Рішення № 78175173, 19.11.2018, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/994/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого – судді Масленикова О.А.

за участю:

секретаря судового засідання - Скрипкіної А.Ю.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

відповідача – ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4

представника органу опіки та піклування – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду

цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_3,

Орган опіки та піклування: Кілійська районна державна адміністрація

про

визначення місця проживання неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на їх утримання

та зустрічним позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_1

Орган опіки та піклування: Кілійська районна державна адміністрація

про

визначення місця проживання неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на їх утримання

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на їх утримання. Позивач та представник позивача в позовній заяві та в судовому засіданні підтвердили, що 23.07.2000 року між позивачем та відповідачем, був укладений шлюб. В період шлюбу народились діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 11.10.2017 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Після розірвання шлюбу, позивач залишилася проживати з відповідачем, оскільки сподівалася знайти порозуміння, однак після чергового скандалу, який супроводжувався побоями, позивач пішла від відповідача. Зважаючи, що на той час, йти позивачу не було куди, то вона залишила дітей з батьком. На даний час, діти проживають з відповідачем, який перешкоджає їй відвідувати та приймати участь у їхньому житті. На сьогодні, позивач має постійну роботу, винаймає житло та хоче, щоб діти проживали з нею. Зважаючи на зазначене, позивач просила визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, з нею та стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітніх дітей аліментів у розмірі 1/3 частки заробітку відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

04.09.2018 р. до суду звернувся ОСОБА_3 з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів. Позивач та представник позивача в зустрічній позовній заяві та в судовому засіданні підтвердили, що проживають ОСОБА_7К з дітьми за адресою: вул. Т. Повстання. 50, м. Вилкове, Кілійського району Одеської області. ОСОБА_7К бажає ростити своїх дітей зігрівати їх сімейним теплом та турботою, виховувати та забезпечувати їм гідний рівень життя. У ОСОБА_3 є житло на праві приватної. ОСОБА_3 вважає, що в інтересах дітей проживати разом саме з ним, а не з їх матір'ю у зв’язку з тим що, на теперішній час відповідач не працює на посаді прибиральниці цеху благоустрою виконавчого комітету Вилківської міської ради, як це вона стверджує у позові. ОСОБА_3 отримує пенсію та працює поденними роботами, його дохід дозволяє забезпечити необхідними речами його дітей. Житло належить йому на праві власності, кімнати мебльовані, є необхідні речі побуту та вжитку. Для дітей створено відповідні умови для повноцінною та гармонійного розвитку. Є письмовий стіл, шафа для одягу, дитячі книжки, розвиваючі ігри, іграшки, сезонний одяг та взуття, місце для сну. У будинку є санвузол та вбиральня. Діти хочуть жити з батьком. Крім того, відповідач отримує державну допомогу на дітей, але дітям допомогу не надає. З квітня ОСОБА_3 не дозволяє бачитись відповідачу з дітьми без його присутності, оскільки відповідач у 2011 році забрала дітей без його дозволу та виїхала за межі України. Відповідач декілька разів висловлювалася з погрозами в його адресу що забере дітей та вивезе до Російської Федерації. Спиртними напоями ОСОБА_3 не зловживає, за місцем проживання характеризується позитивно, добре відноситься до дітей та вважає, що перебування дітей в сім'ї відповідача негативно вплине на їх виховання та здоров’я. Відповідач не може дати дітям ні належного виховання та розвитку ні матеріального забезпечення, не може забезпечити нормальних безпечних для здоров’я дітей умов проживання. При розгляді даного питання просить суд врахувати те, що відповідач восени 2017 року залишила дітей пішла з дому. Діти залишились проживати з ним та до тепер перебувають на його утриманні. З цих обставин позивач припускає що це може знову повторитись, тому упевнений, що дітям краще буде проживати з ним. Позивач розуміє, що їх діти потребують уваги як батька так і матері тому в жодному разі зі своєї сторони не буде перешкоджати побаченням відповідача із дітьми у разі надання відповідачем гарантій в тому, що вона не вивезе дітей без його згоди за межі України. Як відомо позивачу, аліменти відповідач нікому не платить, стягнень по виконавчим документам з неї не проводиться, інших малолітніх та неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків не має. Зважаючи на зазначене, позивач за зустрічним позовом просив відмовити у повному обсязі в у задоволенні позову позивача за первісним позовом, визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, з ним та стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей аліментів у розмірі 1000 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні зазначила, що вони вважають доцільним визначити місце проживання малолітніх разом з батьком ОСОБА_3.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази по справі, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій свідоцтв про народження, сторони по справі – ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 11.10.2017 року по справі № 502/1543/17 було розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

З характеристик наданих депутатами Вилківської міської ради, вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 працює на посаді прибиральниці кладовища цеху благоустрою виконавчого комітету Вилківської міської ради з 2 травня 2018 р. Має трьох дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. На даний момент діти проживають разом з батьком, тому що вона вимушена була шукати житло для проживання. За місцем проживання характеризується як добра, порядна людина.

З акту обстеження матеріально – побутових умов проживання від 14.05.2018 р. та 22.05.2018 р. вбачається, що ОСОБА_1 прописана в АДРЕСА_1 та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_6. В будинку 2 кімнати, в яки є все потрібне для життя матері з дітьми. Також на дворі знаходиться кухня з усіма побутовими умовами. З чоловіком розлучена та діти проживають з чоловіком.

З довідки № 984 від 21.06.2018 р. наданої виконавчим комітетом Вилківської міської ради, вбачається, що до складу сім’ї ОСОБА_3 входять: донька - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, донька - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, син - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до витягу № 22653671 виданого КП «РБТІ та РОН» від 06.05.2009 р. ОСОБА_3, на підставі договору дарування є власником на праві приватної власності житлового будинку розташованого в м. Вилкове, вул. Т.Повстання, 50 Кілійського району Одеської області.

З акту обстеження матеріально – побутових умов проживання родини ОСОБА_3 від 25.04.2018 р. вбачається, що за адресою м. Вилкове, вул. Т.Повстання, 50 Кілійського району Одеської області проживає ОСОБА_3 та його діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. Власником житла є ОСОБА_3 В будинку 3 кімнати, які мебльовані, є необхідні речі побуту та вжитку. Для дітей створено відповідні умови для повноцінною та гармонійного розвитку. Є письмовий стіл, шафа для одягу, дитячі книжки, розвиваючі ігри, іграшки, сезонний одяг та взуття. У будинку є санвузол та вбиральня. Мати дітей ОСОБА_1 офіційно розлучена з ОСОБА_3 Зі слів чоловіка, ОСОБА_1 не має власного житла, ніде не працює.

З характеристик наданих ОСОБА_3 депутатом Вилківської міської ради від 08.05.2018 р. та 23.08.2018 р. вбачається, що з ним проживають його діти ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 в його власному будинку. Сумлінно виконує свої батьківські обов’язки. Колишня дружина – ОСОБА_1 отримує державну допомогу на дітей, однак до дітей гроші не доходять, матеріально не допомагає.

Згідно довідки № 1334 від 29.08.2018 р., ОСОБА_3, отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідом ІІІ групи, яка складає з лютого 2018 р. по липень 2018 р. – 8712 грн.

22.08.2018 р. ОСОБА_3 надав згоду на спілкування ОСОБА_1 з її дітьми за умови відсутності небезпеки щодо викрадення дітей з метою вивезення їх за межі України.

Відповідно висновку Кілійської районної державної адміністрації № 20/1766 від 21.09.2018 р. органи опіки та піклування вважають доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком ОСОБА_3.

Під час ухвалення рішення суд керувався наступними правовими нормами:

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

За змістом ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

З ч.1, 2 ст. 150 СК України вбачається, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до права та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу та Батьківщини, зобов'язані також піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток.

Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно ст. 161 ч.1 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ч.2 ст.161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про місце проживання дитини судам належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Однак, поняття «розлучення дитини та матері» не є тотожним поняттю «визначення різних місць проживання матері та дитини». Оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.

Таким чином положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.

Згідно зі ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано постановою ВР за №789-XII від 27 лютого 1991р., визначено, що держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 1 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по - перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по - друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення, але насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Згідно ч. 3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом не визнала вимоги позивача за зустрічним позовом, та зважаючи на те, що ОСОБА_1 на відміну від ОСОБА_3 нехтувала психологічним розвитком та матеріальним забезпеченням дітей, вивозила їх за межі країни до Російської Федерації без дозволу батька, не має власного житла та постійного стабільного заробітку, в той час, як у батька є житло, в якому з моменту розлучення сторін проживає він та його діти, які знаходяться на повному його утриманні, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають відмові в повному обсязі.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом в частині щодо визначення місця проживання дітей з батьком підлягають до часткового задоволення, оскільки з досліджених доказів, встановлено, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 досягла віку 14 років та має право самостійно вибирати місце свого проживання.

Відповідно до ст. 51 Конституції України - батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Аналогічні положення містить ст. 180 СК України.

Законом України № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності з 08.07.2017 року, до ч. 2 ст. 182 СК були внесені зміни стосовно того, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 184 СК України - якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На даний час з 1 липня 2018 року положеннями ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 1777 гривень.

Зважаючи на досліджені докази, суд визначає розмір належних до стягнення з відповідача за зустрічним позовом аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі, як те встановлено положеннями ст. 184 СК України, та з урахуванням обов’язку іншого з батьків, з ким проживають діти, також брати участь в їх утриманні, вважає такими, що підлягають до стягнення з відповідача за зустрічним позовом аліменти у розмірі 780 грн. щомісячно на кожну дитину, а позовна вимога за зустрічним позовом, щодо стягнення аліментів - частковому задоволенню.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 461 ЦПК України суд допускає рішення до негайного виконання в межах суми аліментів за один місяць.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони по справі, як на підстави своїх вимог, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача за зустрічним позовом, та відмові у задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 2-13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265 ЦПК, ст. ст. 19, 160, 161, 180-184 СК України, ст. 3 Конвенціїї про права дитини, суд-

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, орган опіки та піклування: Кілійська районна державна адміністрація про визначення місця проживання неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на їх утримання – відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, орган опіки та піклування: Кілійська районна державна адміністрація про визначення місця проживання неповнолітніх дітей та стягнення аліментів на їх утримання – задовольнити частково.

Визначити місце проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, за місцем проживання батька – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Т. Повстання, 50.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, що зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12, РНОКПП НОМЕР_2, на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно аліменти у розмірі 780 гривень, починаючи з 04.09.2018 р. і до досягнення дитиною повноліття – 03.06.2019 р.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, що зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12, РНОКПП НОМЕР_2, на утримання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячно аліменти у розмірі 780 гривень, починаючи з 04.09.2018 р. і до досягнення дитиною повноліття – 30.11.2027 р.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, що зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12, РНОКПП НОМЕР_2, на утримання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісячно аліменти у розмірі 780 гривень, починаючи з 04.09.2018 р. і до досягнення дитиною повноліття – 09.11.2030 р.

В задоволенні зустрічної позовної вимоги щодо визначення місця проживання ОСОБА_6 з позивачем за зустрічним позовом – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, що зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12, РНОКПП НОМЕР_2, - 704,80 гривень судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, РНОКПП НОМЕР_1, 704,80 гривень судового збору в дохід держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.11.2018 р.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_9