Постанова № 7817713, 09.02.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-5234/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2010 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання Жарській І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Галтехсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ПП «Галтехсервіс» звернулося в суд з позовом до ДПІ у м. Червонограді Львівської області та просить з підстав, наведених в позові визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 25.03.2009 року № 0000192301/0 яким ПП «Галтехсервіс» визначено податкове зобовязання за платежем «податок на прибуток» в сумі 476360,00 грн. (з яких 317571,00 грн. за основним платежем та 158789,00 грн. за штрафними санкціями), № 0000202301/0 яким ПП «Галтехсервіс» визначено податкове зобовязання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 354071,00 грн. (з яких 236047,00 грн. за основним платежем та 118024,00 грн. за штрафними санкціями), від 01.06.2009 року № 0000192301/1 яким ПП «Галтехсервіс» визначено податкове зобовязання за платежем «податок на прибуток» в сумі 476360,00 грн. (з яких 317571,00 грн. за основним платежем та 158789,00 грн. за штрафними санкціями), №0000202301/1 яким ПП «Галтехсервіс» визначено податкове зобовязання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 354071,00 грн. ( з яких 236047,00 грн. за основним платежем та 118024,00 грн. за штрафними санкціями) та від 17.03.2009 року № НОМЕР_1/0 яким донараховано ПП «Галтехсервіс» податок з доходів фізичних осіб в сумі 334,50 грн. та штрафні санкції на суму 669,00 грн. та їх скасувати, та стягнути з відповідача судовий збір і судові витрати за надані юридичні послуги.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, в їх обґрунтування навела пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та письмових додаткових поясненнях до позовної заяви, просила позов задовольнити повністю. Зокрема зазначила, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки №373/2301/31843866 від 13.03.2009 року щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 317571,0 грн., та податку на додану вартість на загальну суму 236047,0 грн. не відповідають фактичним обставинам справи.

ДПІ у м.Червонограді Львівської області проти позову заперечила з підстав, наведених у письмовому запереченні № 14982/10-009 від 09.11.2009 року, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечив, навівши пояснення аналогічні викладеним в запереченні на позовну заяву. Він, зокрема, зазначив, що податковий орган діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 317571 грн., та порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 236047 грн. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

За результатами планової виїзної документальної перевірки ПП «Галтехсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008р. ДПІ у м. Червонограді складено акт за №373/2301/31843866 від 13.03.2009 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.03.2009 року за №0000192301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 476360,0 грн. в тому числі за основним платежем 317571,0 грн., та 158789,0 грн. штрафна (фінансова) санкція; за №0000202301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 354071,0 грн., в тому числі за основним платежем 236047,0 грн. та 118024,0 грн. штрафна (фінансова) санкція; та від 17.03.2009 року за №0001531701/0, яким позивачу донараховано суму податку з доходів фізичних осіб в сумі 334,50 грн., та застосовано штрафну санкцію в сумі 669,00 грн..

Після оскарження спірних рішень податкового органу в адміністративному порядку ДПІ у м. Червонограді прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.06.2009 року №0000192301/1 та №0000202301/1.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступних обставин справи та норм чинного законодавства.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно включено до складу валових витрат витрати на суму вартості послуг з заключення договорів на продаж вугілля, отриманих від ТзОВ «Профліга». Віднесення до валових витрат вартості вказаних послуг проводилось підприємством на підставі актів приймання виконаних робіт та на підставі податкових накладних. Однак, орган державної податкової служби, вважає, що представлені до перевірки акти виконаних робіт, не містять інформації про перелік та опис наданих послуг в кількісному виразі та інших деталізованих звітів, які б свідчили про фактичне виконання даних послуг. Отже, відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх звязок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення вартості даних робіт без підтвердження відповідно складеними згідно з чинним законодавством первинними документами до складу валових витрат.

Позивачем подано до матеріалів справи договір доручення №126 від 03.05.2006 року на заключення договорів і продаж товару, укладений між ПП «Галтехсервіс» (довіритель) та ТзОВ «Профліга» (повірений). Згідно з пп.1.1 даного договору, довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобовязання знайти покупця на товари довірителя та укласти від імені і за рахунок довірителя договори купівлі-продажу з третіми особами.

Листом від 04.05.2006 року №54 ПП «Галтехсервіс» повідомило ТзОВ «Профліга» про те, що для належного виконання цього договору, укладення угод купівлі-продажу вугілля здійснюватиме довіритель - ПП «Галтехсервіс», на підставі зазначених повіреним реквізитів контрагентів, обємів і ціни, а винагорода повіреному буде здійснюватись згідно умов договору та доповнень до нього.

Про проведені переговори та знайдених покупців повірений повідомляв ПП «Галтехсервіс» листами, які долучені до матеріалів справи та в яких зазначались реквізити покупця та погоджений обсяг поставки. Зі свого боку, довіритель (ПП «Галтехсервіс») повідомляв повіреного (ТзОВ «Профліга») про укладення договору із конкретним покупцем листами, в яких зазначалась кількість та ціна проданого товару. Оплата послуг повіреного проводилась після повної оплати за договором купівлі-продажу вугілля.

