на захист, у т.ч. й судовий.
Також суд не знаходить підстав для висновку про те, що відповідач не зобов’язаний розглядати й надавати відповіді на запити з тих питань, які порушувалися позивачем (щодо Правил дорожнього руху).
Так, п.32.1 Правил дорожнього руху передбачено, що з органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами. Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху мають право на отримання від підрозділів Національної поліції інформації про умови дорожнього руху. Частиною 4 ст.20 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція, засоби масової інформації надають допомогу у проведенні профілактичних заходів і в навчанні різних груп населення Правил дорожнього руху. Відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.
Згідно з п.3 розділу 2 Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України від 14.08.2017 року №857, до основних завдань вказаного Департаменту належить і забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до розділу 3 цього ж Положення, Департамент патрульної поліції відповідно до покладених завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчинення правопорушень; здійснює регулювання дорожнього руху; здійснює контроль за додержанням законів, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху та правомірністю експлуатації транспортних засобів та вулично-дорожній мережі; аналізує обставини і причини виникнення дорожньо-транспортних пригод на вулично-дорожній мережі, розроблює та здійснює заходи із профілактики таких пригод та запобігання їх вчиненню; вживає організаційних та практичних заходів для підвищення рівня безпеки дорожнього руху; виявляє та припиняє факти порушень безпеки дорожнього руху, а також виявляє причини і умови, що сприяють їх вчиненню; організовує і здійснює роз’яснювальну роботу серед населення, зокрема, з питань забезпечення безпеки дорожнього руху, використовує з вказаною метою засоби масової інформації, фото-, відео- і друковану продукцію, організовує та проводить зустрічі, конкурси, змагання, сприяє організації вивчення громадянами, особливо неповнолітніми, Правил дорожнього руху.
Усе це вказує на те, що проведення роз’яснювальної роботи з питань забезпечення безпеки дорожнього руху належить до безпосередніх повноважень Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Вказаний висновок був наданий і у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 року в справі №813/4294/17, яким було зобов’язано Департамент патрульної поліції повторно розглянути клопотання (запит) ОСОБА_1 від 18.09.2017 року.
Більш того, суд зазначає, що в разі якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об’єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п’яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян»).
Отже, якщо питання, які порушені ОСОБА_1, не входили би до повноважень відповідача, він повинен був би скерувати відповідне звернення належному суб’єкту, чого зроблено не було. А навпаки, відповідач надав відповідь, чим визнав свою компетенцію щодо предмету звернення.
Відповідно до положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зібрані і досліджені матеріали цієї справи, частково підтверджують і обґрунтовують доводи позивача. Відтак, суд приходить до висновку, що права ОСОБА_1 як учасника правовідносин у сфері звернень громадян були частково порушені, а тому, для поновлення порушених прав позов слід задоволити у відповідній частині.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з нормами ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання протиправними відповідей та зобов’язання до вчинення дій задоволити частково.
Визнати протиправною відповідь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Львівській області від 22.08.2018 року №Л-104/41/12/01-2018.
Зобов’язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.07.2018 року та надати повну, вичерпну й обґрунтовану відповідь по суті звернення.
Відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною відповіді Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Львівській області від 20.07.2018 року №Л-80/41/12/02-2018 та у зобов’язанні Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 18.09.2017 року
Присудити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 79013, РНОКПП НОМЕР_1) частину витрат по сплаті судового збору у сумі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул.Федора Ернста, 3, м.Київ, 03048, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40108646).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сподарик Н.І.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 листопада 2018 року.
Судове рішення № 78186424, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 23.11.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 1340/4046/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: