Рішення № 78169655, 22.11.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/8962/17

Провадження № 2/643/838/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2018 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Погасій О.Ф.,

за участю секретаря Петрової О.С.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління комунального майна та приватизації виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа – Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визнання недійсними та скасування розпорядження в частині приватизації квартири; про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру; про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру, -

в с т а н о в и в:

З позовною заявою до суду 13.07.2017 року звернувся ОСОБА_4 до Управління комунального майна та приватизації виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_5 про скасування розпорядження № 224-Ц1 від 17.03.2015 року відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації в частині приватизації квартири АДРЕСА_1; та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно – на квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_5.

24.10.2017 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву до Управління комунального майна та приватизації виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його матері ОСОБА_6, третя особа – Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про скасування розпорядження № 224-Ц1 від 17.03.2015 року відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації в частині приватизації квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_8; про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_5; про скасування рішення державного реєстратора – приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_9 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_7; та про витребування у ОСОБА_7 на користь позивача вищезазначеної квартири (а.с.112-116 т.1).

Від відповідача - Управління комунального майна та приватизації виконавчого комітету Харківської міської ради 10.11.2017 року до суду надійшли письмові пояснення на позовну заяву, де відповідач зазначає, що приватизація квартири АДРЕСА_1 була здійснена уповноваженим органом за заявою дієздатної особи, яка не втратила права на проживання в цій квартирі, відповідно до вимог чинного законодавства, на момент приватизації спірної квартири інформації стосовно реєстрації у квартирі інших членів родини до Управління не надходило, в зв’язку з чим просить прийняти законне та обґрунтоване рішення на підставі наявних у справі матеріалів, яке не буде порушувати права Управління та третіх осіб (а.с.129-132 т.1).

17.11.2017 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву до Управління комунального майна та приватизації виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_7, від імені якого діє мати ОСОБА_6, третя особа – Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про скасування розпорядження № 224-Ц1 від 17.03.2015 року відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації в частині приватизації квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_8; про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_5; про скасування рішення державного реєстратора – приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_9 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_7; та про витребування у ОСОБА_7 на користь позивача вищезазначеної квартири (а.с.146-150 т.1).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані позивач ОСОБА_4 та його батько – ОСОБА_5 Наприкінці 2014 року позивач виїхав до Польщі на заробітки, та повернувшись додому дізнався, що за позовом батька ОСОБА_5 рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2015 року у справі № 643/1913/15-ц ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартирою № 39 по вул. Гвардійців-Широнінців, 62 в м. Харкові, знявши його з реєстраційного обліку за вказаною адресою. 30.03.2015 року позивачем в особі свого представника було подано до суду заяву про скасування заочного рішення суду, та ухвалою суду від 22.04.2015 р. заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2015 р. було скасовано, а 27.10.2015 року цивільну справу № 643/1913/15-ц було залишено без розгляду в зв’язку з неодноразовою неявкою позивача в судове засідання. В період часу між зняттям позивача з реєстраційного обліку та поновленням на реєстраційному обліку відповідач ОСОБА_5 скористався своїм правом на приватизацію та одержав у власність всю квартиру АДРЕСА_1. У зв’язку з поновленням реєстрації місця проживання у позивача відповідно і відновилось право на користування вказаним жилим приміщенням та на його приватизацію, проте внаслідок дій відповідача ОСОБА_5 позивача було позбавлено законного права на приватизацію вказаної квартири. Розпорядження № 224-Ц1 від 17.03.2015 року відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації, яким квартиру АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_5, порушує права позивача на приватизацію об’єкта в державному житловому фонді. Крім того, свідоцтво про право власності на вищезазначену квартиру, видане на ім’я ОСОБА_5 на підставі розпорядження відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації, має бути визнано недійсним.

Позивач також зазначає, що квартира АДРЕСА_1 вибула із власності ОСОБА_5 та перейшла у власність ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30.03.2015 року, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, від імені якого діяла його мати – ОСОБА_6. Вказаний договір купівлі-продажу квартири був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9, якою, як державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Спірна квартира вибула з володіння позивача поза його волею та позивач має право на витребування свого майна.

05.07.2018 року від відповідача ОСОБА_6 надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на безпідставність позовних вимог (а.с.200-206 т.1).

Ухвалою суду від 05.07.2018 року у справі замінено первісного відповідача ОСОБА_7 на належного відповідача ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.212 т.1).

Ухвалою суду від 31.07.2018 року за заявою позивача ОСОБА_4 його позовні вимоги в частині витребування квартири до Управління комунального майна та приватизації виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа – Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, були залишені без розгляду (а.с.16-17 т.2).

На підставі ухвали суду від 31.07.2018 року по справі були витребувані докази, а саме, належним чином засвідчена копія інвентаризаційної справи № 212357 на квартиру АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють на підставі довіреності (а.с.18-19 т.1) позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини та доводи, викладені у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, просив розглянути справу без його участі, про що зазначив у письмовій заяві (а.с.164 т.1).

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.166, 207 т.1), в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на безпідставність позову.

Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги визнав та просив їх задовольнити, про що зазначив у письмовій заяві (а.с.32-33 т.1).

Третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради просив розглядати справу за відсутністю представника органу опіки та піклування, рішення суду прийняти з урахуванням інтересів дитини, про що зазначив у письмовому клопотанні (а.с.153 т.1).

Інші учасники справи в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали та були зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_4, рішенням виконавчого комітету Московської районної в м. Харкові ради від 25.03.2008 р. № 97/4 ОСОБА_5 визнано наймачем зазначеної квартири, складом сім’ї дві особи: ОСОБА_5 – наймач, ОСОБА_4 – син наймача (зареєстрований з 03.02.1997 року). (а.с.82, 85, 209 т.1).

