Ухвала суду № 78171528, 09.11.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/793/427/18 Справа № 711/6589/18 Категорія: ст.ст.131, 173 КПК УкраїниГоловуючий по 1 інстанції: Михальченко Ю.В. Доповідач в апеляційній інстанції: Ятченко М. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого - судді суддів при секретарі Ятченка М. О. Соломки І. А.Соломки І. А., Торопенка М. В.Торопенка М. В. Чорній Я. Ю.за участю прокурораТараненка В.О. потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34

адвокатів ОСОБА_45, Гарбазея Д.О.

зацікавлених осіб ОСОБА_35, ОСОБА_36

представника потерпілих ОСОБА_37

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Тараненка В.О. та потерпілого ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 серпня 2018 року, якою в задоволенні клопотання начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області Сергієць О.В., погоджене прокурором відділу прокуратури Черкаської області Мартинюк М.П. по кримінальному провадженню №12014250050000404, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.02.2014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.209 КК України, про накладення арешту на майно ОСОБА_36 та ОСОБА_35 відмовлено в повному обсязі,

в с т а н о в и л а :

Згідно ухвали суду першої інстанції, до слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси звернулась начальник відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області Сергієць О.В. з клопотанням, погодженим із прокурором відділу прокуратури Черкаської області Мартинюк М.П. про накладення арешту на майно.

Клопотання вмотивоване тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12014250050000404, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 лютого 2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.209, ч.5 ст.191 КК України, за фактом привласнення головами ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_38, ОСОБА_39 за попередньою змовою з ОСОБА_40 грошових коштів кредитних спілок, що призвело до неповернення членам спілок депозитних вкладів на суму близько 17,5 млн. грн..

01 червня 2018 року у кримінальному провадженні №120142500500000404 повідомлено про підозру голові спілки ОСОБА_38 та голові спілки ОСОБА_39 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191 КК України. У провадженні тривають слідчі (розшукові) дії з метою перевірки причетності інших осіб до скоєння зазначеного злочину.

Досудовим розслідуванням встановлено, що слідчим управлінням МВС України в Черкаській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013250050000579, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.02.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.5 КК України, за фактом привласнення заступником голови правління, головою кредитного комітету ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_40 грошових коштів вказаних спілок, що призвело до неповернення членам спілок депозитних вкладів на суму близько 17,5 млн. грн..

За результатами досудового розслідування зазначеного кримінального провадження обвинувальний акт стосовно заступника голови правління ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_40 за ч.5 ст.191 КК України звернено до суду.

Також встановлено, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013250050000579 встановлено майно, яке на праві приватної власності належало ОСОБА_40, та могло бути придбане за рахунок коштів вкладників ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою слідчого СУ УМВС України в Черкаській області Момотенко І.Г. винесена постанова про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_40.

Одним із об'єктів нерухомості була земельна ділянка та розташований на ній будинок по АДРЕСА_1.

Так встановлено, що ОСОБА_40 14.12.2005 року на підставі договору купівлі-продажу отримав у власність житловий будинок з надвірними спорудами розташований на земельній ділянці розміром 1175 кв. м..

На вказаній земельній ділянці розташований один житловий будинок із мансардою, позначений на генеральному плані літерою А2-1 керамзітоблоки, жилою площею 32,7 кв.м., загальною площею 119,2 кв. м, гараж Д, гараж-сарай-літня кухня У, погріб Ж, огорожа 1, водо колонка 2.

Відповідно до договору купівлі-продажу продаж зазначеного будинку з надвірними спорудами здійснено за ціною 606 000 грн., що еквівалентно 120 000 доларам США, з яких 151 500 грн., що еквівалентно 30 000 доларів США отримано продавцем під час підписання договору від покупця, а 454 500 грн., що еквівалентно 90 000 доларів США, сплачено ЧФ AT «Кредит Банк (Україна) шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок продавця. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.12.2005 року будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_40. Відповідно до договору іпотеки від 16.12.2005 року вказаний договір забезпечує виконання зобов'язань Іпотекодержателя (ОСОБА_40) за кредитним договором №356/2005 від 16.12.2005 року стосовно отриманої кредитної суми - 90 000 доларів США. Строк повернення кредиту 15 грудня 2020 року. Предметом іпотеки є нерухомість придбана за вищевказаним договором купівлі-продажу.

03.02.2009 року укладений договір поруки №356/2005/S-l між кредитором ВАТ «КРЕДОБАНК», боржником ОСОБА_40 та поручителем ОСОБА_36 про те, що поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань по погашенню кредиту, відсотків пені, штрафів, неустойок.

01.09.2009 року відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя ОСОБА_36 набула права власності на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку та будинок по АДРЕСА_1.

26.04.2010 року рішенням судді Соснівського районного суду м.Черкаси Грабового П.С. задоволено позов ОСОБА_36 та ОСОБА_35 про визнання права власності на самочинне будівництво, а саме: визнано право власності за ОСОБА_36 та ОСОБА_35 право власності на об'єкт нерухомості, що розташований в АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок А ІІІ 519,9 кв. м з мансардою та прибудовами - п/д1,а,а1,а2,м/с, житловий будинок БІІ 478,5 кв. м з мансардою та прибудовами - п/д,б,м/с, навіс, Г,В,В1,Ж, літній душ Д, туалет И, огорожа № 1-5, замощення I,III, басейн II.

Визначено за ОСОБА_36 в спільному майні подружжя частину майна, яке складається з житлового будинку А-ІІІ площею 519,9 кв. м з мансардою та прибудовами - п/д,б,м/с, навіс, Г,В, літній душ Д,туалет И, огорожа № 1-5, замощення І, ІІІ, басейн II та визнано право власності і присвоєно адресу АДРЕСА_1.

Визначено за ОСОБА_35 в спільному майні подружжя частину майна, яка складається з житлового будинку Б-ІІ площею 478,5 кв. м з мансардою та прибудовами - п/д,б,м/с, навіс, В1,Ж, літній душ Д,туалет И, огорожа № 3,4,5, замощення III та визнано право власності і присвоєно адресу АДРЕСА_2.

На підставі вказаного рішення суду, за заявою ОСОБА_36 про зняття арешту слідчим Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області Кублієм М.В. скасований арешт на нерухоме майно ОСОБА_40, а саме будинок по АДРЕСА_1.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого станом на 23.07.2018 року за ОСОБА_35 на праві приватної власності з 27.05.2010 року належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, житловою площею 114,5 м кв., вартістю 1 530 928 грн.. Підставою для виникнення права власності є рішення Соснівського районного суду б\н від 26.04.2010 року. Площу земельної ділянки під об'єктом нерухомості реєстр вказати не може тому, що поділ нерухомого майна відбувався без виділення земельної ділянки.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого, станом на 23.07.2018 року за ОСОБА_36 на праві приватної власності з 27.05.2010 року належить житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, житловою площею 290,2 м кв., вартістю 1 655 621 грн.. Підставою для виникнення права власності є рішення Соснівського районного суду б\н від 26.04.2010 року. Площу земельної ділянки під об'єктом нерухомості реєстр вказати не може тому, що поділ нерухомого майна відбувався без виділення земельної ділянки.

На підставі рішення Придніпровського районного суду від 21.02.2013 року про задоволення позову ОСОБА_36 до ОСОБА_41 про стягнення предмета іпотеки задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 25.09.2008 року звернено стягнення на вбудовано-прибудовані приміщення з підвалом літ. А10, а саме: приміщення 1-го поверху з №2-1 по №2-14 та приміщення підвалу І, ІІ,III загальною площею 158,4 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_3. Визнано за ОСОБА_36 право власності на вбудовано-прибудовані приміщення 1-го поверху з №2-1 по № 2-14 та приміщення підвалу І,II,III загальною площею 158,4 кв. м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3.

За заявою ОСОБА_36 про зняття арешту слідчим Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області Кублієм М.В. скасований арешт на нерухоме майно ОСОБА_41, а саме вбудовано-прибудовані приміщення 1-го поверху з №2-1 по № 2-14 та приміщення підвалу І, ІІ,III загальною площею 158,4 кв.м. що знаходяться за адресою АДРЕСА_3.

Аналізом отриманих в ході слідства відомостей встановлена ймовірність підроблення документів та подання завідомо недостовірних відомостей ОСОБА_36 до суду, та нотаріуса, внаслідок чого нерухоме майно на яке було накладено арешт незаконно вибуло із власності ОСОБА_40.

На даний час отримані відомості про те, що ОСОБА_36 та ОСОБА_35, мають намір продажу вищевказаної нерухомості, про що свідчать оголошення на сайтах агентства нерухомості.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 серпня 2018 року в задоволенні клопотання начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області Сергієць О.В. по кримінальному провадженню №12014250050000404 про накладення арешту на майно ОСОБА_36 та ОСОБА_35 відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчий суддя посилався на те, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_40 є свідком, обвинувальний акт стосовно нього, заступника голови правління ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.5 ст.191 КК України в той час знаходився на розгляді в суді. В судовому засіданні місцевого суду прокурор та слідча підтвердили, що на момент розгляду справи в суді не внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо підроблення документів та подання завідомо недостовірних відомостей ОСОБА_36 до суду, та нотаріуса, внаслідок чого нерухоме майно на яке було накладено арешт незаконно вибуло із власності ОСОБА_40.

Також слідчий суддя зазначав, що ОСОБА_36 та ОСОБА_35 набули права власності на самочинно побудовані житлові будинку по АДРЕСА_1 на підставі рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 26.04.2010 року. Рішення вступило в законну силу і має преюдиціальне значення при вирішенні даного клопотання.

Щодо вбудовано-прибудованого приміщення 1-го поверху з №2-1 по №2-14 та приміщення підвалу I,II,III загальною площею 158,4 кв. м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3, слідчий суддя посилався на те, що попереднім власником майна був ОСОБА_42, який взагалі не мав процесуального статусу ні по кримінальному провадженні №12014250050000404, ні по кримінальному провадженні №12013250050000579.

Також слідчий суддя посилався на те, що слідчим та прокурором не надано жодного належного та допустимого доказу, що ОСОБА_36 та ОСОБА_35 є недобросовісними набувачами, що предметом злочину являються житлові будинки по АДРЕСА_1, та вбудовано-прибудоване приміщення 1-го поверху з №2-1 по №2-14 та приміщення підвалу I,II,III, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3. Тобто слідчим та прокурором не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст.170 цього Кодексу.

