Рішення № 78181265, 28.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2018Справа № 910/12131/18

За позовом Приватного підприємства «АДОРА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПФ АГРО»

про стягнення 221 611,80 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «АДОРА» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПФ АГРО» про стягнення 221 611,80 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 20.10.2017 по 27.06.2018 здійснив поставку відповідачу товару, розрахунок за який відповідач здійснив лише частково, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 позовну заяву Приватного підприємства «АДОРА» залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

27.09.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов лист, згідно якого позивач повідомив про направлення позовної заяви, складеної відповідно до вимог, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 18.09.2018. В якості додатку до даного листа додано позовну заяву (уточнену) про стягнення 221611,80 грн. № б/н від 25.09.2018.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12131/18 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 про відкриття провадження у справі № 910/12131/18.

10.10.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

01.11.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив вважати строк, встановлений для подання відзиву на позовну заяву, пропущеним з поважних причин та поновити його. В зазначеному відзиві відповідач вказав, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 221 611,80 грн., на його думку, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з огляду на те, що не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Враховуючи зазначене, відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

19.11.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання, відповідно до якого позивач просив суд відхилити наданий відповідачем відзив, не визнаючи причини пропуску строку для його подання поважними.

Розглянувши клопотання відповідача, викладене у відзиві, поданому 01.11.2018 через відділ діловодства суду, відповідно до якого відповідач просив суд вважати строк, встановлений для подання відзиву на позовну заяву, пропущеним з поважних причин та поновити його, суд дійшов висновку про визнання строку, встановленого для подання відзиву, таким, що пропущений з поважних причин, та поновив його.

Клопотання позивача, подане 19.11.2018 через відділ діловодства суду, судом відхилене та визнане безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, додані до неї докази, а також відзив та додані до нього докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «АДОРА» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПФ АГРО» (відповідач) було укладено договір у спрощений спосіб на поставку нафтопродуктів.

В період з 20.10.2017 по 27.06.2018 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 701 727,08 грн

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначив, що відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар виконував, але не повністю та несвоєчасно. Відповідач здійснював оплату лише частково. Внаслідок зазначеного, станом на момент подання позову у відповідача утворився борг по оплаті товару, поставленого позивачем в сумі 221 611,80 грн.

Матеріали справи містять відзив відповідача, поданий 01.11.2018 через відділ діловодства суду, зі змісту якого вбачається, що відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з огляду на те, що не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Вчинені позивачем та відповідачем дії, які полягали у виставленні позивачем відповідачу рахунків-фактури на загальну суму в розмірі 3 701 727,08 грн., які, в свою чергу, були частково сплачені відповідачем, та передача товару відповідачу, свідчать про вчинення сторонами у спрощений спосіб правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що на підставі видаткових накладних, в період з 20.10.2017 по 27.06.2018 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 701 727,08 грн.

Матеріали справи містять відзив відповідача, поданий 01.11.2018 через відділ діловодства суду. В основу заперечень відповідача покладене твердження про те, що, на його думку, позивачем не надані суду належним чином оформлені первинні документи поставки (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей), які б давали можливість, в розумінні статей 76 - 79 ГПК України, стверджувати про належність, достовірність та достатність доказів по справі. Відповідач стверджує, що позивачем не доведений належним чином факт отримання відповідачем товару.

У відзиві відповідач наголошує на тому, що всі довіреності на одержання цінностей для ТОВ «СПФ АГРО» підписані не директором ОСОБА_2, а іншою, невідомою відповідачу, особою, яка точно не мала повноважень на видачу таких документів та надавати розпорядження про прийняття товару.

Більше того, на більшості видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, відсутні чи то підпис уповноваженої особи ТОВ «СПФ АГРО», чи то печатка підприємства. Крім того, майже всі додані до позовної заяви довіреності від імені ТОВ «СПФ АГРО» на одержання матеріальних цінностей не містять інформації про об'єм товару на який надано дозвіл про його отримання, що в даному випадку є істотним порушенням законодавства та вимог щодо реалізації даних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відхилення заперечень, викладених відповідачем у відзиві, оскільки наявні в матеріалах справи довіреності на одержання цінностей для ТОВ «СПФ АГРО» підписані саме директором ОСОБА_2, а також головним бухгалтером ОСОБА_3 і містять печатку підприємства. Щодо твердження відповідача стосовно того, що довіреності від імені ТОВ «СПФ АГРО» на одержання матеріальних цінностей не містять інформації про об'єм товару, на який надано дозвіл про його отримання, то суд звертає увагу відповідача на те, що зазначення інформації про об'єм товару, на який надано дозвіл про його отримання, не відноситься до обов'язку позивача, оскільки вказані довіреності видавалися саме відповідачем.

