Рішення № 78173695, 21.11.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/8552/18

Провадження № 2/127/1476/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2018 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді - Антонюка В.В.,

за участі: секретаря - Гончарука І.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ПП «Бокуд» про усунення перешкод у користуванні місцями загального користування, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6 третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог ПП «БОКУД» про усунення перешкод у користуванні місцями загального користування, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач проживає, користується та зареєстрована по АДРЕСА_1, що належала її батькові - ОСОБА_7, який помер в 1996 році.

В квартирі зареєстрована позивач та її сім'я ОСОБА_8, 1955 року народження, ОСОБА_9, 1981 року народження, ОСОБА_10, 2017 року народження, ОСОБА_11, 2017 року народження.

На першому поверсі знаходиться колясочна, тобто приміщення для зберігання належного жильцям майна : дитячих колясок, санок, а також велосипедів.

Відповідно до плану першого поверху будинку АДРЕСА_1, приміщення колясочної зазначено під №ІХ, площею 7,8 кв.м., а приміщення коридору зазначено під №VIII, площею 23,6 кв.м.

Доступ до колясочної здійснювався через вхідні двері, ключі від яких знаходились в усіх жильців під'їзду.

Позивач зазначає, що в лютому 2017 року, в один із днів, коли вона придбала коляску для своїх дітей, їй потрібно було скористатися приміщенням колясочної, але доступу до зазначеного приміщення, а також до приміщення де знаходиться вхід в колясочну заблоковано, оскільки відповідачі збудували тамбур, який перекрили доступ до входу в приміщення.

Зі слів сусідів, позивачу стало відомо, що збудований тамбур, який перекрив доступ до входу в приміщення колясочної, збудували відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6, а дверний прохід до приміщення колясочної був замурований відповідачем ОСОБА_3, який зайняв дане приміщення та використовує його як одну із кімнат своєї квартири.

На неодноразові прохання знести стіну тамбура та замурований вхід до колясочної і надати можливість користуватись зазначеним приміщенням, ОСОБА_3, відмовився.

В листопаді та грудні 2017 року, позивач зверталась із відповідною заявою до експлуатаційної організації ПП «Бокуд» з проханням прийняти міри до відповідачів та надати їй доступ до колясочної, який листом №322 від 06.02.2017 року, видав припис ОСОБА_3 з вимогою звільнити приміщення колясочної, однак останній, ніяким чином не відреагував на даний припис.

У зв'язку із вищевикладеним позивач звернулась до суду з даним позовом та просила: усунути перешкоди у користуванні приміщенням №ІХ колясочної спільного користування та частиною коридору №VIII на першому поверсі другого під'їзду будинку АДРЕСА_1, шляхом надання вільного доступу, ОСОБА_3 до приміщення №ІХ колясочної площею 7,6. Демонтувати стіну з дверима (тамбур), що перегороджує частину коридору №VIII та знаходиться в спільному користуванні квартир другого під'їзду будинку АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Демонтувати стіну, що перегороджує вільний доступ до приміщення №ІХ колясочної та знаходиться в спільному користуванні квартир другого під'їзду будинку АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_3 та повернути в першочерговий стан з встановленими дверима. Стягнути із ОСОБА_3 судові витрати на користь позивача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 зменшили позовні вимоги та просили суд усунути перешкоди у користуванні приміщенням №ІХ колясочної спільного користування на першому поверсі другого під'їзду будинку АДРЕСА_1, шляхом надання вільного доступу, ОСОБА_3 до приміщення №ІХ колясочної площею 7,6. Демонтувати стіну, що перегороджує вільний доступ до приміщення №ІХ колясочної та знаходиться в спільному користуванні квартир другого під'їзду будинку АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_3 та повернути в першочерговий стан з встановленими дверима. Стягнути із ОСОБА_3 судові витрати на користь позивача.

Позовні вимоги в частині відповідача ОСОБА_6 просили не розглядати та залишити їх без розгляду, а саме: що стосується усунення перешкод в частині коридору №VIII та демонтування стін з дверима, що перегороджує частину коридору №VIII та знаходиться в спільному користуванні квартир другого під'їзду будинку АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_3 та ОСОБА_6 також залишити без розгляду.

Зменшення позовних вимог пояснили тим, що із відповідачем ОСОБА_6, вирішили спір в позасудовому порядку.

Представники відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали, у задоволенні позовних вимог просили відмовити в зв'язку із їх безпідставністю та недоведеністю. Крім того, просили застосувати строк позовної давності.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

З'ясувавши позиції сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом достовірно встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.09.1990 року ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9 прийняли спадщину АДРЕСА_1 в рівних частинах після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Зміна прізвища ОСОБА_1 на ОСОБА_1, підтверджується Свідоцтвом про одруження від 26.07.2003 року, відповідно до якого ОСОБА_1, зареєструвала шлюб із ОСОБА_13 у Міському відділі реєстрації актів громадянського стану управління юстиції Вінницької області, актовий запис №1331 та змінила своє прізвище із ОСОБА_1 на ОСОБА_1 (а.с.79).

Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію від 26.03.2018 року за № 1371 виданої ПП «Бокуд», в квартирі АДРЕСА_2, зареєстровані ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (а.с.9).

