Рішення № 78181339, 22.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.11.2018Справа № 910/13383/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофармація"

до Приватного акціонерного товариства "Медфарком-Центр"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники сторін: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

08 жовтня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофармація" (позивач) надійшла позовна заява №37/01-06 від 03.10.2018 року до Приватного акціонерного товариства "Медфарком-Центр" (відповідач) про стягнення штрафу за договором купівлі-продажу № 74777-Дн від 02.04.2018 року в сумі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 74777-Дн від 02.04.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 року у справі № 910/13383/18 позовну заяву №37/01-06 від 03.10.2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофармація" до Приватного акціонерного товариства "Медфарком-Центр" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрофармація" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

23 жовтня 2018 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофармація" надійшла заява № 47/01-06 від 19.10.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13383/18; ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання призначено на 22.11.2018 року.

19.11.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 01-11/18 від 13.11.2018 року ,в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що суб'єкти господарювання, що здійснюють реалізацію інсулінів, зобов'язані для розрахунку надбавки (націнки) на зазначені товари спиратися лише на цифрове значення затвердженої МОЗ У країни референтної ціни. Відповідач зазначив, що відшкодування вартості препаратів здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, на рівні не вище затвердженої Міністерством охорони здоров'я України референтної ціни (ціни відшкодування) на лікарський засіб. В постанові Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. № 955 "Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення" (Офіційний вісник України, 2008 р., № 84, ст. 2825) визначено, що правила ціноутворення не застосовуються до препаратів інсуліну, що внесені до реєстру референтних цін (цін відшкодування) на препарати інсуліну.

Представники сторін в судове засідання 22.11.2018 року не з'явилися.

При цьому, 19.11.2018 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява № 54/01-06 від 15.11.2018 року, в якій позивач просить розглянути справу без його участі.

22.11.2018 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява № 02-11/18 від 22.11.2018 року, в якій останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з необхідністю представника відповідача бути присутнім в іншому судовому засіданні.

Вказану заяву було розглянуто в судовому засіданні 22.11.2018 та відхилено як безпідставну.

Відхиляючи наведену заяву, суд виходив з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зазначає, що у відповідних випадках неможливості явки в судове засідання представника учасника справи (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні тощо) такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно ст.ст. 56, 60, 61 Господарського процесуального кодексу України з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.74-78 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Отже, відповідач не позбавлений можливості залучити іншого представника у судове засідання 22.11.2018р., а доказів неможливості розгляду спору без участі представника відповідача матеріали справи не містять.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.07.2018 року у справі №927/1091/17.

Крім того, судом також врахований висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №915/593/17, згідно з яким, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового розгляду 22.11.2018 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрофармація" (надалі - позивач, покупець) та Приватним акціонерним товариством "Медфарком-Центр" (надалі - відповідач, продавець) укладено договір купівлі-продажу № 74777-Дн (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов'язується продати й доставити власними силами (у межах України) покупцеві лікарські засоби (товар) в асортименті і кількості, зазначеній у накладних, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар і оплатити його вартість.

В п. 6.4. договору сторони узгодили, що у випадку порушення порядку (правил) формування граничних постачальницько-збутових надбавок на лікарські засоби продавець зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень).

На виконання умов договору купівлі-продажу № 74777-Дн від 02.04.2018 року відповідач передав, а позивач прийняв товар (лікарські засоби), що підтверджується видатковою накладною № 0183718 від 30.05.2018 року, у відповідності до якої позивачу було передано НОВОМІКС 30 ФЛЕКСПЕН, суспензія для ін'єкцій, 100 ОД/мл, картридж 3 мл № 5 за ціною 1155,50 грн. за первинну упаковку та видатковою накладною № 0185370 від 15.06.2018 року, у відповідності до якої позивачу було передано НОВОРАПІД ФЛЕКСПЕН, розчин для ін'єкцій, 100 МО/мл, картридж 3мл № 5 за ціною 1152,00 грн. за первинну упаковку.