Не погоджуючись з даною ухвалою слідчого судді прокурор у кримінальному провадженні Тараненко В.О. подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16.08.2018, якою відмовлено у задоволенні клопотання начальника відділу слідчого управління ГУНП в Черкаській області Сергієць О.В. у кримінальному провадженні №12014250050000404 від 26.02.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.5 ст.191 КК України, про арешт майна ОСОБА_36 та ОСОБА_43 - скасувати; прийняти нову ухвалу, якою клопотання начальника відділу слідчого управління ГУНП в Черкаській області Сергієць О.В. у кримінальному провадженні №12014250050000404 про арешт майна ОСОБА_36 та ОСОБА_35 задовольнити та накласти арешт на майно, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_36 та ОСОБА_35, а саме:

- ОСОБА_36 житловий будинок А-ІII площею 519,9 кв. м з

мансардою та прибудовами - п/д,б,м/с, навіс, Г,В, літній душ Д, туалет И,

огорожа №1-5, замощення І,III, басейн II. за адресою: АДРЕСА_1;

- ОСОБА_35 житловий будинок Б-ІІ площею 478,5 кв. м з мансардою

та прибудовами - п/д,б,м/с, навіс, В1,Ж, літній душ Д, туалет И, огорожа

№3,4,5, замощення III за адресою: АДРЕСА_2

та вбудовано-прибудовані приміщення 1-го поверху з №2-1 по № 2-14 та приміщення підвалу І,II,IІІ загальною площею 158,4 кв. м що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3.

Зобов'язати відповідальну особу Реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції внести дані до відповідних Державних реєстрів обліку речових прав на нерухоме майно для накладення заборони на відчуження (продаж, дарування, передавання в користування третім особам, тощо) зазначеного вище нерухомого майна. Дослідити у ході апеляційного перегляду докази, долучені до клопотання сторони обвинувачення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначав, що у ході досудового розслідування кримінального провадження №12014250050000404 встановлено, що ОСОБА_39, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_40, привласнив грошові кошти членів кредитної спілки «Благо», які перебували у його віданні, на загальну суму 7 654 902,11 грн., тим самим спричинивши вкладникам кредитної спілки збитків на вказану суму, що більш як у 18 557 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян встановлений на період вчинення злочину та є особливо великим розміром.

Крім того, ОСОБА_39, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_40, привласнив грошові кошти членів кредитної спілки «Рушник», які перебували у його віданні, на загальну суму 2 497 500, 92 грн., тим самим спричинивши вкладникам кредитної спілки збитків на вказану суму, що більш як у 6 054 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян встановлений на період вчинення злочину та є особливо великим розміром.

01.06.2018 ОСОБА_39, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, - привласненні чужого майна, яке перебувало у його віданні, вчинене в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, ОСОБА_38, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_40, привласнила грошові кошти членів кредитної спілки «Благо», які перебували в її віданні, на загальну суму 6 783 186,2 грн., тим самим спричинивши вкладникам кредитної спілки збитків на вказану суму, що більш як у 16 464 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян встановлений на період вчинення злочину та є особливо великим розміром.

Крім того, ОСОБА_38, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_40, привласнила грошові кошти членів кредитної спілки «Рушник», які перебували в її віданні, на загальну суму 1 506 253, 61 грн., тим самим спричинивши вкладникам кредитної спілки збитків на вказану суму, що більш як в 3 655 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян встановлений на період вчинення злочину та є особливо великим розміром.

01.06.2018 ОСОБА_38, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, - привласненні чужого майна, яке перебувало у її віданні, вчинене в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб.

Крім того встановлено, що у ході досудового розсліду кримінального провадження №12013250050000579 від 25.02.2013, досудове розслідування в якому завершено зверненням обвинувального акту стосовно засновника та службової особи ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_40 за ч.4 ст.358, ч.5 ст.191 КК України до суду, встановлено, що останній привласнив кошти вкладників зазначених кредитних спілок в особливо великих розмірах.

Також у ході розслідування отримано інформацію, що може вказувати на вчинення ОСОБА_40 спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_41, ОСОБА_38, ОСОБА_36, ОСОБА_35 дій, направлених на легалізацію майна, отриманого ОСОБА_40 та ОСОБА_38 злочинним шляхом, в результаті вчинення злочинів відносно вкладників ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зокрема, ОСОБА_40, ОСОБА_38 та їх сином ОСОБА_41 протягом 2005-2008 років набуто у власність нерухоме майно загальною вартістю декілька мільйонів гривень.

Так, 14.12.2005 на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_40 отримав у власність житловий будинок з надвірними спорудами розташований на земельній ділянці розміром 1175 кв. м.

На вказаній земельній ділянці розташований один житловий будинок із мансардою, позначений на генеральному плані літерою А2-1 керамзітоблоки, жилою площею 32,7 кв. м, загальною площею 119,2 кв. м, гараж Д, гараж-сарай-літня кухня У, погріб Ж, огорожа 1, водо колонка 2.

Відповідно до договору купівлі-продажу продаж зазначеного будинку з надвірними спорудами здійснено за ціною 606 000 грн., що еквівалентно 120 000 доларам США, з яких 151 500 грн., що еквівалентно 30 000 доларів США отримано продавцем під час підписання договору від покупця, а 454 500 грн., що еквівалентно 90 000 доларів США, проплачено ЧФ АТ «Кредит Банк (Україна) шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок продавця. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.12.2005 року будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_40.

Відповідно до договору іпотеки від 16.12.2005 року вказаний договір забезпечує виконання зобов'язань Іпотекодержателя (ОСОБА_40) за кредитним договором №356/2005 від 16.12.2005 стосовно отриманої кредитної суми - 90 000 доларів США. Строк повернення кредиту 15 грудня 2020 року. Предметом іпотеки є нерухомість придбана за вищевказаним договором купівлі-продажу.