Копією договору купівлі-продажу від 03.07.2013 року підтверджується факт придбання ОСОБА_3, квартири АДРЕСА_3 у ОСОБА_14 (а.с.85).

Відповідно до припису винесеного ПП «Бокут» від 06.12.2017 року, адміністрація ПП «Бокут» зобов'язує ОСОБА_3 звільнити калясочну будинку АДРЕСА_1 до 15.12.2017 року(а.с.10).

Згідно відповіді ПП «Бокуд» від 28.02.2018 року № 102, на адвокатський запит, по квартирі АДРЕСА_3, ПП «Бокуд» проводить нарахування крім основної площі квартири 60,5 кв.м., на калясочну - 7,6 кв.м., на балкон - 0,99 кв.м., так як надано технічний паспорт на зазначену квартиру в якому вказано, що мешканці АДРЕСА_3 самовільно захватили калясочну будинку АДРЕСА_3 (а.с.15-16).

Відповідно до копії технічного паспорта, виданого КП ВООБТІ 14.07.2008 року, на квартиру АДРЕСА_3, на ім'я ОСОБА_14, вказано, що мешканці АДРЕСА_3 самовільно захватили калясочну будинку АДРЕСА_3, що також підтверджується копією поетажного плану, а саме плану першого поверху 2-го під'їзду будинку АДРЕСА_1 (а.с.13-14).

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Визначення поняття допоміжні приміщення надано у ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»: це - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо).

Крім того, згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Тобто в різних випадках одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, у зв'язку з чим в результаті приватизації квартир їх мешканцями право власності останніх на такі приміщення не виникає.

Частиною 4 ст. 4 ЖК УРСР визначено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Так, наприклад, сходові клітини, кладові, колясочні, вестибюлі можуть знаходитись як в окремих жилих, так і в нежилих приміщеннях (сходові клітини в двоповерхових квартирах або нежилих приміщеннях) та призначатись для експлуатації лише цих окремих приміщень та обслуговування їх мешканців, а не мешканців всього багатоквартирного будинку, а підвальні приміщення можуть бути обладнані для здійснення певного виду діяльності і не призначені для експлуатації будинку або побутового обслуговування мешканців (наприклад, при здійсненні торговельної діяльності тощо).

Таким чином, за змістом Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення можуть належати до допоміжних приміщень будинку та бути призначені для обслуговування будинку (розміщення в них технічного обладнання тощо), а можуть і не належати та не бути призначені для цих цілей.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід враховувати як місце їхнього розташування, так і загальну характеристику сукупності властивостей таких приміщень, зокрема спосіб і порядок їх використання.

Судом встановлено, що колясочна, яка є предметом спору, приєднана до квартири АДРЕСА_3 колишньою власницею ОСОБА_14, ще задовго до 2013 року, про що позивач знала, так як проживала і проживає в одному під'їзді як із колишніми власниками так і з відповідачем, що є власником на даний час, а власником квартири АДРЕСА_3 відповідач ОСОБА_3 став лише 03.07.2013 року, що також підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи №111, будинку № АДРЕСА_1, оглянутою в судовому засіданні.

Із довідки про склад сім'ї позивача, вбачається, що позивач зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 з 20.02.1987 року. Також з технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3, який складався КП Вінницьке ООБТІ, ще 14.07.2008 року на замовлення колишньої власниці квартири ОСОБА_14, на плані квартири є колясочна, позначена літерою 1, як коридор.

Відповідно до норм ст. ст. 257, 258 ЦК України встановлено, що загальний строк позовної давності становить три роки.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмовити у задоволенні позову.

Листом ВССУ від 16.01.2013 року №10-70/0/4-13 зазначено, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення по справі. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

За положеннями ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показаннями свідків. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи той факт, що як було встановлено під час розгляду справи самозахват колясочної відбувся ще в 2008 році, про що зазначено в копії технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_3, який складався КП Вінницьке ООБТІ, ще 14.07.2008 року на замовлення колишньої власниці квартири ОСОБА_14, та підтверджується також матеріалами інвентаризаційної справи №111, будинку № АДРЕСА_1, оглянутою в судовому засіданні про що позивачу було відомо, так як вона постійно проживала і проживає в одному під'їзді як із колишніми власниками так і з відповідачем, що є власником на даний час, а власником квартири АДРЕСА_3 відповідач ОСОБА_3 став 03.07.2013 року, що також підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи №111, будинку № АДРЕСА_1, оглянутою в судовому засіданні, а також, не заперечувалось стороною позивача під час розгляду справи, строк позовної давності на звернення із даним позовом до суду сплинув, що є підставою, відповідно до вимог ст. 267 ЦК України, для відмови в задоволенні позову.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають залишенню за позивачем ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст.15, 16, 256, 258, 258, 267 319, 321, 355, 356, 358, 391 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 264 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ПП «Бокуд» про усунення перешкод у користуванні місцями загального користування - залишити без задоволення.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Вінницький міський суд Вінницької області.

Повний текст рішення виготовлено 27.11.2018 року.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_4, виданий 15.10.1999 року Тульчинським РВ УМВС України у Вінницькій області, ІПН НОМЕР_3, місце проживання: АДРЕСА_3.

Відповідач: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: АДРЕСА_4.

Третя особа: ПП «Бокуд», м. Вінниця, вул. Ватутіна,46, п/р 260073293340700 в АТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005.

Суддя: