Рішення № 78181211, 12.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2018Справа № 910/9076/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Австро-Угорська Лізингова Команія"

до Комунального підприємства "Київський метрополітен"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київська міська рада

про стягнення 526 240 476, 28 грн.

представники сторін:

від позивача: Гончарук М.П.

від відповідача: Цибізова О.О.

від третьої особи - Масляннікова В.В. - довіреність № 225-КМГ-3458 від 25.09.18

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг", яке в подальшому було перейменоване у ТОВ "Австро-Угорська Лізингова Команія" (далі - ТОВ "Австро-Угорська Лізингова Команія", позивач) із позовом до Комунального підприємства "Київський метрополітен" (далі - КП "Київський метрополітен", відповідач) про стягнення матеріальних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання судового рішення, у сумі 526 240 476, 28 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р. у справі № 910/8397/16, яким з КП "Київський метрополітен" було стягнуто заборгованість за договором про надання фінансових лізингових послуг № 16-Упр-09 від 16.07.2009 р. Указане рішення відповідач виконав неповністю та несвоєчасно, що призвело до матеріальних втрат позивача, понесених від знецінення грошових коштів.

У позові ТОВ "Укррослізинг" просить суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 438 903 565,18 грн. та 3 % річних у сумі 87 336 911,10 грн., нараховані за період з 03.09.2016 р. по 10.07.2018 р., що разом складає 526 240 476, 28 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2018 р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надано можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.

У строк, встановлений судом, відповідач надав відзив на позов, у якому проти доводів позивача заперечив, вважав їх необгрунтованими.

Також у підготовчому засіданні представник відповідача заявив клопотання про залучення до розгляду справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київської міської ради, Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Прокуратури міста Києва, оскільки рішення у справі може вплинути на їх права та обов'язки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2018 р. вказане клопотання КП "Київський метрополітен" було задоволене частково, залучено до розгляду справи Київську міську раду у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки виконання зобов'язань зі сплати лізингових платежів за договором, на який посилається позивач, здійснюється за рахунок місцевого бюджету, що приймається на підставі рішення Київської міської ради. Щодо залучення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Прокуратури міста Києва, то в цій частині клопотання було відхилене судом з підстав його необгрунтованості. Зокрема, суд вважав, що факт підпорядкування відповідача Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не є підставою для залучення вказаних осіб до участі у справі та рішення по справі не вплине на їх права та обов'язки, а також Прокуратури міста Києва.

Також ухвалою суду від 17.09.2018 р. було задоволене клопотання представника відповідача про витребування з Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ (далі - ВПВР Департаменту ДВС МЮУ) інформації щодо примусового виконання наказу від 06.02.2017 р., виданого господарським судом міста Києва по справі № 910/8397/16, а саме - стосовно розміру грошових коштів, які були стягнуті в рамках виконавчих проваджень № 53587903 і № 55700556 по справі № 910/8397/16, та які були перераховані стягувачу - ТОВ "Укррослізинг" станом на 10.07.2018 р.

Крім того, у підготовчому засіданні (17.09.2018 р.) ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб - інвестиційного радника та юридичного консультанта австрійської інвестиційної групи FIS Capital GmbH, а також головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Рубель І.В. з тих підстав, що рішення по справі не вплине на їх права та обов'язки, вказані особи не будуть наділені новими правами, не будуть змінені їх наявні права та/або обов'язки, їх не буде позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Також судом було розглянуте клопотання представника КП "Київський метрополітен" (відповідача) про зупинення провадження у даній справі до розгляду господарським судом міста Києва іншої судової справи - № 910/8397/16 за заявою КП "Київський метрополітен" про відстрочення виконання судового рішення. За результатами розгляду вказаного клопотання суд постановив ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням її до протоколу судового засідання, про відмову у його задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Cуд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У даному випадку суд виходив з того, що встановлені судом факти та обставини у іншій справі (№ 910/8397/16) під час розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду не вплинуть на фактичні обставини та оцінку доказів у даному спорі, який стосується стягнення матеріальних втрат, понесених позивачем від знецінення грошових коштів. Отже, клопотання відповідача про зупинення провадження суд визнав безпідставним, а тому у його задоволенні відмовив.

