Рішення № 78170084, 01.11.2018, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 698/654/18

Провадження № 2/698/356/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 р.Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

за участю секретаря Триліс Я.О.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія є гроші» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ :

19.09.2018 року ТОВ «ФК Є Гроші» звернувся з вищевказаним позовом в обґрунтування якого зазначив, що 15.04.2018 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір № 3285807129-001028 про надання позики, згідно якого відповідач 15.04.2018 року отримав позику на картковий рахунок відповідача № 4188372852567220 в сумі 3000 грн. Дана сума перерахована на підставі договору співробітництва № 2829 від 28.12.2017 року. Дата повернення позики не пізніше 23:00 год. 15.05.2018 року включно. Відповідно до умов Договору сума процентів за користування позикою становить 1091,10 грн. за 31 днів. Крім того, зазначив, що проценти за користування позикою становлять 2 % за кожний день користування позикою, що становить 730 % річних. Позивач зазначає, що договір було укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на інтернет сайті https://e-groshi.comі виконання ним певних дій, які свідчать про укладення договору. Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Позивач стверджує, що відповідач не здійснив належного погашення позики та незаконно не виконує власних зобов’язань за договором.

Позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем власних зобов’язань за вищевказаним договором, станом на 07.09.2018 року виникла заборгованість, загальний розмір якої склав – 21321,10 грн., у тому числі:

-3000,00 грн. - заборгованість за позикою ;

- 7991,10 грн. - заборгованість по процентам за користування позикою;

- 10330,00 грн. – заборгованість за пенею.

В обґрунтування підстав для нарахування вищевказаних сум заборгованості позивачем надано відповідний розрахунок заборгованості за договором від 15.04.2018 року.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики від 15.04.2018 року № 3288507129-001028 в грошовій сумі 21321,10 грн., судові витрати у виді судового збору та витрат за юридичні послуги.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ст.274 ч. 1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Катеринопільського районного суду селища Катеринопіль від 20 вересня 2018 року, яка згідно рекомендованого повідомлення № 2050100571093 була отримана відповідачем 12.10.2018 року, було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, направив суду клопотання від 11.10.2018 року в якому позовні вимоги підтримав повністю, просить суд задовольнити їх, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Відповідач у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи в загальному провадженні та відзиву на позовну заяву не надав. За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній матеріалів та доказів.

В судовому засіданні судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що шляхом реєстрації відповідача на інтернет сайті https:/e-groshi.com та виконання останнім певних дій, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про електронну комерцію» між позивачем та відповідачем 15.04.2018 року було укладено договір позики в електронній формі № 3285807129-001028. Укладення вказаного договору було здійснено за допомогою електронних підписів сторін. Предметом договору від 15.04.2018 року№ 3285807129-001028 є надання позивачем відповідачу фінансової позики в сумі 3000 грн., строком на 31 день зі сплатою визначеної сторонами суми винагороди за вказаний період 1091,10 грн. (п.п.3.1,3.2). Крім того, вбачається, що строк користування позикою визначено сторонами з 15.04.2018 року по 15.05.2018 року включно, тобто на 31 день.

З розрахунку заборгованості за договором № 3285807129-001028 від 15.04.2018 року вбачається, що станом на 07.09.2018 року виникла заборгованість, загальний розмір якої склав – 21321,10 грн., у тому числі:

-3000,00 грн. - заборгованість за позикою ;

- 7991,10 грн. - заборгованість по процентам за користування позикою;

- 10330,00 грн. – заборгованість за пенею.

Судом встановлено, що визначений позивачем розмір заборгованості в цілому відповідає умовам кредитного договору № 3285807129-001028 від 15.04.2018 року.

З договору про надання юридичних послуг від 01.08.2018 року вбачається, що його укладено між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, яка зобов’язується надати позивачу юридичні послуги зі сплатою відповідної винагороди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема – зміна умов зобов’язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно висновку про правильне застосування норм права викладеному у п. 90 постанови ОСОБА_3 Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, на підставі ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно висновку про правильне застосування норм права, викладеному у п. 91 постанови ОСОБА_3 Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином, з урахуванням висновку про правильне застосування норм права, викладеному у п. 90 постанови ОСОБА_3 Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, суд визнає, що право позивача на нарахування відсотків за користування позикою обмежується обумовленим у договорі строком користування позикою (31 день). Отже, відсотки за користування позикою підлягають стягненню у сумі 1091,10 грн.. Тобто, нарахування позивачем відсотків після закінчення, вказаного строку дії договору суперечить вимогам абз. 2 ч. 1 ст. 1048 України і є протиправним.

Крім того, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 2 ст. 616 ЦК суд визнає, що визначений позивачем розмір неустойки підлягає зменшенню за рішенням суду, оскільки він значно перевищує розмір збитків. При цьому суд враховує, що позивач не вжив своєчасних заходів щодо зменшення збитків, оскільки згідно розрахунку постійне прострочене сальдо заборгованості за кредитом, а отже право позивача на позов виникло 16.05.2018 року, в той час як позивач звернувся з позовом лише 19.09.2018 року. Отже суд визнає обґрунтованим розмір пені, який дорівнює сумі прострочених зобов’язань відповідача за позикою і складає – 4091,10 грн.(3000+1091,10).

Оцінивши, за своїм внутрішнім переконанням досліджені у судовому засіданні докази, врахувавши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність законних підстав для їх часткового задоволення, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав законних вимог позивача щодо своєчасного повернення заборгованості за договором позики.

За таких обставин, суд визнає, що відповідач ОСОБА_1, допустила істотні порушення умов договору позики від 15.04.2018 року № 3285807129-001028 та вимог ст. ст. 526, 610, 611, 1050 ч. 2, 1054 ч.1 ЦК України, тому з урахуванням абз. 2 ч. 1 ст. 1048, ст. 551 ч. 3, ст. 616 ч. 2,ЦК України, присуджує стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 8182,20 грн., у тому числі:

-3000,00 грн. - заборгованість за позикою;

- 1091,10 грн. - заборгованість за процентами за користування позикою;

- 4091,10 грн. - заборгованість за пенею.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам (38,38%) - 676,26 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами лише витрати на правничу допомогу адвоката. З матеріалів справи вбачається, що правові послуги були надані позивачу особою, яка не є адвокатом. Отже, заявлені позивачем судові витрати за надання юридичних послуг у сумі 1500 грн. розподілу між сторонами не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись , 263, 265,268,354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія є гроші» 8182 (Вісім тисяч сто вісімдесят дві) гривні 20 копійок заборгованості за договором позики від 15.04.2018 року № 3285807129-001028 та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 676,26 грн..

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Баранов О.І.