Як зазначив позивач, закупівельна ціна НОВОМІКС 30 ФЛЕКСПЕН суспензія для ін'єкцій, 100 ОД/мл, картридж 3 мл № 5 становила 989,855 грн., з урахуванням максимально допустимого рівня граничної надбавки в розмірі 10% відпускна ціна повинна була становити не більше 1 088,84 грн. за одну упаковку (989,855 + 10% = 1088,84), а не 1155,50 грн. Тобто фактично надбавка становила 16,73 % до закупівельної (оптово-відпускної) ціни замість максимально допустимих 10 %, що в грошовому виразі перевищення граничної надбавки становить 66,66 грн. за одну упаковку, видаткової накладної № 0185370 від 15.06.2018 року:

Закупівельна ціна НОВОРАПІД ФЛЕКСПЕН розчин для ін'єкцій, 100 МО/мл, картридж 3мл № 5 становила 940,28 грн., з урахуванням максимально допустимого рівня граничної надбавки в розмірі 10% відпускна ціна повинна була становити не більше 1034,30 грн. за одну упаковку (940,28 + 10% = 1 =034,30), а не 1152,00 грн. Тобто фактично надбавка становила 22,52 % до закупівельної (оптово-відпускної) ціни замість максимально допустимих 10 %, що в грошовому виразі перевищення граничної надбавки становить 117,70 грн. за одну упаковку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що звертався до відповідача з вимогою про надання інформації щодо оптово-відпускних цін на лікарські засоби, що були поставлені йому згідно видаткових накладних №№ 0183718 від 30.05.2018 року та 0185370 від 15.06.2018 року. Відповідач повідомив позивачу закупівельні ціни на лікарські засоби, що були поставлені згідно видаткових накладних № 0183718 від 30.05.2018 року та № 0185370 від 15.06.2018 року.

Враховуючи інформацію щодо оптово-відпускних цін надану відповідачем, позивач встановив, що відповідачем в порушення пп. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 955 від 17 жовтня 2008 року «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і медичні вироби» було поставлено лікарські засоби з перевищенням граничних надбавок.

Таким чином, перевищивши граничну надбавку на лікарські засоби відповідач порушив порядок (правила) формування граничних постачальницько-збутових надбавок на лікарські засоби, що передбачений пп. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 955 від 17 жовтня 2008 року «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і медичні вироби», чим порушив право позивача отримати товари за договором за цінами, що врегульовані законодавством України. Тобто, позивач мав право отримати товари за цінами, які повинні були бути дешевше, ніж це відбулося.

За вказаних вище обставин, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 10 000,00 грн. згідно п. 6.4 договору купівлі-продажу № 74777-Дн від 02.04.2018 року.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Закон України «Про ціни і ціноутворення» визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

В п. 8 ч. 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що постачальницько-збутова надбавка (постачальницька винагорода) - сума витрат суб'єкта господарювання, що пов'язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) під час надходження від виробника (постачальника) на відповідний товарний ринок, та прибутку. Гранична постачальницько-збутова надбавка є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб'єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю, під час встановлення ціни товару.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про ціни і ціноутворення» Кабінет Міністрів України: забезпечує проведення державної цінової політики; здійснює державне регулювання цін, визначає повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; визначає перелік товарів, державні регульовані ціни на які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, якщо інше не визначено законом.

Згідно пп. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 955 від 17 жовтня 2008 року «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і медичні вироби» установлено, що на лікарські засоби, включені до Національного переліку основних лікарських засобів (крім наркотичних, психотропних лікарських засобів, прекурсорів та медичних газів) та обов'язкового мінімального асортименту лікарських засобів для аптечних закладів та фельдшерсько-акушерських пунктів, визначеного Міністерством охорони здоров'я, граничні постачальницько-збутові надбавки не вище ніж 10 відсотків, що нараховуються до оптово-відпускної ціни з урахуванням податків та зборів, а граничні торговельні (роздрібні) надбавки не вище ніж 25 відсотків, що нараховуються до закупівельної ціни з урахуванням податків.