03.02.2009 укладений договір поруки №356/2005/S-1 між кредитором ВАТ «КРЕДОБАНК», боржником ОСОБА_40 та поручителем ОСОБА_36 про те, що поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань по погашенню кредиту, відсотків пені, штрафів, неустойок.

01.09.2009 відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя ОСОБА_36 набула права власності на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку та будинок по АДРЕСА_1.

26.04.2010 рішенням судді Соснівського районного суду м.Черкаси Грабового П.С. задоволено позов ОСОБА_36 та ОСОБА_35 про визнання права власності на самочинне будівництво, а саме: визнано право власності за ОСОБА_36 та ОСОБА_35 право власності на об'єкт нерухомості, що розташований в АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок АIII 519,9 кв. м з мансардою та прибудовами - п/д1,а,а1,а2,м/с, житловий будинок БII 478,5 кв. м

з мансардою та прибудовами - п/д,б,м/с, навіс, Г,В,В1,Ж, літній душ Д, туалет

И, огорожа №1-5, замощення І,III, басейн II.

Визначено за ОСОБА_36 в спільному майні подружжя частину майна, яке складається з житлового будинку А-ІП площею 519,9 кв. м з мансардою та прибудовами - п/д,б,м/с, навіс, Г,В, літній душ Д, туалет И, огорожа №1-5, замощення І,III, басейн II. та визнано право власності і присвоєно адресу АДРЕСА_1.

Визначено за ОСОБА_35 в спільному майні подружжя частину майна, яка складається з житлового будинку Б-ІІ площею 478,5 кв. м з мансардою та прибудовами - п/д,б,м/с, навіс, В1,Ж, літній душ Д, туалет И, огорожа №3,4,5, замощення III та визнано право власності і присвоєно адресу АДРЕСА_2.

На підставі вказаного рішення суду, за заявою ОСОБА_36 про зняття арешту слідчим Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області Кублієм М.В. скасований арешт на нерухоме майно ОСОБА_40, а саме будинок по АДРЕСА_1.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого станом на 23.07.2018 за ОСОБА_35 на праві приватної власності з 27.05.2010 належить житловий будинок за адресою АДРЕСА_2, житловою площею 114,5 м кв., вартістю 1 530 928 грн. Підставою для виникнення права власності є рішення Соснівського районного суду б\н від 26.04.2010 року. Площу земельної ділянки під об'єктом нерухомості реєстр вказати не може тому, що поділ нерухомого майна відбувався без виділення земельної ділянки.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого, станом на 23.07.2018 за ОСОБА_36 на праві приватної власності з 27.05.2010 належить житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, житловою площею 290,2 м кв., вартістю 1 655 621 грн.. Підставою для виникнення права власності є рішення Соснівського районного суду б\н від 26.04.2010. Площу земельної ділянки під об'єктом нерухомості реєстр вказати не може тому, що поділ нерухомого майна відбувався без виділення земельної ділянки.

На підставі рішення Придніпровського районного суду від 21.02.2013 про задоволення позову ОСОБА_36 до ОСОБА_41 про стягнення предмета іпотеки задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 25.09.2008 звернено стягнення на вбудовано-прибудовані приміщення з підвалом літ. А10, а саме: приміщення 1-го поверху з №2-1 по №2-14 та приміщення підвалу І,II,III загальною площею 158,4 кв. м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3. Визнано за ОСОБА_36 право власності на вбудовано-прибудовані приміщення 1-го поверху з №2-1 по № 2-14 та приміщення підвалу І,II,III загальною площею 158,4 кв. м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3.

За заявою ОСОБА_36 про зняття арешту слідчим Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області Кублієм М.В. скасований арешт на нерухоме майно ОСОБА_41, а саме будинку приміщення за адресою: АДРЕСА_3.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_40, пояснив, що в 2009 році він погодився на переоформлення свого будинку по АДРЕСА_1 на ОСОБА_36 як забезпечення повернення їй отриманих в позику коштів, крім того вона та її чоловік ОСОБА_35 погодились виплатити йому різницю між його боргом перед ними та фактичною вартістю будинку. Також ОСОБА_35 знали, що все його майно в зв'язку з кредитами та кримінальними переслідуванням арештоване, але сказали, що вони мають достатньо зв'язків щоб вирішити цю проблему. Він підписав всі документи, які підготували ОСОБА_35 у нотаріуса ОСОБА_44, а коли прийшов визначений домовленістю строк виплати йому різниці суми ОСОБА_35 сказав, що нічого йому платити не будуть. Аналогічна ситуація відбулась і з приміщенням по АДРЕСА_3, де знаходились ІНФОРМАЦІЯ_1. Шахрайським шляхом, надавши йому недостовірну інформацію та ввівши в оману, шляхом подання до суду завідомо неправдивої інформації подружжя ОСОБА_35 отримало рішення суду про визнання права власності на це приміщення. Коли це відбулось він ОСОБА_40 звертався із заявами в усі правоохоронні органи, вказував на ознаки злочину в діях ОСОБА_35 та ОСОБА_36, але жоден правоохоронний орган не прийняв ніяких мір, щоб запобігти позбавлення його права на його нерухоме майно. Кононенко силоміць вигнали його і з будинку і з приміщення, де розташовувалась кредитна спілка, про що він також повідомляв правоохоронні органи.