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2015 року у справі № 643/1913/15-ц за позовом ОСОБА_5 було визнано ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, квартирою № 39 по вул. Гвардійців-Широнінців, 62 в м. Харкові, знявши його з реєстраційного обліку за вказаною адресою (а.с.4 т.1).

В період часу зняття позивача з реєстраційного обліку відповідач ОСОБА_5 набув право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом приватизації на підставі розпорядження відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації № 224-Ц1 від 17.03.2015 року, та йому було видане свідоцтво про право власності на житло, реєстраційний № 5-15-319164-Ц1 від 17.03.2015 р., що підтверджується копією інвентаризаційної справи № 212357 на квартиру АДРЕСА_1(а.с.137, 141 т.1, 29-68 т.2).

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22.04.2015 року заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2015 року було скасоване та справу призначено до судового розгляду (а.с.5 т.1).

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27.10.2015 р. цивільну справу № 643/1913/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням залишено без розгляду в зв’язку з повторною неявкою позивача у судове засідання (а.с.6 т.1).

Позивач поновив своє порушене право на користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 та реєстрацію у цьому жилому приміщенні, проте внаслідок дій відповідача ОСОБА_5 позивача було позбавлено законного права на приватизацію вказаної квартири.

За змістом ч. 3 ст. ст. 48 ЖК України, громадяни, які одержали житло у державному фонді, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім’ї та додатково 10 квадратних метрів на сім’ю.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до членів сім’ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається права на житло.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Відповідно до ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.

Згідно ст. 65-1 ЖК України наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Як зазначено у правовому висновку Верховного Суду України по справі № 6-125цс12 від 30 січня 2013 року, виходячи з аналізу змісту Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у поєднанні з нормами ст. ст. 1, 6, 9, 61, 65, 65-1 ЖК України, ст. 29 ЦК України, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї.

Виходячи з аналізу зазначених норм закону, умовою для здійснення приватизації житла є обов'язкова письмова згода всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, яка оформляється спільною заявою, а тимчасово відсутні дають письмове підтвердження. У випадку коли хтось з членів сім'ї, який має право користування жилим приміщенням не дає письмової згоди на приватизацію житла, яке підлягає передачі у спільну сумісну власність, а також за наявності розбіжностей між повнолітніми членами сім'ї щодо уповноваженої особи (уповноваженого наймача), таке жиле приміщення не може бути приватизовано. Наслідком порушення вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» може бути визнання приватизації недійсною.

Згідно ч. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та кімнат (гуртожитків) державного житлового фонду, вирішуються судом.

Згідно положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач на час приватизації спірної квартири з законних підстав не втрачав права користування жилим приміщенням у квартирі та реєстрацію, проживав в спірній квартирі у якості члена сім'ї наймача, та це житло є його постійним місцем проживання, тому приватизацію проведено з порушенням законодавства, оскільки згоди на оформлення квартири у власність відповідача ОСОБА_5 позивач не надавав та заяву про приватизацію квартири не підписував. При приватизації квартири було порушено право позивача на приватизацію житла.

Таким чином, позовні вимоги в частині скасування розпорядження № 224-Ц1 від 17.03.2015 року відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації виконавчого комітету Харківської міської ради в частині приватизації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 квартири АДРЕСА_1; та визнання недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_5, реєстраційний № 5-15-319164-Ц1, видане 17.03.2015 року відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради на підставі розпорядження № 224-Ц1 від 17.03.2015 року відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації виконавчого комітету Харківської міської ради, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За договором купівлі-продажу квартири від 30.03.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9, зареєстрованому в реєстрі за № 1184, ОСОБА_5 передав у власність (продав) малолітньому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, від імені якого діє його мати – ОСОБА_6, квартиру АДРЕСА_1 (а.с.35-36 т.1).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_7, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20381620 від 30.03.2015 р. державного реєстратора - приватного нотаріуса ХМНО Харківської області ОСОБА_9, підстави виникнення права власності – договір купівлі-продажу серія та номер: 1184, виданий 30.03.2015 р. приватним нотаріусом ХМНО Харківської області ОСОБА_9 (а.с.86-88 т.1).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Позивач просить скасувати рішення державного реєстратора – приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_9 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_7.

Вказане рішення винесене державним реєстратором на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 30.03.2015 року, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, від імені якого діє його мати – ОСОБА_6.

Разом з тим, вимогу про визнання вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири позивач не ставить.

При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2880,00 грн. (640,00+640,00+1280,00+320,00), а саме в частині чотирьох вимог немайнового характеру та в частині забезпечення позову (а.с.15, 22, 111, 117 т.1).

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог, з урахуванням залишення частини позовної вимоги без розгляду, та стягує на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн. (640,00+640,00+320,00) з відповідача ОСОБА_5, дії якого знаходиться у причинному зв’язку з порушенням законних прав позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 № 396, ст. ст. 48, 64, 65-1 ЖК України, ст. ст. 16, 21, 29, 345 ЦК України, ст. ст. ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 92, 95, 141, 223, 229, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до Управління комунального майна та приватизації виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, про визнання недійсними та скасування розпорядження в частині приватизації квартири; про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру; про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру, задовольнити частково.

Скасувати розпорядження № 224-Ц1 від 17.03.2015 року відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації виконавчого комітету Харківської міської ради в частині приватизації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 квартири АДРЕСА_1.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_5, реєстраційний № 5-15-319164-Ц1, видане 17.03.2015 року відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради.

В іншій частині залишити позовну заяву без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, ІПН НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 (одну тисячу шістсот) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного судушляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Ф. Погасій