Рішення № 78183665, 09.11.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/11342/18

Провадження № 2/200/3219/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«09» листопада 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Лопати Н.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову зазначив, що 01 серпня 2016 року його було прийнято на роботу в ПАТ «Дніпрометробуд» охоронцем ствола 12 УГКР. Трудові стосунки з відповідачем були укладені у формі трудової угоди № 170 від 01.08.2016 року. Строк дії угоди з 01.08.2016 по 31.08.2016 року, вартість робіт 2550 грн. Позивачем були надані послуги відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується актом виконаних робіт. Також позивач з відповідачем уклав наступні трудові угоди; № 188 від 01.09.2016 року, термін дії до 30.09.2016 року, вартість робіт 2550 грн.; № 205 від 01.10.2016 року, термін дії з 01.10.2016 по 31.10.2016 року, вартість робіт 2550 грн.; № 224 від 01.11.2016 року, термін дії з 01.11.2016 по 30.11.2016 року, вартість робіт 2550 грн.; № 244 від 01.12.2016 року, термін дії з 01.12.2016 по 31.12.2016 року, вартість робіт 2550 грн. Відповідач частково розрахувався з позивачем за виконані роботи, заборгованість за надані послуги складає 10013,75 грн. Добровільно виплатити заборгованість відповідач відмовився в зв’язку з відсутністю коштів. Крім того, відповідно до ст..625 ЦК України відповідач має сплатити інфляційні нарахування в сумі 1865,84 грн., три проценти річних в сумі 457,00 грн., а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.01.2017 року по 10.07.2018 року в сумі 4363,75 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 10013,75 грн. заборгованості по трудовим договорам, 1865,84 грн. - інфляційні суми, 4363,75 грн. – пеня за прострочку оплати за подвійною ставкою НБУ, 457,00 грн. – три відсотка річних, а всього 16700,34 грн.

Ухвалою суду від 13 липня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд», визначено судовий розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін з призначенням судового засідання на 13 серпня 2018 року. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач не надав суду заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, та не надав відзиву на позов, в зв’язку з чим суд розглядає справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступне.

ПАТ «Дніпрометробуд» в особі виконуючого обов’язки голови правління ОСОБА_2 (замовник) та ОСОБА_3 (виконавець) 01 серпня 2016 року уклали трудову угоду № 170, згідно п.1 якої виконавець на підставі ст. 837 ЦК України приймає на себе обов’язки на свій ризик надати для замовника наступні послуги: сторож ствола 12 УГКР. Строк виконання робіт – з 01.08.2016 по 31.08.2016 року. Згідно п.5 договору, вартість робіт по цій трудовій угоді становить 2550 грн. Згідно п.6 договору, виконана робота за кількістю та якістю посвідчується двостороннім актом приймання-здачі робіт.

Крім того, в подальшому між сторонами були укладені наступні трудові угоди аналогічного змісту: № 188 від 01.09.2016 року, термін дії якої до 30.09.2016 року; № 205 від 01.10.2016 року, термін дії з 01.10.2016 по 31.10.2016 року; № 224 від 01.11.2016 року, термін дії з 01.11.2016 по 30.11.2016 року; № 244 від 01.12.2016 року, термін дії з 01.12.2016 по 31.12.2016 року.

Акти приймання-здачі виконаних робіт позивачем не надані, однак в матеріалах справи міститься довідка відповідача від 22.06.2018 року № 198, за підписом голови правління ОСОБА_4, з якої вбачається, ОСОБА_1 надавав ПАТ «Дніпрометробуд» послуги по охороні ствола № 12 УГКР згідно трудових угод і станом на 22 червня 2018 року підприємство має перед ним заборгованість: 1802,75 грн. – за трудовою угодою № 170 від 01.08.2016 року; 2052,75 грн. – за трудовою угодою № 188 від 01.09.2016 року; 2052,75 грн. – за трудовою угодою № 205 від 01.10.2016 року; 2052,75 грн. – за трудовою угодою № 224 від 01.11.2016 року; 2052,75 грн. – за трудовою угодою № 244 від 01.12.2016 року. Загальна заборгованість за надані послуги складає 10013,75 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У листі Міністерства соціальної політики України від 23.05.2017 року за № 10620/0/2-17/13 «Щодо використання праці фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру», зазначено: «Працівника приймають на роботу (посаду) для виконання певної роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку. Прийняття на роботу здійснюється відповідно до штатного розпису підприємства, установи чи організації - працівника приймають на роботу (посаду), яка включена до штату роботодавця, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені законодавством про працю гарантії та компенсації.

В окремих випадках робота може виконуватися не за трудовим договором, а на іншій юридичній підставі. Зокрема, можливе виконання роботи за договорами цивільно-правового характеру.

Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, самостійно організовує свою роботу (якщо іншого не передбачено цивільно-правовим договором) і виконує її на власний ризик. Питання використання матеріалів та інструментів, необхідних для надання послуг або виконання робіт, визначається умовами цивільно-правового договору. Законодавство про працю на такі відносини не поширюється».

Крім того, у листі Міністерства соціальної політики України від 06.09.2012 року за № 2602/1/ 18/12-зв зазначено, що при укладанні трудової угоди громадянин не подає заяву про прийняття його на роботу, роботодавець не видає наказ про зарахування його на певну посаду і не вноситься запис до трудової книжки.

Виходячи зі змісту норм статті 626 Цивільного кодексу України, цивільно-правовим договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторонами трудового договору є працівник і роботодавець (власник або уповноважений ним орган), а цивільно-правового - замовник і виконавець.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не оспорює факт укладення між сторонами трудових угод, виконання позивачем робіт та розмір заборгованості, в зв1язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за трудовими угодами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Як передбачено ч.2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства, а також зважаючи на те, що обставини щодо невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд, з урахуванням положень ст. 13 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, вважає, що вимоги позивача про відшкодування йому відповідачем інфляційних збитків за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК України, є правомірними, а тому за період з 01 січня 2017 року по 31 травня 2018 року з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1865,84 грн. - сума інфляційних втрат, а також три відсотки річних за період з 01 січня 2017 року по 10 липня 2018 року - у розмірі 457,00 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст. 547 ЦК України Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

З умов трудових угод вбачається, що сплата неустойки (штрафу, пені) як забезпечення виконання сторонами зобов’язання не передбачена.

Не передбачена сплата неустойки також нормами параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України, якими регламентовано особливості укладення та виконання договору підряду.

З огляджу на зазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином,позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що при подачі позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. Позовні вимоги заявлено на загальну суму 16700,34 грн., задоволено судом на суму 12336,59 грн. (10013,75 грн. + 1865,84 грн. + 457,00 грн.), що становить 73,9% від заявленої суми позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 73,9% суми сплаченого судового збору, тобто 520 грн. 85 коп.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» (ЄДРПОУ 13467337, 49000, м. Дніпро, вул.. Шмідта, буд.5) на користь ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1) 10013,75 грн. заборгованості по трудовим договорам, 1865,84 грн. - інфляційні суми, 457,00 грн. – три відсотка річних.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» (ЄДРПОУ 13467337, 49000, м. Дніпро, вул.. Шмідта, буд.5) на користь ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 520 грн. 85 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску