Рішення № 78185983, 08.11.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/1504/18

№ провадження 2/208/1604/18

РІШЕННЯ

Іменем України

08 листопада 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., при секретареві Борман В.І.,

за участю:

- позивача ОСОБА_1,

- представника відповідача ОСОБА_2,

- відповідача ОСОБА_3,

- представника відповідача ОСОБА_4,

- представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Адміністрації Заводського району Кам’янської міської ради ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Кам’янської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини шляхом встановлення графіку побачень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Кам’янської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини шляхом встановлення графіку побачень.

У своєму позові позивачі посилаються на те, що 27 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, від якого 23 квітня 2016 року народилась дитина ОСОБА_7. 22 вересня 2017 року рішенням суду шлюб було розірвано та дитина залишилась проживати з відповідачем. Комісією з питань захисту прав дитини при Адміністрації Заводського району Кам’янської міської ради було визначено ОСОБА_1 порядок побачення з малолітньою дитиною ОСОБА_8: в понеділок з 10.00 год. до 12..00 год., четвер з 16.00 год. до 18.00 год., субота з 10.00 год. до 17.00 год., за попередньою домовленістю з матір’ю дитини. Не зважаючи на вказане розпорядження, відповідач все одно чинить перешкоди позивачу у спілкуванні із дитиною.

У зв’язку з викладеним та з урахуванням уточнень до позову, просить суд зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_7 та не чинити перешкод ОСОБА_6 у спілкуванні з онуком ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1; визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановити наступний час спілкування з сином: кожний понеділок з 16.00 год. до 18.00 годин на нейтральній території без присутності матері; кожний четвер з 16.00 год. до 18.00 годин на нейтральній території без присутності матері; кожної суботи з 10.00 год. до 17.00 годин на нейтральній території без присутності матері; визначити спосіб участі ОСОБА_6 у вихованні онука ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановити наступний час спілкування з дитиною кожну другу та четверту суботу або неділю з 10.00 год. до 16.00 год. за місцем проживання дідуся за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул.Каштанів, буд.№ 3, кВ.№ 9 у присутності матері дитини ОСОБА_3; стягнути судові витрати по справі.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_7 та не чинити перешкод ОСОБА_6 у спілкуванні з онуком ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1; визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановити наступний час спілкування з сином: кожний понеділок з 16.00 год. до 18.00 годин на нейтральній території без присутності матері; кожний четвер з 16.00 год. до 18.00 годин на нейтральній території без присутності матері; кожної суботи з 10.00 год. до 17.00 годин на нейтральній території без присутності матері; визначити спосіб участі ОСОБА_6 у вихованні онука ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановити наступний час спілкування з дитиною кожну другу та четверту суботу або неділю з 10.00 год. до 16.00 год. за місцем проживання дідуся за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул.Каштанів, буд.№ 3, кВ.№ 9 у присутності матері дитини ОСОБА_3; стягнути судові витрати по справі.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, про що надала суду відзив. Пояснила, що вона не заперечує участі батька у вихованні дитини, побачення з дитиною, але лише в її присутності, тому як дитина дуже маленька, потребує догляду за ним матері, а тому вона заперечує, щоб батько зустрічався з дитиною без неї.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Пояснила, що відповідач не чинить перешкод у спілкуванні батька з дитиною, дитина дуже маленька, давно не бачила батька, а тому зустрічатися батькові з дитиною без присутності матері неможливо. Але мати дитини не заперечує проти того, що батько буде спілкуватися з дитиною в її присутності. На підставі викладеного представник відповідача просив позовні вимоги задовольнити частково.

Представник третьої особи - Служби у у справах дітей Адміністрації Заводського району Кам’янської міської ради у судовому засіданні просила прийняти рішення відповідно до вимог діючого законодавства, з урахуванням висновку Органу опіки та піклування, наданого у даній справі.

В якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_9 суду пояснила суду, що вона була свідком того, що позивач ОСОБА_1 кричав та ображав ОСОБА_3, у зв’язку з чим дитина була залякана. Була викликана поліції та після її приїзду ОСОБА_1 віддав їй дитину та зник. Вона взагалі вважає, що ОСОБА_1 не має права будь-які побачення з дитиною, тому як він ображає ОСОБА_3, яка є мамою його сина.

В якості свідка ОСОБА_10 суду пояснив, що він є сусідом ОСОБА_3 та влітку 2017 року він бачив, що відповідач ОСОБА_3 стояла біля будинку в нервовому стану та чекала, коли ОСОБА_1 поверне дитину. Підтвердив факт того, що у сторін дуже напружені стосунки.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, відповідача, її представника, представника третьої особи, допитавши свідків, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 листопада 2015 року по 22 вересня 2017 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, актовий запис № 564 від 27.11.2015 року, та рішенням суду від 22 вересня 2017 року (а.с.13, 15).

У період шлюбу у сторін народилась дитина ОСОБА_7 23 квітня 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії 1-КИ № 592375 від 28 квітня 2016 року (а.с.14).

Малолітня дитини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, на даний час проживає разом із своєю матір’ю ОСОБА_3 за згодою сторін.

Розпорядженням адміністрації Заводського району Камянської міської ради від 15.12.2017 року № 112-р визначено ОСОБА_11 порядок побачення з малолітнім сином ОСОБА_7 таким чином: в понеділок з 10.00 год. до 12..00 год., четвер з 16.00 год. до 18.00 год., субота з 10.00 год. до 17.00 год., за попередньою домовленістю з матір’ю дитини; звернуто увагу ОСОБА_3 на її обов’язок щодо виконання цього розпорядження та не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином (а.с.16).

Окрім цього, як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_6 є дідусем ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що убачається зі свідоцтва про народження ОСОБА_1 та не заперечується відповідачем (а.с.39).

Як вбачається з медичних документів, наданих до суду, протоколу обстеження 27 листопада 2017 року та 22 травня 2018 року малолітньому ОСОБА_7 встановлений діагноз «синдром підвищеної нервово-рефлекторного збудження (стан після психотравмуючої ситуації 09.11.2017 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства" батьки, які проживають окремо від дитини, зобов’язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно із ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.

Частинами 1, 2 статті 155 Сімейного кодексу України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Конвенція про права дитини у пункті 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

З наведених вище норм діючого законодавства можна зробити висновок, що сторони по справі зобов’язані здійснювати свої батьківські обов’язки щодо дитини, мають право на спілкування з дитиною, її виховання.

Відповідно до ст. 159 Сімейного кодексу України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Стаття 141 Сімейного кодексу України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Тобто права та обов’язки матері та батька щодо дитини є рівними навіть тоді, коли вони не є подружжям. На обсяг батьківських прав та обов’язків не впливає та обставина, що один із батьків проживає окремо від дитини.

Згідно до вимог ст.257 СК України, баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Інтереси дитини захищаються передусім, і не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права. Слід звернути увагу на положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, ч. 3 ст. 9 Конвенції проголошує правило про те, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Як зазначено у Загальному коментарі Комітету з прав дитини № 14 (2013 рік) щодо права дитини на першочергове врахування її найкращих інтересів (п. 1 ст. 3), з метою довести, що право дитини на оцінювання та першочергову увагу до її найкращих інтересів було дотримане, усі рішення стосовно дитини або дітей мають бути вмотивовані, обґрунтовані та пояснені. У мотивації рішення необхідно чітко вказати усі фактичні обставини, що стосуються дитини, які елементи було визнано необхідними під час оцінювання найкращих інтересів, склад таких елементів у кожній справі, а також яким чином їх було оцінено для визначення найкращих інтересів дитини. Якщо рішення не збігається з поглядами дитини, слід чітко вказати причину для цього. У виключних випадках, коли обране рішення не відповідає найкращим інтересам дитини, слід вказати підстави для такого рішення і таким чином показати, що найкращі інтереси дитини було враховано, незважаючи на результат. Недостатньо вказати у загальних формулюваннях, що інші міркування переважають над найкращими інтересами дитини. Слід чітко перерахувати такі міркування у зв'язку з розглянутою справою та надати причини для їхньої першочергової важливості. В обґрунтуванні також має бути доведено, що найкращі інтереси дитини не були достатньо вагомими, щоб переважити інші міркування. Слід визначити обставини, за яких найкращі інтереси дитини мають бути найвагомішим міркуванням.

У даній ситуації суд звертає увагу на те, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, у даному випадку вирішення питання про усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням в їх право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до вимог Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори», стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Статтею 8 Конвенції гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»).

ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У своїх позовних вимогах позивачі вказують про те, що відповідач чинить їм перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Як встановлено судом, між сторонами по справі склалися складні стосунки, що призвело до того, що сторони між собою не спілкуються, відповідачка уникає зустрічей з позивачем, не надає можливості батьку спілкуватися з дитиною.

Факт того, що відповідачем чиняться перешкоди у спілкуванні батька та дідуся з дитиною, знайшов своє підтвердження під час розгляду справи та був підтверджений належними письмовими доказами та не заперечується відповідачем.