Допитані потерпілі з числа вкладників кредитних спілок повідомили, що їм відомо, що ОСОБА_40 будував будинок по АДРЕСА_1 за рахунок коштів вкладників вказаних спілок, які привласнювали він разом з ОСОБА_38, з якою спільно проживав, за ці ж кошти придбав приміщення по АДРЕСА_3.

Таким чином, апелянт вважає, що ухвала слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16.08.2018, якою відмовлено в задоволенні клопотання про накладення арешту на нерухоме майно є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Правове регулювання порядку та підстав накладення арешту у кримінальному провадженні зазначене у ст.ст.170-173 КПК України.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-

правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального

правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої

неправомірної вигоди.

Пунктом 4 частини 2 ст.170 КПК України, передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна суддя повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Однак, суд не вказав конкретних обставин щодо недоведеності мети, задля якої заявлено клопотання, не зазначив, які докази здобуті під час судового розгляду клопотання свідчать про невиправданість у застосуванні вказаного заходу забезпечення, залишив поза увагою доводи сторони обвинувачення в частині формальності переходу права власності на нерухоме майно від ОСОБА_40 до ОСОБА_35, здійснення цього виключно з метою виведення майна, що належало ОСОБА_40 з-під арешту в кримінальній справі.

Апелянт наголошує на тому, що на цей час в межах досудового розслідування кримінального провадження №12014250050000404 зібрано достатньо доказів для підозри ОСОБА_38 та ОСОБА_39 у вчиненні за попередньою змовою з ОСОБА_40 злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, - привласненні грошових коштів вкладників кредитних спілок на загальну суму близько 17,5 млн. грн..

Всупереч зазначеному, слідчий суддя, при прийнятті рішення про відмову в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна ОСОБА_35 зазначив, що стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу того, що останні є недобросовісними набувачами, а нерухоме майно є предметом злочину.

При цьому, в обґрунтування свого рішення слідчий суддя послався на фундаментальний характер права власності та положення Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з яким держава поважає право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантує його захист, що також закріплено в ст.41 Конституції України.

Разом з тим, слідчим суддею не прийнято до уваги те, що згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа може бути позбавлена своєї власності в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом.

Зокрема, у практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, за яких втручання в право особи на мирне володіння своїм майном є виправдане та відповідає принципу правомірного втручання, зокрема таке втручання повинне бути законним, переслідувати суспільний інтерес та бути пропорційним визначеним цілям.

Зазначене вище слідчим суддею до уваги не прийнято, внаслідок чого винесено незаконне рішення, оскільки на цей час дійсно існують підстави, передбачені КПК України, для накладення арешту на майно, з урахуванням того, що внаслідок вчинення злочинів ОСОБА_38, ОСОБА_39 та ОСОБА_40, завдано матеріальної шкоди в особливо великих розмірах (17,5 млн. грн.) більш ніж 600 вкладникам, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження повністю виправдовується суспільним інтересом та є пропорційним цілі провадження - поновлення порушених майнових прав потерпілих у розмірі 17,5 млн. грн.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 посилається на те, що більшість потерпілих цікавить питання накладення арешту на майно з можливістю в подальшому конфіскації грошей або іншого майна, одержаного злочинним шляхом. Апелянт наголошує на тому, що кримінальні правопорушення були розтягнуті у часі, відрізнялись кількістю підозрюваних, місцем скоєння, проте, на думку апелянта, їх об'єднує одна мета - корислива. Апелянт ОСОБА_2 зазначає про те, що, на його думку, не викликає жодного сумніву те, що 17,75 млн. гривень, які злочинно привласнені ОСОБА_40 з кас обох кредитних спілок за допомогою ОСОБА_38 та ОСОБА_41 - сина ОСОБА_40 були легалізовані та конвертовані в майно, про що доведено слідчими СУ (обвинувальний акт). На думку апелянта, погашення боргу ОСОБА_40 перед ОСОБА_36 - встановлений доказ, а не тільки допустимий. Тим більше, що існує зобов'язання - розписка ОСОБА_36 про повернення коштів боргу в повному обсязі ОСОБА_40. Станом на 01.03.2013 року все майно сім'ї ОСОБА_40 /крім майна і коштів, які залишились у ОСОБА_38, бувшої співмешканки ОСОБА_40 і Голови правління обох кредитних спілок до 01.01.2008 р./, тобто легалізовані більше 17 745 928 грн., що належать потерпілим вкладникам кредитних спілок /більше 604 осіб/ опинилося у власності подружжя ОСОБА_35 незаконно. Незважаючи на посилання слідчого судді на преюдиціальне значення ухвали Соснівського районного суду м.Черкаси від 26.04.2010 року та ухвали Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21.02.2013 року, саме цих ухвал на підставі яких, майно сім'ї Шеленговських перейшло у власність сім'ї ОСОБА_35, на думку апелянта, суд апеляційної інстанції може оцінити згідно ст.89 КПК України ці докази, визнавши їх допустимими або недопустимими. ОСОБА_2 вказує на те, що оскільки існують ризики відчуження майна, то в зв'язку з цим він просив накласти арешт на майно ОСОБА_36 та ОСОБА_35, задовольнивши його клопотання, як цивільного позивача.

В запереченні представника ОСОБА_36 та ОСОБА_35 - адвоката ОСОБА_45 висловлюється позиція щодо необхідності залишення ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 серпня 2018 року - без змін.

