Рішення № 78181533, 15.11.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2018 Справа №914/466/18

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Кіри О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», Львівська область, м.Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Комфорт-Ленд», Львівська область, м.Львів,

про: стягнення боргу

ціна позову: 24564,69грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 – представник (довіреність від 01.02.2018р.№вих-Вд844-18); ОСОБА_2 – представник (довіреність від 11.10.2018р. №9361-18);

Відповідача: ОСОБА_3 – представник (довіреність від 23.04.2018р. б/н).

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Комфорт-Ленд» про стягнення 24564,69грн. основного боргу за безоблікове та бездоговірне водопостачання та водовідведення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2018р. позовну заяву залишено без руху, надано Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал» десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме: надати суду письмове пояснення із зазначенням ідентифікаційного коду Відповідача; надати суду письмове пояснення щодо наявності в Позивача чи інших осіб оригіналів документів, копії яких додано до позовної заяви; надати суду належним чином засвідчені копії документів, які долучено до позовної заяви; надати суду розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; надати суду підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.04.2018р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 25.04.2018р.

27.04.2018р. Відповідачем заявлено та подано за вх.№15076/18 клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, яке мотивоване необхідністю розгляду питання про призначення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 27.04.2018р. постановленою перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Вказане судове рішення приймалось судом із виходом суду до нарадчої кімнати.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 27.04.2018р. суд постановив призначити судову експертизу; провадження у справі зупинити; доручити проведення судової експертизи кваліфікованим фахівцям Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79024, Львівська область, м.Львів, вул.Липинського, буд.54); об’єктами дослідження визначити наявні в матеріалах справи документи; поставити на вирішення експерту наступне питання: чи виконаний підпис, розташований у графі «ОСОБА_4 отримав» ОСОБА_4 №018373 від 18.08.2016р., самою ОСОБА_5, чи іншою особою?; зобов’язати Позивача провести попередню оплату витрат на проведення судової експертизи (у разі необхідності) згідно із рахунком експертної установи; попередити експертів та інших осіб, які будуть залучені для проведення експертизи, про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, в тому числі за завідомо неправдивий висновок експерта та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків; експертній організації надіслати копії експертного висновку Сторонам.

21.05.2018р. до Господарського суду Львівської області від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання експерта від 17.05.2018р. №02521 (вх.№1364/18) в якому останній просить надати наступні документи:

1) оригінал досліджуваного документу-акту ЛМКП “Львівводоканал” №018373 від 18.08.2016р., оскільки почеркознавчому дослідженню підлягають виключно оригінали досліджуваних документів, а в матеріалах наданої господарської справи а.с. 15 виявлено електрофотографічну копію вказаного документу;

2) вільні зразки почерку ОСОБА_5 в оригіналах документів, які не мають відношення до даної справи та за часом виконання максимально наближені до часу виконання досліджуваного документу, тобто за 2015-2017р.р., в кількості 10-15арк.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.05.2018р. поновлено провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 06.06.2018р.

Підготовче засідання відкладено на 13.06.2018р. з причин та підстав, викладених в ухвалі Господарського суду Львівської області від 06.06.2018р. у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.06.2018р. суд постановив повторно скерувати матеріали справи №914/466/18 до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.04.2018р. у справі №914/466/18; провадження у справі зупинити у зв’язку із призначенням судової експертизи.

Листом від 09.08.2018р. вих. №914/466/18/3/18 Господарським судом вчинено запит про стан та результати виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 27.04.2018р. у даній справі.

Листом від 09.08.2018р. вих. №04376 (зареєстровано судом 15.08.2018р. за вх. №960) Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз повідомив про неоплату Позивачем у справі вартості судової експертизи та повернув матеріали справи №914/466/18 без виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 27.04.2018р. у даній справі.

Окрім того, Листом від 21.08.2018р. вих. №04581/2331-05-18 Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз у відповідь на листа від 09.08.2018р. вих. №914/466/18/3/18 повідомив суд про неоплату Позивачем у справі вартості судової експертизи та повернення матеріалів справи №914/466/18 без виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 27.04.2018р. у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.08.2018р. суд постановив поновити провадження у справі; продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; призначити підготовче засідання на 18.09.2018р.

Підготовче засідання відкладалось на 02.10.2018р. з причин та підстав, викладених в ухвалі суду від 18.09.2018р. у даній справі.

Ухвалами Господарського суду Львівської області від 02.10.2018р. суд постановив в клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Комфорт-Ленд” від 01.10.2018р. вх.№2552/18 про призначення почеркознавчої експертизи та зупинення провадження у справі відмовити; підготовче засідання відкласти на 16.10.2018р.

Окрім того, ухвалою Господарского суду Львівської області від 16.10.2018р. суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; розгляд справи по суті призначити на 13.11.2018р.

В судовому засіданні 13.11.2018р. оголошено перерву до 15.11.2018р. з причин та підстав, викладених в ухвалі Господарського суду Львівської області від 13.11.2018р. у даній справі.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Процесуальні права та обов’язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз’яснення прав та обов’язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представники Позивача в судове засідання з'явились, подали письмовий виступ в дебатах (вх. №43984/18), в судовому засіданні надали усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, надали оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до позовної заяви для огляду судом, зазначили про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, проти позову заперечив, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у відзиві на позовну заяву, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до відзиву на позовну заяву для огляду судом, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Відповідача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог

Позиція Позивача:

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 24564,69грн. основного боргу за безоблікове та бездоговірне водопостачання та водовідведення.

Позиція Відповідача:

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, доводи Позивача недоведеними, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Сторонами доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання, водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008р. №190 (надалі – Правила) Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 3.1. Правил визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Згідно пунктів 3.2. та 3.3. Правил водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними. У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Відповідно до пункту 3.4. Правил розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач покликається на те, що ОСОБА_4 від 18.08.2016р. №018373 встановлено, що Відповідач користується водопостачанням та водовідведенням без укладення договірних відносин з Позивачем, без обліку та укладення відповідних технічних документацій, у зв’язку з чим Відповідачу необхідно в триденний термін з’явитись для укладення договору в строк до 22.08.2016р. Вимоги вказаного ОСОБА_4 виконані не були.

Окрім того, Позивач зазначає, що ОСОБА_4 від 16.05.2017р. №014772 Позивачем встановлено самовільне водопостачання та водовідведення без укладення договірних відносин з Позивачем, обмежити подачу води Відповідачу шляхом пломбування крану в закритому стані на водопровідному вводі працівники Відповідача можливості не надали.

Листом від 14.07.2017р. вих. №4373-17 Позивач повідомив Відповідача про нарахування йому обсягу спожитої води без укладення договору із Позивачем згідно ОСОБА_4 від 16.05.2017р. №014772 в обсягах 1831 м. куб. на суму 24564,69 грн.

07.06.2017р. між Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» (надалі – Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Комфорт-Ленд» (надалі – Відповідач, Споживач) укладено ОСОБА_6 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) №712465 (надалі – ОСОБА_6), за умовами якого (п.1. Договору) Виконавець зобов’язувався своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки та на умовах, що передбачені Договором.

Пунктом 1.1. Договору Сторонами погоджено, що Споживачем за Договором є власник (орендар) нежитлового приміщення, що проводить діяльність за адресою: м.Львів, вул.Сахарова, 82; вид діяльності: офіс.

Згідно пункту 2.1. Договору тарифи на послуги встановлюються відповідними уповноваженими органами і оприлюднюються в засобах масової інформації у відповідності до чинного законодавства.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що плата за надані послуги справляється за показами засобів обліку води згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 (надалі – Правила).

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата спожитих послуг Споживачем вноситься щомісячно не пізніше десятого числа місяця, що наступає за розрахунковим. При цьому, у першу чергу, погашається заборгованість Споживача. Споживач може вносити авансові платежі за спожиті послуги.

Згідно пункту 3.4. Договору розрахунки за спожиті послуги проводяться згідно показів приладів обліку води, встановлених відповідно до вимог Правил користування і зареєстрованих Виконавцем.

За час відсутності засобу обліку води (на ремонті та/або періодичній повірці), нарахування за спожиті послуги проводяться за середньомісячним показниками індивідуального засобу обліку за попередні три місяці протягом одного місяця. У випадку тривалості повірки понад місяць об’єм води визначається за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2м./сек. та дією її повним перерізом протягом 24 год. за добу до дня установки повіреного засобу обліку (згідно Правил користування) (п.3.5. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору Споживач, серед іншого, має право на отримання своєчасно ат належної якості послуг, що повинні відповідати вимогам чинного законодавства, нормативних документів та Договору.

