Рішення № 78171942, 20.11.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9105/18

Провадження № 2/727/1692/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2018 року м.Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці

в складі головуючого судді Волошина С.О.

секретар судових засідань ОСОБА_1

за участю: представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у спрощеному судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_4 (відбуває покарання у ВК №67 за адресою: м.Сокиряни, пров.Ватутіна, 8, Сокирянського району, Чернівецької області) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_5 звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівці з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30 травня 2018 року відповідача ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.296 ч.4, 121 ч.1 КК України і призначено йому покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі за те, що 20 грудня 2017 року відповідач перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння наніс йому чисельні тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких, як такі, що небезпечні для життя.

Завдані позивачу відповідачем тілесні ушкодження призвели до того, що він вже протягом дев’яти місяців періодично знаходиться на лікарняному та змушений витрачати кошти на своє лікування.

Вказує, що знаходився на стаціонарному лікуванні в період з 23 квітня 2018 року по 03 травня 2018 рік. А також з 20 грудня 2017 року і по даний час знаходиться на лікарняному. Під час лікування ним витрачено на придбання ліків та лікарських засобів на 15 136,00 грн., що підтверджується чеками.

Окрім матеріальної шкоди, неправомірними діями відповідача ОСОБА_4 йому також завдано немайнових витрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у його житті: негативні переживання та спогади, тривогу, емоційні і тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов'язків, фіксованність уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей, тимчасову відірваність від активного соціального життя, порушення сну, неприємні сновидіння, нервозність, дратівливість, побоювання щодо майбутнього стану здоров’я.

Крім цього, в момент вчинення щодо нього злочину, він переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям тривоги, безнадійності, страху за своє здоров’я, а головне страху за своє життя.

Впродовж всього періоду лікування він почувався незручно, дискомфортно, був змушений пристосовуватися до негативних умов існування. Гігієнічні процедури не обходилися без сторонньої допомоги. В період лікування він потребував зовнішньої допомоги дружини та дітей, з приводу чого почував себе як джерело клопоту та обмежень для близьких.

До цього часу продовжуються проблеми зі здоров’ям у вигляді періодичної болі, обмеженої фізичної активності. Спричинені йому тілесні ушкодження потягли за собою необхідність відновлення стану здоров’я. За рекомендацією лікарів він повинен лягти в лікарню для операції ока.

В позові вказує, що засуджений ОСОБА_4 не надавав йому жодної допомоги як на місці скоєння ним кримінального правопорушення так і в подальшому, не цікавився станом його здоров’я та не приймав ніякої участі у його видужанні.

Таким чином, внаслідок суспільно-небезпечних дій ОСОБА_4, йому були заподіяні психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, характеру немайнових втрат, він оцінює в 250 000 (двісті п’ятдесят тисяч) гривень.

28.09.2018 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог. В своїй заяві вказав, що 23 червня 2018 року медико-соціальною комісією, ознайомившись з медичними обстеженнями та лікування, які були проведені йому після отриманих травм, завданих відповідачем, рекомендовано продовжувати відновлене лікування по JITM. В подальшому, в період з 2 червня 2018 року по 29 червня 2018 року та в період з 30 червня 2018 року по 15 липня 2018 року він знаходився на лікарняному з діагнозом - стан після забою головного мозку. Надалі, в період з 16 липня 2018 року по 26 липня 2018 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в міській клінічній лікарні №3. Поступив в лікарню зі скаргами на головний біль, головокружіння, шум в голові, вухах, двоїння предметів, хиткість при ходьбі, загальну слабість. Причина хвороби - перенесення 20.12.2017 року відкритої проникаючої ЧМТ. В зв’язку з погіршенням самопочуття в період з 21.08.2018 року по 30.08.2018 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в Чернівецькій міській клінічній лікарні №3. Після виписки з лікарні він продовжував лікування амбулаторно в період з 31.08.2018 по 11.09.2018 року. Вказує, що за вказані вище періоди лікування ним було витрачено коштів на придбання ліків та лікарських засобів в розмірі 6129,79 грн. Таким чином, завдана йому відповідачем матеріальна шкода становить 21 257,79 грн.