В обґрунтування доводів заперечення адвокат ОСОБА_45 посилається на те, що апеляційна скарга, як і клопотання про накладення арешту на майно є незаконними та жодним чином необгрутованими. Автор заперечення наголошує на тому, що перші шість сторінок апеляційної скарги стосуються взагалі сторонніх осіб, які не мають жодного відношення до ОСОБА_36 та ОСОБА_35 та їхнього майна, в якій, зокрема мова йде про ОСОБА_39 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_38 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та взагалі не стосуються обставин арешту майна, однак чому апеляційна скарга ґрунтується на цій інформації, залишається незрозумілим. Звертає увагу суду, що орган обвинувачення розслідує обставини в проміжку часу, починаючи від 2006 року до 2010 року (стр.2. 4 апеляційної скарги), однак договір купівлі-продажу жилого будинку укладався раніше від цих подій, а саме 14 грудня 2005 року. Таким чином, запропоноване до арешту майно набулось ОСОБА_40 раніше до вказаних в апеляції обставин.

Важливим аргументом є той факт, що у відповідності до ліцензії Держфінпослуг України від 10 вересня 2007 року, кредитна спілка «Рушник» лише, починаючи від 13 вересня 2007 року мала право на надання кредитів за рахунок залучених коштів та в жодному разі не мала права залучати депозитні вклади від членів кредитної спілки на депозитні рахунки. Чому орган обвинувачення не звертає увагу на такі важливі документи, помилково вважаючи що в цей період часу були депозитні вклади, залишається незрозумілим.

Мало того, вимагаючи застосувати спеціальну конфіскацію, прокурор не наводить жодного доказу та навіть не перераховує ознаки можливої процедури конфіскації всупереч вимогам ст.96-2 ч.4 КК України. Крім того, численними рішеннями судів, які набрали законної сили ще у 2012, 2013 роках, встановлено, що родина ОСОБА_35 є добросовісними набувачами цього нерухомого майна, а тому відповідно до вимог ч.4 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.

Додатково зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 14 грудня 2005 року, покупець ОСОБА_40 придбав цей будинок задовго до отримання права керувати кредитною спілкою. При цьому у вказаний час, по причині відсутності у нього достатньої суми грошових коштів ОСОБА_40 уклав кредитний договір з банком АТ «Кредит Банк (Україна)» на суму 90 000 доларів США, що становило більше ніж 75 % від загальної вартості будинку. Таким чином власником та відповідно іпотекодержателем цього будинку став не покупець ОСОБА_40, а банківська установа, що надала вищевказані кредитні кошти, взявши при цьому будинок в іпотеку. Вказані обставини документально підтверджуються копією договору позики від 16 грудня 2005 року та копією кредитного договору №356/2005 від 16 грудня 2005 року.

Крім того, так як будинок перебував у іпотеці банка до моменту остаточної сплати кредиту, то всі питання стосовно подальшої купівлі продажу та переходу права власності до родини ОСОБА_35, вирішувалось виключно між банком та поручителем ОСОБА_36, яка повністю погасила перед банком заборгованість позичальника ОСОБА_40. На підтвердження цього факту слугує договір поруки № 356/2005/S-1 від 03 лютого 2009 року, де позичальник боржник ОСОБА_40 надає свою добровільну згоду та підтверджуючи її своїм підписом в присутності представника банківської установи та поручителя ОСОБА_46..

На підтвердження факту оплатної передачі житлового будинку від кредитора в особі ВАТ «Кредобанку» до поручителя ОСОБА_36 свідчать оригінали банківських платіжних доручень на перерахунок грошових коштів та погашення заборгованості боржника ОСОБА_40 перед кредитором (Банком).

Крім того, відповідно до вимог ч.4 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.2 ч.2 цієї статті (тобто арешт майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації), такий арешт накладається на майно третіх осіб за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. В своїй апеляційній скарзі прокурор просить накласти арешт на майно третьої особи, забуваючи при цьому, що єдиним можливим механізмом для цього є спеціальна конфіскація, однак в скарзі жодного слова про цю процедуру, яка передбачена п.2, ч.2, ч.4 ст. 170 КПК України немає. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, зазначених в пунктах 1-4 ч.1 ст.96-2 Кримінального кодексу України. А тому дія цього закону щодо третіх осіб в жодному випадку не розповсюджується на даний випадок і більше того, на нерухоме майно ОСОБА_36.

В своїй необґрунтованій апеляційній скарзі прокурор не може навіть визначити, яка конкретна підстава у відповідності до ч.1 ст.170 КПК України розповсюджується для можливості арешту майна третіх осіб ОСОБА_35, чи це майно є предметом злочину, чи знаряддям такого злочину, чи набуте злочинним шляхом, чи є доходом від вчиненого злочину, однак навіть не визначивши підставу для арешту орган обвинувачення жодним чином не може це довести належними і допустимими доказами в розумінні вимог ст.84-90 КПК України.

Проте на сторінці 6 апеляційної скарги міститься фраза, що в ході розслідування отримано інформацію, що може вказувати на вчинення ОСОБА_40 спільно з ОСОБА_36 та ОСОБА_35 дій, направлених на легалізацію майна, отриманого злочинним шляхом в результаті вчинення злочинів відносно вкладників кредитних спілок.

