Рішення № 78170417, 28.11.2018, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/1948/18

2/705/1512/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Мазуренко Ю.В.

при секретарі Щербаковій Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування. В позовній заяві зазначено, що 03.06.2016 року померла мати позивача – ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СР № 275120, виданим 06.06.2016 року Виконавчим комітетом Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області. До дня смерті ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1. В позові вказано, що на день її смерті в селищі Бабанка Уманського району Черкаської області по вулиці Леніна(Соборна), 28 залишився будинок з надвірним спорудами, який рахується за померлою в по господарській книзі №11(господарство № 0699-2, сторінка №28), земельна ділянка була передана їй у постійне користування, згідно рішення сесії селищної ради від 17.11.2005 року за № 20-5. Позивач зазначає, що за життя ОСОБА_2 склала заповіт, що був посвідчений 07.10.2015 року секретарем Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області, відповідно до якого все належне їй на день смерті майно заповіла своїй дочці ОСОБА_1. Після смерті матері позивач, як єдиний її спадкоємець, фактично прийняла спадщину та почала нею користуватися. У встановлений законом термін вона звернулася з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, однак, вона отримала тільки Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 2,8622га (кадастровий номер: 7120910100:03:001:0737), надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Жашківської міської ради Черкаської області, належну спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР №010669, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, сформованим 07.04.2017 року, а також отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 0,3400га (кадастровий номер: 7124355300:03:001:0113), надану для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області, належну спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 619881, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, сформованим 07.04.2017 року. При цьому, у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по вул. Соборній, 28 в смт. Бабанка Уманського району Черкаської області їй було відмовлено, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок. Оскільки позивачу не відомо з яких причин її мати ще за життя належним чином не зареєструвала будинок та не отримала відповідні правовстановлюючі документи на нього, а на даний час іншим шляхом це питання вирішити неможливо, позивач вимушена звернутися з позовом до суду, адже вона не може набути права власності на майно в порядку спадкування у встановленому законом порядку.

Позивач ОСОБА_1, будучи повідомленою належним чином про день та час розгляду справи, в судове засідання не з’явилась, проте надала до суду письмову заяву, в якій вказала, що позовні вимоги вона підтримує повністю та просить їх задовольнити. У заяві також вказала, що вона просить розглянути справу у її відсутність.

Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не зявилась, проте надала до суду заяву, в якій просила справу розглядати без її участі. В заяві також вказано, що позовні вимоги вона підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Крім того, від представника позивача ОСОБА_3 до суду за вх.. № 30970 від 28.11.2018 р. надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої вона просила: «…Визнати за ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок «А-1»; прибудову «а»; прибудову «а-1»; підвал «пд.»; вбиральню, літній душ «Б»; огорожу №1-4; водоколонку № 5; підпірну стіну № 6; вигрібну яму № 7, що знаходяться за адресою: вул. Соборна № 28, смт. Бабанка Уманського району Черкаської області…» (тобто ідентифікувала об’єкт спадкування).

Представник відповідача – селищний голова смт. Бабанка Уманського району Черкаської області ОСОБА_4, в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Однак на адресу суду він подав заяву, в якій вказано, що він просить провести розгляд справи у відсутність представника сільської ради та проти задоволення позову не заперечує.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

03.06.2016 року померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СР № 275120, виданим 06.06.2016 року Виконавчим комітетом Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області (а.с.8).

Відповідно до довідки Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області № 908 від 04.05.2018 року, до дня своєї смерті ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 і на день її смерті в селищі Бабанка Уманського району Черкаської області по вулиці Леніна(Соборна), 28 залишився будинок з надвірним спорудами, який належав її на праві приватної власності та рахується за померлою в погосподарській книзі №11(господарство № 0699-2, сторінка №28), земельна ділянка була передана їй у постійне користування, згідно рішення сесії селищної ради від 17.11.2005 року за № 20-5 (а.с.14).

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, що був посвідчений 07.10.2015 року секретарем Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області, яким все належне їй на день смерті майно заповіла своїй дочці ОСОБА_1 (а.с.12).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5, серії І-СР № 344026, її матір’ю вказана ОСОБА_2 (а.с.9).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії 1-СР № 067178, після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 з громадянином ОСОБА_6, вона отримала прізвище «Петриченко» (а.с.10).

Після смерті матері позивач ОСОБА_1, як єдиний її спадкоємець, фактично прийняла спадщину та почала нею користуватися. У встановлений законом термін вона звернулася з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Позивач ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 2,8622га (кадастровий номер: 7120910100:03:001:0737), надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Жашківської міської ради Черкаської області, належну спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР №010669, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, сформованим 07.04.2017 року (а.с.27-29).

Позивач ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 0,3400га (кадастровий номер: 7124355300:03:001:0113), надану для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області, належну спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 619881, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, сформованим 07.04.2017 року (а.с.30-32).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої 28.03.2017 року державним нотаріусом Звенигородської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по вул. Соборній, 28 в смт. Бабанка Уманського району Черкаської області позивачу було відмовлено, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок(а.с.22).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 13 ЦПК України визначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями статті 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України – спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи. Для прийняття спадщини спадкоємцями встановлено строк у шість місяців з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України).

Згідно ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, а у відповідності до ст.1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку у шість місяців, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з п.3.1. Роз'яснень, що містяться у листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» - визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втирати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно п.23 постанови Пленуму Верхового суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, як спадкоємець після смерті своєї матері ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину, в тому числі і житловий будинок з надвірним спорудами, розташований по вулиці Соборній, 28 в смт. Бабанка Уманського району Черкаської області. Однак, у зв’язку з тим, що за життя мати позивача належним чином не оформила правовстановлюючих документів на вказаний будинок, вона на даний час позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказане майно, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданою 28.03.2017 року державним нотаріусом Звенигородської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7В.(а.с.22).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 76-78, 81, 83, 141, 200, 206, 258, 264-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з надвірними спорудами, а саме на: житловий будинок «А-1»; прибудову «а»; прибудову «а-1»; підвал «пд.»; вбиральню, літній душ «Б»; огорожу №1-4; водоколонку № 5; підпірну стіну № 6; вигрібну яму № 7, що розташовані по вулиці Соборній, 28 в смт. Бабанка Уманського району Черкаської області, та рахуються за ОСОБА_8, що померла 03.06.2016 року в смт. Бабанка Уманського району Черкаської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.В. Мазуренко