Рішення № 78186129, 21.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 р. Справа№0540/6305/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Буряк І.В.,

секретаря судового засідання Соколової С.О.,

за участю:

представника позивача: не з’явився

представник відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗМК” до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про скасування податкового повідомлення рішення №0003181303 від 26 березня 2018 року суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗМК» (надалі – позивач, ТОВ «ЗМК») звернулось до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області (надалі – відповідач, ГУ ДФС в Донецькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 березня 2018 року №0003181303.

В обґрунтування вимог позивач зазначає про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення та посилається на порушення відповідачем наступних вимог законодавства України:

п.п. 168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України (надалі – ПК України), оскільки сплата податку з доходів фізичних осіб здійснювалась у день виплати орендної плати із розрахунку за фактичний період користування, згідно умов договорів, що відповідає нормативному припису вказаної норми

п. 102.1 ст. 102 ПК України, оскільки початком проведення планової перевірки є січень 2018 року та враховуючи, що податковим періодом подання податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб, яку зобов'язаний подавати податковий агент, відповідно до ст. 176 ПК України, є податковий квартал, а граничний термін подання 40 календарних днів (згідно законодавства, чинного у 2014 році), останнім періодом, який мав право перевіряти податковий орган щодо своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб є 4 квартал 2015 року.

Звертає увагу суду, що у листі ДФС України від 05.05.2017 №11356/7/99-99-14-03-03-17 щодо обмежень, встановлених у п. 102.1 ст. 102 ПК України, зазначено, що якщо обчислення граничних строків визначення грошових зобов'язань здійснюється з урахуванням дати прийняття податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами перевірки, то з метою дотримання строків давності, передбачених ст. 102 ПК України, період, який може бути охоплений перевіркою, обчислюється з урахуванням дати початку перевірки, зазначеної у наказі про проведення перевірки. Якщо протягом такого строку податковий орган не визначає суму грошового зобов'язання платник вважається вільним від такого грошового зобов'язання у.т.ч нарахованої пені.

Так, як відповідачем порушено строки, встановлені ст. 102 ПК України, то відповідно право податкового органу на нарахування пені та штрафних (фінансових) санкцій на суму основного податкового зобов'язання є вичерпаним з аналогічних мотивів.

18 липня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву за змістом якого відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначає, що податковим органом не порушено строки давності, встановлені ст. 102 ПК України, в свою чергу факт порушення позивачем пп. 168.1.5 п.168.1 ст. 168 ПК України в частині несвоєчасної сплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб податковим агентом, у строки встановлені ПК України, є доведеним, а тому податкове повідомлення рішення від 26 березня 2018 року №0003181303 – правомірне та скасуванню не підлягає.

Відсутність порушення строку давності (1095 днів, ст. 102 ПК України) податковим органом обґрунтоване, тим, що несплата зобов'язання є триваючим порушенням (з початком наступного дня після збігу встановленого законом граничного терміну сплати та із закінченням у день фактичної сплати) а тому, перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі статті 126 Податкового кодексу України, починається з дня, наступного за днем фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Ухвалою суду від 26 вересня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі.

18 жовтня 2018 року позивачем до суду надана заява про уточнення (зменшення) позовних вимог, за змістом якої позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2018 №0003181303 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 77 879,24 грн., у тому числі 2 259,60 грн., штрафних (фінансових) санкцій та 75 619,64 грн. – пені.

23 жовтня 2018 року позивачем надана заява про розгляд справи за відсутності позивача, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач позов підтримує повністю та просить його задовольнити.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року підготовче провадження у справі закрито, розгляд справи по суті призначено на 13 листопада 2018 року.

У зв'язку із перебуванням судді на лікарняному, розгляд справи відкладено на 21 листопада 2018 року.

Представник відповідача у судовому засіданні від 21 листопада 2018 року проти адміністративного позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд, заслухавши надані пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, встановив наступні фактичні обставини у справі.

ТОВ «ЗМК» є юридичною особою, ідентифікаційний код 36139207, місцезнаходження: 85400, Донецька обл., місто Селидове, вул. Щорса, будинок 12/44, перебуває на обліку Покровської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (відповідно інформаційних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

29 січня 2018 року ГУ ДФС в Донецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку з дотримання ТОВ «ЗМК» податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного – за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – за період з 01.04.2011 по 31.12.2016 року, про що складено ОСОБА_1 від 29.01.2018 № 66/05-99-14-14/36139207 (надалі - ОСОБА_1 від 29.01.2018, а.с. 15-50).