За наслідками виконання договору доручення №126 від 03.05.2006 року сторонами підписувались двосторонні акти виконаних робіт, в яких зазначалась загальна кількість вугілля, проданого за місяць та сума винагороди повіреного.

Позивачем одержані послуги було оплачено, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи виписки з банківського рахунку позивача.

Відповідно до п 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 №334/94-ВР (далі Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"), валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.8 цієї статті.

Разом з тим суд зазначає, що Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України викладено правову позицію щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії. Зокрема, у постанові від 10 червня 2008 року (справа № 21-2044во07) було вказано, що до складу валових витрат належать лише витрати, які прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства.

За змістом п. 1.32 ст. 1 вказаного Закону господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. При цьому, під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

При цьому, судом враховано, що згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що послуги, які надавались позивачу ТзОВ «Профліга» мають пряме відношення до здійснення позивачем власної господарської діяльності, їх оплата підтверджується актами виконаних робіт та виписками з банківського рахунка позивача.

Щодо обставин безтоварності господарських операцій, на які покликається відповідач в акті перевірки, то в матеріалах справи наявні надані позивачем господарські договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, виписки з банківського рахунку позивача, які в своїй сукупності вказують на обставини товарності господарських операцій та свідчать про належне виконання господарських зобовязань між позивачем та ТзОВ «Профліга».

Інших доказів, які б вказували на безтоварність згаданих господарських операцій представником відповідача особою, на яку законодавець, в даному випадку, покладає обов'язок доказування, не представлено.

Таким чином, висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання з податку прибуток правомірним .

Щодо підставності визначення органом державної податкової служби податкового зобов'язання з податку на додану вартість то суд зазначає наступне.

Відповідачем в акті перевірки вказується на завищення позивачем податкового кредиту на 254056,0 грн., по операціях з придбання послуг із заключення договорів на продаж вугілля у ТзОВ «Профліга».

Як передбачено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг) (редакція чинна на момент проведення перевірки).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Крім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у пп. „а”, „в”, „г”, „д” п.10.1 ст.10 вказаного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. (п. 10.2 ст. 10 Закону).

З наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем товарів (робіт, послуг), при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця (в даному випадку позивача) та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, видані позивачу належно оформлені податкові накладні продавцем, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником ПДВ, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Позивачем податковий кредит сформовано з урахуванням положень пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та вимог пп. 7.4.5 ст. 7 Закону, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість покупцю при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.

За таких обставин у суду відсутні правові підстави вважати висновок органу державної податкової служби щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по зазначених господарських операціях обґрунтованим та підставним.

Щодо підставності визначення органом державної податкової служби податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб суд зазначає наступне.

В акті перевірки податковим органом вказується на порушення позивачем вимог пп. 8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.16.3.5 п.16.3 ст.16, п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у звязку із неперерахуванням податку з доходів фізичних осіб по операції з виплати доходу СГД - фізичній особі ОСОБА_4 за реалізований нею щебінь.

Відповідно до вимог пп. 9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Відтак, оскільки, виплата доходу СГД - фізичній особі ОСОБА_4 позивачем була здійснена саме у звязку із реалізацією такою особою товарів (щебеню) в межах здійснення нею підприємницької діяльності без створення юридичної особи, відповідно, судом враховано доводи позивача про те, що, в даному випадку позивач не виступає в якості податкового агента, який зобовязаний утримувати податок з доходу фізичних осіб по такій господарській операції.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб за січень 2007 року в сумі 334,50 грн., та застосовані у звязку з цим штрафні фінансові санкції на суму 669,00 грн.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача судових витрат за надані юридичні послуги, суд вважає, що така не підлягає до задоволення, оскільки позивачем не представлено належних доказів понесення витрат за надану правову допомогу.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, такі слід присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14,17,18,49,51,158,160-163,167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді від 25.03.2009 року №0000192301/0, №0000202301/0, від 01.06.2009 року №0000192301/1, №0000202301/1 та від 17.03.2009 року №0001531701/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Галтехсервіс» - 3,40 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 12.02. 2010 року.

Суддя І.І. Запотічний

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-5234/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

09 лютого 2010 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання Жарській І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Галтехсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Виготовлення мотивувальної частини постанови відкласти на 3 дні, тому відповідно до вимог ст. ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України судом вирішено проголосити вступну та резолютивну частини постанови суду, а з мотивувальною частиною постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитись 12.02.2010 року.

Керуючись ст.ст. 7-14,17,18,49,51,158,160-163,167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді від 25.03.2009 року №0000192301/0, №0000202301/0, від 01.06.2009 року №0000192301/1, №0000202301/1 та від 17.03.2009 року №0001531701/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Галтехсервіс» - 3,40 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя І.І. Запотічний