Рішення № 78172845, 23.10.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/588/17

Провадження № 2/761/384/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Макаренко І.О.,

при секретарі Триндюк А.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 (пр-к ОСОБА_2.),

представника відповідача Клименко Т.В. (пр-к ПАТ «Платинум Банк»),

представника відповідача Лантух Є.С. (пр-к ПАТ «Платинум Банк»),

третя особа ОСОБА_6,

представника третьої особи ОСОБА_7 (пр-к ОСОБА_6.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», треті особи: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києва державної адміністрації, ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малиновська Олена Юріївна про встановлення факту проживання в житловому приміщенні, визнання права користування цим приміщенням та визнання недійсним іпотечного договору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом в якому, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, просила суд: встановити факт проживання ОСОБА_8 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з лютого 2006 року, в т.ч. і станом на 25.06.2008 р., а також визнати право користування ОСОБА_8 цим житловим приміщенням;

визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір №2.08062557 від 25.06.2008 року, укладений між ЗАТ «Міжнародний іпотечний Банк», посвідчений ПН КМНО Малиновською О.Ю. за реєстровим №2275, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» та ОСОБА_2.

Свої вимоги мотивує тим, що іпотечний договір є недійсним в силу того, що ОСОБА_8 будучи, на момент укладання іпотечного договору неповнолітньою, мала право користування квартирою, що стала предметом іпотеки, в зв'язку з чим для укладання іпотечного договору №2.08062557 від 25.06.2008 року був необхідний дозвіл органу опіки та піклування, якого надано не було. Також зазначає, що банк та приватний нотаріус приховали від позичальників важливі обставини, внаслідок чого ОСОБА_2 та ОСОБА_6, підписували відповідні Договори іпотечного кредиту та іпотечний договір №2.08062557 від 25.06.2008 року перебували під впливом обману, що і призвело до порушення діючого законодавства, зокрема - без письмової згоди органу опіки та піклування посвідчення угоди, якою передбачено передачу в іпотеку житла, де постійно проживає, має право на проживання і користування житлом, малолітня дитина як член сім'ї власника цього майна, що свідчить про наявність в діях банку ознак нечесної підприємницької практики.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач ПАТ «Платинум Банк» просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначив, що банк при укладанні договору іпотеки переконався з офіційних документів в тому, що права неповнолітньої дитини жодним чином не звужуються та не порушуються, а також в тому, що дитина має інше місце проживання та право користування житлом, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними.

Позивач у своїй відповіді на відзив вважала, що доводити банку є необґрунтованими та такими, о не спростовують обставин та підстав, викладених в позові.

У своїх поясненнях на позовну заяву відповідач ОСОБА_2, зазначила, що іпотечний договір не відповідає вимогам закону, оскільки останній був укладений без відповідного дозволу органу опіки та піклування, заявлені позивачем вимоги про визнання цього правочину недійсним, визнаються відповідачем у повному обсязі.

Треті особи своїх пояснень щодо позовної заяви до суду не надали.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача ПАТ «Платинум Банк» в судовому засіданні щодо позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні позов визнали у повному обсязі та вважали, що він підлягає задоволенню у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_6 та його представник в судовому садінні вважали, що позов підлягає задоволенню.

Інші сторони в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 підтвердили факт, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та їхня донька ОСОБА_8 проживають постійно, приблизно з 2005-2006 р.р.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка відповідач ОСОБА_2 пояснила, що під час укладання іпотечного договору вона повідомляла банк про малолітню дитину. Зазначила, що нею підписувалася у нотаріуса заява про те, що жодна дитина віком до 18 років не має право власності або право користування нерухомим майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, однак не пам'ятає чи ознайомлювалася на час підписання з вказаною завою, оскільки у нотаріуса на той час підписувалося багато документів та не було часу на ознайомлення з ними. Та саме ОСОБА_2 надавалися документи щодо реєстрації у вказаній квартирі осіб. Також зазначала, що в квартирі були зареєстровані ОСОБА_6 та ОСОБА_8 без дозволу банку, оскільки від банку не надходило будь-яких заперечень.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що ним підписувалася у нотаріуса заява про те, що жодна дитина віком до 18 років не має право власності або право користування нерухомим майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, однак не пам'ятає чи ознайомлювався на час підписання з вказаною завою, оскільки у нотаріуса на той час підписувалося багато документів та не було часу на ознайомлення з ними. Зазначив, що ним надавалася згода на передачу майна в іпотеку, однак вважав, що в іпотеку буде передано лише частину майна.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив.

25 червня 2008 р. в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір №2.08062557, відповідно до умов якого ОСОБА_2. передала в іпотеку позивачу трикімнатну квартиру за номером АДРЕСА_1, належну їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1, виданого Головним управлінням житлового забезпечення 10.01.2006 року, на підставі наказану головного управління житлового забезпечення від 23.12.2005 року №2451-С/КІ, та зареєстрованого в комунальному підприємстві Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 13.01.2006 року в реєстровій книзі №444-211 за реєстровим №44718.

ОСОБА_2 при укладенні іпотечного договору надавалась довідка №318 видана ТОВ «Житлосервіс» 13.06.2008 року, з якої вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 проживають зареєстровані лише ОСОБА_2 та ОСОБА_13, також іпотекодавцем було надано заяву від 25.06.2008 рок, згідно якої ОСОБА_2 та ОСОБА_6 повідомили нотаріуса, що жодна дитина віком до 18 років не має права власності або права користування нерухомим майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Справжність підписів у вказаній заяві посвідчено приватним нотаріусом КМНО Малиновською О.Ю. та зареєстровано у реєстрі за №2277, №2278.

Банку та нотаріусу також була надана довідка форми №3, видана Демидівською сільською радою Київської області 21.06.2008 року за №1105, згідно якої ОСОБА_8 та ОСОБА_6 постійно проживають та зареєстровані по АДРЕСА_3.

Відповідно до ст. 176 СК України Батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом.

Згідно із ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_8 проживає разом зі своїми батьками ОСОБА_2, ОСОБА_6 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується наданими в судовому засіданні показами свідків, реєстрацією позивача за вказаною адресою, довідкою ЦПМСД №2 Шевченківського району.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про встановлення факту її проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з лютого 2006 року, та визнання її права користування вказаним житловим приміщенням є обґрунтованими та доведеними.

Вимога позивача про визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору №2.08062557 від 25.06.2008 року, укладеного між ЗАТ «Міжнародний іпотечний Банк», посвідченого ПН КМНО Малиновською О.Ю. за реєстровим №2275, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» та ОСОБА_2, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до частин другої та третьої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Згідно зі статтями 177 СК Українита 17 Закону України «Про охорону дитинства»батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Отже, при укладені договорів іпотеки щодо нерухомого майна, право власності або право користування яким мають малолітні діти, обов'язково вимагається дозвіл органів опіки та піклування.

Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України місце проживання дитини визначається за місцем проживання батьків, отже, місцем проживання неповнолітньої або малолітньої особи є фактичне місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона дійсно проживає.

Однак місце проживання дитини за фактичним місцем проживання батьків не є безумовним, якщо суд установить інше постійне місце проживання дитини.

Якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.

Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші наслідки, передбаченні законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові ВС України від 30.09.2015 р. у справі №6-384цс15.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Так, відповідно до частин першої - третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, суд може визнати недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

За таких обставин вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнано недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення прав особи, в інтересах якої пред'явлено позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містить норм, які б зменшували або обмежували права членів сім'ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

При вирішенні справ за позовом в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки на підставі порушення статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» в кожному конкретному випадку суди повинні:

1) перевіряти наявність у дитини права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання;

2) ураховувати добросовісність поведінки іпотекодавця щодо надання документів про права дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору;

3) з'ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.

Передбачене статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке мають діти, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання такого договору недійсним за позовом їх батьків є порушення майнових прав дітей унаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на його укладення.

Отже, вчинений батьками (усиновлювачами) правочин стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, без обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування суд може визнати недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження прав дитини на житло.

Власник майна, який є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій. Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші передбачені законодавством наслідки, які застосовуються органами опіки та піклування.

Дана правова позиція викладена в постанові ВС України від 10.07.2017 року у справі №6-1002цс17.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 при наданні банку та нотаріусу відомостей, що неповнолітня дитина не має права користування квартирою, яка передається в іпотеку, і що права дитини внаслідок укладання цього договору, не порушуються, зловживаючи своїми правами законного представника, надала неправдиві відомості, а тому, відсутність дозволу органу опіки та піклування на передання квартири в іпотеку, не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження недійсності іпотечного договору з моменту його укладення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час винесення рішення по справі судом було встановлено, що позивачем було заявлено три немайнові вимоги, коли судовий збір було сплачено лише за дві, а тому з позивача підлягає стягненню судовий збір за немайнову вимогу у розмірі 551,20 грн.

Керуючись Сімейним кодексом України, ст.ст. 16, 23, 203, 215, 256, 257, 261 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 137, 141, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», треті особи: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києва державної адміністрації, ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малиновська Олена Юріївна про встановлення факту проживання в житловому приміщенні, визнання права користування цим приміщенням та визнання недійсним Іпотечного договору - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_8 в квартирі АДРЕСА_1 з лютого 2006 року.

Визнати за ОСОБА_8 право користування квартирою АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовидити.

Стягнути з ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на користь ОСОБА_8 в рівних частках судовий збір у розмірі 1 102,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: