Рішення № 78175652, 23.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2-а/522/695/18

Справа № 522/12603/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 р.

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування постанови, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду 11.07.2017 року з даним адміністративним позовом, вказуючи на те, що на підставі Протоколу № 221-ДК/0023П/07/01/-17 від 27 червня 2017 р. старший державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_2 04 липня 2017 р. винесла Постанову № 221-ДК/0030ПО/08/01/-17, якою визнала гр. ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53 КУпАП та наклала на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн..

Проте із вказаною постановою позивачка не згодна, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню на підставі наступного.

Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, полягає у використанні ТОВ «Василівське ремонтне підприємство» не за цільовим призначенням земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користуванні згідно Державного акту серія ІІ-ОД № 003357. Однак, Позивач вважає, що висновки контролюючого органу про нецільове використання підприємством земельної ділянки не відповідають вимогам закону. Так, ОСОБА_1 вказує на те, що правовстановлюючі документи ТОВ «Василівське ремонтне підприємство» не містять жодних застережень про те, що земельна ділянка, яка у свій час була передана товариству, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення. Також Позивач зазначає, що уповноваженими особами Головного управління Держгеокадастру в Одеській області не було проаналізовано зміст поняття «експлуатація виробничої бази», що визначене ОСОБА_3 актом на право постійного користування землею як призначення (мета використання) земельної ділянки та не було перевірено обсяг прав та повноважень землекористувача, що таким цільовим призначенням охоплюється. З огляду на викладене вище, Позивач вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП.

Згідно з автоматизованою системою документообігу суду при розподілі справ між суддями для розподілу вказана справа була розподілена на суддю Свячену Ю.Б..

Ухвалою суду від 12.07.2017 року було відкрито провадження по справі.

Згідно з автоматизованою системою документообігу суду при розподілі справ між суддями для розподілу вказана справа була розподілена на суддю Ільченко Н.А., у зв’язку з Рішенням Дисциплінарної палати від 22.11.2017 року №3723/3дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та внесення подання ОСОБА_4 Правосуддя про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвалою судді від 01.03.2018 року справу прийнято до свого провадження.

Відповідно до рішення ОСОБА_4 ради правосуддя від 27.03.2018 року №901/0/15-18 про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси у зв’язку з поданням заяви про відставку, на підставі службової записки помічника судді Ільченко Н.А. – Іванової О.І., з метою дотримання розумних строків розгляду справи, недопущення порушень законних прав та інтересів громадян та законних інтересів сторін по справі, згідно розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В.. Ухвалою суду від 17.05.2018 року справа було прийнято до провадження судді.

Ухвалою суду від 11.07.2018 року провадження у справі було зупинено до набрання законної чинності рішенням суду по справі №815/5113/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Василівське ремонтне підприємство» до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 12.06.2017 року.

26.09.2018 року представник позивача ОСОБА_7 надав до суду клопотання про поновлення провадження у справі та долучив копію постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 року, винесеної по справі №815/5113/17.

З 24.09.2018 року по 05.10.2018 року суддя перебувала у відпустці.

Ухвалою суду від 16.10.2018 року провадження по справі було поновлено та призначено до розгляду на 15.11.2018 року.

15.11.2018р. у зв’язку з неявкою сторін розгляд справи був відкладений на 23.11.2018 року.

У судовому засіданні 23.11.2018 року представник ОСОБА_1- ОСОБА_7 заявлений позов підтримав та наполягав на його задоволенні. Надав до суду письмові пояснення, згідно яких додатково зазначив, що на виконані Біляївського міськрайонного відділу ДВС перебувало виконавче провадження з примусового виконання оскаржуваної постанови № 221-ДК/0030ПО/08/01/-17 від 04.07.2017 року. Постановою державного виконавця від 06.11.2017 року було вирішено звернути стягнення на доходи боржника у розмірі 20% її пенсії. Отже, з моменту прийняття оскаржуваної постанови і до теперішнього часу ОСОБА_1 не вчиняла жодних дій, що свідчили б про визнання нею законності зазначеної постанови та викладених у ній висновків відповідача. Також стверджував, що оскаржувана постанова не є актом органу місцевого самоврядування, а прийнята органом державної влади у ході реалізації його повноважень, передбачених КУпАП, на притягнення до адміністративної відповідальності, будь-які обмеження, пов’язані з можливістю оспорювання правового акту індивідуальної дії у даному випадку не передбачені.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області – ОСОБА_8 (по довіреності від 26.06.2018 року) проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 заперечував та просив відмовити, вважає, що позивачка визнала свою вину у вчиненому правопорушенні, сплатив штраф. Також стверджував, що постанова є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані ними документи та матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що 20 лютого 2002 р. Відкритому акціонерному товариству «Василівське ремонтне підприємство» було видано ОСОБА_3 акт серія ІІ-ОД № 003357 на право постійного користування земельною ділянкою площею 3,50 га на території Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області для експлуатації виробничої бази.

У жовтні 2012 р. Відкрите акціонерне товариство «Василівське ремонтне підприємство» було реорганізоване у Товариство з обмеженою відповідальністю «Василівське ремонтне підприємство».

Відповідно до наказу № 08/11-2012К від 08.11.2012 р. ОСОБА_1 є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Василівське ремонтне підприємство».

27 червня 2017 р. державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_9 при перевірці дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки ТОВ «Василівське ремонтне підприємство» було складено Протокол про адміністративне правопорушення № 221-ДК/0023П/07/01/-17 з вказівкою на те, що ТОВ «Василівське ремонтне підприємство» використовує земельну ділянку площею 3,5 га, на території Василівської селищної ради Біляївського району Одеської області. Дані про земельну ділянку в державний земельний кадастр не внесені. Зазначена земельна ділянка відноситься до категорії земель – землі сільськогосподарського призначення.

Підставою для проведення зазначеної перевірки був наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 12.06.2017 р. № 221-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності».

Також, відповідно до змісту Протоколу № 221-ДК/0023П/07/01/-17, під час перевірки було встановлено, що земельна ділянка використовується ТОВ «Василівське ремонтне підприємство» для виробництва і пакування органічних хімічних речовин, виробництва тари з пластмас, надання в оренду власного майна та оптової торгівлі. При цьому, встановлений вид фактичного використання зазначеної земельної ділянки, на думку інспектора, порушує вимоги земельного законодавства, щодо використання земель за цільовим призначенням.

04 липня 2017 р. старшим інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_2 було прийнято постанову № 221-ДК/0030ПО/08/01/-17, якою позивачку ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП з накладенням на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн..

Цього ж дня, Відповідачем було видано Припис № 221-ДК/0064Пр/03/01/-17 про усунення ТОВ «Василівське ремонтне підприємство» порушення земельного законодавства.

У відповідності до ст. 53 КУпАП (в редакції на час складання оскаржуваної постанови) використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Між тим, у відповідності до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 2 Земельного кодексу України в редакції 1991 р. було передбачено, що віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення. Такими органами, відповідно до ст. 9 чинної на той час редакції Земельного кодексу України, були сільські, селищні та міські ради. Аналогічні положення закріплено в ст. 20 нині діючого Земельного кодексу, відповідно до якої віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Рішення Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області № 10/3-ХХІІІ від 18.09.1998 р. «Про видачу державного акту на право постійного користування землею Відкритому акціонерному товариству «Василівське ремонтне підприємство» не містить жодних застережень про те, що земельна ділянка, яка передається підприємству, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення.

При цьому, суд погоджується з доводами Позивача, про відсутність будь-яких підстав для висновку, що вказаним рішенням Василівської сільської ради формалізувалась воля органу місцевого самоврядування щодо виділення ВАТ «Василівське ремонтне підприємство» саме земель сільськогосподарського призначення.

В іншому випадку, з огляду на організаційно-правову форму та предмет діяльності ВАТ «Василівське ремонтне підприємство», це б суперечило правилам ст. 48 Земельного кодексу України в редакції 1991 р., відповідно до якої землі сільськогосподарського призначення передаються у власність і надаються у користування: 1) громадянам - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби; 2) громадянам, радгоспам, колективним та іншим сільськогосподарським підприємствам і організаціям - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 3) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам і загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства; 4) несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям, громадським об'єднанням та релігійним організаціям - для ведення підсобного сільського господарства.