Крім цього, в своїй заяві про збільшення позовних вимог позивач вказує, що на момент скоєння відповідачем злочину та по цей час він працює в ТОВ «Машзавод» на посаді столяра будівельно-господарського цеху. Згідно довідки про доходи №146 від 25.09.2018 року його середня заробітна плата становила 10966,66 грн. Середньоденна заробітна плата становить 10966,66 : 21= 522,22 грн.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, він втратив доходи, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, як би його право не було порушено. В даному випадку мова йде про його доходи, які він міг би заробити та які він недоотримав внаслідок порушення його цивільного права, а саме часу, коли він знаходився на лікарняних. Розрахунок упущеної вигоди: за період з 20.12.2017 року по 15.01.2018 року - 17 робочих днів, упущена вигода становить 8877,74 грн.; з 23.04.2018 року по 03.05.2018 року – 8 робочих днів, упущена вигода становить 4177,76 грн.; з 02.06.2018 року по 11.09.2018 року – 48 робочих днів, упущена вигода - 25066,56 грн..

Таким чином, внаслідок отриманих травм, за період знаходження на лікарняному він не отримав заробітну плату в розмірі 38122,06 грн., що є упущеною вигодою.

Крім того, в зв’язку зі станом здоров’я, після отриманих тілесних ушкоджень, які були завдані відповідачем, 12 вересня 2018 року йому надана третя група інвалідності. Підтвердженням цього є додані до позовної заяви копія ОСОБА_6 №458/3 з додатками.

Відповідно до висновку МСЕК йому протипоказана важка фізична праця. Таким чином, в результаті отриманих травм та послідуючої інвалідності, він практично втратив можливість в подальшому працювати та заробляти собі на життя.

Крім того, зазначив, що відповідачем йому були навмисно нанесені удари палицею по голові та по обличчю. Від зазначених ударів в нього були множинні переломи кісток лицьового черепа. Підтвердженням цього є зазначений у Вироку суду результат висновку судово-медичної експертизи №113мд від 09.02.2018 року. Внаслідок отриманих травм в нього погіршився зір та двоїться в очах. В зв’язку з цим він змушений звертатися на консультацію до офтальмолога. Після огляду спеціалістом йому рекомендовано оперативне втручання з приводу косоокості. Таким чином, він в подальшому також буде нести витрати на лікування. Підтвердженням цього є додані до позовної заяви копії консультативних висновків Центру сучасної офтальмології та кафедри офтальмології Буковинського державного університету.

Керуючись ст.ст.22, 23, 1166, 1167, 1195 ЦК України, постановою ПВСУ від 31.03.95р. просить стягнути з відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на його користь грошову компенсацію завданої йому шкоди на загальну суму 309 379,85 грн., яка складається з матеріальної шкоди в розмірі 21 257,79 грн., упущеної вигоди в розмірі 38 122,06 грн. та моральної шкоди в розмірі 250 000,00 грн.

07.09.2018 року ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці по справі відкрито спрощене провадження та призначено справу до розгляду по суті з викликом сторін. Згідно ухвали суду відповідача наданий термін в п’ятнадцять днів для подачі відзиву на позовну заяву, однак відзив на позовну заяву відповідач не надав (а.с.1).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18.10.2018 року по справі призначено відповідачу ОСОБА_4 захисника для здійснення захисту з числа адвокатів з регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернівецькій області (а.с.105).

Дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, засудженій до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі від 24.10.2018р. №024-0000664, призначено адвоката ОСОБА_3 для надання безоплатної вторинної правової допомоги засудженому ОСОБА_4 (а.с.114).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15.11.2018 року по справі клопотання відповідача ОСОБА_4 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, задоволено, доручено службовій особі Сокирянської виправної колонії №67, забезпечити проведення відеоконференції за участі ОСОБА_4, і судове засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, проведено в режимі відео конференції (а.с.122).

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні поданий позов та заяву про збільшення позовних вимог підтримала повністю. Надала пояснення аналогічні викладеним в позові та заяві про збільшення позовних вимог просила позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що на досудовому слідстві намагався відшкодувати шкоду, однак позивач не бажав вирішити це питання, а наданий час вважає, що за вчинене він вже відбуває покарання і тому до нього не може бути жодних матеріальних та моральних претензій. Просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, вказав що не доведено позивачем, що ліки купувались саме для ОСОБА_5 і що ці ліки призначені лікарем внаслідок лікування отриманої травми. В позові просив відмовити повністю.

