Ухвала суду № 78186036, 31.08.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

31 серпня 2018 року Справа № 0440/6498/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова Вікторія Станіславівна, розглянувши в порядку письмового провадження у м.Дніпрі матеріали заяви Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Приватного акціонерного Товариства «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Приватного акціонерного Товариства «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Приватного акціонерного Товариства «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 30866547).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 року заяву Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання документу про сплату судового збору.

29.08.2018 року на виконання вимог ухвали від 28.08.2018 року до суду надійшло клопотання від представника Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з проханням відстрочити сплату судового збору за подачу заяви про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податку.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області є бюджетною установою, яка утримується за рахунок державного бюджету України, а для сплати судового збору використовуються асигнування передбачені кошторисом на 2018 рік, однак кошти на момент подання позовної заяви у позивача відсутні, що не уможливлює сплату судового збору.

Вирішуючи клопотання про відстрочення від сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розумінні приписів ст.8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу заяви до суду.

Обмежене фінансування суб’єкта владних повноважень не є підставою для відстрочення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/980_030) зазначено, що «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Суд звертає увагу, що у Прикінцевих положеннях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року №484-VIII, Кабінет Міністрів України зобов'язав забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів з державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щороку затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Доводи клопотання про відстрочення від сплати судового збору не містять доказів, що підтверджують неспроможність позивача як суб'єкта владних повноважень сплатити судовий збір за подання до адміністративного суду заяви.

Доданий заявником лист ГУ Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області від 10.08.2018 р. №07-08/621-7682 «Про безспірне списання» викладеного не спростовує.

Суд зазначає, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень такого майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року (заява №70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі №21-5496а15.

Крім того, суд звертає увагу, що заявник в клопотанні посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2011 року у справі «Мушта проти України» та рішення від 18.02.2011 року у справі «ОСОБА_1 та ОСОБА_1 проти Румунії», проте, зміст цих рішень не відноситься до питань про відстрочення чи звільнення від сплати судового збору, а тому суд їх не враховує при розгляді заявленого клопотання про відстрочення від сплати судового збору.

З огляду на викладені обставини, суд не знайшов обґрунтованих підстав для задоволення заявленого клопотання про відстрочення від сплати судового збору, оскільки заявником як суб'єктом владних повноважень подана до адміністративного суду заява на виконання покладених на нього функцій та завдань, а відсутність бюджетного фінансування не є підставою для відстрочення або звільнення від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору.

Крім зазначеного, невмотивоване відстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб’єктів звернення за судовим захистом.

На підставі викладеного суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.

Таким чином, позивач не усунув недоліки заяви у строк визначений судом в ухвалі від 28.08.2018 року.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про невиконання заявником ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 року про залишення заяви без руху, що є підставою для її повернення.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору по справі №0440/6498/18 - відмовити.

Заяву Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Приватного акціонерного Товариства «Орджонікідзевський рудоремонтний завод» про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків – повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення заяви надіслати заявникові разом із заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз'яснити заявнику, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) ОСОБА_2Ухвала не набрала законної сили 31.08.2018 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_2 ОСОБА_3