Ухвала суду № 78184673, 29.11.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/12320/17

провадження 2-р/201/18/18

УХВАЛА

29 листопада 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

за участі секретаря Плевако О.О.

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 в частині вимог про роз’яснення судового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, грошових коштів та витрат,–

ВСТАНОВИВ:

ПАТ “Дельта Банк” 24 серпня 2017 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, грошових коштів та витрат, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2018 року сторону банка замінено на належного позивача, правонаступника банку, ОСОБА_1

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2018 року клопотання задоволено, а саме: прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від позову. Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, грошових коштів та витрат – закрито. Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11 716 грн. 65 коп., який сплачений при подачі позову (всього в сумі 23 433 грн. 31 коп.) платіжним дорученням № 5101151 від 19 серпня 2017 року.

ОСОБА_1 28 листопада 2017 року звернулася до суду з заявою про роз’яснення судового рішення.

Вище вказану заяву в частині вимог заяви про повернення оригіналу платіжного дорученням № 5101151 від 19 серпня 2017 року, згідно резолюції, що міститься на заяві, - задоволено.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 271 ЦПК України передбачено, що за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз’яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз’яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз’яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз’яснення рішення.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Перевіривши матеріали справи та заяву в частині вимог про роз’яснення судового рішення, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає її необґрунтованою і не підлягаючою задоволенню. При цьому виходить з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2018 року клопотання задоволено, а саме: прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від позову. Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, грошових коштів та витрат – закрито. Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11 716 грн. 65 коп., який сплачений при подачі позову (всього в сумі 23 433 грн. 31 коп.) платіжним дорученням № 5101151 від 19 серпня 2017 року. Зазначене судове рішення оскаржено не було.

Судом також було встановлено, що ухвалене судове рішення суду по справі є зрозумілим, судом при розгляді справи досліджені всі обставини справи, розглянуті конкретно всі заявлені вимоги, їх формулювання знайшли своє вірне відображення в зазначеному судовому рішенні (ухвала суду), в ньому конкретно відображено аналіз обставин справи та правового обґрунтування, проаналізовано надані та добуті судом докази, по заявленим вимогам надано висновок суду та в ухвалі містять посилання на відповідні норми процесуального права, а тому з урахуванням зазначеного та вище викладеного постановлена судом ухвала не є незрозумілою.

Також слід зазначити, що заявник просить суду роз’яснити ухвалу суду, а не рішення суду, яким закінчено розгляд справи, однак ЦПК України передбачено роз’яснення саме рішення суду, а не ухвали.

Пунктом 21 постанови № 14 пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що відповідно до статті 221 ЦПК ( 1618-15 ) роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.

Згідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об’єктивні підстави вважати, що підстав для задоволення заяви про роз’яснення судового рішення не має, а заява не підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги наполягання заявника по справі на задоволенні зазначеної вище заяви, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об’єктивно нічим не підтверджені.

Таким чином суд приходить до висновку, що заява про роз’яснення судового рішення не обґрунтована, не підтверджена, безпідставна і не ґрунтується на вимогах закону, передбачених законом підстав для її задоволення немає, а тому суд вважає за необхідне в її задоволенні відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 13, 89, 258-261, 271, 353, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні заяви в частині вимог про роз’яснення судового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, грошових коштів та витрат – відмовити.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України вказана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя О.А Антонюк