Згідно із ст. 158 Сімейного кодексу України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Під час вирішення позову суд приймає до уваги рішення Органу опіки та піклування щодо визначення способу участі батька у вихованні дитини, але при цьому зауважує, що вказане рішення було прийнято без вивчення думки відповідача та без врахування медичних документів та висновків психолога, а також вік дитини.

Суд виходить із наданих сторонами доказів та досліджених судом письмових доказів, а також того, що відповідач визнає позовні вимоги позивачів та останні мають можливість та бажання приймати активну участь у вихованні дитини, а також те, що таке спілкування не перешкоджатиме розвитку дитини, наявність між сторонами суперечок щодо участі позивача у спілкуванні та вихованні дитини.

Так, дійсно, повинен бути визначений порядок участі позивача у вихованні ОСОБА_7, але суд вважає необхідне до досягнення дитиною чотирьохрічного віку слід встановити графік спілкування батька з дитиною у присутності матері, що вказане надасть змогу дитині звикнути до батька, а позивачам встановити контакт з дитиною, зацікавити його, що позитивно вплине на їх стосунки та можливість подальшого спілкування у відсутності матері.

Враховуючи викладене, з урахуванням встановлених судом обставин справи, суд вважає, що для позивачів необхідно встановити наступний порядок участі у вихованні ОСОБА_7, а саме: до досягнення дитиною чотирьохрічного віку, тобто до 23 квітня 2020 року: кожний понеділок з 16.00 год. до 18.00 годин на нейтральній території у присутності матері; кожний четвер з 16.00 год. до 18.00 годин на нейтральній території у присутності матері; кожної суботи з 10.00 год. до 17.00 годин на нейтральній території у присутності матері; з часу досягнення дитиною чотирьохрічного віку з 24 квітня 2020 року кожний понеділок з 16.00 год. до 18.00 годин на нейтральній території без присутності матері, але з попереднім узгодженням з матір’ю; кожний четвер з 16.00 год. до 18.00 годин на нейтральній території без присутності матері, але з попереднім узгодженням з матір’ю; кожної суботи з 10.00 год. до 17.00 годин на нейтральній території без присутності матері, але з попереднім узгодженням з матір’ю; визначити спосіб участі ОСОБА_6 у вихованні онука ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановити наступний час спілкування з дитиною кожну другу та четверту суботу або неділю з 10.00 год. до 16.00 год. за місцем проживання дідуся за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул.Каштанів, буд.№ 3, кВ.№ 9 у присутності матері дитини ОСОБА_3.

Також суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивачів про зобов'язання відповідача не чинити їй перешкоди у спілкуванні з дитиною, зважаючи на те, що такий факт, дійсно, має місце, що було встановлено під час розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 704, 80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 141, 150, 155, 157, 159 Сімейного Кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Кам’янської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини шляхом встановлення графіку побачень, задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_7 та не чинити перешкод ОСОБА_6 у спілкуванні з онуком ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановити наступний час спілкування з дитиною до досягнення дитиною чотирьохрічного віку, тобто до 23 квітня 2020 року:

- кожний понеділок з 16.00 год. до 18.00 годин на нейтральній території у присутності матері;

- кожний четвер з 16.00 год. до 18.00 годин на нейтральній території у присутності матері;

- кожної суботи з 10.00 год. до 17.00 годин на нейтральній території у присутності матері.

З часу досягнення дитиною чотирьохрічного віку з 24 квітня 2020 року

- кожний понеділок з 16.00 год. до 18.00 годин на нейтральній території без присутності матері, але з попереднім узгодженням з матір’ю;

- кожний четвер з 16.00 год. до 18.00 годин на нейтральній території без присутності матері, але з попереднім узгодженням з матір’ю;

- кожної суботи з 10.00 год. до 17.00 годин на нейтральній території без присутності матері, але з попереднім узгодженням з матір’ю;

Визначити спосіб участі ОСОБА_6 у вихованні онука ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановити наступний час спілкування з дитиною кожну другу та четверту суботу або неділю з 10.00 год. до 16.00 год. за місцем проживання дідуся за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул.Каштанів, буд.№ 3, кВ.№ 9 у присутності матері дитини ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн.

В іншій частині позову, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, адреса: Дніпропетровська область, м. Кам’янське,вул.Маршала Жукова, буд.№ 15, кв.№ 19, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Позивач: ОСОБА_6, адреса: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул.Каштанів, буд.№ 3, кв.№ 9, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Відповідач: ОСОБА_3, адреса: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Кам’янської міської ради, адреса: Дніпропетровська області, м. Кам’янське, проспект Свободи, 2/1.

Суддя Похваліта С. М.