Ухвала суду № 78181359, 27.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.11.2018Справа № 910/15526/18

Суддя Сівакова В.В., розглянувши

позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" Славкіної М.А.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ-Інвест-Сістем"

про звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

20.11.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" Славкіної М.А. до Товариства з обмеженою відповідальністжю "МДМ-Інвест-Сістем" про звернення стягнення преждмета застави - облігації підприємств іменні, відсоткові, бездокументарні, серії А (міжнарродний ідентифікаційний номер (ISIN) - UA4000176507), емітовані ТОВ "Європа-Факторинг" код ЄДРПОУ 38472393, в кількості 82005 штук в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 23-47/1-10-ЦП/2.

Позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить здійснити звернення стягнення на предмет застави за кредитним договором № 23-47/1-10-ЦП/2 при цьому не зазначено його дату, однак зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів кредитний договір, на забезпечення виконання якого був укладений договір застави, має № 23-47/1-10 та датований 14.12.2010.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Позовна заява не містить ціну позову та в прохальній частині позову не вказано розмір заборгованості в рахунок погашення якої заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" (зі змінами) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2018 встановлено у розмірі 1.762,00 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (зі змінами) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на викладене, мінімальна ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1.762,00 грн., а максимальна 616.700,00 грн.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивачем за подання позову не надано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі. Натомість, подано заяву про звільнення від сплати судового збору або про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення з посиланням на ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Як на підставу для відстрочення сплати судового збору позивач посилається на те, що на підставі постанови Правління Національного банку України № 234 від 05.04.2016 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 463 від 05.04.2016 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку. Виконавчої дирекцією Фонду прийнято рішення № 913 від 03.06.2016 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатору банку". На даний час, усі кошти, що банк отримує, спрямовується на виконання зобов'язань перед вкладниками, а тому не має можливості сплачувати судовий збір у таких розмірах. Таким чином, неплатоспроможний майновий стан ПАТ "КБ "Хрещатик" підтверджений постановою Правління Національного банку України № 234 від 05.04.2016 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" та не потребує доказування.

Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.

Підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Разом з тим, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Проте, на підтвердження свого скрутного майнового становища позивач не надав жодного фінансового документа чи будь-якого іншого належного та допустимого доказу, тоді як посилання позивача на відкриття ліквідаційної процедури банку самі по собі не свідчать про відсутність достатніх коштів для сплати судового збору.

Отже, позивачем до заяви не додано документів в підтвердження його майнового стану, який суд має враховувати при вирішенні питання, зокрема, про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору.

Крім того, до заяви не додано доказів щодо існування хоча б однієї із зазначених у частині 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" умов.

Також, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що під час розгляду справи в господарському суді у нього буде реальна можливість сплатити необхідну суму судового збору.

Статтею 129 Конституції України, як однією із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що свідчить про те, що позивачі під час подання позову є рівними та на них покладається обов'язок щодо сплати судового збору за розгляд у суді позовних заяв.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є, визначений в ГПК України, обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами, у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги недоведеність обставин, які перешкоджають сплаті судового збору, в розумінні ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" про звільнення від сплати судового збору або про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 162, 164, 174 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору або про відстрочення сплати судового збору.

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання

- заяви із зазначенням ціни позову, надавши докази її надіслання відповідачу;

- заяви виклавши зміст позовних вимог із зазначенням кредитного договору (№ та дати) та суми заборгованості в рахунок погашення якої заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет застави, надавши докази її надіслання відповідачу;

- доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Попередити позивача, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набрала чинності 27.11.2018 та оскарженню не підлягає.

Суддя В.В.Сівакова