Рішення № 78181380, 28.11.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.11.2018р. Справа №905/1880/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської

філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Великоновосілківської районної

державної адміністрації Донецької області, смт.Велика Новосілка

про стягнення заборгованості в сумі 19143,82 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області, смт.Велика Новосілка, про стягнення заборгованості в сумі 19143,82 грн. з компенсації витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.10.2018р. відкрите провадження у справі №905/1880/18, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 31.10.2018р. о 10.40 год.

Згідно з ухвалою від 31.10.2018р. відкладено розгляд справи на 28.11.2018р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов’язань щодо проведення розрахунків при наданні пільг за період з січня 2018р. по червень 2018р.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву від 23.10.2018р. №02/4716, в яких позовні вимоги не визнав, посилаючись на наступне:

- договір на відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг на 2018р. з позивачем не укладався, у зв’язку з чим у відповідача відсутнє зобов’язання з оплати за надані послуги зв’язку за 2018р.;

- сума позовних вимог є безпідставною та підлягає зменшенню, оскільки позивач надавав пільги з послуг зв’язку особам, що не мали на це законного права, а саме померлим особам та вибувшим у інший район, внаслідок чого, за твердженням відповідача, сума фактично наданих послуг за спірний період складає 16398,28грн.;

- відповідач не приймав на перевірку розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговим категоріям згідно з формою « 2 пільга», не мав можливості проводити звірку з інформацією, що міститься в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, що мають право на пільги з інформацією, що надходить від позивача.

29.10.2018р. відповідач надав заперечення, в яких стверджує про неможливість підписання акту звіряння заборгованості з позивачем у зв’язку з відсутністю за відповідачем будь-яких грошових зобов’язань .

05.11.2018р. позивач надав відповідь на відзив, в якій підтримав обставини, викладені в позовній заяві.

27.11.2018р. на електронну адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній підтримав свою правову позицію щодо необґрунтованості розрахунку суми заборгованості з посиланням на відсутність наданих позивачем тарифів на послуги та безпідставність надання послуг 15-ти особам, що не мали права на відповідну пільг.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Виходячи зі змісту позовної заяви та доданих документів, на виконання вимог чинного законодавства України, позивач, як оператор телекомунікаційних послуг в період з січня 2018р. по червень 2018р. надавав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах відповідним категоріям громадян, що проживають на території Великоновосілківського району Донецької області, на суму 19143,82 грн.

В підтвердження факту надання телекомунікаційних послуг позивач посилається на щомісячні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг з 04.02.2018р. по 04.07.2018р., які були направлені на адресу відповідача.

Проте, як вказує позивач, розрахунки видатків відповідач не оплатив.

Позивач листом від 12.09.2018р. №12С000-98 звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування витрат, пов’язаних з наданням телекомунікаційних витрат в сумі 19149,82 грн.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 19149,82 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов від 23.10.2018р. №02/4716, заяві від 27.11.2018р. №02/5304.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд не приймає до уваги заперечення відповідача та вважає позовні вимоги правомірними, такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

У відповідності до ст.19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України від 22.10.1993р. №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту”, Законом України від 28.02.1991р. № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Законом України від 23.03.2000р. №1584-ІІІ “Про жертви нацистських переслідувань”, Законом України від 26.04.2001р. №2402-ІІІ “Про охорону дитинства”, Законом України від 24.03.1998р. №203/98-ВР “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”.

Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України “Про телекомунікації” телекомунікаційні послуги (послуги зв’язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295, визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв’язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред’явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. При цьому, в силу положень Конституції України та законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що такі пільги надають.

Таким чином, надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян.

Відповідно до ст.5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Згідно із ст.22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів відповідно до ст.22 Бюджетного кодексу України можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим кодексом.

Частиною 6 ст.48 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово- комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно із ст.51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу тощо.

У відповідності до статей 89, 102 Бюджетного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв’язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", пунктом 3 якого передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003р. №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" житлових субсидій населенню, допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, вказаним Порядком не передбачено обов’язковості укладення відповідного договору про відшкодування витрат за надані послуги зв’язку пільговим категоріям громадян, адже зобов’язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від бажання сторін.

З огляду на викладене, посилання відповідача на відсутність відповідного укладеного договору з позивачем, судом відхиляється.

Згідно з пунктом 10 положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", з дотриманням вимог наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 №535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних наданням пільг "2-пільга" та Інструкції про порядок її заповнення, позивачем у встановлені строки направлялися на адресу відповідача розрахунки заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг абонентам-пільговикам смт.Велика Новосілка у минулому місяці на паперових та електронних носіях, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування зазначених соціальних пільг Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області є ОСОБА_1 соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відтак, як встановлено вище, відповідач є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у смт.Велика Новосілка, зобов'язаний здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, на пільгових умовах.

За змістом п.11 Положення №117 та п.2 Постанови №256, уповноважений орган зобов'язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься у Реєстрі, з інформацією, яка надійшла від підприємств; у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, провести уточнення інформації, що стосується виявлених розбіжностей; скласти акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга" та подати зазначені акти звірки до фінансового органу.

Факт надання ПАТ «Укртелеком» послуг пільговим категоріям населення смт.Велика Новосілка підтверджується наданими позивачем доказами та в більшій частині не заперечується відповідачем.

У відзиві на позов, заяві від 27.11.2018р. №02/5304 відповідач посилається на безпідставність позовних вимог у зв’язку з завищенням суми наданих послуг пільговій категорії населення за даний період. Зокрема, як вказує відповідач, позивачем безпідставно надані послуги 15 особам, які не мали права на відповідну пільгу.

Суд вказані заперечення до уваге не приймає, як такі, що не доведені належними доказами.

Так, згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, підставою для проведення перерахунку є виявлені Уповноваженим органом розбіжності між інформацією, що міститься в Реєстрі, та інформацією, яка надходить від надавачів послуг.

Як встановлено, згідно визначеного Положенням порядку (п.11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги), уповноваженим органом не надано доказів надання позивачу інформації про виявлені невідповідності в наданих позивачем розрахунках з даними Реєстру у відповідному періоді.

Жодних доказів в підтвердження своїх тверджень відповідачем до справи не надано. Зокрема, матеріали справи не містять відомостей щодо осіб, які втратили право на пільги, дат настання таких подій тощо.

Як було зазначено вище, позивачем направлялися на адресу відповідача розрахунки заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг абонентам-пільговикам смт.Велика Новосілка. Також в матеріалах справи наявне листування між сторонами з приводу укладання відповідного договору на 2018р.

Проте, укладання відповідного договору між сторонами не є предметом розгляду у даній справі.

Листом від 19.09.2018р. позивач звертався до відповідача з пропозицією щодо врегулювання можливих розбіжностей шляхом надання списку осіб, яким, відповідно до результатів звіряння форми « 2-пільга» безпідставно надавалися послуги з зазначення дати зняття пільг. Крім цього, під час розгляду справи позивачем на адресу відповідача було направлено акт звірки взаємних розрахунків листом від 16.10.2018р. №12С000-113.

Будь-яких доказів повідомлення позивача відповідачем (на якого покладено функції ведення персоніфікованого обліку отримувачів пільг) щодо осіб, які втратили право на відповідну пільгу, до справи також не надано.

Таким чином, підстави для проведення перерахунку витрат на надання послуг на пільгових умовах громадянам смт. Велика Новосілка у 2018 році за спірний період відсутні.

Відтак, відповідно до правової позиції, сформованої Європейським судом з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” від 20.11.2011р. щодо принципу належного урядування державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків.

За таких обставин, враховуючи, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались на виконання імперативних законодавчих приписів, виходячи з того, що відповідач (як уповноважений державою орган) в силу закону має відшкодувати спірні витрати позивачу за рахунок бюджетних коштів, приймаючи до уваги ті обставини, що відповідач такого відшкодування не здійснив, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 19143,82 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 236-241, Перехідними положеннями Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії, м.Дніпро до ОСОБА_1 соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області, смт.Велика Новосілка про стягнення заборгованості в сумі 19143,82 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області, смт.Велика Новосілка (85500, Донецька область Великоновосілківський район, смт.Велика Новосілка, вул.Янисольська, б.68, ЄДРПОУ 03197233) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (01601 м.Київ, бул.Т.Шевченка, буд.18, ЄДРПОУ 21560766) в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (49600 м.Дніпро, вул.Херсонська, 26, ЄДРПОУ 25543196) заборгованість в сумі 19143,82 грн., судовий збір в сумі 1762 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 28.11.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 29.11.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина