Рішення № 78185615, 06.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2018 р. Справа№225/2842/18

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського об’єднаного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області про визнання діяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського міського суду Донецької області з позовною заявою до Мелітопольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання діяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Мелітопольського об’єднаного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області про визнання діяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня позовну заяву залишено без руху.

На виконання ухвали суду позивач надав заяву про усунення недоліків та уточнену позовну заяву в якій просив суд: визнати діяльність Мелітопольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправною щодо відмови у призначенні та виплати пенсії по втраті годувальника з 22 грудня 2018 року відповідно до рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 05 березня 2018 року, зобов’язати Мелітопольське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки Прокуратури Запорізької області №18-701 вих. – 16 від 09.09.2016 року на ім’я ОСОБА_2 в розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати, починаючи з 22 грудня 2008 року, на підставі якої призначити з 22 грудня 2008 року пенсію по втраті годувальника у розмірі 60% від нарахованої пенсії, зобов’язати Мелітопольське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 22 грудня 2008 року призначити та виплачувати пенсію по втраті годувальника на підставі рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 05 березня 2018 року, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру « в розмірі 60% від перерахованої пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 90% від розміру його щомісячної заробітної плати, зазначеної у довідці Прокуратури Запорізької області № 18-701 ви. 16 від 09.09.2016 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що з 30 грудня 2005 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 та внаслідок погіршення стану здоров’я знаходилась на повному утриманні чоловіка. 22 грудня 2008 року чоловік помер. Позивач звернувся до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні, яку було задоволено та встановлено факт перебування позивача на утриманні у ОСОБА_2 з 01 січня 2006 року до його смерті 22 грудня 2008 року. 30 травня 2018 року позивач звернувся до Мелітопольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою щодо призначенні та виплати пенсії по втраті годувальника з 22 грудня 2008 року. Однак, листом № 115/Ч-7 від 07.06.2018 року відповідач повідомив про відмову у призначенні зазначеної пенсії.

Позивач вважає діяльність Управління протиправною та просить суд здійснити перерахунок пенсії ні підставі довідки Прокуратури Запорізької області та призначити пенсію по втраті годувальника з 22 грудня 2008 року у розмірі 60% від нарахованої пенсії чоловіка.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

05 вересня 2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Свою позицію обґрунтував тим, що ОСОБА_1 станом на день смерті чоловіка не досягла пенсійного віку та не отримала статусу особи з інвалідності, тобто за умовами Закону №1058 позивач не мав права на отримання пенсії по втраті годувальника, однак, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 отримувала пенсію по втраті годувальника з 18 листопада 2009 року по 30 квітня 2017 року. З 01 травня 2017 року виплата пенсії поновлена. Щодо перерахунку пенсії на підставі довідки виданої Прокуратурою Запорізької області відповідач вказує, перерахунок призначеної пенсії буде можливим тільки після прийняття відповідного рішення КМУ про перерахунок призначених пенсій працівникам прокуратури. Разом з відзивом на позовну заяву відповідач надав суду витребувану копію заяви ОСОБА_1 від 30 травня 2018 року про призначення пенсії по втраті годувальника з 22 грудня 2018 року та додатків до заяви, а саме копію довідки Прокуратури Запорізької області №18-701 вих. 16 від 09.09.2016 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

09 жовтня 2018 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не погоджувався з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду віл 18 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 06 листопада 2018 року об 15 год. 15хв.

Позивач та представник відповідача, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з’явились.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту № 000364439, відповідно до довідки МСЕК №1 від 30.05.2017 року має другу групу інвалідності з 30.05.2017 року, яка встановлена до 01.06 .2019 року.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 05 березня 2018 року встановлено факт перебування на утриманні ОСОБА_1 у померлого ОСОБА_2 з 01 січня 2006 року по дату його смерті – 22.12.2008 року.

30 травня 2018 року позивач звернувся до Мелітопольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою в якій просив призначити пенсію по втраті годувальника з 22 грудня 2008 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 60% від перерахованої пенсії померлого чоловіка 90% від розміру його місячної заробітної плати зазначеної у довідці Прокуратури Запорізької області № 18-701 вих. 16- 09.09.2016 року. Разом із заявою позивач надав зазначену довідку, відповідно до якої заробітна плата ОСОБА_2 складає 14883,76 грн.

Листом від 07.06.2018 року № 115/Ч-7 на заяву ОСОБА_3 відповідач зазначив, що на день смерті чоловіка, тобто 22.12.2008 року, позивач не був визнаний особою з інвалідністю та не досяг пенсійного віку, тому ОСОБА_1 переведено на пенсію у зв’язку із втратою годувальника лише з 18.11.2009 року. Щодо звернення позивача про перерахунок пенсії відповідач повідомив, що умови та порядок перерахунку призначеної пенсій працівникам прокуратури визначаються кабінетом Міністрів України та станом на липень 2018 року відповідних змін до законодавчих актів про перерахунок пенсії працівника прокуратури Кабінетом Міністрів не приймалось.

Окрім того, відповідно до вказаного листа Управління, позивач не є одержувачем пенсії у зв’язку з втратою годувальника та не перебуває на обліку в управлінні з 01.05.2017 року.

Позивач, не погодившись з вищезазначеними діями, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_4), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (Із змінами, внесеними згідно Постановами Пенсійного фонду № 13-2 від 30.07.2015) «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено відповідну форму заяви щодо призначення та перерахунку пенсії, яка має бути подана з відповідними документами для вирішення питання про призначення або перерахунок пенсії (Додаток№2).

Як вбачається з матеріалів справи позивач не звертався до Управління із заявою у зазначеній формі, подана заява була написана позивачем у довільній формі, внаслідок чого її було розглянуто відповідачем відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Тому питання щодо зобов’язання визнати діяльність відповідача щодо відмови у призначені та виплаті пенсії по втраті годувальника є передчасним до звернення позивача із заявою у встановленій законом формі. На підставі викладеного позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та зобов’язання призначити та виплачувати пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 60% від перерахованої пенсії ОСОБА_2 90% від розміру його щомісячної заробітної плати, зазначеної у довідці Прокуратури Запорізької області № 18-701 вих. – 16 від 09.09.2016 року є похідними, а тому також не підлягають задоволенню.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю, а тому відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250 КАС України суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Мелітопольського об’єднаного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області про визнання діяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Повний текст рішення складено 16 листопада 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Грищенко Є.І.