02.10.2018 р. на виконання ухвали господарського суду міста Києва від 17.09.2018 р. про витребування доказів, від ВПВР Департаменту ДВС МЮУ надійшли матеріали виконавчих проваджень № 53587903 та № 55700556 щодо виконання судового рішення у справі № 910/8397/16.

Представник позивача під час розгляду справи по суті підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що інфляційні втрати, нараховані на заборгованість, стягнуту судовим рішенням з урахуванням індексу коригування KNBU, не можуть бути застосовані, оскільки індексації підлягає лише грошова одиниця України гривня, в той час, як іноземна валюта не може бути проіндексована. Також вказав про невідповідність розрахунків погашеної суми заборгованості із даними обліку КП "Київський метрополітен". Просив відмовити у задоволенні позову. Крім того, під час розгляду справи по суті (12.11.2018 р.) заявив клопотання про долучення додаткових доказів по справі, яке суд залишив без розгляду на підставі ст. 207 ГПК України, оскільки те було подане з порушенням строків, встановлених законом та ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 16.07.2018 р. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Представник третьої особи - Київської міської ради проти позову заперечив, вважав, що позов задоволенню не підлягає з підстав, визначених відповідачем.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 16.07.2009 р. між ТОВ "Укррослізинг" (перейменоване у ТОВ "Австро-Угорська Лізингова Команія", лізингодавець) та КП "Київський метрополітен" (лізингоодержувач) був укладений договір № 16-Упр-09 про надання фінансових лізингових послуг (вагонів метрополітену) № 16-Упр-09. Відповідно до умов цього договору (п.п. 2.1, 2.2 договору) лізингодавець надає, а лізингоодержувач отримує фінансові лізингові послуги, а саме - вагони метрополітену, визначені лізингоодержувачем відповідно до специфікації.

У зв'язку із порушенням відповідачем (КП "Київський метрополітен") умов указаного договору рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2016 р. по справі № 910/8397/16 з КП "Київський метрополітен" на користь ТОВ "Укррослізинг" (перейменоване у ТОВ "Австро-Угорська Лізингова Команія") була стягнута заборгованість з оплати частини вартості предмета лізингу у розмірі 396 828 349, 71 грн., заборгованість з оплати відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 116 766 204, 27 грн., інфляційні втрати у розмірі 235 028 314, 75 грн., 3 % річних у розмірі 25 332 102 грн., витрат по сплаті судового збору у сумі 55 489,35 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р. у справі № 910/8397/16 вищевказане рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2016 р. змінено, з КП "Київський метрополітен" стягнуто заборгованість з оплати вартості частини предмету лізингу у розмірі 365 972 194, 84 грн., заборгованість з оплати відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 112 303 827, 30 грн., коефіцієнт коригування у розмірі 1 191 237 276, 82 грн., пеню за неналежне виконання зобов'язання в розмірі 42 027 946, 73 грн., інфляційні втрати у розмірі 229 098 329, 81 грн., 3 % річних у сумі 25 332 102, 90 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 123 813,30 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 144 461,80 грн., а всього - 1 966 239 953,50 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2017 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р. скасовано в частині задоволення позову про стягнення пені в розмірі 42 027 946, 73 грн. та в цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. У іншій частині постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р. - залишена без змін.

Відповідно до 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вищевказаними рішеннями були встановлені обставини невиконання відповідачем умов договору № 16-Упр-09 від 16.07.2009 р. та визначено його обов'язок, як лізингоодержувача, сплатити позивачу вартість предмету лізингу та інші нарахування.

Також судом встановлено, що 06.02.2017 р. на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р. був виданий наказ № 910/8397/16, який стягувач (позивач) пред'явив на виконання до ВПВР Департаменту ДВС МЮУ, а органом ДВС було відкрите виконавче провадження № 53587903.

У подальшому, у зв'язку із скасуванням судом касаційної інстанції постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р. в частині задоволення позову про стягнення пені в розмірі 42 027 946, 73 грн., ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2017 р. наказ від 06.02.2017 р. у справі № 910/8397/16, що був виданий на виконання вказаної постанови, визнано таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з КП "Київський метрополітен" пені у розмірі 42 027 946, 73 грн.

