Рішення № 78181024, 29.11.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.2018 Справа № 905/1832/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М., розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, Донецька область, місто Добропілля, місто Білицьке, вулиця Красноармійська, будинок № 1-А, код ЄДРПОУ – 37014600)

до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Тверська, будинок № 5, код - ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» (84404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Кірова, будинок №22, код ЄДРПОУ - 40150216)

про стягнення 19 944,07 гривень, -

без виклику представників сторін

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» про стягнення 19 944,07 гривень вартості нестачі вантажу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на заподіяння відповідачем збитків внаслідок незбереження прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної №49376551, що підтверджується комерційними актами №481001/13 від 25.04.2018, №481001/14 від 25.04.2018.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.10.2018 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків, шляхом направлення на адресу регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» копії позовної заяви з додатками.

Позивач усунув у встановлений судом строк виявлені недоліки, надав відповідні докази суду.

Питання щодо визначення форми судочинства вирішується судом на стадії відкриття провадження у справі згідно ст. 176 ГПК України.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме – це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.10.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв’язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

Від представника відповідача 12.11.2018 надійшов відзив на позовну заяву в якому останній заперечує проти позову у зв’язку з ненаданням позивачем документів, підтверджуючих оплату спірного вантажу, тобто доказів фактичного понесення збитків у заявленому розмірі, а також документів, підтверджуючих дійсну вартість спірного вантажу.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

21.04.2018 за залізничною накладною №49376551 зі станції Добропілля ОСОБА_1 залізниці до станції ОСОБА_1 залізниці на адресу ДТЕК Курахівська ТЕС в залізничних вагонах, зокрема №66936915 та №67920041 було відправлено вантаж «Вугілля кам'яне марки г-газовий. Марка вугілля Г(ГГ2)Р(0-2001)» масою вантажу 69 900 кг та 70 900 кг відповідно.

У накладній зазначено, що навантаження нижче бортів, вантаж у вологому стані. Вантаж розміщено й закріплено згідно глави-14; додаток-3.1 до СМГС. Насипом.

Під час прибуття вагонів на кінцеву станцію ОСОБА_1 залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу у вагонах №66936915 та №67920041, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на вказаній станції було здійснено комісійне переважування спірних вагонів, за результатами якого складено комерційні акти №481001/13 від 25.04.2018, №481001/14 від 25.04.2018 відповідно до яких за наслідками комісійного переважування вагонів:

№66936915 виявилось: брутто – 85 900 кг, тара 23 600 кг, нетто – 62 300 кг, що менше документа на 7 600 кг. При повторному переважуванні результат не змінився.

№67920041 виявилось: брутто – 86 250 кг, тара 22 400 кг, нетто – 63 850 кг, що менше документа на 7 050 кг. При повторному переважуванні результат не змінився.

У комерційному акті №481001/13 від 25.04.2018 відображено, що вагон прибув із заглибленням по ходу поїзда довжиною з 2 по 6 люки на всю ширину вагону, глибиною 50см. Маркування порушено. Двері, люки зачинені, течі вантажу немає.

У комерційному акті №481001/14 від 25.04.2018 відображено, що вагон прибув із заглибленням по ходу поїзда довжиною з 2 по 5 люки на всю ширину вагону, глибиною 50см. Маркування порушено. Двері, люки зачинені, течі вантажу немає.

Переваження вантажу здійснювалось на 200 тонних тензонометричних вагах отримувача ВВЕТ-25 №106, повірених 21.12.2017.

Комерційні акти підписані належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002.

Згідно з ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст.23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно з ч.1 ст.31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до ч.3 ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно з абз.4 п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000 встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

На станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагонів не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів.

Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про порушення маркування, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Зауважень з боку залізниці до стану спірних вагонів та вантажу в них не було ані на станції відправлення, ані на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Розрахунок фактичної недостачі вантажу здійснюється наступним чином:

у вагоні №66936915 маса нетто при відправленні 69 900 кг;

норма недостачі 69 900 х 2% = 1 398 кг;

недостача 69 900 кг – 62 300 кг = 7 600 кг;

вартість 1 тони з ПДВ (згідно Акту приймання-передачі №90492705від 30.04.2018 та Рахунку-фактури) становить 1 685,32 грн.;

сума недостачі з урахуванням природних втрат: 7 600 кг (сума недостачі) – 1 398 кг (норма недостачі) = 6 202 кг.

Відтак, вартість нестачі вантажу становить 10 452,35 грн. (6,202 Х 1 685,32 грн.).

у вагоні №55022057 маса нетто при відправленні 70 900 кг;

норма недостачі 70 900 х 2% = 1 418 кг;

недостача 70 900 кг – 63 850 кг = 7 050 кг;

вартість 1 тони з ПДВ згідно Акту приймання-передачі №90492705від 30.04.2018 та Рахунку-фактури) становить 1 685,32 грн.;

сума недостачі з урахуванням природних втрат: 7 050 кг (сума недостачі) – 1 418 кг (норма недостачі) = 5 632 кг.

Відтак, вартість нестачі вантажу становить 9 491,72 грн. (5,632 Х 1 685,32 грн.).

Загальна вартість нестачі вантажу складає 10 452,36 грн. + 9 491,72 грн. = 19 944,07 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Згідно зі ст. 133 Статуту передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Право позивача на пред'явлення претензій та позовів посвідчується відповідними переуступними написами, здійсненими вантажоодержувачами у накладних.

Так, згідно переуступного напису на зворотному боці залізничної накладної №49376551 від 21.04.2018 товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» набуло право на звернення до суду з відповідним позовом.

Доводи відповідача про відсутність документального підтвердження понесення позивачем збитків у заявленому до стягнення розмірі спростовуються матеріалами справи та відхиляються на підставі наступного.

Відповідно до п. 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

В даному випадку, належними доказами на підтвердження вартості втраченого вантажу є Акт приймання-передачі №90492705від 30.04.2018 та Рахунок-фактура №90492705 від 30.04.2018

За положеннями статті 129 ГПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 165, 237, 247, 252, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» про стягнення 19 944,07 гривень – задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» (84400, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок № 22; код ЄДРПОУ - 40150216) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, Донецька область, місто Добропілля, місто Білицьке, вулиця Красноармійська, будинок № 1-А, код ЄДРПОУ – 37014600) 19 944,07 гривень вартості нестачі вантажу, 1 762,00 гривень судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судом 29.11.2018 складено та підписано повний текст рішення.

Позивач: товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, Донецька область, місто Добропілля, місто Білицьке, вулиця Красноармійська, будинок №1-А, код ЄДРПОУ – 37014600)

Відповідач: публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Тверська, будинок № 5, код - ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» (84404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Кірова, будинок №22, код ЄДРПОУ - 40150216)

Суддя С.М. Фурсова