Постанова № 78176297, 13.11.2018, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2018 року м. Одеса

справа №1512/11504/2012

провадження №22-ц/785/6616/18

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Маслова Р.Ю.,

учасники справи:

позивач - Київська районна адміністрація Одеської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа: ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 травня 2018 рокуу складі судді Луняченка В. О.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року Київська районна адміністрація Одеської міської ради звернулась до суд з позовом до ОСОБА_1 про приведення об'єкту до попереднього стану, в якому просила зобов'язати відповідача власними силами і за рахунок власних коштів привести до попереднього стану, відповідно до технічного паспорту КП «ОМБТІ та РОН», самочинно реконструйовану квартиру, шляхом знесення добудованої частини балкону за адресою: м.Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 155 кв.№54.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником 1/5 частки вищевказаної квартири, ним самовільно проведені будівельні роботи з реконструкції балкону в квартирі зі збільшенням площі балкону, без отримання дозволу та вводу в експлуатацію самочинного об'єкту (а.с.2-4,158-160).

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2013 року позов задоволено (а.с.31).

23 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 18 березня 2013року (а.с.73-76).

07 червня 2016 року Київським районним судом м. Одеси заочне рішення від 18 березня 2013 року скасовано, справа призначена до розгляду в загальному порядку (а.с.83).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 травня 2018 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_1 власними силами і за рахунок власних коштів привести до попереднього стану, відповідно до технічного паспорту, виданого КП «ОМБТІ та РОН», самочинно реконструйовану квартиру шляхом знесення добудованої частини балкону за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.181-182).

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 самовільно проведена реконструкція квартири АДРЕСА_2 шляхом добудови частини балкону. Тому його слід зобов'язати привести зазначену квартиру у попередній стан, оскільки здійснення робіт без відповідного дозволу на їх виконання вважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно діючого законодавства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не врахував, що:

- належним позивачем по справі повинна буті Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю в Одеської області, з посиланням на роз'яснення, надані судам у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №21 від 18 вересня 2015 року «Про огляд практики розгляду справ, які виникають зі спорів у сфері містобудування та архітектурної діяльності» (далі-постанова Пленуму);

-жодних перевірок та складання акту 11 липня 2012 року Київською районною адміністрацією Одеської міської ради не проводилось, його не повідомляли про перевірку, огляд балкону не було проведено, він не отримував ніяких документів та акту про проведення перевірки;

- позивачем порушено порядок звернення до суду, оскільки відповідно до вищевказаної постанови Пленуму, органи державного архітектурно-будівельного контролю наділені повноваженнями видавати приписи про знесення самочинного будівництва», а у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, вказаний орган подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта ;

- за п.3 ч.3.1 Наказу «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єкту нерухомого майна» №127 від 24 травня 2001року, відповідно до якого знесення можливе тільки в процесі обстеження та оцінки технічного стану з урахуванням якості виконаних робіт, атмосферного впливу, експлуатації та інших чинників;

- позивачем згідно вказаної Інструкції не вчинялось жодних належних обстежень за участю відповідних експертів, що володіють належними професійними навичками задля встановлення факту порушення містобудівних вимог, а також визначення шкідливого впливу ремонтних робіт на стан будівлі, з наступним складанням відповідних актів.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Судом установлено, що 11 липня 2012 року представниками Київської районної адміністрації Одеської міської ради складений акт про те, що власником 1/5 квартири АДРЕСА_3 без необхідного дозволу проведені будівельні роботи по реконструкції квартири АДРЕСА_3, шляхом збільшення площі балкону, розташованого на 4-му поверсі 5-ти поверхового житлового будинку (а.с.6).

Відповідно до відповіді КП «ОМБТІ та РОН» від 4 липня 2012 року, станом на 3 липня 2012 року 1/5 частина квартири АДРЕСА_3 зареєстровані за ОСОБА_1 (а.с.5).

21червня 2012 року Київська районна адміністрація Одеської міської ради повідомила ОСОБА_1 про надання проектної - правової документації на реконструкцію балкону (а.с.7).

Згідно із відповіддю Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 10 липня 2012 року ОСОБА_1 не отримував документів для реконструкції зазначеного об'єкту (а.с.9).

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 536 від 17 липня 2012р. зобов'язано ОСОБА_3, привести самочинно реконструйовану квартиру АДРЕСА_4, у відповідність до технічного паспорту, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН», шляхом знесення добудованої частини балкону (а.с.5).

Звертаючись до суду з позовом, Київська районна адміністрація Одеської міської ради просила зобов'язати відповідача знести самовільно добудовану частину балкону.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Суд першої інстанцій розглянув справу за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. В ч.2 цієї статті вказано, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

За змістом ст.19 ЦПК України, як цивільну юрисдикцію, розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ч.1 ст.19 ЦПК України).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п.1ч.1ст.4 КАС Україн є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами п.1ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом ч.2 ст.46 КАС України позивачем в адміністративної справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації ( юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

За змістом ч.4ст.46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Як орган місцевого самоврядування Київська районна адміністрація Одеської міської ради відповідно до ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правомочна розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до її відання.

У ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, зокрема, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Відповідно до п.п.3п.«б»ч.1ст.31 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Аналогічну норму закріплено у ст.14 Закону України «Про основи містобудування».

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

За положеннями ч.1ст.376 ЦК України, у редакції, чинній станом на час пред'явлення позову, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (ч.7ст.376 ЦК України, у редакції, чинній станом на час пред'явлення позову).

У справі, що переглядається, Київська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду з позовом про зобов'язання відповідача знести самочинно добудовану частину балкону, у зв'язку з відсутністю дозволу на виконання будівельних робіт та невиконанням у добровільному порядку про знесення балкону, тобто з підстав, передбачених ч.7ст.376 ЦК України.

Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже і публічно-правову природу таких правовідносин.

Вказаний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2018 року у справі № 14-48цс18, від 11 квітня 2018 року у справі № 11-96апп18,від 15 травня 2018 року у справі № 11-346апп18, від 30 травня 2018 року у справі № 14-92цс18.

Отже спір, який є предметом цього розгляду, є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта містобудування. Справа за позовом такого суб'єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про демонтаж самочинно збудованого об'єкта, відповідно до наведеного вище припису закону, належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно п.1ч.1ст.255 ЦПК України суд свою ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1ст.377 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої інстанцій і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду, з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За таких обставин оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до ч.1ст.377 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.368,374,377,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 травня 2018 рокускасувати.

Провадження у справі за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1,третя особа: ОСОБА_2,про знесення самочинного будівництва закрити.

Повідомити Київську районну адміністрацію Одеської міської ради, що розгляд таких справ відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 листопада 2018 року.

Головуючий /підпис/

Судді : /підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя апеляційного суду

Одеської області : Г.Я.Колесніков