Також у зв'язку із проведенням органом ДВС МЮУ виконавчих дій з виконання наказу від 06.02.2017 р. у ВП № 53587903 у період з 17.03.2017 р. по 30.07.2017 р., з КП "Київський метрополітен" були стягнуті грошові кошти у сумі 155 920 940,12 грн., з яких: 140 328 657,60 грн. направлено на користь стягувача (ТОВ "Укррослізинг"), а 15 592 073,11 грн. виконачого збору та 209,41 грн. витрат виконавчого провадження - на користь ВПВР Департаменту ДВС МЮУ.

Отже, оскільки заборгованість КП "Київський метрополітен" перед ТОВ "Укррослізинг" була погашена у сумі 140 328 657,60 грн., постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 р. наказ господарського суду міста Києва від 06.02.2017 р. був частково визнаний таким, що не підлягає виконанню - на вказану суму (140 328 657,60 грн.).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 28.08.2017 р. постановою державного виконавця ВП № 53587903 судовий наказ від 06.02.2017 р. був повернутий стягувачу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі заяви ТОВ "Укррослізинг" про повернення виконавчого документу стягувачу.

У подальшому, внаслідок повторного пред'явлення стягувачем наказу від 06.02.2017 р. до виконання ВПВР Департаменту ДВС МЮУ, державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 55700556 від 02.02.2018 р., відповідно до якої залишок суми боргу за наказом від 06.02.2017 р. № 910/8397/16 склав 1 783 883 349,17 грн. (1 966 239 953,50 грн. - 42 027 946,73 грн. - 140 328 657,60 грн.).

Матеріали справи свідчать, що вже в межах виконавчого провадження № 55700556 у період з лютого 2018 р. по липень 2018 р. у примусовому порядку з рахунків боржника були списані кошти у сумі 13 912 264,82 грн., з яких: на користь стягувача (ТОВ "Укррослізинг") направлено 12 511 485,85 грн., а на користь ВПВР Департаменту ДВС МЮУ - 1 400 165,09 грн. виконачого збору та 613,88 грн. витрат виконавчого провадження.

Таким чином, за виконавчими провадженнями № 53587903 та № 55700556 на користь стягувача було стягнуто 152 840 143,45 грн. (140 328 657,60 грн. + 12 511 485,85 грн.).

Отже, непогашеною заборгованістю за наказом від 06.02.2017 р., виданим на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р. у справі № 910/8397/16, залишилась сума у розмірі 1 771 371 863,32 грн. (1 966 239 953,50 грн. - 42 027 946,73 грн. - 152 840 143,45 грн.).

ТОВ "Австро-Угорська Лізингова Команія" вважає, що оскільки відповідач користувався присудженими позивачу грошовими коштами в сумі 1 669 513 298,96 грн., які складаються із основної заборгованості (вартості частини предмету лізингу) у розмірі 365 972 194, 84 грн., суми відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 112 303 827, 30 грн., суми коригування коефіцієнту у розмірі 1 191 237 276, 82 грн., то КП "Київський метрополітен" має відшкодувати йому інфляційну складову боргу у сумі 438 903 565,18 грн. та 3 % річних у сумі 87 336 911,10 грн., нараховані за період з 03.09.2016 р. по 10.07.2018 р.

Суд, вирішуючи спір по суті та перевіряючи доводи сторін, виходив з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Як зазначив Пленум Вищого господарського суду України у п. 5.4 Постанови від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, що виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Суд враховує, що у даному випадку у відповідача наявне грошове господарське зобов'язання, яке виникло з договору лізингу та яке було встановлене судовим рішеням, але боржником - КП "Київський метрополітен" належним чином не виконане.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому зі змісту положень статтей 526, 599, 611, 625 ЦК України слідує, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу Україні (вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 12.04.2017 у справі № 913/869/14, від 26.04.2017 у справі № 918/329/16).

Так само відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних з моменту невиконання та до повного виконання грошового зобов'язання (судового рішення).

Таким чином, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних, нарахованих на заборгованість з оплати вартості предмету лізингу у розмірі 365 972 194, 84 грн., суму відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 112 303 827, 30 грн., коефіцієнту коригування у розмірі 1 191 237 276, 82 грн., що були стягнуті постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р. у справі № 910/8397/16, заявлені правомірно.