Свідок ОСОБА_7, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України, в судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною позивача. Вказала, що її чоловік є інвалідом 2 групи непрацюючої. Відповідач жодного разу не прийшов в лікарню, шкоду не відшкодував. Після отриманої травми чоловік знаходився біля 9 місяців на лікарняному. До того чоловік був висококваліфікованим спеціалістом, працював плотником, допомагав по дому, оскільки вона хвора, а тепер чоловік втратив 60% зору, немає змоги їй допомогти. Лікарі рекомендують ставити титанову пластину, але вони не мають таких коштів. Крім цього пояснила, що чоловік погано спить, у нього часті напади внаслідок отриманої травми.

Свідок ОСОБА_6, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України, в судовому засіданні пояснив що він є сусідом ОСОБА_7, а відповідача по справі він незнає. Раніше позивач був хорошим сусідом, а на даний час після його побиття він часто веде себе неадекватно, внаслідок перенесеної травми. У нього майже немає зору, бувають напади головних болей.

Свідок ОСОБА_8, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України, в судовому засіданні пояснив, що він є зятем позивача ОСОБА_7 і проживає поруч. Після отриманої травми тесть став розсіяним, у нього погіршився зір, скаржиться на головні болі, став дратівливий, нервовий, забуває події, ознаки тривожності. Більше як півроку знаходився на лікарняному.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали та письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково, з наведених нижче підстав.

Судом встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30 травня 2018 року, який набрав законної сили 02 липня 2018 року, відповідача ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.296 ч.4, 121 ч.1 КК України, а саме за те, що 20 грудня 2017 року відповідач перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння наніс ОСОБА_5 чисельні тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких, як такі, що небезпечні для життя. На підставі ст.70 ч.1 КК України ОСОБА_4 за вироком суду призначено покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі (а.с.28-30).

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже вина відповідача у спричинені позивачу чисельних тілесних ушкоджень, які відносяться до тяжких, як такі, що небезпечні для життя є доведеною.

Як вбачається з виписки з історії хвороби №17273 лікарні швидкої медичної допомоги м.Чернівці, ОСОБА_5 знаходився у відділенні нейрохірургії з 20.12.2017 року по 15.01.2018 року з діагнозом відкрита проникаюча ЧМТ. Перелом склепіння та основи черепа та кісток лицьового скелету. Забій головного мозку середнього ступеня важності. Невеликий субдуральний крововилив СЧЯ зліва. Пневмоцефалгія, забійна рана м’яких тканин голови, ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз, серцева недостатність (а.с.9).

З листа непрацездатності від 15 січня 2018 року серії АГЩ №488678 виданий «Лікарня швидкої медичної допомоги» вбачається, що з 20.12.2017 року по 15.01.2018 року ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні, причина непрацездатності – невиробничі травми, продовжує хворіти (а.с.14).

З листа непрацездатності від 16 січня 2018 року серії АГЩ №472049 виданий КМУ «Міська поліклініка №2» вбачається, що з 16.01.2018 року по 14.02.2018 року ОСОБА_5 проходив амбулаторне лікування з діагнозом стан після відкритої ЧМТ, забою головного мозку, продовжує хворіти (а.с.13).

З листа непрацездатності від 15 лютого 2018 року серії АГЩ №472519 виданий КМУ «Міська поліклініка №2» вбачається, що з 15.02.2018 року по 14.03.2018 року ОСОБА_5 проходив амбулаторне лікування з діагнозом забій головного мозку, продовжує хворіти (а.с.12).

З листа непрацездатності від 15 березня 2018 року серії АГЩ №546010 виданий КМУ «Міська поліклініка №2» вбачається, що з 15.03.2018 року по 11.04.2018 року ОСОБА_5 проходив амбулаторне лікування з діагнозом забій головного мозку середнього ступеню важкості (а.с.11).

З листа непрацездатності від 03 травня 2018 року серії АГФ №119885 виданий КМУ «Міська клінічна лікарня №3» вбачається, що з 23.04.2018 року по 03.05.2018 року ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом стан після перенесеної відкритої ЧМТ, продовжує хворіти (а.с.16).