Крім того, ОСОБА_3 на право постійного користування землею серія ІІ-ОД № 003357, не містить вказівки на те, що земельна ділянка, яка використовується ТОВ «Василівське ремонтне підприємство», належить до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Суд також приймає до уваги, що протягом усього періоду землекористування, Держкомзем та Держгеокадастр самі дотримувались позиції, згідно з якою земельна ділянка ТОВ «Василівське ремонтне підприємство» належить до земель промисловості. Про це, в тому числі, свідчать досліджені судом довідка Відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області від 20.04.2012 р. № 6-6-04/1653оц та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району від 27.04.2016 р. № 1138/86-16, виданий Управлінням Держгеокадастру у Біляївському районі Одеської області.

При цьому, відзив Головного управління Держгеокадастру в Одеській області не містять вказівки на конкретні факти та обставини, які могли б послужити підставою для зміни Відповідачем своєї позиції щодо категорії та цільового призначення земельної ділянки ТОВ «Василівське ремонтне підприємство».

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 р. № 333, встановлення категорії та/або цільового призначення земельних ділянок не віднесено до повноважень останнього.

Таким чином, висновки Відповідача про сільськогосподарське призначення земельної ділянки ТОВ «Василівське ремонтне підприємство», формалізовані у Протоколі № 221-ДК/0023П/07/01/-17 від 27 червня 2017 р. та Постанові № 221-ДК/0030ПО/08/01/-17 від 04 липня 2017 р., слід визнати помилковими і такими, що не відповідають дійсним обставинам.

Натомість, фактичне використання ТОВ «Василівське ремонтне підприємство» земельної ділянки, що належить останньому на праві постійного користування згідно Державного ОСОБА_3 серія ІІ-ОД № 003357, цілком відповідає встановленій категорії землі – «землі промисловості» і безпосередньому призначенню земельної ділянки – «експлуатація виробничої бази».

За таких обставин, суд вбачає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП.

Суд також приймає до уваги, що 18 квітня 2018 р. Одеський окружний адміністративний суд, розглянувши справу № 815/5113/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Василівське ремонтне підприємство» до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 12.06.2017 року № 221-ДК, ухвалив рішення, яким зазначений позов задовольнив. 12 вересня 2018 р. зазначене судове рішення було залишене без змін Одеським апеляційним адміністративним судом.

Крім того, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 р., яку 21 лютого 2018 р. було залишено без змін Одеським апеляційним адміністративним судом, припис Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області від 04.07.2017 р. № 221-ДК/0064Пр/03/01/17 було скасовано (справа № 815/3753/17).

Насамкінець, слід вказати, що в ході розгляду справи № 815/3753/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Василівське ремонтне підприємство» до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування припису про усунення порушення вимог земельного законодавства, судом першої інстанції було постановлено окрему ухвалу, якою суд довів до відома Держгеокадастру встановлені судом обставини, а саме те, що відповідач здійснив перевірку ТОВ «Василівське ремонтне підприємство» без встановлених законом підстав на її проведення.

Відповідно до ч. 2. ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Статтею 293 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно зі ст. 2 КАС кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1., зважаючи на те, що всі підстави позову були обґрунтовані та доведені.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що оскаржувана постанова є актом індивідуальної дії та вичерпала свою дію унаслідок її виконання.

Як встановлено судом, добровільного виконання оскаржуваної постанови з боку позивачки здійснено не було, а штраф було стягнуто в примусовому порядку у рамках виконавчого провадження №ВП 54419051. Крім того, суд вбачає, що оскаржувана постанова не є актом органу місцевого самоврядування, а прийнята органом державної влади у ході реалізації його повноважень, передбачених КУпАП, на притягнення до адміністративної відповідальності, будь-які обмеження, пов’язані з можливістю оспорювання правового акту індивідуальної дії у даному випадку не передбачені.

Керуючись ст.ст. 19, 55, 68 Конституції України, ст. ст. 33,53, 268, 285 КУпАП, ст.ст. 2, 5-10, 19, 44, 72-78, 122-123, 229, 241-246, 272, 286, 371 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: Одеська обл.., Біляївський р-н, с. Василівка, вул. Калініна, 55) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, місцезнаходження: м. Одеса, вул. канатна, буд. 83) про скасування постанови – задовольнити.

Скасувати Постанову старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_2 від 04 липня 2017 р. № 221-ДК/0030ПО/08/01/-17 про визнання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: Одеська обл.., Біляївський р-н, с. Василівка, вул. Калініна, 55) винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП, та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу і закрити провадження у справі у зв’язку з відсутністю події та складу даного правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк після отримання постанови суду.

Повний текст рішення суду складено 27.11.2018 року.

Суддя Домусчі Л.В.