По-перше, будь-яка інформація повинна бути як мінімум викладена в процесуальному документі, чи принаймні в апеляційній скарзі, по-друге повинна була бути перевірена належними доказами, а по-третє на час розгляду клопотання про арешт нерухомого майна, ОСОБА_36 та ОСОБА_35 мають процесуальний статус свідків.

На думку автора заперечення, жодного доказу не здобуто, а родина ОСОБА_35 є третіми особами, які не мають жодного відношення до цього кримінального провадження. А тому посилання органу обвинувачення лише на теоретичну можливість спільних дій ОСОБА_40 та родини ОСОБА_35 є неправильним.

До того ж на стр.6 помилково вказано, що нібито ОСОБА_40 14 грудня 2005 року отримав у власність житловий будинок з надвірними спорудами. Це не відповідає дійсності, оскільки будинок знаходився в іпотеці банку та був викуплений з іпотеки добросовісним набувачем ОСОБА_36.

Що стосується іншого нежитлового приміщення площею 98 кв.м. - 1 поверх та підвалу 60,4 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_3, то набуття його у власність відбулось через невиконання боргових зобов'язань ОСОБА_41, який не є членом ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому право власності підтверджено рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21.02.2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі невиконання договору позики від 25 вересня 2008 року між позичальником ОСОБА_41 та кредитором ОСОБА_36. Вказаний письмовий договір був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_47 25.09.2008 року реєстровий №14923.

Оцінка даного нерухомого майна (нежитлового приміщення по АДРЕСА_3) свідчить про те, що вартість приміщення на 24.02.2012 р. складала 1 140 000 грн., в свою чергу ОСОБА_36 заплатила за нього 2 700 000 грн., при цьому податки державі також були сплачені з останньої більшої суми. Кредитор ОСОБА_36 не змогла повернути собі різниці між позиченими та повернутими коштами. Таким чином, якби метою була легалізація нерухомого майна, тоді навіщо було надавати позичальнику ОСОБА_41 в три рази більше коштів. На даний час рішеннями судів підтверджено, що позичальник ОСОБА_41 привласнив кошти ОСОБА_36 в сумі 1 704 468,84 грн.. На підтвердження цього є копії рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16.08.2012 року, яке набрало законної сили після ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 28.09.2012 року та в подальшому підтримане судом касаційної інстанції ухвалою від 25 жовтня 2012 року.

Підсумовуючи все викладене, автор заперечення акцентує увагу суду апеляційної інстанції на тому, що кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки (ст.1 ЗУ «Про кредитні спілки»). В свою чергу треті особи ОСОБА_36 та ОСОБА_35 ніколи не були та не є членами кредитних спілок. Свої особисті кошти вони надавали не для кредитування членів спілки, а в одному конкретному випадку - за договорами позики. Так як свої зобов'язання перед кредитором позичальники ОСОБА_40 та ОСОБА_41 не виконали, то кредитор ОСОБА_36 звернула стягнення на предмети іпотеки і на даний час ще не в повному обсязі стягнула з позичальників свої борги, оскільки 1 704 468,84 грн. боргу ще залишилось. Таким чином ОСОБА_36 також є потерпілою особою від дій родини ОСОБА_40.

Крім того, слідчим суддею Придніпровського районного суду м.Черкаси було абсолютно вірно зазначено в ухвалі, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності, що чітко визначено нормами ст.41 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії.

Ухвалою суду правильно та чітко визначено, що в ході судового засідання об'єктивно встановлено, що на момент розгляду клопотання про арешт майна не внесені відомості до ЄРДР щодо підроблення документів та подання завідомо недостовірних відомостей з боку ОСОБА_36 до суду та нотаріуса щодо незаконного вибуття із власності ОСОБА_40.

Суд першої інстанції правильно визначив, що ОСОБА_36 та ОСОБА_35 набули право власності на нерухомість на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.04.2010 року. Вказане рішення суду набрало законної сили і мало преюдиціальне значення під час розгляду клопотання про арешт майна.

За таких обставин, вважає, що ухвала слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 серпня 2018 року є цілком обґрунтованою та такою, що ухвалена у повній відповідності до закону.

Заслухавши суддю-доповідача, думки прокурора, всіх потерпілих, які зазначені у вступній частині даної ухвали, представника потерпілих адвоката ОСОБА_37, які всі просили скасувати ухвалу місцевого суду та постановити нову, якою накласти арешт на майно подружжя ОСОБА_35, перелічене в резолютивній частині апеляції прокурора, заслухавши думки ОСОБА_36 та її адвоката Гарбазея Д.О., які заперечували щодо задоволення апеляційних скарг, вважаючи рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні Тараненка В.О. та потерпілого ОСОБА_2 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.