Перевіряючи доводи відповідача про те, що інфляційні втрати не можуть нараховуватись на суму заборгованості з урахування коефіціенту KNBU, передбаченого договором фінансового лізингу № 16-Упр-09 від 16.07.2009 р. (коефіціент, що розраховується за фактом зміни офіційного курсу НБУ грн./дол. США між датою укладення договору фінансового лізингу та датою, що передує даті сплаті лізингового платежу, вказаної в графіку сплати платежів), оскільки індексації підлягає лише грошова одиниця - гривня, суд виходив з наступного.

За змістом ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції споживчих цін - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

При цьому, офіційний індекс інфляції, який розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти, тому індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Отже, дійсно, норма частини другої ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривні.

Відповідно до п. 8.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання.

Водночас, встановлено, що судовими рішеннями у справі № 910/8397/16 сума основного боргу (вартість предмета лізингу, відсотків за користування предметом лізингу, коефіцієнту коригування) була визначена у національній валюті України - гривні, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, понесених від неналежного виконання судового рішення зі стягнення заборгованості, визначеної в українській гривні, відповідають положенням чинного законодавства.

Стосовно тверджень відповідача про невідповідність розрахунків позивача, здійснених на підставі відомостей органу ДВС, розрахунку відповідача, проведеному на підставі бухгалтерського обліку КП «Київський метрополітен», в частині строків та сум погашених відповідачем коштів, суд встановив таке.

З матеріалів справи вбачається, що при розрахунку матеріальних втрат, позивач брав до уваги суму погашеної заборгованості, виходячи з дати фактичного надходження на його рахунок примусово стягнутих коштів, що загалом становить 152 840 143,48 грн. Вказаний факт підтверджується також письмовими поясненнями державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Рубель І.В.

Проте, за розрахунком відповідача, на чому він наголошував і в судовому засіданні, сума коштів, сплачених на виконання судового рішення, є більшою та становить 170 222 249,68 грн.

У той же час, слід врахувати положення Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язку боржника, сплатити окрім заборгованості, стягнутої судовим рішенням, також кошти виконавчого провадження, які складаються з виконавчого збору за примусове виконання такого рішення органами державної виконавчої служби та витрат виконавчого провадження. А, як було встановлено судом, ВПВР Департаменту ДВС МЮУ під час примусового виконання судового рішення у виконавчих провадженнях № 53587903 та № 55700556 стягував з боржника (КП «Київський метрополітен») грошові кошти, передбачені законом для виконання вказаних виконавчих проваджень. При цьому, встановлено, що за відсутності вказівки боржника про призначення платежу на перерахування коштів, які стягуються, ВПВР Департаменту ДВС МЮУ на свій розсуд визначив суми та черговість погашення заборгованості, стягнутої у справі № 910/8397/16.

Крім того, суд зважає на положення пункту 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", якими передбачено, що моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. Отже, датами виконання судового рішення є дати зарахування коштів на рахунок ТОВ "Австро-Угорська Лізингова Команія", що вбачається з банківських виписок з рахунку позивача.

На підставі наведеного, суд погоджується із методом розрахунку позивача, виконаним у відповідності до сум та дат фактично перерахованих йому коштів під час примусового виконання рішення суду.

Здійснивши власний перерахунок матеріальних втрат, виходячи із наведених вище висновків, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 438 903 565,18 грн. та 3 % річних у сумі 87 336 911,10 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

За таких обставин, позов ТОВ "Австро-Угорська Лізингова Команія" підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Австро-Угорська Лізингова Команія" до Комунального підприємства "Київський метрополітен", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київська міська рада про стягнення матеріальних втрат у сумі 526 240 476, 28 грн. задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, 35, ідентифікаційний код 03328913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Австро-Угорська Лізингова Команія" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 7/11, прим. 28, ідентифікаційний код 36258787) інфляційну складову боргу у сумі 438 903 565 (чотириста тридцять вісім мільйонів дев'ятсот три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 18 коп., 3 % річних у сумі 87 336 911 (вісімдесят сім мільйонів триста тридцять шість тисяч дев'ятсот одинадцять) грн. 10 коп., судовий збір у сумі 616 700 (шістсот шістнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 12 листопада 2018 року.

Повний текст рішення складений 23 листопада 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.