Згідно висновків вказаного акта (в оскаржуваній частині) встановлено порушення:

пп. 168.1.5 п.168.1 ст. 168 ПК України в частині несвоєчасної сплати (неперерахування) до податку на доходи фізичних осіб податковим агентом у строки встановлені ПК України для місячного податкового періоду в сумі 569 582,32 грн., утч за листопад 2012 в сумі 2 154,08 грн., грудень 2012 – 21 573,86 грн., січень 2013 – 24 116,05 грн., лютий 2013 – 24 398,40 грн., березень 2013 – 24 578,40 грн., квітень 2013 – 24 019,66 грн., травень 2013 – 24 125,54 грн., червень 2013 – 24 302,01 грн., липень 2013 - 24 302,01 грн., серпень 2013 - 24 302,01 грн., вересень 2013 - 24 302,01 грн., жовтень 2013 - 24 302,01 грн., листопад 2013 – 25 131,43 грн., грудень 2013 – 25 131,43 грн., січень 2014 – 25 124,33 грн., лютий 2014 – 25 124, 33 грн., березень 2014 – 25 124, 33 грн., квітень 2014 – 25 124, 33 грн., травень 2014 – 25 124, 33 грн., червень 2014 – 25 036,09 грн., липень 2014 – 25 036,09 грн., серпень 2014 – 25 036,09 грн., вересень 2014 – 3 340,03 грн., жовтень 2014 – 3 516, 50 грн., листопад 2014 – 3 516, 50 грн., грудень 2014 – 3 516, 50 грн., січень 2015 1 500, 00 грн., жовтень 2015 – 36 724, 00 грн.;

пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 п.п.1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України

На підставі вказаних висновків ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2018 № НОМЕР_1, яким встановлено порушення пп 168.1.5 п.168.1 ст. 168 та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 126.1 ст.126 ПК України, у зв'язку з чим, згідно пп.54.3.5 п.54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені у загальному розмірі 82 136,00 грн., у тому числі 76 204,00 грн., пеня та 5 932,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із висновками акта від 29.01.2018, ТОВ «ЗМК» звернулось із запереченнями на вказаний акт від 05.02.2018 № 10, де зазначило про порушення податковим органом строків давності, встановлених ст.102 ПК України та звернуло увагу, що період з листопада 2012 по грудень 2013, не входить до періоду, визначеного як період, що підлягає перевірці, як це передбачено в акті від 29.01.2018. (а.с. 130-131)

Листом від 21.03.2018 № 12274/10/05-99-14-14 «Про надання відповіді» ГУ ДФС в Донецькій області доводів скаржника не визнало та зазначило про правильність та обґрунтованість висновків акта від 29.01.2018. (а.с. 132-137)

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2018 № 000318103, ТОВ «ЗМК» звернулось зі скаргою від 07.05.2018 № 17 до ДФС України (а.с. 138-141), в якій з мотивів, викладених у запереченнях на акт перевірки зазначило про протиправність висновків спірного акта перевірки.

Рішенням про результати розгляду скарги від 10.07.2018 № 23009/6/99-99-11-02-01-15, ДФС України залишила податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Донецькій області від 26.03.2018 № НОМЕР_1 без змін, а скаргу ТОВ «ЗМК» - без задоволення. (а.с. 143-145)

Фактичні обставини, встановлені судом, свідчать про наступне.

Пунктом 3.4.2 акта від 29.01.2018 встановлено порушення строків сплати перерахування податку на доходи фізичних осіб згідно пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України в частині несвоєчасної сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб податковим агентом у строки встановлені ПК України для місячного податкового періоду в сумі 569 582,31 грн., утч за листопад 2012 в сумі 2 154,08 грн., грудень 2012 – 21 573,86 грн., січень 2013 – 24 116,05 грн., лютий 2013 – 24 398,40 грн., березень 2013 – 24 578,40 грн., квітень 2013 – 24 019,66 грн., травень 2013 – 24 125,54 грн., червень 2013 – 24 302,01 грн., липень 2013 - 24 302,01 грн., серпень 2013 - 24 302,01 грн., вересень 2013 - 24 302,01 грн., жовтень 2013 - 24 302,01 грн., листопад 2013 – 25 131,43 грн., грудень 2013 – 25 131,43 грн., січень 2014 – 25 124,33 грн., лютий 2014 – 25 124, 33 грн., березень 2014 2014 – 25 124, 33 грн., квітень 2014 – 25 124, 33 грн., травень 2014 – 25 124, 33 грн., червень 2014 – 25 036,09 грн., липень 2014 – 25 036,09 грн., серпень 2014 – 25 036,09 грн., вересень 2014 – 3 340,03 грн., жовтень 2014 – 3 516, 50 грн., листопад 2014 – 3 516, 50 грн., грудень 2014 – 3 516, 50 грн., січень 2015 1 500, 00 грн., жовтень 2015 – 36 724, 00 грн.

Згідно договорів оренди нерухомого майна та обладнання дохід нарахований за відповідний період (місяць) на користь орендодавців та утриманий повинен сплачуватись (перераховуватись) до 30 числа наступного місяця, але ТОВ «ЗМК» не дотримано граничного терміну виплати доходів та відповідно не дотримано граничного терміни сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб, а саме:

за листопад 2012 граничний термін перерахування – 30.12.2012 фактично сплачено 20.02.2014;

за грудень 2012 граничний термін перерахування – 30.01.2013 фактично сплачено 20.02.2014, 21.02.2014, 04.03.2014, 02.06.2014, 10.06.2014

за січень 2013 граничний термін перерахування – 01.03.2013 фактично сплачено 04.03.2014, 18.04.2014, 30.04.2014, 02.06.2014, 10.06.2014;

за лютий 2013 граничний термін перерахування – 30.03.2013 фактично сплачено 10.06.2014, 13.06.2014, 16.06.2014, 18.06.2014, 28.07.2014, 20.10.2014, 24.10.2014, 05.11.2014;

за березень 2013 граничний термін перерахування – 30.04.2013 фактично сплачено 05.11.2014, 11.11.2014, 17.11.2014, 21.01.2015;

за квітень 2013 – граничний термін перерахування – 30.05.2013, фактично сплачено 21.01.2015, 06.02.2015, 20.02.2015;

за травень 2013 – граничний термін перерахування – 30.06.2013, фактично сплачено 20.02.2015, 04.03.2015, 10.03.2015, 25.03.2015, 30.03.2015;

за червень 2013 – граничний термін перерахування – 30.07.2013, фактично сплачено 30.03.2015, 15.04.2015, 21.05.2015;

за липень 2013 – граничний термін перерахування – 30.08.2013, фактично сплачено 21.05.2015, 25.05.2015;

за серпень 2013 – граничний термін перерахування – 30.09.2013, фактично сплачено 25.05.2015, 02.06.2015;

за вересень 2013 – граничний термін перерахування – 30.10.2013, фактично сплачено 25.05.2015, 02.06.2015;

за жовтень 2013 – граничний термін перерахування – 30.11.2013, фактично сплачено 08.06.2015, 11.06.2015;

за листопад 2013 – граничний термін перерахування – 30.12.2013, фактично сплачено 11.06.2015, 15.06.2015;

за грудень 2013 – граничний термін перерахування – 30.01.2014, фактично сплачено 15.06.2015, 02.07.2015, 14.07.2015;

за січень 2014 – граничний термін перерахування – 01.03.2014, фактично сплачено 02.06.2014, 24.10.2014, 05.11.2014, 21.01.2015, 21.01.1015, 21.05.2015, 15.06.2015, 02.07.2015, 14.07.2015;

за лютий 2014 – граничний термін перерахування – 30.03.2014, фактично сплачено 02.06.2014, 24.10.2014, 05.11.2014, 21.05.2015, 02.07.2015, 14.07.2015, 25.08.2015, 11.09.2015;

за березень 2014 граничний термін перерахування – 30.04.2014, фактично сплачено 02.06.2014, 24.10.2014, 05.11.2014, 21.05.2015, 11.09.2015, 28.09.2015, 16.10.2015, 02.11.2015;