По матеріалам справи судом також встановлено, що видаткові накладні № РН-0001537 від 14.11.2017, № РН-0001585 від 20.11.2017, № РН-0001598 та № РН-0001599 від 22.11.2018, № РН-0001609 від 24.11.2017, № РН-0001625 від 28.11.2017, № РН-0001638 від 29.11.2017, № РН-0001770 від 20.12.2017, № РН-0001803 від 25.12.2017, № РН-0001811 від 26.12.2017, № РН-0001840 та № РН-0001842 від 09.01.2018, № РН-0000083 від 16.01.2018, № РН-0000381 від 03.03.2018, № РН-0000453 від 19.03.2018 не містять підпису уповноваженої особи ТОВ «СПФ АГРО».

Однак, дослідивши наявні в матеріалах справи копії по поточному рахунку позивача за період з 20.10.2018 по 27.06.2018, судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні були сплачені відповідачем повністю або частково.

Враховуючи вище встановлені обставини справи, додані до позовної заяви видаткові накладні на загальну суму 3 701 727,08 грн. приймаються судом в якості належних доказів по справі, що підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 3 701 727,08 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Додатково факт поставки позивачем відповідачу товару на вказану суму підтверджуються наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, здійснив лише часткову оплату поставленого позивачем товару в сумі 3 480 115,28 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок по поточному рахунку позивача за період з 20.10.2018 по 27.06.2018.

У зв'язку із зазначеним, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений останнім товар станом на момент подання позову становить 221 611,80 грн. (3 701 727,08 грн. - 3 480 115,28 грн. = 221611,80 грн.).

17.07.2018 позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату заборгованості за отриманий товар в сумі 221 611,80 грн. Дана вимога була отримана відповідачем 26.07.2018, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач відповіді на вказану вимогу не надав та борг не сплатив.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 221 611,80 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар (основного боргу) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем разом із позовною заявою подано попередній розрахунок суми судових витрат, зі змісту якого вбачається, що позивач поніс судові витрати в розмірі 3 324,18 грн. судового збору, а також очікує понести витрати в розмірі 20 000,00 грн., пов'язані із наданням професійної правничої допомоги адвокатом.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК країни).

Матеріалами справи підтверджується, що між Приватним підприємством «АДОРА» (позивач) Адвокатом Юридичної консультації м. Слов'янська Донецької області Чередниченком Романом Володимировичем укладено Договір про надання правничої допомоги від 08.09.2018, відповідно до п. 1.1 якого клієнт уповноважує адвоката підготувати позовну заяву від ПП «АДОРА» за позовом до ТОВ «СПФ Агро» про стягнення заборгованості у розмірі 221 611,80 грн.

Пунктом 1.2 зазначеного договору передбачено, що за надання вищезазначеної правничої допомоги клієнт сплачує адвокатові гонорар в розмірі 3 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач не подав та не надіслав жодних доказів на підтвердження факту сплати ним адвокату гонорару в розмірі 3 000,00 грн. Крім того, матеріали справи також не містять доказів, які підтверджували б витрати позивача в розмірі 20 000,00 грн., пов'язані із наданням професійної правничої допомоги адвокатом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 3 324,18 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 232, 233, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПФ АГРО» (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 11-Б, оф. 8; ідентифікаційний код 37251667) на користь Приватного підприємства «АДОРА» (84112, Донецька обл., м. Слов’янськ, вул. Корольова, буд. 12, кв. 5; ідентифікаційний код 31349261) 221 611,80 грн. (двісті двадцять одну тисячу шістсот одинадцять гривень 80 коп.) основного боргу та 3 324,18 грн. (три тисячі триста двадцять чотири гривні 18 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 28.11.2018.

Суддя Гумега О.В.