Ухвала суду № 78185746, 28.11.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/4221/17

Провадження №2/0203/991/2018

УХВАЛА

28 листопада 2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у режимі відеоконференції клопотання про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень головного управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2, треті особи – товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмет-трейд», публічне акціонерне товариство комерційний банк «Південкомбанк», товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрометпостач», про визнання звітів недійсними,

у с т а н о в и в:

13 листопада 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень головного управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2, треті особи – ТОВ «Трансмет-трейд», ПАТ КБ «Південкомбанк», ТОВ «Дніпрометпостач», про визнання звітів про оцінку майна недійсними (т. 1 а.с.а.с. 2 – 6, т. 2 а.с. 1).

23 листопада 2017 року суд за заявою позивача постановив ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження №33846376, відкритого на підставі виконавчого напису №3184 від 21 червня 2013 року, вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 8).

20 вересня 2018 року ТОВ «Трансмет-трейд» засобами електронного зв’язку звернулося до суду з клопотанням про закриття провадження у справі у зв’язку з тим, що вона не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства (т. 2 а.с.а.с. 211 – 218).

Представниця ТОВ «Трансмет-трейд» у суді підтримала заявлене клопотання, а представник відділу примусового виконання рішень головного управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області – не заперечував проти його задоволення.

Позивач, його представниця до суду не з’явилися, були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. З огляду на викладене, зважаючи на тривалість розгляду справи у підготовчому судовому засіданні (один рік), а неявка позивача та його представниці не є першою, керуючись приписами частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), суд дійшов висновку про можливість розпочати підготовче судове засідання та розглянути заявлене клопотання за відсутності останніх.

ОСОБА_2, представники ПАТ КБ «Південкомбанк», ТОВ «Дніпрометпостач» до суду також не з’явилися, були повідомлені належним чином.

Заслухавши думки представників відповідача та третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Підвідомчість цивільних справ встановлено статтею 15 ЦПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за змістом частини 1 якої загальним судам підвідомчі справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК викладено в новій редакції.

ЦПК у редакції, чинній на час розгляду справи судом, також встановлює, що загальні суди розглядають справи у спорах, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина 1 статті 19).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України від 12.07.2001 року №2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі – Закон №2658-III).

Згідно з частиною четвертою статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом частини першої статті 10 і частини першої статті 11 Закону №2658-III).

Відповідно до статті 33 Закону №2658-III спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 32 Закону №2658-III передбачена відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності-суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону №2658-III).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що спори про визнання недійсним звіту про оцінку майна не можуть бути предметом розгляду судом (у порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства).

Аналогічного висновку дійшла ОСОБА_4 Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 року №72819699 (справа №914/881/17), яка відповідно до статті 263 ЦПК підлягає урахуванню судом.

За правилами, встановленими пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, оскільки спірні правовідносини не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства, а провадження у справі було відкрито помилково, суд, керуючись приведеною нормою, вважає за необхідне заявлене клопотання задовольнити, провадження у справі – закрити.

Згідно з частинами 1, 9, 10 статті 158 ЦПК суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

З огляду на зміст приведеної норми суд, закриваючи провадження у справі, вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою від 23.11.2017 року.

Керуючись статтями 158, 255, 258 – 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень головного управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2, треті особи – товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмет-трейд», публічне акціонерне товариство комерційний банк «Південкомбанк», товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрометпостач», про визнання звітів недійсними закрити.

Скасувати заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень головного управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2, треті особи – товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмет-трейд», публічне акціонерне товариство комерційний банк «Південкомбанк», товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрометпостач», про визнання звітів недійсними, вжиті ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 листопада 2017 року, поновивши виконавче провадження №33846376, відкрите на підставі виконавчого напису №3184 від 21 червня 2013 року, вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадця ти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Повну ухвалу складено 28 листопада 2018 року.

Суддя М.О. Католікян