за квітень 2014 граничний термін перерахування – 30.05.2014, фактично сплачено 24.10.2014, 05.11.2014, 07.04.2015, 21.05.2015, 02.10.2015, 22.10.2015, 26.10. 2015, 02.11.2015, 17.11.2015;

за травень 2014 граничний термін перерахування – 30.06.2014, фактично сплачено 24.10.2014, 05.11.2014, 07.04.2015, 21.05.2015, 02.10.2015, 26.10.2015, 02.11.2015, 07.11.2015;

за червень 2014 граничний термін перерахування – 30.07.2014, фактично сплачено 24.10.2014, 05.11.2014, 07.04.2015, 21.05.2015, 02.10.2015, 22.10.2015, 02.11.2015, 04.11.2015, 17.11.2015;

за липень 2014 граничний термін перерахування – 30.08.2014, фактично сплачено 24.10.2014, 05.11.2014, 07.04.2015, 21.05.2015, 22.10.2015, 02.11.2015, 03.11.2015 04.11.2015, 17.11.2015;

за серпень 2014 граничний термін перерахування – 30.09.2014, фактично сплачено 24.10.2014, 05.11.2014, 07.04.2015, 21.05.2015, 02.11.2015, 09.11.2015, 17.11.2015;

за вересень 2014 граничний термін перерахування – 30.10.2014, фактично сплачено 07.04.2015, 21.05.2015, 17.11.2015;

за жовтень 2014 граничний термін перерахування – 30.11.2014, фактично сплачено 07.04.2015, 21.05.2015, 17.11.2015;

за листопад 2014 граничний термін перерахування – 30.12.2014, фактично сплачено 07.04.2015, 21.05.2015, 17.11.2015;

за грудень 2014 граничний термін перерахування – 30.01.2015, фактично сплачено 07.04.2015, 21.05.2015, 17.11.2015;

за січень 2015 граничний термін перерахування – 01.03.2015, фактично сплачено 10.03.2015;

за жовтень 2015 граничний термін перерахування – 30.11.2015, фактично сплачено 22.12.2015;

Зобов'язання ТОВ «ЗМК», як податкового агента, щодо перерахування ПДФО виникли на підставі наступних договорів, укладених з фізичними особами:

Договір оренди обладнання від 01.11.2010 №3 (а.с. 146-150), договір оренди тимчасової споруди від 01.10.2012 №9 (а.с. 151-152), договір оренди обладнання від 04.05.2011 № 5 (а.с. 153-157), договір оренди приміщення від 01.11.2011 №7 (а.с. 158-159), договір оренди приміщення від 02.10.2014 №7 (а.с. 160-161), договір оренди приміщення № 8 від 01.11.2011 (а.с. 162-163), договір оренди приміщення № 8 від 02.10.2014 (а.с. 164-165).

Правова позиція суду обґрунтована наступним.

У відповідності до п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи

Згідно з п. 31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. При цьому момент виникнення податкового обов’язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Пунктом 38.2 статті 38 ПК України визначено, що плата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно зі п. п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IVцього Кодексу;

У відповідності до п. 57.1 ст. 57 ПК України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно п. 176.2. ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

При цьому важливо, що п.54.2 ст. 54 ПК України (в редакції, чинній на момент набуття податкового зобов'язання статусу узгодженого) визначає момент узгодження податкового зобов'язання з ПДФО, а саме грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Згідно зі п. п. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Тобто місячний податковий період слід розуміти таким чином, що податкове зобов'язання податковим агентом повинне бути сплачене протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Аналіз наведених положень Кодексу дає підстави для висновку, що податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справах № 818/2927/13-а від 24.02.2015 року та № 820/12804/14 від 10.06.2015 року.

За наслідками дослідження наданих позивачем договорів, судом встановлено, що орендна плата на користь орендодавця виплачується до 30-числа кожного місяця.

Тому, позивач зобов'язаний нараховувати ПДФО за кожний календарний місяць дії вказаних договорів, оскільки останнім безпосередньо виплата нарахованої орендної плати не здійснювалась, то відповідно норми пп.168.1.5 п.168.1 ст. 168 ПК України зобов'язання з ПДФО податковим агентом повинне бути сплачене протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

При цьому після цієї граничної дати, вказана сума вважається узгодженою, несплаченою у строк та набуває статусу податкового боргу.

Підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення грошовому зобов'язанню платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Аналізуючи виникнення у позивача податкового зобов'язання, яке у зв'язку із несплатою стало податковим боргом, суд виходить з викладеного вище висновку, що позивач зобов'язаний нараховувати ПДФО за кожний календарний місяць дії вказаних договорів, оскільки останнім безпосередньо виплата нарахованої орендної плати не здійснювалась, то відповідно норми пп.168.1.5 п.168.1 ст. 168 ПК України зобов'язання з ПДФО податковим агентом повинне бути сплачене протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Тобто, узагальнено за сукупний період з листопада 2012 року по січень 2015 року, позивач мав нараховувати та сплачувати ПДФО, у визначені вище строки, а за січень 2015 - останній день 01.03.2015 року та відносно жовтня 2015 року - 30.11.2015 року (про що, власне відповідачем зазначено у спірному акті перевірки).

Відтак, позивачем в порушення положень пункту 31.1 статті 31 (строки сплати податку та збору), пункту 57.1. статті 57 (строки сплати податкового зобов'язання) ПК України несвоєчасно сплачене самостійно визначене податкове зобов'язання, що відповідно до пункту 126.1 статті 126 цього Кодексу тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірах в залежності від кількості календарних днів затримки сплати зобов'язання, а саме:

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно п. 129. 1 ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання.

Статтею 114 ПК України встановлено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

За положеннями п. 102.1. ст. 102 ПК України, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку зокрема подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи дату прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення - 26 березня 2018 року №0003181303, яким до позивача застосовані штрафні санкції та пеня (які законодавець відносить до визначення поняття «грошове зобов'язання»), а також дати граничних строків сплати грошових зобов'язань з ПДФО, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення в частині сум штрафу та пені за період з листопада 2012 року по січень 2015 року прийняті податковим органом поза межами 1095 днів.

При цьому суд вважає помилковою позицію податкового органу, щодо відліку строку давності у 1095 днів із дня фактичної сплати позивачем узгодженої у минулих роках суми податкового зобов'язання. В той час, як норма пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України пов'язує відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень ст. 120 ПК України наведена у постанові Верховного суду від 10 травня 2018 року справа №820/3544/17, адміністративне провадження №К/9901/34710/18.

Щодо питання чи слід відраховувати зазначений ст. 102 ПК України строк з моменту подання ТОВ «ЗМК» податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, суд виходить із нормативного припису ст. 54.2 ПК України.

Щодо твердження про те, що перевірка позивача розпочалась у січні 2018 року, а тому строки застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені за зобов'язання зі сплати ПДФО за період січень 2015 року відповідачем не порушено, суд зазначає, що застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені пов'язано не із фактом проведення перевірки, а з прийняттям податкового повідомлення рішення, що мало місце 26 березня 2018р, тобто поза межами 1095-днів.

Підпунктом 4 п. 5 розділу III «Зміст акта (довідки) документальної перевірки» Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745 в акті документальної перевірки не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог (із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) та скасування податкового повідомлення рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 26 березня 2018 року № НОМЕР_1 на загальну суму 77 879,24 грн., утч 2 259,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 75 619,64 грн. – пеня.

Так як, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати зі сплаті судового збору, здійснені позивачем (виходячи із уточненого розміру майнових вимог), підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статті 139 КАС України).

Керуючись п.п. 10, 15, 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗМК” (85400, Донецька область, м. Селидове, вул.. Щорса, 12/44, ЄДРПОУ 36139207) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул.. 130-ї Таганрозьської дивізії, 114, ЄДРПОУ 39406028) про скасування податкового повідомлення рішення №0003181303 від 26 березня 2018 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0003181303 від 26 березня 2018 року прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Донецькій області, щодо збільшення суму суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 77 879,24 грн., у тому числі 2 259,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 75 619,64 грн. – пеня.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗМК” (85400, Донецька область, м. Селидове, вул.. Щорса, 12/44, ЄДРПОУ 36139207) судові витрати у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 21 листопада 2018 року, повний текст рішення виготовлений 29 листопада 2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Буряк І. В.