Рішення № 7818565, 26.05.2009, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-2666/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 травня 2009 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.,

при секретарі – Шмат М.С.,

за участю : позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Причорномор’я» про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

20.02.2009 року ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ВАТ «Комерційний банк «Причорномор’я» про стягнення коштів. (а.с. 4-5)

Ухвалою Жовтневого районного суду від 24.04.2009 року, постановленою у судовому засіданні, замінено неналежного позивача ОСОБА_2 на належного – ОСОБА_1 (а.с. 19)

Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 25.09.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір строкового банківського вкладу № 843/6, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання грошові кошти у розмірі 35 000,00 грн. 25.12.2008 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення належних позивачу грошових коштів у зв’язку із закінченням строку дії договору, однак відповідач грошові кошти позивачу не повернув, чим порушив вимоги чинного законодавства та права позивача, а тому позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості з урахуванням індексації та трьох відсотків річних у розмірі 36 910,46 грн. та покласти на відповідача судові витрати. (а.с. 4-5)

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та день розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. (а.с. 18-21)

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача згідно положень ст.ст. 169, 224 ЦПК України за правилами глави 8 розділу ІІ ЦПК України та винести по справі заочне рішення.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що 25.09.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 843/6 строкового банківського вкладу «Накопичувальний», що підтверджується копією зазначеного договору. (а.с. 6)

За умовами пп. 1.1. укладеного між позивачем та відповідачем договору позивач передає, а відповідач приймає на зберігання грошові кошти в сумі 35 000, 00 грн. на строк з 25.09.2008 року по 25.12.2008 року та зобов’язується виплатити позивачу суму вкладу та нараховані проценти за ставкою 14,00 процентів річних.

Підпунктом 2.1.2. укладеного між сторонами договору передбачено обов’язок відповідача повернути вклад або його частину на першу вимогу позивача, а також відповідно до пп. 2.1.3. договору якщо вклад повертається вкладнику після закінчення строку дії договору відповідач зобов’язаний сплатити проценти у розмірі 14,00 процентів річних.

Підпунктами 3.1.3. та 3.1.4. договору передбачене право позивача одержати вклад чи його частину на першу вимогу незалежно від закінчення строку дії договору, а також одночасно з поверненням вкладу одержати проценти.

Пунктами 4.1. та 4.2. укладеного між позивачем та відповідачем договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та внесення грошових коштів у відповідному розмірі. Останнім днем строку дії договору є 25.12.2008 року.

Судом також встановлено, що 25.09.2008 року на виконання умов укладеного з відповідачем договору позивачем були внесені грошові кошти на відкритий відповідачем за умовами договору рахунок у розмірі 35 000,00 грн., ці обставини підтверджуються копією квитанції № 122044 від 25.09.2008 року. (а.с. 8)

У судовому засіданні було встановлено, що 25.12.2008 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення банківського вкладу у розмірі 35 000, 00 грн. у зв’язку із закінченням строку дії договору, що підтверджується копією зазначеної заяви із відміткою відповідача про її прийняття того ж числа. (а.с. 9)

Судом також встановлено, що відповідачем позивачу були сплачені лише проценти, нараховані на суму банківського вкладу, а основна сума вкладу відповідачем позивачу повернута не була, ці обставини підтверджуються поясненнями позивача.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (2003 рік), Закону України «Про банки і банківську діяльність», умовами укладеного між ними договору.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За змістом ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

В силу п. 2 ч. 3 ст. 85 зазначеного Закону протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивача до відповідача про стягнення суми банківського вкладу, суд виходив з того, що підставою для виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем є договір № 843/6 строкового банківського вкладу від 25 вересня 2008 року. Факт внесення позивачем грошових коштів на депозитний рахунок та факт звернення позивача до відповідача із вимогою про видачу депозитних коштів підтверджується матеріалами справи, при цьому, суд бере до уваги, що повернення вкладу банком на вимогу вкладника є не правом, а обов’язком банку, регламентованим в імперативному порядку нормами діючого законодавства України, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача про стягнення суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, суд виходить з того, що норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» по відношенню до норм Цивільного кодексу України є спеціальним законом, який регулює правовідносини, зокрема між, учасниками на фінансовому ринку, а тому суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин в цій частині мають застосовуватися норми спеціального Закону, та вважає необхідним відмовити позивачу у задоволенні позову в цій частині.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок повернення судових витрат 487 грн. 11 коп. (а.с. 2-3)

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 321, 509, 526, 1058, 1060 ЦК України (2003 р.), ч. 2 ст. 58, п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Причорномор’я» (49005, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 33, код ЄДРПОУ: 23928584) на користь ОСОБА_1 (49000, м. Дніпропетровськ, пр. ім. газ. «Правда»АДРЕСА_1) у рахунок повернення вкладу за договором банківського вкладу № 843/6 від 25 вересня 2008 року 35 000 (тридцять п’ять тисяч) гривень 00 коп., та у рахунок повернення судових витрат 487 грн. 11 коп., а разом 35 487 (тридцять п’ять тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 11 копійки.

ОСОБА_1 у задоволенні решти позовних вимог – відмовити .

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ф.Ф. Маймур