Згідно пункту 4.2. Договору Споживач зобов’язаний оплачувати послуги в установлений Договором строк; встановити прилади обліку; дотримувати вимог нормативно-правових документів у сфері житлово-комунальних послуг; забезпечувати цілісність засобів обліку води та не втручатись в їх роботу.

Пунктами 9.1. та 9.2. Договору Сторонами встановлено, що ОСОБА_6 укладається терміном на один рік. ОСОБА_6 вважається переукладеним на новий термін на тих самих умовах, якщо за один місяць до його закінчення жодна із сторін не заявить про закінчення його дії.

Відповідно до пункту 10.2. Договору суперечки, що виникають між Сторонами, не врегульовані в добровільному порядку, вирішуються в суді (господарському суді).

Вказаний ОСОБА_6 підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб – Сторін Договору.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 24564,69грн. основного боргу за безоблікове та бездоговірне водопостачання та водовідведення, встановлене ОСОБА_4 від 16.05.2017р. №014772.

23.04.2018р. Відповідачем подано Відзив на позовну заяву (вх. №14347/18), у якому вважає позовні вимоги безпідставними та не обґрунтованими, просить суд відмовити Позивачу в їх задоволенні з підстав того, що Відповідачем не здійснювалось безоблікове водокористування, а Позивачем не здійснювалась перевірка Відповідача на предмет такого водокористування.

Вказані доводи Відповідач обґрунтовує тим, що в акті від 18.08.2016р. №018373 Позивачем не зазначено, щодо якої саме юридичної особи складено акт та в якому саме приміщенні здійснювалась перевірка, адже за адресою: м.Львів, вул.Сахарова, 82 знаходиться багатоквартирний будинок, до якого входить велика кількість житлових та нежитлових приміщень.

Окрім того, в ОСОБА_4 від 18.08.2016р. №018373 зазначено, що його отримано представником Відповідача ОСОБА_5, проте, вказана особа в період з 15.08.2016р. по 19.08.2016р. перебувала в відрядженні в м.Києві та категорично заперечує як факт складання в її присутності так і факт отримання ОСОБА_4 від 18.08.2016р. №018373 від імені Відповідача.

Щодо акту від 16.05.2017р. №014772 Відповідач зазначає, що з вказаного акту неможливо встановити щодо якої саме юридичної особи складено акт та в якому саме приміщенні проводилась перевірка.

Також в акті від 16.05.2017р. №014772 в графі «Присутні» відсутні записи про присутніх під час складення акту осіб в той час, як в графі «ОСОБА_4 отримав» зазначено «ОСОБА_5 ознайомлена, від підпису відмовилась».

Окрім того, в обґрунтування доводів, на які покликається, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог, Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази надіслання Позивачем супровідного листа від 14.07.2017р. вих. №во-4373-17, оскільки в підтвердження такого факту Позивачем долучено лише поштову квитанцію (касовий чек), що підтверджує лише факт надання Позивачу поштових послуг, але не факт надіслання на адресу Відповідача саме листа від 14.07.2017р. вих. №во-4373-17.

Керівник Товариства Позивача ОСОБА_5 у додатку до відзиву зазначає, що вона є особою, яка наділена правом підпису документів від імені Відповідача та категорично заперечує факт присутності під час проведення перевірки та складення ОСОБА_4 від 18.08.2016р. №018373 та від 16.05.2017р. №014772.

У поданих 27.04.2018р. за вх. №15073/18 поясненнях на відзив Позивач в спростування доводів Відповідача, покладених ним в основу своїх заперечень проти позовних вимог, покликається на те, що Відповідач як юридична особа, 21.06.2006р. зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, а обидва акти Позивача були складені Позивачем саме за вказаною адресою: м.Львів, вул.Сахарова, 82/10.

В спростування відсутності представника Відповідача ОСОБА_5 під час складання акту від 16.05.2017р. №018373 Позивач покликається на лист Відповідача від 15.09.2017р. вих. №15/09/17.

02.10.2018р. Позивачем подано до суду Заяву (вх. №36502/18),у якій визнає факт підписання ОСОБА_4 від 18.08.2016р. №018373 від імені Відповідача не ОСОБА_5, а іншою особою, яка перебувала в приміщенні за адресою: м.Львів, вул.Сахарова, 82/10.

15.11.2018р. Позивачем подано до суду письмовий виступ в дебатах (вх. №43984/18), у якому вказує на те, що Відповідачем вчинено порушення законодавства України у спірних правовідносинах яке доведено належними та допустимими доказами у справі, за яке Позивачем здійснено нарахування вартості спожитих послуг без договору, а недоліки ОСОБА_4 не можуть бути безумовною підставою для звільнення Відповідача від відповідальності.

Також, Позивач зазначає, що Відповідач з 2006р. зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, а з 03.08.2016р. є власником вказаних приміщень. З наведеного Позивач робить висновок про те, що, в силу приписів ст.319 ЦК України, Відповідач зобов’язаний був укласти з Позивачем ОСОБА_6.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок.

Відповідно до пункту 3.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, встановлено, що водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Приписами пункту 3.3. Правил визначено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (п.3.4. Правил).

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем спростовано доводи позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

З підстав наведеного суд критично оцінює доводи Позивача, покладені ним в основу заявлених позовних вимог, оскільки ані в ОСОБА_4 від 18.08.2016р. №018373, ані в ОСОБА_4 від 16.05.2017р. №014772 Позивачем не вказано, в якому саме приміщенні будівлі №82 по вул.Сахарова у м.Львові та стосовно якої саме юридичної особи проводилась перевірка та складався ОСОБА_4.

Окрім того, надані Відповідачем докази та подана Позивачем заява від 02.10.2018р. вх.№36502/18 спростовує факт підписання від імені Відповідача та отримання уповноваженою особою останнього ОСОБА_4 від 18.08.2016р. №018373 та від 16.05.2017р. №014772.

Щодо листа Відповідача від 15.09.2017р. вих. №15/09/17 суд зазначає, що таким підтверджується лише факт присутності представника Позивача в будівлі №82 по вул.Сахарова у м.Львові та повідомлення Відповідача про необхідність укладення угоди на водопостачання, проте, не підтверджується факт проведення перевірки чи огляду та інші доводи, покладені Позивачем в основу позовних вимог.

Окрім того, доводи Позивача про необхідність укладення Відповідачем з ним Договору на підставі того, що Відповідач з 2006р. зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, а з 03.08.2016р. є власником приміщення №10 в будівлі №82 по вул. Сахарова у м.Львові спростовуються тим, що Позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту використання Відповідачем вказаних приміщень у період з 2006 року, користування Відповідачем системою водопостачання у вказаний період, а також того, що Відповідач для здійснення діяльності змушений використовувати послуги з водопостачання та водовідведення.

Також, Позивачем не надано доказів надіслання Відповідачеві до моменту подання позову саме листа від 14.07.2017р. вих. №4373-17.

Крім того суд зазначає, що з зазначеного у листі від 14.07.2017р. вих. №4373-17 Позивачем проведено нарахування Відповідачеві обсягу спожитої води без укладення договору з розрахунку двох вводів. З даного приводу суд зазначає, що в жодному з представлених Позивачем ОСОБА_7 не міститься відомостей про наявність у Відповідача двох вводів і в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності у Відповідача станом на час складення ОСОБА_4 двох вводів. Крім того суд зазначає, що в суда відсутні повноваження для самостійного здійснення розрахунку, оскільки в силу п.3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання, водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008р. №190, такий розрахунок виконує виробник.

При цьому суд бере до уваги, що, як зазначено представником Позивача, дані щодо величини перерізу вводів Позивачем отримано не внаслідок проведених перевірок, а з документації, наданої Відповідачем після дати складання ОСОБА_4 для укладення Договору. Проте, доказів представлення Відповідачем Позивачу даних щодо величини перерізу вводів (діаметру) Позивачем не представлено. Більше того, представник Позивача повідомив в судовому засіданні, що дані з приводу величини перерізу ним взяті саме 15мм, оскільки такі являються стандартними, проте, жодних доказів цього суду не представлено, такі обставини не визнані та не підтверджені представником Відповідача.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що в позові слід відмовити повністю за недоведеністю позовних вимог.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжне доручення від 09.02.2018р. №1078 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1762грн.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв’язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 1762грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору. Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач наданих чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 1762грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, залишити вказані судові витрати за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 181, 184, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 527, 901 Цивільного кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 26.11.2018р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.