З листа непрацездатності від 04 травня 2018 року серії АГЩ №546558 виданий КМУ «Міська поліклініка №2» вбачається, що з 04.05.2018 року по 01.02.2018 року ОСОБА_5 проходив амбулаторне лікування з діагнозом після перенесеної важкої проникаючої ЧМТ (а.с.17)

З листа непрацездатності від 02 червня 2018 року серії АГЩ №546822 виданий КМУ «Міська поліклініка №2» вбачається, що з 02.06.2018 року по 29.06.2018 року ОСОБА_5 проходив амбулаторне лікування, причина непрацездатності – невиробничі травми, продовжує хворіти (а.с.10, 18, 68).

З листа непрацездатності від 30 червня 2018 року серії АГЩ №547051 виданий КМУ «Міська поліклініка №2» вбачається, що з 30.06.2018 року по 15.07.2018 року ОСОБА_5 проходив амбулаторне лікування з діагнозом після забою головного мозку (а.с.19, 69).

З листа непрацездатності від 26 липня 2018 року серії АГФ №118661 виданий КМУ «Міська клінічна лікарня №3» вбачається, що з 16.07.2018 року по 26.07.2018 року ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом стан після перенесеної відкритої ЧМТ, продовжує хворіти (а.с.20, 70).

З листа непрацездатності від 27 липня 2018 року серії АГЩ №547287 виданий КМУ «Міська поліклініка №2» вбачається, що з 27.07.2018 року по 20.08.2018 року ОСОБА_5 проходив амбулаторне лікування з діагнозом стан після відкритої ЧМТ, забою головного мозку (а.с.21, 71).

З листа непрацездатності від 30 серпня 2018 року серії АГФ №118752 виданий КМУ «Міська клінічна лікарня №3» вбачається, що з 21.08.2018 року по 30.08.2018 року ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні, причина непрацездатності – невиробничі травми, продовжує хворіти (а.с.72).

З листа непрацездатності від 31 серпня 2018 року серії АГЩ №547618 виданий КМУ «Міська поліклініка №2» вбачається, що з 31.08.2018 року по 11.09.2018 року ОСОБА_5 проходив амбулаторне лікування з діагнозом стан після відкритої ЧМТ, забою головного мозку (а.с.73).

Крім цього, з виписки епікриз з історії хвороби №2364 ЧМКЛ №3 – ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні в період з 23 квітня 2018 року по 03 травня 2018 рік, анамнез хвороби: хворіє з 20.12.2017 року після перенесеної відкритої проникаючої ЧМТ (перелом склепіння та основи черепа та кісток лицьового скелету, забій головного мозку, епідуральний крововилив СЧЯ зліва) (а.с.8).

Згідно консультативного заключення Центру сучасної офтальмології та кафедри офтальмології Буковинського державного університету – ОСОБА_5 рекомендовано оперативне втручання з приводу косоокості правого ока (а.с.15).

12 вересня 2018 року позивачу надана третя група інвалідності, що підтверджується ОСОБА_6 №458/3 з додатками, відповідно до висновку МСЕК позивачу протипоказана важка фізична праця (а.с.82-83).

Згідно фіскальних, товарних чеків та квитанцій за період з 21 грудня 2017 року по 10 вересня 2018 року ОСОБА_5 на лікування придбано ліків та лікарських засобів на загальну суму 21257,79 грн. (а.с.22-27, 76-80).

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, визначений ч.2 цієї статті, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч.1 ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. В силу ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пункт 2) ч.2 цієї статті до збитків також відносить доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Ч.3 ст.22 цього Кодексу встановлює, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На підставі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до роз’яснень, викладених в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.02.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

З аналізу зазначених норм вбачається, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга ст.1166 ЦК) відповідач звільняється від обов’язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що матеріальна шкода на загальну суму 21257,79 грн. на придбання позивачем ліків та лікарських засобів підтверджується належними та допустимими доказами по справі, шкода завдана ОСОБА_5 неправомірними діями відповідача ОСОБА_4, його вина доведена вироком суду, який набрав законної сили, а між його неправомірними діями та наслідками, що наступили для позивача є безпосередній причинний зв’язок.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31 березня 1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_4 позивачу завдано моральної (немайнової) шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Так, суд оцінюючи, повно всебічно докази по справі, а саме враховуючи медичну документацію, довідку з місця роботи, враховуючи характер та обсяг моральних страждань позивача, які полягали в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у його житті: негативні переживання та спогади, тривогу, емоційні і тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов'язків, переживання фізичних незручностей, дратівливість, побоювання щодо майбутнього стану здоров’я, також на момент вчинення щодо нього злочину, він переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям тривоги, безнадійності, страху за своє здоров’я та життя. Спричинені позивачу тілесні ушкодження потягли за собою інвалідність третьої групи та за рекомендацією лікарів йому необхідна операція на око.

Дані моральні страждання підтверджені також наданими в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Таким чином, з урахуванням принципів співмірності та справедливості, враховуючи вимоги розумності, при визначенні розміру відшкодування, а також характеру порушення, вчиненого відповідачем, ступеня вини, глибини фізичних та душевних страждань позивача, час та зусилля, необхідні для відновлення порушеного права, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 150 000 гривень. Суд, вважає що саме така суму відшкодування є достатньою для відшкодування позивачу завданої відповідачем моральної шкоди.

Разом з тим, суд вважає недоведеною позовну вимогу про стягнення упущеної вигоди в розмірі 38 122,06 грн., виходячи з наступного.

Так згідно ч.1, 3 статті 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_5 з 20.12.2017 року по 15.01.2018 рік, з 23.04.2018 року по 03.05.2018 рік, з 02.06.2018 року по 11.09.2018 рік перебував на лікарняному, а відтак отримав лікарняні за час перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.

При цьому, позивач не надав суду відомостей щодо розміру проведених виплат у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, вимагаючи компенсації упущеної вигоди у вигляді не отриманої за вказаний період заробітної плати.

На думку суду, стягнення з відповідача розміру середнього заробітку за час перебування позивача на лікарняному суперечить засадам цивільного права, оскільки має ознаки подвійного відшкодування розміру заробітної плати, яку міг би отримати позивач.

Крім того, не надавши суду розмір проведених позивачу виплат за час непрацездатності, позбавило суд можливості перевірити чи відповідає виплата за час тимчасової непрацездатності розміру середньомісячного заробітку і яка різниця в сумі підлягає стягненню з відповідача в разі, якщо виплата внаслідок тимчасової непрацездатності є нижчою від мінімальної заробітної плати.

Також, аналізуючи зміст ч.3 ст.1195 ЦК України, суд приходить до висновку, що під «іншими доходами» слід розуміти прибуток отриманий потерпілим від іншої діяльності не пов’язаної з основним місцем роботи по якому заявляється вимога про компенсацію упущеної вигоди.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторонам надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.

Враховуючи положення ч.7 ст.81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію завданої позивачу шкоди, яка складається з матеріальної шкоди в розмірі 21257,79грн, моральної шкоди в розмірі 150 000грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що позивачем подано до суду позовну заяву з майновою та немайновою вимогами.

Таким чином, необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за позовну заяву майнового характеру в розмірі 704,80 грн., та за позовну заяву немайнового характеру в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму ВСУ №6 від 27.02.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постановою Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст.16, 20, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 11, 12, 13, 19, 76, 80, 81, 141, 258-259, 263, 265, 268, 274-279, 354, ЦПК України, ч.1 п.15 п.п.15.5 розділу ХІІ. Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, який відбуває покарання у ВК №67 за адресою: м.Сокиряни, пров.Ватутіна, 8, Сокирянського району, Чернівецької області, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - матеріальну шкоду в розмірі 21257 (двадцять одну тисячу двісті п’ятдесят сім) гривень 79 коп., моральну шкоду в розмірі 150 000 (сто п’ятдесят тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, який відбуває покарання у ВК №67 за адресою: м.Сокиряни, пров.Ватутіна, 8, Сокирянського району, Чернівецької області, на користь Держави судовий збір: за позовну заяву майнового характеру в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп. та за позовну заяву немайнового характеру в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу (в порядку вимог ст.352, 354 ЦПК України) до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівців або безпосередньо до апеляційної інстанції протягом 30 - ти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ : С.О. Волошин