В той же час, в п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2014 року № 73 «Питання реалізації пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на препарати інсуліну» установлено, що дія пілотного проекту поширюється на препарати інсуліну, зареєстровані в Україні і внесені до Державного реєстру лікарських засобів; з 1 квітня 2016 p.: обіг препаратів інсуліну, зокрема відшкодування їх вартості за рахунок коштів місцевих бюджетів, здійснюється на рівні не вище затвердженої МОЗ референтної ціни (ціни відшкодування) на лікарський засіб; на період дії пілотного проекту постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1303 "Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань" (Офіційний вісник України, 1998 p., № 33, ст. 1241) та постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. № 955 "Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення" (Офіційний вісник України, 2008 р., № 84, ст. 2825) не застосовуються до препаратів інсуліну, що внесені до реєстру референтних цін (цін відшкодування) на препарати інсуліну; на препарати інсуліну встановлюються граничні постачальницько-збутові надбавки не вище 10 відсотків та граничні торговельні (роздрібні) надбавки не вище 10 відсотків.

Отже, Міністерство охорони здоров'я України затверджує референтну ціну (ціну відшкодування) на лікарський засіб у цифровому значенні, і усі суб'єкти господарювання, що здійснюють реалізацію інсулінів, зобов'язані для розрахунку надбавки (націнки) на зазначені товари спиратися лише на цифрове значення затвердженої МОЗ У країни референтної ціни.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.03.2018 року № 453 "Про затвердження реєстру референтних цін (цін відшкодування) на препарати інсуліну станом на 01 лютого 2018 року" затверджено Реєстр референтних цін (цін відшкодування) на препарати інсуліну станом на 01 лютого 2018 року, до якого, зокрема, віднесено препарати НОВОМІКС 30 ФЛЕКСПЕН, суспензія для ін'єкцій, 100 ОД/мл, картридж 3 мл № 5 та НОВОРАПІД ФЛЕКСПЕН, розчин для ін'єкцій, 100 МО/мл, картридж 3 мл № 5 були внесені до зазначеного реєстру.

Як встановлено у науково-правовому експертному висновку Інституту Держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України від 09.08.2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 73 від 5 березня 2014 року при формуванні граничних постачальницько-збутових та граничних торговельних (роздрібних) надбавок на препарати інсуліну протягом періоду з 01 квітня 2016 року по теперішній час суб'єкти господарювання не зобов'язані враховувати митну вартість. Протягом періоду з 01 квітня 2016 року по теперішній час формування граничних постачальницько-збутових та станичних торговельних (роздрібних) надбавок на препарати інсуліну здійснюється (має здійснюватись) виключно на рівні не вище затвердженої Міністерством охорони здоров'я України референтної ціни (ціни відшкодування) на лікарський засіб (інсулін).

Також, у вказаному вище науково-правовому експертному висновку визначено, що згідно постанови Кабінету міністрів України № 73 від 5 березня 2014 р. в період з 01 квітня 2016 року по теперішній час розрахунок відпускних цін на препарати інсуліну, які закуповуються за кошти відповідних (місцевого, державного) бюджетів, зокрема: формування граничних постачальницько-збутових та граничних торговельних (роздрібних) надбавок на препарати інсуліну, здійснюється (має здійснюватись) виключно на рівні не вище затвердженої Міністерством охорони здоров'я України референтної ціни (ціни відшкодування) на лікарський засіб (інсулін).

В науково-правовому експертному висновку Інституту Держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України від 09.08.2018 року вказано, що постачальники препаратів інсуліну зобов'язані розраховувати відпускну ц2іну препаратів інсуліну спираючись виключно на оптово-відпускну ціну, що встановлена у відповідному реєстрі референтних цін.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач виконав зобов'язання з поставки товару (лікарських засобів) - НОВОМІКС 30 ФЛЕКСПЕН, суспензія для ін'єкцій, 100 ОД/мл, картридж 3 мл № 5 та НОВОРАПІД ФЛЕКСПЕН, розчин для ін'єкцій, 100 МО/мл, картридж 3мл № 5 у відповідності до умов договору купівлі-продажу № 74777-Дн від 02.04.2018 року та вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим, у суду відсутні правові підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як штраф, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за порушення умов договору щодо дотримання відповідачем порядку (правил) формування граничних постачальницько-збутових надбавок на лікарські засоби є необґрунтованою, недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.11.2018р.

Суддя О.В. Котков