Як вбачається з положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Згідно вимог п.3 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, у цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскільки в даний час у кримінальному провадженні №12014250050000404 за фактом привласнення головами ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_38, ОСОБА_39 за попередньою змовою з ОСОБА_40 грошових коштів кредитних спілок, що призвело до неповернення членам спілок депозитних вкладів на суму близько 17,5 млн. грн. повідомлено про підозру голові спілки ОСОБА_38 та голові спілки ОСОБА_39 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191 КК України та у провадженні тривають слідчі (розшукові) дії з метою перевірки причетності інших осіб до скоєння зазначеного злочину, в тому числі і подружжя ОСОБА_35, то з врахуванням цього, колегія суддів апеляційного суду вважає необхідним накласти арешт на майно подружжя ОСОБА_35, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_36 та ОСОБА_35, лише в частині заборони його відчуження, до остаточного з'ясування можливої причетності або непричетності подружжя ОСОБА_35 до скоєння кримінальних правопорушень або на причетність до вчинення дій, направлених на легалізацію майна, отриманого ОСОБА_40 та ОСОБА_38 злочинним шляхом, в результаті вчинення злочинів відносно вкладників ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд апеляційної інстанції вважає, що постановляючи ухвалу слідчий суддя місцевого суду, прийшов до передчасного висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно подружжя ОСОБА_35, допустивши невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

З матеріалів провадження вбачається, що правоохоронні органи все-таки володіють інформацією щодо можливої причетності подружжя ОСОБА_35 до незаконної діяльності, зокрема, про це свідчать покази ОСОБА_40, а тому, колегія суддів вважає, що за таких обставин, до остаточного з'ясування цих обставин, необхідно накласти арешт на майно, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_36 та ОСОБА_35, обравши при цьому найменш обтяжливий спосіб забезпечення, тобто лише в частині заборони відчуження цього майна, до остаточного з'ясування можливої причетності або непричетності подружжя ОСОБА_35 до скоєння зазначених кримінальних правопорушень. Також, при цьому, суд апеляційної інстанції враховує і надзвичайно велику кількість осіб, потерпілих від діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також, колегія суддів апеляційного суду враховує, той факт, що 24.03.2011 року ст. слідчим СУ УМВС України в Черкаській області Момотенко І.Г. винесена постанова про визнання майна таким, що здобуте злочинним шляхом, є речовим доказом по кримінальній справі та про приєднання його до матеріалів кримінальної справи. Відповідно до якої, приміщення кредитної спілки «Благо», розташоване по АДРЕСА_3, яке згідно даних Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» рахуються за ОСОБА_41, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 - визнано предметами, нажитими злочинним шляхом, а отже речовими доказами по кримінальній справі №2511000058 та приєднано речові докази: - приміщення кредитної спілки «Благо», розташоване по АДРЕСА_3 до матеріалів справи №2511000058.

Колегія суддів апеляційного суду враховує ще й те, що 01.10.2018 року ст. слідчим СУ ГУНП в Черкаській області Сербином О.В. винесена постанова про визнання та приєднання до справи речових доказів, в якій визнано речовими доказами по кримінальному провадженню №12014250050000404 від 26.02.2014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.5 ст.191, ч.3 ст.358 КК України наступні об'єкти нерухомості:

житловий будинок А-ІІІ площею 519,9 кв. м з

мансардою та прибудовами - п/д,б,м/с, навіс, Г,В, літній душ Д, туалет И,

огорожа №1-5, замощення І,ІІІ, басейн II. за адресою: АДРЕСА_1;

житловий будинок Б-ІІ площею 478,5 кв. м з мансардою

та прибудовами - п/д,б,м/с, навіс, В1,Ж, літній душ Д, туалет И, огорожа

№3,4,5, замощення III за адресою: АДРЕСА_2;

житлова квартира за адресою: АДРЕСА_3;

вбудовано-прибудовані приміщення 1-го поверху з №2-1 по №2-14 та приміщення підвалу І, ІІ, ІІІ загальною площею 158,4 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3.

За викладених обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що оскільки існують реальні ризики відчуження майна, спір про законність якого ведеться уже тривалий час, то в зв'язку з цим, апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні Тараненка В.О. та потерпілого ОСОБА_2 підлягає до задоволення, а ухвалу слідчого судді від 16 серпня 2018 року необхідно скасувати з постановленням нової ухвали, якою клопотання начальника відділу слідчого управління ГУНП в Черкаській області Сергієць О.В. у кримінальному провадженні №12014250050000404 про арешт майна ОСОБА_36 та ОСОБА_35 слід задовольнити та накласти арешт на майно, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_36 та ОСОБА_35, але лише в частині заборони його відчуження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170, 309, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Тараненка В.О. та потерпілого ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 серпня 2018 року, якою відмовлено в повному обсязі в задоволенні клопотання начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області Сергієць О.В., погоджене прокурором відділу прокуратури Черкаської області Мартинюк М.П. по кримінальному провадженню №12014250050000404, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.02.2014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.209 КК України, про накладення арешту на майно ОСОБА_36 та ОСОБА_35 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно, лише в частині заборони його відчуження, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_36 та ОСОБА_35, а саме:

- ОСОБА_36 житловий будинок А-ІІІ площею 519,9 кв. м з

мансардою та прибудовами - п/д,б,м/с, навіс, Г,В, літній душ Д, туалет И,

огорожа №1-5, замощення І,ІІІ, басейн II. за адресою: АДРЕСА_1;

- ОСОБА_35 житловий будинок Б-ІІ площею 478,5 кв. м з мансардою

та прибудовами - п/д,б,м/с, навіс, В1,Ж, літній душ Д, туалет И, огорожа

№3,4,5, замощення III за адресою: АДРЕСА_2

та вбудовано-прибудовані приміщення 1-го поверху з №2-1 по №2-14 та приміщення підвалу І, ІІ, ІІІ загальною площею 158,4 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3.

Копію ухвали надіслати Реєстраційній службі Черкаського міського управління юстиції для внесення даних до відповідних Державних реєстрів обліку речових прав на нерухоме майно для накладення заборони на відчуження (продаж, дарування, передавання в користування третім особам, тощо) зазначеного вище нерухомого майна.

Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :